ДИРЕКТИВА РАДИ 89/592/ЕЕС від 13 листопада 1989 року щодо узгодження регулювання внутрішніх (інсайдерських) операцій* : - Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського союзу -Вовк- : Книги по праву, правоведение

ДИРЕКТИВА РАДИ 89/592/ЕЕС від 13 листопада 1989 року щодо узгодження регулювання внутрішніх (інсайдерських) операцій*

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 226 227 
РЕКЛАМА
<

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Економічного Спів­товариства, зокрема, Статтю ЮОа Договору,

Беручи до уваги пропозицію Комісії1,

У співробітництві з Європейським Парламентом2,

Беручи до уваги висновок Комітету з економічних та соціальних питань3,

Враховуючи, що Стаття 100а(1) Договору зазначає, що Рада затверджує за­ходи щодо наближення положень, що встановлені законом, постановою чи ад­міністративним актом в державах-членах, які мають на меті заснування та фун­кціонування внутрішнього ринку;

Враховуючи, що вторинний ринок цінних паперів, що обертаються, відіграє важливу роль у фінансуванні економічних агентів;

Враховуючи, що для того, щоб такий ринок ефективно відігравав свою роль, необхідно вжити усіх заходів для забезпечення його чіткої роботи;

Враховуючи, що чітке функціонування такого ринку значною мірою зале­жить від довіри, яку він викликає у інвесторів;

Враховуючи, що фактори, від яких залежить така довіра, включають гаран­тії, що надаються інвесторам, щодо рівноправного до них відношення, і, що вони будуть захищені проти неналежного використання інформації для внутрі­шнього користування;

Враховуючи, що надаючи перевагу деяким інвесторам перед іншими, внут­рішні (інсайдерські) операції можуть зруйнувати цю довіру і таким чином за­вдати шкоди чіткому функціонуванню ринку;

Враховуючи, що, таким чином, необхідно вжити певних заходів щодо подо­лання внутрішніх (інсайдерських) операцій;

Враховуючи, що у деяких державах-членах не існує ніяких правил або по­станов, що забороняють внутрішні (інсайдерські) операції, та враховуючи, що існуючи правила або постанови значною мірою відрізняються в одній державі-члені від іншої;

Враховуючи, що, таким чином, бажано прийняти узгоджені правила в цій сфері на рівні Співтовариства;

Враховуючи, що такі узгоджені правила також спроможні забезпечити мож­ливість шляхом співробітництва компетентних органів ефективніше боротися з транскордонними внутрішніми (інсайдерськими) операціями;

Враховуючи, що оскільки придбання чи розпорядження цінними паперами, що обертаються, обов'язково включає попереднє рішення придбати або розпорядитися, прийняте особою, яка здійснює одну чи іншу з цих операцій, здійс­нення цього придбання чи розпорядження не включає в себе використання інформації для внутрішнього користування;

Враховуючи, що внутрішні (інсайдерські) операції включають використан­ня інформації для внутрішнього користування; враховуючи простий факт, що брокерські фірми, органи, що уповноважені діяти як партнер-представник, чи біржові маклери з інформацією для внутрішнього користування обмежують себе, у перших двох випадках, до здійснення свого нормального бізнесу купівлі чи продажу цінних паперів або, у крайньому випадку, до виконання доручення, що само по собі не повинно вважатися таким, що становить використання такої інформації для внутрішнього користування;

Враховуючи, аналогічним чином, що факт здійснення операцій з метою стабілізації ціни нових емісій чи вторинної пропозиції цінних паперів, що обе­ртаються, сам по собі не повинен вважатися таким, що становить використан­ня такої інформації для внутрішнього користування;

Враховуючи, що розрахунки, зроблені з використанням даних, що доступні широкому загалу, не можуть розцінюватися як інформація для внутрішнього користування, враховуючи, що, таким чином будь-яка біржова угода, укладена на основі таких розрахунків, не становить внутрішньої (інсайдерської) операції в значенні цієї Директиви;

Враховуючи, що передача внутрішньої інформації органу влади для того, щоб забезпечити виконання положень цієї Директиви чи інших чинних поло­жень, очевидно не може охоплюватися заборонами, що встановлюються цією Директивою.

ПРИЙНЯЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Стаття 1

Для цілей цієї Директиви:

1.  «інсайдерська інформація» — інформація яка не була розголошена, має чітку форму і відноситься до одного чи декількох емітентів цінних паперів, що підлягають обігу або стосується одного чи декількох цінних паперів, що підля­гають обігу, та розголошення якої вірогідно матиме суттєвий вплив на ціну відповідного цінного паперу чи паперів, що підлягають обігу.

2.  «цінні папери, що підлягають обігу» це:

(a)  акції та боргові цінні папери, так само як і цінні папери, які є еквівале­нтними акціям та борговим цінним паперам;

(b)  контракти чи права щодо підписки на, придбання чи продажу цінних паперів, зазначених в (а);

(c)  ф'ючерсні контракти, опціони та фінансові ф'ючерси щодо цінних па­перів зазначених в (а);

(d)  індексні контракти щодо цінних паперів, зазначених в (а), якщо їх було допущено до обігу на ринку, регулювання та нагляд за яким здійснюєть­ся уповноваженими органами, що визнані державними органами, який діє на постійній основі та є доступним прямо чи опосередковано для невизначеного кола осіб.

1. Кожна держава-член забороняє будь-якій особі, яка:

—   в силу її членства в адміністративних, керівних або контролюючих органах емітенту;

—   в силу її частки у капіталі емітенту, або оскільки вона має доступ до такої інформації в силу здійснення її трудових, професійних або інших обов'язків,

володіє інформацією для внутрішнього користування, користуватися такою інформацією з повним знанням фактів, через придбання або розпорядження за свій рахунок або рахунок третьої сторони, прямо або опосередковано, цінних паперів, що обертаються, емітента чи емітентів, яких стосується ця інформація.

2.  У разі коли особа, про яку йдеться в пункті 1, є компанією або іншою юридичною"особою, заборона, встановлена в такому пункті, застосовується до фізичних осіб, які беруть участь у рішенні про укладення брокерської угоди за рахунок зацікавленої юридичної особи.

3.  Заборона, встановлена в пункті 1, застосовується до будь-якого придбан­ня чи розпорядження цінними паперами, що обертаються, здійсненого через професійного посередника. Кожна держава-член може передбачити, що ця за­борона не застосовується до придбання чи розпорядження цінними паперами, що обертаються, що здійснені без професійного посередника поза ринком, як зазначено в цілому в Статті 1(2).

4.  Ця Директива не застосовується до угод, укладених при здійсненні гро­шової, валютної, обмінної політики керування державним боргом суверенної держави її центральним банком чи будь-яким іншим органом, призначеним для цього державою, або особою, що діє від їх імені. Держави-члени можуть поширювати це звільнення на суб'єктів федеративних держав або подібні міс­цеві органи влади щодо управління їх державним боргом.

Стаття З

Кожна держава-член забороняє будь-якій особі, яка підлягає забороні, вста­новленій у Статті 2, та володіє інформацією для внутрішнього користування:

(a)  оприлюднювати цю інформацію для внутрішнього користування будь-якій третій особі, окрім випадків, коли таке оприлюднення здійснюєть­ся в ході нормального виконання її службових, професійних або інших обов'язків;

(b)  рекомендувати або допомагати третій особі, на основі такої інформації для внутрішнього користування, придбавати або розпоряджатися цінни­ми паперами, що обертаються, що допущені до торгів на її ринках цін­них паперів, як зазначено в цілому в Статті 1(2).

Стаття 4

Кожна держава-член також накладає заборону, що передбачається в Стат­ті 2, на будь-яку особу, інша ніж ті, про яких йдеться в тій Статті, яка з повним знанням фактів володіє інформацією для внутрішнього користування, прямим або опосередкованим джерелом якої не міг бути ніхто інший, ніж особа, про яку йдеться у Статті 2.

Стаття 5

Кожна держава-член застосовує заборони, передбачені у Статтях 2, 3 і 4, принаймні до заходів, що здійснюються в межах її території, в тій мірі наскіль­ки відповідні цінні папери, що обертаються, допускаються до торгів на ринку держави-члена. У будь-якому випадку, кожна держава-член вважає операцію як таку, що здійснюється в межах її території, якщо вона здійснюється на ринку, як визначено в цілому в Статті 1 (2), що розташований або функціонує на такій території.

Стаття 6

Кожна держава-член може приймати більш суворі положення, ніж ті, що встановлені цією Директивою або додаткові положення, за умови, що такі по­ложення широко застосовується. Зокрема, вона може розширити сферу засто­сування заборони, що встановлена в Статті 2, і накласти на осіб, про яких йдеться в Статті 4, заборони, що встановлені в Статті 3.

