ДИРЕКТИВА РАДИ 85/611/ЕЕС від 20 грудня 1985 року про узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень, що стосуються інститутів спільного (колективного) інвестування в цінні папери, що підлягають обігу (ІСІ)* : - Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського союзу -Вовк- : Книги по праву, правоведение

ДИРЕКТИВА РАДИ 85/611/ЕЕС від 20 грудня 1985 року про узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень, що стосуються інститутів спільного (колективного) інвестування в цінні папери, що підлягають обігу (ІСІ)*

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 226 227 
РЕКЛАМА
<

Зі змінами внесеними:

Директивою Ради 88/220/ЕЕС від 22 березня 1988

Директивою Європейського Парламенту та Ради 95/26/ЕС від 29 червня 1995

Директивою Європейського Парламенту та Ради 2000/64/ЕС від 7 жовтня 2000

Директивою Європейського Парламенту та Ради 2001/107/ЕС від 21 січня 2002

Директивою Європейського Парламенту та Ради 2001/108/ЕС від 21 січня 2002

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Економічного Спів­товариства, і, зокрема, Статтю 57 (2) Договору,

Беручи до уваги пропозицію Комісії1,

Беручи до уваги висновок Європейського Парламенту2,

Беручи до уваги Висновок Соціального та Економічного Комітету3,

Враховуючи, що законодавство держав-членів стосовно інститутів спільно­го інвестування істотно відрізняється а різних державах, зокрема, щодо зобов'я­зань і контролю, які накладаються на ці інститути; враховуючи, що ці відмінно­сті викривляють 'умови конкуренції між такими інститутами і не забезпечують належного захисту власників сертифікатів;

Враховуючи, що слід узгодити національні законодавства, які регулюють інститути спільного інвестування, з метою наближення умов конкуренції між такими інститутами на рівні Співтовариства, одночасно забезпечуючи більш ефективний і однорідний захист власників сертифікатів; враховуючи, що таке узгодження полегшить інституту спільного інвестування, розташованому в од­ній державі-член і, продаж його сертифікатів в інших державах-членах;

Враховуючи, що досягнення цих цілей полегшить усунення перешкод на шляху вільного обігу сертифікатів інститутів спільного інвестування у Співтова­ристві, і таке узгодження сприятиме утворенню Європейського ринку капіталів;

Враховуючи, що з огляду на ці цілі бажано, щоб були встановлені спільні основні правила стосовно надання ліцензії, нагляду, структури та діяльності інститутів спільного інвестування, розташованих у державах-членах, та інфор­мації, яку вони повинні оприлюднювати;

Враховуючи, що застосування цих спільних правил є достатньою гарантією для надання ліцензії інститутам спільного інвестування, які розташовані в дер­жавах-членах і на які поширюється дія відповідних положень з руху капіталу, продавати свої сертифікати в інших державах-членах, не надаючи можливості таким державам-членам підпорядковувати ці інститути або їх сертифікати будь-яким положенням в цих державах, крім тих, які, в таких державах, не попада­ють у сферу, що охоплюється цією Директивою; враховуючи, що, незважаючи на це, якщо інститут спільного інвестування, розташований в одній державі-члені, продає свої сертифікати в іншій державі-члені, він повинен вжити всіх необхідних заходів, щоб гарантувати, що в цій іншій державі-члені власники сертифікатів можуть без перешкод користуватися своїми фінансовими правами і отримувати необхідну інформацію,

враховуючи, що узгодження законів держав-членів повинно спочатку зосе­реджуватись на інститутах спільного інвестування, які не належать до закрито­го типу, що сприяють продажу своїх сертифікатів населенню Співтовариства і мають за єдину мету інвестиції в цінні папери, що підлягають обігу (які, по суті, є цінними паперами, що підлягають вільному обігу, які офіційно котируються на фондових біржах або подібних організованих ринках); враховуючи, що регу­лювання інститутів спільного інвестування, що не охоплені цією Директивою, створює ряд проблем, які повинні бути вирішені за допомогою інших поло­жень, і такі інститути, відповідно, будуть об'єктом узгодження на пізнішому етапі; враховуючи, що до подальшого узгодження будь-яка держава-член може, зокрема, передбачити такі категорії інститутів спільного інвестування цінні па­пери, що підлягають обігу, (ІСІ), що виключені із сфери застосування цієї Ди­рективи через їх інвестиційну і позикову політики, і встановити такі спеціальні правила, за якими такі ІСІ вестимуть свою діяльність на території цієї держави;

Враховуючи, що вільний продаж сертифікатів, випущених ІСІ, що мають право інвестувати до 100% своїх активів у цінні папери, що підлягають обігу, випущені однією особою (державою, місцевою владою тощо), не може прямо чи опосередковано порушувати функціонування ринку капіталів, або фінансу­вання держав-членів, або створення економічних ситуацій, подібних до тих, які намагається відвернути Стаття 68 (3) Договору;

Враховуючи, що потрібно враховувати особливі ситуації, що склались на фінансових ринках Грецької Республіки та Португальської Республіки, шляхом надання цим країнам додаткового періоду для імплементації цієї Директиви,

ПРИЙНЯЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Розділ І Загальні положення і сфера застосування

Стаття 1

1. Держави-члени застосовують цю Директиву до інститутів спільного інве­стування у цінні папери, що підлягають обігу (надалі — ІСІ), що розташовані на їх територіях.

2.  В цілях цієї Директиви і згідно зі Статтею 2 до ІСІ належать:

—   єдиною сферою діяльності яких є спільне інвестування у цінних папе­рах, що підлягають обігу, та/або в інших ліквідних фінансових активах, зазначених у Статті 19(1), які належать до коштів, позичених від грома­дян, що працюють на принципі розподіл ризиків та;

—   сертифікати яких, на вимогу власників, перепродані або викуплені, пря­мо або опосередковано, з активів цих інститутів. Заходи, які вживаються ІСІ для забезпечення того, що вартість їх сертифікатів на фондовій біржі несуттєво відрізняється від вартості їх чистих активів, вважаються екві­валентними до такого перепродажу або викупу.

3.  Такі інститути можуть бути засновані згідно із законодавством, або у від­повідності до договірного права (як спільні фонди, якими управляють керуючі компанії), або трастового права (як пайові трасти), або згідно зі статутом (як Інвестиційні компанії).

В цілях цієї Директиви «спільні фонди» також включають пайові трасти (пайові довірчі товариства).

4. Проте, інвестиційні компанії, активи яких інвестуються через посередни-цтво дочірніх компаній в основному іншим чином, аніж в цінні папери, що підлягають обігу, не є предметом регулювання цієї Директиви.

