СТРУКТУРНІ ПІДРОЗДІЛИ КРЕДИТНИХ УСТАНОВ : - Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського союзу -Вовк- : Книги по праву, правоведение

СТРУКТУРНІ ПІДРОЗДІЛИ КРЕДИТНИХ УСТАНОВ

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 226 227 
РЕКЛАМА
<

В Частині III «Положення щодо свободи підприємництва та свободи надан­ня послуг» Директиви про кредитні установи7 регулюються питання, пов'язані з правовим статусом структурних підрозділів кредитних установ.

Дозвільний і повідомний режими відкриття підрозділів

Раніше для того, щоб відкрити структурний підрозділ на території іншої держави-члена, кредитна установа мала отримати ліцензію. Тепер для цього кредитній установі достатньо лише повідомити компетентні органи своєї дер­жави про такі наміри. Після цього уповноважені органи держави-члена поход­ження («Ьоте МетЬег 8ІаІе») повідомляють відповідні компетентні органи при­ймаючої держави-члена («позі МетЬег Зіаіе») про відкриття на території цієї країни структурного підрозділу іноземної кредитної установи (установи держа­ви-члена походження).

Обов'язковий мінімум інформації

При повідомленні кредитною установою компетентних органів своєї дер­жави, вона повинна надати такий встановлений мінімум інформації:

держава-член, на території якої вона має намір здійснювати свою діяль­ність;

програма діяльності, в яку входить опис видів діяльності та організаційної структури такого структурного підрозділу;

адреса в приймаючій державі-члені, звідки можна отримати документи;

імена осіб, відповідальних за управління структурним підрозділом.

Перевірка інформації в державі походження

Після цього протягом трьох місяців компетентні органи держави-члена по­ходження вивчають надану інформацію. І якщо не буде виявлено підстав для сумнівів щодо достовірності наданої інформації про організаційну структуру або фінансову ситуацію кредитної установи (беручи до уваги майбутню діяль­ність підрозділу), передають цю інформацію компетентним органам приймаю­чої держави-члена.

Поряд з означеною вище інформацією компетентні органи держави-члена походження передають компетентним органам приймаючої держави-члена та­кож відомості про розмір власних коштів та про коефіцієнт платоспроможності кредитної установи. Кредитну установу повідомляють про передачу інформації компетентним органам приймаючої держави-члена.

За компетентними органами держави-члена походження залишається право відмовити у наданні інформації компетентним органам приймаючої держави-члена, але така відмова повинна бути обґрунтована8.

Реакція з боку приймаючої держави

Після отримання інформації компетентні органи приймаючої держави-чле­на протягом двох місяців повинні підготуватися до здійснення нагляду за кре­дитною установою і, якщо вважатимуть за необхідне, можуть зазначити умови, при яких кредитна установа через свій структурний підрозділ повинна здійсню­вати свою діяльність.

Структурний підрозділ може вважатись заснованим та розпочинати свою діяльність:

—   або після отримання повідомлення від компетентних органів приймаю­чої держави-члена;

—   або (у випадку неотримання відповіді) після закінчення двомісячного періоду, відведеного на розгляд його документів компетентними органа­ми приймаючої держави-члена.

Поточний контроль в приймаючій державі

Під час здійснення своєї діяльності структурні підрозділи кредитних уста­нов у приймаючій державі-члені повинні надавати компетентним органам таку ж саму інформацію, яку останні вимагають від своїх національних кредитних установ.


<