Стаття 7

Положення Списку С.5(а) Додатка до Директиви 79/279/ЕЕС4 також засто­совуються до компаній та суб'єктів підприємницької діяльності, чиї цінні папе­ри, що обертаються, незалежно від їх характеру допущені до торгів на ринку, про що йдеться в Статті 1(2) в цілому в цій Директиви.

Стаття 8

1.  Кожна держава-член призначає адміністративний орган чи органи, ком­петентні, у разі потреби — у співробітництві з іншими органами забезпечити застосування положень, що прийняті у відповідності до цієї Директиви. Вона повідомляє про це Комісію, яка передає цю інформацію всім державам-членам.

2.  Компетентним органам надаються всі наглядові та слідчі повноваження, що є необхідними для виконання їх функцій, у разі потреби у співробітництві з іншими органами.

Стаття 9

Кожна держава-член передбачає, що всі особи, які є працівниками, або які раніше були працівниками компетентних органів, про які йдеться в Статті 8, зобов'язані зберігати професійну таємницю. Інформація, яка вважається про­фесійною таємницею, не може бути розголошена будь-якій особі або органу, за винятком випадків в силу положень, що встановлені законодавством.

Стаття 10

1.  Компетентні органи в державах-членах співпрацюють один з одним у будь-яких випадках для цілей виконання своїх обов'язків, використовуючи по­вноваження, згадані у Статті 8 (2). З цією метою, і, незважаючи на Статтю 9, вони обмінюються будь-якою інформацією, яка необхідна для такої цілі, вклю­чаючи інформацію щодо заборонених дій, у відповідності до альтернатив, що надаються державам-членам Статтею 5 і другим реченням Статті 6, тільки дер-жавою-членом, що робить запит про співробітництво. Інформація, якою обмі­нюються таким чином, охоплюється зобов'язанням зберігати професійну таєм­ницю, яке поширюється на осіб, що є працівниками, або тих, що раніше були працівниками компетентних органів, що отримують цю інформацію.

2.  Компетентні органи можуть відмовитися надати інформацію у випадку:

(a)  коли передача інформації може несприятливо вплинути на суверенітет, безпеку або політику держави, до якої звертаються;

(b)  коли судовий процес по відношенню до тих самих дій і проти тих самих осіб вже було розпочато перед органами держави, до якої звертаються, або коли вирок суду було винесено щодо тих самих осіб за ті ж самі дії компетентними органами держави, до якої звертаються.

3. Без шкоди зобов'язанням, якими вони охоплюються, в судовому процесі згідно кримінального законодавства, органи влади, які отримують інформацію у відповідності до пункту 1, можуть використовувати ЇЇ лише для виконання своїх функцій у значенні Статті 8(1) та в контексті адміністративних або судо­вих процедур, що мають особливе відношення до здійснення таких функцій. Проте, коли компетентний орган, що передає інформацію, надає на це згоду, орган, що отримує інформацію, може використовувати її для інших цілей або передати її іншим компетентним органам держави.

Стаття 11

Співтовариство може, у відповідності до Договору, укладати договори з кра­їнами, що не є членами, з питань, що регулюються цією Директивою.

Стаття 12

Функціями Контактного Комітету, заснованого згідно Статті 20 Директиви 79/279/ЕЕС також є:

(a)  надання дозволу на регулярні консультації з будь-яких практичних про­блем, що виникають в результаті застосування цієї Директиви, та з тих, обмін думками з приводу яких вважається корисним;

(b)  консультувати Комісію, у разі потреби, про внесення будь-яких змін і доповнень до цієї Директиви.

Стаття 13

Кожна держава-член визначає штрафні санкції, що будуть застосовуватися за порушення заходів, що вживаються у відповідності до цієї Директиви. Штра­фи повинні бути достатніми, щоб забезпечити відповідність таким заходам.

Стаття 14

1.  Держави-члени вживають всіх необхідних заходів для відповідності цій Директиві до 1 червня 1992 року. Вони негайно повідомляють про це Комісію.

2. Держави-члени повідомляють Комісії про положення національного за­конодавства, які вони приймають в сфері, що регулюється цією Директивою.

Стаття 15

Ця Директива адресована державам-членам.

Вчинено в Брюсселі, 13 листопада 1989 року.

Від Ради Президент

П. БЕРЕГОВОЙ


<