5. Держави-члени забороняють ІСІ, які є предметом регулювання цієї Дире­ктиви, трансформуватись у інститути спільного інвестування, які не охоплю­ються цією Директивою.

6.  Дотримуючись положень, що регулюють рух капіталу, і Статей 44, 45 і 52(2) жодна держава-член не може застосовувати будь-які інші положення у сфері, що охоплюється цією Директивою, щодо ІСІ, розташованих в іншій дер-жаві-члені, або сертифікатів, які випускають такі ІСІ, якщо вони продають свої сертифікати на території цієї іншої держави-члена.

7.  Не порушуючи пункт 6, держава-член може застосовувати до ІСІ, розта­шованих на її території, суворіші або додаткові вимоги, ніж ті, які викладені в Статті 4 цієї Директиви, за умови, якщо вони мають загальне застосування і не суперечать положенням цієї Директиви.

8. Для цілей даної Директиви цінні папери, що підлягають обігу, означають:

акції компанії та інші цінні папери еквівалентні вкладам у компаніях (вкладам);

бони та інші форми боргів, переведених в цінні папери (боргові цінні папери);

будь-які інші цінні папери, які є предметом купівлі-продажу, які мають право придбавати такі цінні папери, що підлягають обігу шляхом підпи­ски або обміну, за винятком технік та інструментів, зазначених у Статті 21.

9.  Для цілей даної Директиви інструменти грошевого ринку означають ін­струменти, які зазвичай використовуються на грошевому ринку, які є ліквідни­ми та мають грошеву вартість, яка може бути точно визначена в будь-який час.

Стаття 1а

Для цілей даної Директиви:

1.  «Депозитарій» означає будь-яку установу, на яку покладено обов'язки, зазначені у Статтях 7 та 14, та яка є предметом інших положень, зазначених у Розділах III а та IV а;

2.  «Компанія з управління активами» означає будь-яку компанію, основна діяльність якої — управління інститутами спільного інвестування у формі пайо­вих трастів/спільних фондів та/або інвестиційних компаній (колективне регу­лювання портфелю активів ІСІ; дане визначення також включає функції, за­значені у Додатку II;

3.  «держава-член походження компанії з управління активами» означає дер-жаву-члена, в якій розташовано зареєстрований головний офіс компанії;

4. «Приймаюча держава-член компанії з управління активами» означає дер-жаву-члена, відмінну від держави-члена, з якої походить компанія, на території якої компанія з управління активами має структурний підрозділ або надає по­слуги;

5. «Країна походження ІСІ» означає:

(а) Коли це стосується ІСІ, який запроваджено у формі пайового трасту/ спільного фонду, — державу-члена, в якій розташовано зареєстрований головний офіс компанії з управління активами;

 (b) Коли це стосується 1СІ, який запроваджено у формі інвестиційної ком­панії, — державу-члена, в якій розташовано зареєстрований головний офіс інвестиційної компанії;

6.  «Приймаюча держава-член» ІСІ означає державу-члена, відмінну віддер-жави-члена, з якої походить компанія, у якій сертифікати спільного фонду/ пайового трасту або інвестиційної компанії є об'єктами купівлі-продажу;

7.  «Структурний підрозділ» означає місце здійснення підприємницької дія­льності, яке є частиною компанії з управління активами, що не має статусу юридичної особи та яке надає послуги, на які дана компанія отримала ліцензію. Всі місця здійснення підприємницької діяльності, відкриті компанією з управ­ління активами в одній і тій самій державі-члені, головний офіс якої розташо­вано в іншій державі-члену, вважаються єдиним структурним підрозділом;

8.  «Компетентні органи» означає органи влади, які кожна з держав-членів визначає відповідно до Статті 49 даної Директиви;

9.  «Тісні в'язки» означає ситуацію, визначену у Статті 2(1) Директиви 95/26/ЕС1

10. «Істотна участь» означає будь-яку пряму або непряму участь у компанії з управління активами, яке складає 10% та більше капіталу або прав голосу, або яке робить можливим суттєво впливати на керівництво компанією з управління активами, в якій береться участь. Для цілей даного визначення, права голосу, зазначені у Статті 7 Директиви 88/627/ЕЕС2, приймаються до уваги

11.  «ISD» означає Директиву 93/22/ЕЕС від 10 травня 1993 року щодо інве­стиційних послуг у сфері цінних паперів3;

12. «Материнська компанія» означає материнську компанію, як визначено у Статтях 1 та 2 Директиви 83/349/ЕЕС4;

13.  «дочірня компанія» означає дочірню компанію, як визначено у Статтях 1 та 2 Директиви 83/349/ЕЕС; будь-яка дочірня компанія дочірньої компанії та­кож вважається філією материнської компанії, яка є остаточною (найвищою) материнською компанією всіх цих компаній;

14.  «Початковий капітал» означає капітал, як визначено у параграфах 1 та 2 Статті 34 (2) Директиви 2000/12/ЕС5;

15.  «Власні кошти» означає власні кошти, як визначено у Підрозділі V Глави 2 Розділу 1 Директиви 2000/12/ЕС; це визначення, тим не менш, може бути змінено за умови, зазначені у Додатку V Директиви 93/6/ЕЕС6.

Стаття 2

1. Ця Директива не застосовується до таких ІСІ: ІСІ закритого типу;

ІСІ, що збільшують свій капітал без сприянню продажу своїх сертифіка­тів населенню Співтовариства або будь-якої його частини;

1 Офіційний Журнал Європейских Співтовариств (OJ L 168. 18. 7. 1995. р.7) 1 Офіційний Журнал Європейских Співтовариств (OJ L 348. 17. 12. 1988. р.62)

3  Офіційний Журнал Європейских Співтовариств (OJ L 141. 11. 6. 1993. p.27). Директива змінена востаннє Директивою 2000/64/ЕС (OJ L 290. 17. 11. 2000. р.27)

4 Офіційний Журнал Європейских Співтовариств (OJ L 193. 18. 7. 1983. р.1). Директива зміне­на востаннє Актом про приєднання

3 Офіційний Журнал Європейских Співтовариств (OJ L 126. 26. 5. 2000. р.1). Директива зміне­на востаннє Директивою Європейського Прламенту та Ради 2000/28/ЕС (OJ L 275. 27. 10. 2000. р.37).

6 Офіційний Журнал Європейских Співтовариств (OJ L 141. 11. 6. 1993. р.1). Директива зміне­на востаннє Директивою Європейського Прламенту та Ради 98/33/ЕС (OJ L 204. 21.7. 1998. p.29).

ІСІ, сертифікати яких, відповідно до правил фонду або установчих доку­ментів інвестиційної компанії, можуть бути продані лише населенню країн, що не є членами Співтовариства;

категорії ІСІ, передбачені регулятивними документами держав-членів, в яких розташовані ці ІСІ, для яких правила, встановлені в Розділі V і Стат­ті 36, є недоцільними з огляду на їх інвестиційну і позикову політики. 2. Через п'ять років після імплементації цієї Директиви Комісія подає Раді звіт про імплементацію пункту 1 і, зокрема, його четвертого абзацу. За необхід­ності вона пропонує відповідні заходи для розширення сфери застосування.

Стаття З

В цілях цієї Директиви ІСІ вважається розташованим у тій державі-члені, в якій інвестиційна компанія або керуюча компанія пайового трасту має свій зареєстрований офіс; держави-члени повинні вимагати, щоб головний офіс був розташований в тій самій державі-члені, що й зареєстрований офіс.

Глава II Надання ліцензії ІСІ

Стаття 4

1. Жодне ІСІ не має права провадити будь-яку діяльність, якщо тільки воно не отримало ліцензію компетентних органів держави-члена, в якій воно розта­шований, (надалі — компетентні органи).

Ця ліцензія є дійсним для всіх держав-членів.

2. Ліцензія пайовому трасту надається лише якщо компетентними органами ухвалено керуючу компанію, правила фонду та вибір депозитарія. Інвестиційна компанія отримує ліцензію тільки якщо компетентними органами затверджено установчі документи інвестиційної компанії та вибір депозитарія.

3.  Компетентні органи не можуть надавати ліцензію інститутам спільного інвестування, якщо компанія з управління активами або інвестиційна компанія не відповідають з передумовами, зазначеними відповідно у Розділах III та IV даної Директиви.

Більш того, компетентні органи не можуть надавати ліцензію інститутам спільного Інвестування, якщо директори депозитарію не мають достатньо доб­ру репутацію або не мають достатнього досвіду, також по відношенню до типу інституту спільного інвестування, яким мають керувати. З цією метою, імена директорів депозитарію та кожної особи, що приймає від них цей пост, повинні надсилатися компетентним органам.

Директорами називаються ті особи, хто відповідно до законодавства або установчих документів, представляють депозитарій, або ті, хто у дійсності ви­значає політику депозитарію.

За. Компетентні органи не можуть надавати ліцензію, якщо інститут спіль­ного інвестування на законних засадах (наприклад, відповідно до положень регламенту фонду або до установчих документів) не може здійснювати торгівлю своїми облігаціями та вкладами у країні походження (державі-члену ЄС).

4. Ані компанія, управління активами ані депозитарій не можуть бути замі­нені, і не можуть бути внесені зміни і доповнення до правил фонду або устано­вчих документів інвестиційної компанії без схвалення цього компетентними органами.

Глава III Зобов'язання щодо структури пайових трастів.

Стаття 5

1. Дозвіл на запровадження підприємницької діяльності у формі компанії з управління активами є предметом офіційного ліцензування, яке надається ком­петентними органами держави-члена походження. Ліцензія, яка надається ком­панії з управління активами відповідно до цієї Директиви, дійсна для усіх дер-жав-членів.

2.  Жодна компанія з управління активами не може бути втягнута у діяль­ність, відмінну від управління інститутами спільного інвестування, на яку вида­ється ліцензія відповідно до цієї Директиви, за винятком додаткового управлін­ня іншими інститутами спільного інвестування, які не покриваються даною Директивою, по відношенню до яких компанія з управління активами підлягає належному нагляду, але які не можуть здійснювати торгівлю в інших державах -членах відповідно до цієї Директиви.

Діяльність, пов'язана з управлінням пайовими трастами/спільними фонда­ми та інвестиційними компаніями, у цілях даної Директиви включає функції, зазначені у Додатку II, які не є вичерпними.

3.  Шляхом відступу від параграфу 2, держави-члени можуть надати компа­ніям з управління цінними паперами ліцензію, на додаток до управління пайо­вими трастами/спільними фондами та інвестиційними компаніями, надавати наступні послуги:

(a)  Управління інвестиційними портфелями, включаючи ті, якими володі­ють пенсійні фонди, за дорученням інвесторів, на власний розсуд на індивідуальній основі, у випадках, коли такі портфелі включають до себе один чи більше інструментів, перелічених у Розділі В Додатку до Дире­ктиви 93/22/ЕЕС.

(b)  додатковими послугами є:

—   консультації щодо інвестицій в одних або кілька інструментів, пере­лічених у преліку В Додатку до ISD,

—   зберігання цінних паперів та управління сертифікатами стосовно ін­ститутів спільного інвестування.

Компанія управління активами не може в будь-якому випадку уповноваже­ною надавати згідно з даною директивою тільки ті послуги, зазначені в цьому пункті чи надавати додаткові послуги без надання їй на то ліцензії, згідно з пунктом (а).

4.  Стаття 2 (4), Стаття 8 (2), Статті 10, 11 та 13 Директиви 93/22/ЕЕС засто­совуються відносно послуг компаніями з управління активами, зазначених у параграфі 3 цієї статті.

Стаття 5а

1. Без шкоди іншим умовам загального застосування, визначеним націона­льним законодавством, компетентні органи не можуть надавати ліцензію компанії з управління активами, до тих пір, поки:

а)   компанія з управління активами не має початковий капітал на суму не менше, ніж 125 000 Євро:

коли вартість портфелів компанії з управління активами перевищує 250 000 Євро, від компанії з управління активами вимагатиметься забезпечити додаткову суму власних коштів. Ця додаткова сума власних коштів дорівнює 0,02% від суми, на яку вартість портфелів перевищує 250 000 Євро.

Але загальна сума, яка вимагається від початкового капіталу, не може

перевищувати 10 000000 Євро.

Для цілей даного пункту, наступні портфелі вважаються портфелями ком­панії з управління активами:

(і) Пайові трасти/спільні фонди, які управляються компанією з управ­ління активами, включаючи портфелі, на які вона передала функції управління, але виключаючи портфелі, якими вона управляє у відпо­відності до переданих їй повноважень (за дорученням).

(іі) Інвестиційні компанії, для яких компанія з управління активами є уповноваженою компанією з управління активами;

(ііі)інші інститути спільного інвестування, керовані компанією з управ­ління активами, включаючи портфелі, на які вона передала функції управління, але виключаючи портфелі, якими вона управляє у відпо­відності до переданих їй повноважень (за дорученням).

—   Незалежно від суми цих вимог, власні кошти компанії з управління ніколи не можуть бути меншими, ніж сума, прописана у Додатку IV Директиви 93/6/ЕС.

—   Держави-члени можуть дозволити компаніям з управління активами не забезпечувати до 50% додаткових сум від власних коштів, зазначе­них у першому абзаці, якщо вони отримують компенсацію у вигляді гарантій на таку ж саму суму, яку надає кредитна установа або стра­хова компанія. Кредитна установа або страхова компанія повинні мати зареєстрований офіс у державі-члену, або у державі, яка не є членом ЄС за умови, якщо вона керується нормами добросовісності, які вважаються компетентними органами як такі, що відповідають нормам, закладеним у законодавство Співтовариства.

—   Не пізніше, ніж 13 лютого 2005 року, Комісія повинна надати допо­відь Європейському Парламенту та Раді щодо застосування цієї ви­моги щодо капіталу разом з пропозиціями щодо перегляду її, де це потрібно;

b)   Особи, які не здійснюють ефективно діяльність у рамках компанії з управ­ління активами, не мають достатньо хорошу репутацію та достатнього досвіду — також по відношенню до типу інститутів спільного інвесту­вання, які керуються компаніями з управління активами. З цією метою, імена цих осіб та кожної особі, якій передаються їх пості, повинні нада­ватися компетентним органам. Питання ведення підприємницької дія­льності у рамках компанії з управління активами повинні вирішуватися якнайменше двома особами, які відповідають вищезазначеним крите­ріям;

c)   Заява на отримання ліцензії не супроводжується програмою діяльності, як також окреслює організаційну структуру компанії з управління акти­вами;

d)   Як і головний офіс, так й зареєстрований офіс не знаходяться в одній і той же самій державі-члену.

2. Більш того, там, де існують тісні взаємозв'язки між компанією з управ­ління активами та іншими фізичними та юридичними особами, компетентні органи повинні надавати ліцензію тільки у випадку, якщо вищезазначені взає­мозв'язки не перешкоджають належному виконанню їх наглядових функцій.

Компетентні органи також повинні відмовляти у наданні ліцензії, якщо за­конодавство, інші нормативні акти та адміністративні положення держави, яка не є членом ЄС, якими керується одна або кілька фізичних або юридичних осіб, з якими компанія з управління активами має тісні взаємозв'язки; або тру­днощі, які існують з виконанням таких положень, перешкоджають належному виконанню їх наглядових функцій.

Компетентні органи повинні вимагати від компаній з управління активами забезпечувати їх інформацією, яка їм потрібна, для того, щоб постійно переві­ряти на відповідність умовам, зазначеним у цьому параграфі.

3.  Заявник повинен бути повідомлений у шестимісячний строк з моменту надання заяви про те, чи надається йому ліцензія. Якщо у видачі ліцензії відмо­влено, відмова повинна бути обгрунтована.

4.  Компанія з управління активами може розпочинати свою ділову актив­ність, як тільки їй надано ліцензію.

5.  Компетентні органи можуть відкликати ліцензію, видану компанії з управ­ління активами відповідно до цієї Директиви тільки, коли така компанія:

a)   Не використовує ліцензію на протязі 12 місяців, однозначно відмовля­ється від ліцензії, або припинила діяльність, яка підпадає під дану Дире­ктиву, більш, ніж за 6 місяців до того, як відповідна держава-член не скасувала у такому випадку ліцензію;

b)   Отримала ліцензію шляхом надання неправдивих відомостей або шля­хом інших неправомірних дій;

c)   Більше не відповідає умовам, за яких було надано ліцензію;

d)   більше не відповідає Директиві 93/6/ЕЕС, якщо її ліцензія включає до себе послуги управління на свій розсуд портфелем, зазначене у Статті 5(3) цієї Директиви;

e)   Серйозно та/або систематично порушує положення, прийняті відповід­но до цієї Директиви, або;

І) підпадає під випадки, коли у національному законодавстві передбачення відкликання ліцензії.

Стаття 5Ь

1.  Компетентні органи не можуть надавати ліцензію для започаткування діяльність компаніям з управління активами до тих пір, поки останні не нада­дуть відомості про особистості вкладників або учасників — будь то прямих чи непрямих, фізичних або юридичних осіб, які мають істотну участь, та про суми цих вкладів.

Компетентні органи повинні відмовляти у ліцензії, якщо, беручи до уваги потребу у забезпеченні міцного та розумного керівництва компанією з управ­ління активами, вони не задоволені прийнятністю вищезазначених вкладників або учасників.

2.  У випадках з структурними підрозділами компаній з управління актива­ми, які мають зареєстровані офіси за межами Європейського Союзу та почина­ють або здійснюють свою діяльність, держави-члени не можуть затверджувати положення, які призводять до більш сприятливого режиму по відношенню до них, ніж режим, який використовується по відношенню до структурних підроз­ділів компаній з управління активами, які мають зареєстровані офіси у держа-вах-членах.

3. Повинні проводитися завчасні консультації з компетентними органами інших держав-членів, що мають до цього відношення, з приводу надання ліце­нзії будь-якій компанії з управління активами, яка є:

a)  філією іншої компанії з управління активами, суб'єктом інвестиційної діяльності, кредитною установою або страховою компанією, ліцензованою в іншій державі-члену;

b) філією материнської компанії іншої компанії з управління активами, су­б'єктом інвестиційної діяльності, кредитною установою або страховою компа­нією, ліцензованою в іншій державі-члену або;

c) знаходиться під управлінням тих самих фізичних або юридичних осіб, які керують іншою компанією з управління активами, суб'єктом інвестиційної дія­льності, кредитною установою або страховою компанією, ліцензованими в ін­шій державі-члену.

Підрозділ В Відносини з третіми державами

Стаття 5с

1.  Відносини з третіми державами регулюються у відповідності до відповід­них положень, визначених у Статті 7 Директиви 93/22/ЕЕС.

Для цілей цієї Директиви, вирази «фірма/інвестиційна фірма» та «суб'єкт інвестиційної діяльності», які містяться у Статті 7 Директиви 93/22/ЕЕС, пови­нні тлумачитися відповідно як «компанія з управління активами» та «компанії з управління активами»; вираз «надання інвестиційних послуг2 у Статті 7 (2) Директиви 93/22/ЕЕС повинен тлумачитися як «надання послуг».

2.  Держави-члени також повинні інформувати Комісію про будь-які труд­нощі загального порядку, з якими стикаються інститути спільного інвестування під час торгівлі своїми сертифікатами у третіх державах.

Підрозділ С Умови функціонування

Стаття 5d

1.  Компетентні органи держави-члена, з якої походить компанія з управлін­ня активами, не можуть вимагати, щоб компанія з управління активами, якій вони надали ліцензію, весь час відповідала критеріям, визначеним у Статті 5 та Статті 5а (1) та (2) цієї Директиви. Власні кошти компанії з управління актива­ми не можуть падати нижче рівня, зазначеного у Статті 5а (1)(а). Але, якщо це має місце, компетентні органи можуть, де обставини, які склалися, виправдо­вують такі міри, дозволити таким фірмам обмежений період очікування, за які вони виправлять ситуацію або припинять свою діяльність.

2.  За належний нагляд за компаніями з управління активами відповідають компетентні органи держави-члена, з якої ці компанії походять, не зважаючи на те, чи засновує компанія з управління активами структурного підрозділу, чи надає послуги в іншій державі-члену, без шкоди тим положенням цієї Директи­ви, які покладають відповідальність на органи держави, яка приймає.

Стаття 5е

1. Істотна участь у компаніях з управління активами повинна підпорядкову­ватися тим же нормам, як ті, що визначені у Статті 9 Директиви 93/22/ЕЕС.

2. Для цілей цієї Директиви, вирази «фірма/інвестиційна фірма» та «Інвес­тиційної діяльності», які містяться у Статті 9 Директиви 93/22/ЕЕС, повинні тлумачитися відповідно як «компанія з управління активами» та «компанії з управління активами».

Стаття 5f

1.  Кожна країна походження (держава-член) повинна скласти розумні кри­терії (правила), яких будь-коли повинні дотримуватися компанії з управління активами стосовно управління інститутами спільного інвестування, ліцензовані у відповідності з цією Директивою.

Зокрема, компетентні органи країни походження (держави-члена), прийма­ючи до уваги також природу інституту спільного інвестування, яким керує ком­панія з управління активами, повинні вимагати, щоб така компанія:

a)   Мала стабільні адміністративні та бухгалтерські процедури та процедури безпеки, які пов'язані з переробкою електронних даних, та адекватні внутрішні механізми контролю, які, зокрема, включають правила щодо особистих операцій, які здійснюються їх робітниками, або щодо утриму­вання вкладів, або щодо управління інвестиціями за допомогою фінан­сових інструментів для того, щоб інвестувати власні кошти, забезпечую­чи також такі умови, щоб кожна операція, яка залучає кошти компанії, може бути відстежена стосовно її походження, сторін-учасників, її хара­ктеру та часу і місця її проведення, а також те, що пайові трасти/спільні фонди або інвестиційні компанії, керовані компаніями з управління ак­тивами, інвестуються у відповідності до регламенту фонду або до уста­новчих документів та до чинного законодавства.

b)   Була структурована та організована таким чином, щоб звести до мініму­му ризик нанесення шкоди інтересам інституту спільного інвестування або інтересам клієнтів в результаті конфліктів інтересів між компанією та ЇЇ клієнтами, між одним ЇЇ клієнтом та інститутом спільного інвесту­вання, або між двома інститутами спільного інвестування. Тим не менш, там, де засновується структурні підрозділи, організаційні заходи не мо­жуть вступати у конфлікт з правилами поведінки, визначеними держа-вами-членами, які приймають, для вирішення конфліктів інтересів.

2.  Компанія з управління активами, ліцензія якої також розповсюджується на послуги управління портфелем на власний розсуд, зазначеної у Статті 5(3)(а):

не має права інвестувати весь або частину портфелю інвестора у серти­фікатах пайового трасту/спільного фонду або інвестиційних компаній, якими вона управляє, до тих пір, поки вона не отримає попереднього загального дозволу від клієнту;

підлягає у тій частині, що стосується послуг, зазначених у Статті 5 (3), положенням, визначеним у Директиві Європейського Парламенту І Ради 97/9/ЕС від 3 березня 1997 року про схеми компенсацій інвесторам1

Стаття 5g

Якщо держави-члени дозволяють компаніям з управління цінними папера­ми передавати третім сторонам виконувати від їх імені одну чи кілька своїх функцій з метою більш ефективного здійснення ділової активності компанії, повинні виконуватися наступні передумови:

7 Офіційний Журнал Європейских Співтовариств (OJ L 84 26 3   1997 р 22)

a)   компетентній орган має бути повідомлено у відповідній формі;

b)   Дозвіл не повинен перешкоджати ефективності нагляду за компанією з управління активами та, зокрема, воно не повинно перешкоджати здій­сненню ділової діяльності компанією з управління активами або інсти­туту спільного інвестування, щоб їм управляли в інтересах його інвесто­рів;

c)   Коли передача повноважень (функцій) стосується управління інвестиці­ями, дозвіл можу бути видано тільки компаніям, отримали ліцензію або зареєструвалися з метою управління активами та підлягають належному нагляду; передача повноважень (функцій) повинна відповідати критері­ям розміщення інвестицій, які визначаються компаніями з управління цінними паперами;

d)   у випадках, коли дозвіл стосується управління інвестиціями та надається компанії з третьої держави, повинне бути забезпечено співробітництво між наглядовими органами сторін, які мають до цього відношення;

e)   дозвіл стосовно основних функцій управління інвестиціями не може на­даватися депозитарію або будь-якому іншому суб'єкту підприємницької діяльності, чиї інтереси можуть вступити у конфлікт з інтересами ком­панії з управління активами або утримувачами сертифікатів;

f)    повинні існувати заходи, які робили б можливим для осіб, які здійсню­ють діяльність компанії з управління активами, у будь-який час мати ефективний контроль за діяльністю компанії, на яку надано дозвіл;

g)   дозвіл не може перешкоджати особам, які здійснюють діяльність компа­нії з управління активами, надавати в будь-який час подальші інструкції компанії, якій було передані функції та відкликати дозвіл з негайним вступом у дію, коли це є в інтересах інвесторів;

h)  Стосовно характеру функцій, що надаються, компанія, якій надавати­муться ці функції, повинна бути кваліфікованою та здатною виконувати дані функції та і)   проспекти інститутів спільного інвестування перелічують функції, які

компанії з управління активами дозволяється передавати. 2. В ніякому разі на фінансові зобов'язання компанії з управління активами та депозитарію не може впливати той факт, що компанія з управління активами передала будь-які функції третій стороні, компанія з управління активами не може також передавати свої функції в такій мірі щоб перетворитися на поштову скриньку.

Стаття 5h

Кожна держава-член повинна скласти правила поведінки, яких компанії з управління активами, ліцензовані у тій державі-члені, повинні дотримуватися весь час. Такі правила якнайменш повинні реалізовувати принципи, визначені у наступних пунктах. Ці принципи повинні забезпечувати, щоб компанія з управ­ління активами:

a)   діяла чесно, здійснюючи свою діяльність в інтересах інституту спільного інвестування, яким вона управляє, та цілісності ринку;

b)   діяла з належною кваліфікацією, турботою та старанням в інтересах ін­ституту спільного інвестування, яким вона управляє, та в інтересах цілі­сності ринку;

c)   мала та ефективно використовувала ресурси та процедури, потрібні для належного проведення діяльності;

d)   намагалася б уникати конфліктів інтересів та у разі, якщо уникнути та­ких конфліктів немає можливості, забезпечила б справедливе поводжен­ня до інституту спільного інвестування, яким вона управляє, та

e)   відповідала усім регуляторним вимогам, які застосовуються до здійснен­ня діяльності, таким чином, щоб сприяти інтересам її інвесторів та ціліс­ності ринку.

Підрозділ D

Право на здійснення підприємницької діяльності та свобода надання послуг

Стаття 6

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб компанія з управління актива­ми, ліцензована у відповідності до цієї Директиви компетентними органами Іншої держави-члена, могла здійснювати на їх території свою діяльність, на яку їй було надано ліцензію, або шляхом заснування структурного підрозділу, або у рамках свободи надання послуг.

2. Держави-члени не можуть зробити так, щоб заснування структурного під­розділу або надання послуг стало б предметом будь-яких вимог, пов'язаних із наданням ліцензії, або будь-яких вимог щодо забезпечення переданого капіта­лу, або будь-яких заходів, які мають еквівалентний ефект.

Стаття ба

1.  На додаток до відповідності умовам, які накладають Статті 5 та 5а, будь-яка компанія з управління активами, яка бажає відкрити структурний підрозділ на території Іншої держави-члена, повинна повідомити про це компетентні органи держави-члена, з якої вона походить.

2.  Держави-члени повинні вимагати від будь-якої компанії з управління активами, яка бажає відкрити структурний підрозділ на території іншої держа­ви-члена, надавати наступну інформацію та документи разом із повідомлен­ням, зазначеним у пункті 1:

a)   Держава-член, на території якої компанія з управління активами планує відкрити структурний підрозділ;

b)   програма діяльності, яка окреслює діяльність та послуги у відповідності до Статті 5(2) та (3), які передбачаються, та організаційна структура стру­ктурного підрозділу.

c)   адреса у державі-члені, яка приймає, з якої можуть бути одержані доку­менти;

d)   імена осіб, відповідальних за керівництво структурного підрозділу.

3.  До тих пір, поки компетентні органи держави-члена, з якої походить компанія, мають причину сумніватися у точності даних про адміністративну структуру або про фінансову ситуацію у компанії з управління активами, при­ймаючи до уваги передбачені форми діяльності, вони на протязі трьох місяців з моменту отримання інформації, зазначеної у параграфі 2, повинні передати цю Інформацію компетентним органам держави-члена, яка приймає та відповідно проінформувати про це компанію з управління активами. Відмова у наданні відповіді або неможливість надання відповіді як результат надають право звер­нення до суду у судах держави-члена, з якої походить компанія.

4.  Перед тим, як структурний підрозділ компанії з управління активами, компетентні органи держави-члена, яка приймає, на протязі двох місяців з моменту отримання інформації, зазначеної у параграфі 2, підготовляють для роз­гляду компанією з управління активами та, якщо це необхідно, зазначати умо­ви, які включають положення, зазначені у Статтях 44 та 45, чинних у державі-члену, яка приймає, та правила поведінки, яких потрібно дотримуватися у випадку, якщо надаються послуги з управління портфелем, зазначені у Статті 5(3), та консультативні послуги з питань інвестицій та відповідального збері­ганні (оренди депозитних скриньок), у рамках яких, в інтересах загального бла­га, повинна здійснюватися діяльність на території держави-члена, яка приймає.

5.  Структурний підрозділ може бути відкрито та розпочати свою діяльність після отримання відповіді від компетентних органів держави-члена, яка при­ймає, або після закінчення періоду, передбаченого у параграфі 4, без отриман­ня будь-якої відповіді від цих органів. З цього моменту компанія з управління активами також може розпочати розповсюджувати сертифікати пайових трас-тів/спільних фондів інвестиційних компаній, які є предметом цієї Директиви, та якими дана компанія управляє, до тих пір, поки компетентні органи держа­ви-члена, яка приймає не встановлять на основі обґрунтованого рішення, яке було прийнято до закінчення зазначеного періоду у два місяці, та яке в свою чергу повинно бути надіслане компетентним органам держави-члена, з якої походить компанія, що заходи, які було вжито для торгівлі сертифікатами, не відповідають положенням, зазначеним у Статті 44(1) та Статті 45.

6.  У разі будь-якої зміні у документах, які надсилаються у відповідності до пунктів 2(Ь), (с) та (d), компанія з управління активами повинна надати пись­мове повідомлення про таку зміну компетентним органам держави-члена, з якої вона походить, та держави-члена, яка її приймає, не менше, ніж за один місяць до того, як розпочати застосовувати ці зміни, щоб компетентні органи держави-члена, з якої вона походить, могли прийняти рішення щодо зміни відповідно до параграфу 3, та компетентні органи держави-члена, що приймає, могли зробити те ж саме відповідно до параграфу 4.

7.  У разі будь-якої зміні у документах, які надсилаються у відповідності до першого пункту параграфу 3, органи держави-члена, з якої походить компанія, відповідно повинні повідомити органи держави-члена, яка приймає.

Стаття 6Ь

1.  Будь-яка компанія з управління активами, яка бажає здійснювати діяль­ність на території іншої держави-члена в перший раз у рамках свободи надання послуг, повинна надіслати наступну інформацію компетентним органам держа­ви-члена, з якої вона походить:

a)   Держава-член, на території якої компанія з управління активами має намір здійснювати діяльність;

b)   програма діяльності, яка окреслює діяльність та послуги у відповідності до Статті 5(2) та (3), які передбачаються.

2.  Компетентні органи держави-члена, з якої походить компанія, повинні на протязі одного місяця з моменту отримання інформації, зазначеної у параг­рафі 1, передати її компетентним органам держави-члена, яка приймає.

Вони також повинні надіслати деталі будь-якої схеми компенсації, яка за­стосовується, для захисту інвесторів.

3.  Компанія з управління активами може тоді розпочати свою діяльність у державі-члену, яка приймає, не дивлячись на положення Статті 46.

У відповідних випадках, компетентні органи держави-члена, яка приймає, після отримання відомостей, зазначених у параграфі 1, визначають для компанії з управління активами умови, включаючи правила поведінки, яких потрібно дотримуватися у випадку, якщо надаються послуги з управління портфелем, зазначені у Статті 5(3), та консультативні послуги з питань інвестицій та відпо­відального зберіганні (оренди депозитних скриньок), яким, в інтересах загаль­ного блага, компанія з управління активами повинна відповідати, здійснюючи діяльність на території держави-члена, яка приймає.

4.  У разі, якщо зміст відомостей, які передаються у відповідності до пункту 1(Ь), змінюється, компанія з управління активами повинна повідомити про таку зміну у письмовій формі компетентні органи держави-члена, з якої вона похо­дить та компетентні органи держави-члена, яка приймає, перед тим, як розпо­чати застосування зазначених змін, щоб компетентні органи держави-члена, яка приймає могли у разі потреби повідомити компанію про будь-яку зміну або додаток, які планується внести у відомості, які надсилаються відповідно до па­раграфа 3.

5.  Компанія з управління активами також повинна бути повідомлена, відпо­відно до процедури, зазначеної у цій Статті у випадках, коли вона доручає третій стороні торгувати сертифікатами у державі-члені, яка приймає.

Стаття 6с

1.  Держави-члени, які приймають, у цілях статистики вимагають від усіх компаній з управління активами, які мають структурні підрозділи на їх терито­рії, надавати компетентним органам цих держав-членів періодичні звіти щодо їх діяльності у цих державах-членах.

2.  Виконуючи обов'язки у рамках цієї Директиви, держави-члени, які при­ймають, у цих цілях можуть вимагати від структурних підрозділів компаній з управління активами, щоб вони надавали таку ж саму документацію, що й на­ціональні компанії з управління активами.

Приймаючі держави-члени можуть вимагати від компаній з управління ак­тивами, які здійснюють діяльність на їхній території у рамках свободи надання послуг, щоб вони надавали відомості, необхідні для проведення моніторингу на їх відповідність зі стандартами, встановленими приймаючою державою-членом, які застосовуються до них, хоча ці вимоги не можуть бути більш суворими, ніж ті, що держава-член накладає на зареєстровані компанії для моніторингу на їх відповідність до тих самих стандартів.

3. У випадках, коли компетентні органи приймаючих держави-члена визна­чають, що компанія з управління активами, яка має структурний підрозділ або надає послуги на її території, порушує законодавчі положення та положення підзаконних актів, прийнятих цією державою відповідно до положень цієї Ди­рективи, які надають компетентним органам приймаючої держави повнова­ження, ці органи повинні вимагати від відповідної компанії з управління акти­вами покласти край неприйнятній ситуації, яка склалася в неї.

4. Якщо дана компанія з управління активами неспроможна вжити необхід­них заходів, компетентні органи приймаючої держави-члена відповідно пови­нні повідомити про це компетентні органи держави-члена, з якої походить ком­панія. Останні повинні, як тільки з'явиться можливість, вжити відповідних заходів для того, щоб дана компанія з управління активами поклала край неприйнят­ній ситуації, яка склалася в неї. Компетентні органи приймаючої держави-чле­на повинні бути повідомлені про характер цих заходів.

5. Якщо, не дивлячись на заходи, вжиті державою-членом або тому, що такі заходи виявилися неадекватними, або неможливими для виконання у приймаючій державі-члену, якої стосується дана справа, компанія з управління актива­ми продовжує порушувати законодавчі або регуляторні положення, зазначені у параграфі 2, які є чинними у приймаючій державі-члені, остання може після того, як повідомить компетентні органи держави-члена, з якої походить компа­нія, вжити відповідних заходів для того, щоб припинити неправильні дії, або накладати стягнення за їх, та, якщо це й надалі виявиться необхідним, не допу­стити, щоб ця компанія з управління активами проводила будь-які подальші операції на ЇЇ території. Держави-члени повинні забезпечити, щоб на їхній те­риторії була б можлива передача юридичних документів, необхідних для вжиття цих заходів проти компанії з управління активами.

6.  Вищезазначені положення не повинні впливати на органи влади прийма­ючих держав-членів, щоб ті вживали відповідних заходів для того, щоб не допу­стити або накладати стягнення за неправильні дії, які здійснюються на їхній території, які протирічать законодавчим або регуляторним положенням, при­йнятим в інтересах загального блага. Це повинно включати у себе можливість попередження компаній з управління активами, які порушують, від проведен­ня будь-яких подальших операцій на їхній території.

7.  Будь-який захід, прийнятий відповідно до параграфів 4, 5 або 6, які тяг­нуть за собою стягнення або обмеження діяльності компанії з управління акти­вами, повинні бути відповідним чином обґрунтовані та про це не бути повідом­лено дану компанію з управління активами. Кожен такий захід може бути оскаржений у судовому порядку у державі-члені, яка вжила його.

8.  Перед тим, як розпочати процедуру, зазначену у параграфах 3,4, або 5, компетентні органи приймаючої держави-члена у термінових випадках вжива­ють застережні заходи, необхідні для того, щоб захистити інтереси інвесторів та інших осіб, яким надаються послуги. Комісія та компетентні органи інших дер­жав-членів, яких це стосується, повинні бути повідомлені про такі заходи, від­разу, як для цього з'явиться можливість.

Після консультацій з компетентними органами держав-членів, яких це сто­сується, Комісія може вирішити, що дана держава-член повинна змінити або скасувати вжиті заходи.

9.  У разі відкликання ліцензії, компетентні органи приймаючи держави-члена повинні бути повідомлені про це та повинні вжити відповідних заходів для того, щоб не дати компанії з управління активами, якої ці заходи стосують­ся, можливості здійснювати будь-які подальші операції на її території, та для того, щоб захистити інтереси інвесторів. Кожні два роки Комісія повинна нада­вати звіт щодо таких випадків Контактному комітету, заснованому у відповід­ності до Статті 53.

10. Держави-члени повинні повідомляти Комісію про кількість та типи ви­падків відмови відповідно до Статті ба або було вжито заходи у відповідності до параграфу 5. Кожні два роки Комісія повинна надавати звіт про такі випадки Контактному комітету, заснованому у відповідності до Статті 53.

Глава ПІа Облігації, що стосуються депозитарію

Стаття 7

1. Активи пайового трасту повинні доручатися депозитарію для відповідаль­ного зберігання.

771

2.  На зобов'язання депозитарія, про які йдеться в Статті 9, не впливає той факт, що він передав третій стороні всі або частину активів, що знаходяться в нього на відповідальному зберіганні.

3.  Депозитарій, на додаток до цього, повинен:

(a)  забезпечувати, що продаж, випуск, викуп, погашення або анулювання сертифікатів, здійснені від імені пайового трасту або керуючої компанії, проведено відповідно до законодавства та правил фонду;

(b)  забезпечувати, що вартість сертифікатів обчислюється відповідно до за­конодавства та правил фонду;

(c)  виконувати розпорядження керуючої компанії, якщо вони не супере­чать законодавству або правилам фонду;

(d)  забезпечувати, що в операціях з активами пайового трасту будь-які від­шкодування передаються йому протягом звичайних часу;

(e)  забезпечувати, що доходи пайового трасту використовуються відповідно до законодавства та правил фонду.

Стаття 8

1. Депозитарій повинен мати свій зареєстрований офіс у тій самій державі-члені, що й керуюча компанія, або бути заснованим у цій державі-члені, якщо його зареєстрований офіс знаходиться в іншій державі-члені.

2. Депозитарієм повинна бути установа, що підлягає державному контролю. Вона також повинна надавати достатні фінансові і професійні гарантії здатності успішно провадити свою діяльність депозитарія і виконувати зобов'язання, що випливають з цієї функції.

3.  Держави-члени повинні визначити, які категорії установ, зазначених в пункті 2 цієї статті, можуть бути депозитаріями.

Стаття 9

Відповідно до національного законодавства держави, в якій знаходиться за­реєстрований офіс керуючої компанії, депозитарій повинен нести відповідаль­ність перед керуючою компанією і власниками сертифікатів за будь-які збитки, яких вони зазнали в результаті невиправданого невиконання ним своїх зобов'я­зань або їх неналежного виконання. Зобов'язання перед власниками сертифі­катів можуть бути виконані прямо або опосередковано через керуючу компанію в залежності від юридичної природи відносин між депозитарієм, керуючою ком­панією і власниками сертифікатів.

Стаття 10

1.  Жодна компанія не має права виступати одночасно як керуюча компанія і як депозитарій.

2.  В контексті своїх відповідних ролей, керуюча компанія і депозитарій по­винні діяти незалежно і виключно в інтересах власників сертифікатів.

Стаття 11

Законодавство або правила фонду повинні встановлювати умови заміни ке­руючої компанії і депозитарія, а також правила щодо забезпечення захисту влас­ників сертифікатів у разі такої заміни.

Глава IV Зобов'язання щодо структури інвестиційних компаній та депозитаріїв

Підрозділ А Умови для започаткування діяльності

Стаття 12

Започаткування діяльності інвестиційних компаній підлягає попередньому офіційному ліцензуванню, яке проводиться компетентними органами держави-члена, з якої походить компанія.

Держави-члени повинні визначити організаційно-правову форму, яку по­винна прийняти інвестиційна компанія.

Стаття 13

Жодна інвестиційна компанія не має права займатись іншою діяльністю, крім тієї, що зазначена в Статті 1 (2).

Стаття ІЗа

1. Без шкоди іншим умовам загального застосування, визначним національ­ним законодавством, компетентні органи не можуть надавати ліцензію інвести­ційній компанії, яка не призначила компанію з управління активами, якщо інвестиційна компанія не має достатнього капіталу, який складає щонайменше 300 000 євро.

На додаток, коли інвестиційна компанія не призначила компанію з управ­ління активами відповідно до цієї Директиви:

—   ліцензію не можу бути надано, поки заява на її отримання не супрово­джуватиметься програмою діяльності, яка також окреслює організаційну структуру інвестиційної компанії;

—   директори інвестиційної компанії повинні мати достатньо добру репута­цію та достатній досвід — також по відношенню до типу діяльності, яку здійснює інвестиційна компанія. З цією метою, імена директорів та ко­жної особи, яка замінить їх на посту, повинні бути надіслані до компе­тентних органів. Політика діяльності інвестиційної компанії повинна вирішуватися не менш, ніж двома особами, які відповідають таким умо­вам. Директорами називаються ті особи, які відповідно до законодавства та установчих документів, представляють інвестиційну компанію, або у дійсності визначають політику компанії;

—   більш того, там, де існують тісні взаємозв'язки між інвестиційною ком­панією та іншими фізичними або юридичними особами, компетентні органи повинні надавати ліцензію тільки, якщо такі взаємозв'язки не перешкоджають ефективному виконанню їх наглядових функцій.

Компетентні органи повинні також відмовляти у наданні ліцензії, якщо за­кони, підзаконні та адміністративні положення держав, які не є членами ЄС, якими керуються одна або кілька фізичних чи юридичних осіб, з якими інвес­тиційна компанія має тісні зв'язки, або якщо виникають труднощі, пов'язані з їхнім впровадженням і не дають можливості ефективно здійснювати їхні нагля­дові функції.

Компетентні органи повинні вимагати від інвестиційних компаній надавати потрібні ім відомості.

2. Заявник повинен бути повідомлений у шестимісячний строк з моменту надання повної заяви про те, чи надається йому ліцензія. Якщо у видачі ліцензії відмовлено, ця в відмова повинна бути обґрунтована.

4.  Інвестиційна компанія може розпочинати свою ділову діяльність, з моме­нту надання ліцензії.

5.  Компетентні органи можуть відкликати ліцензію, видану інвестиційній компанії відповідно до цієї Директиви тільки, коли така компанія:

a)   Не використовує ліцензію на протязі 12 місяців, чітко відмовляється від ліцензії, або припинила діяльність, яка передбачається даною Директи­ву, більш, ніж за 6 місяців до того, як відповідна держава-член не скасу­вала у такому випадку ліцензію;

b)   Отримала ліцензію шляхом надання неправдивих відомостей або шля­хом інших неправомірних дій;

c)   Більше не відповідає умовам, за яких було надано ліцензію;

d)   Серйозно та/або систематично порушує положення, прийняті відповід­но до цієї Директиви, або;

e)   підпадає під випадки, коли у національному законодавстві передбачен­ня відкликання ліцензії.

Підрозділ В Умови діяльності

Стаття ІЗЬ

Статті 5g та 5h повинні застосовуватись до інвестиційних компаній, які не заснували компанію управління активами, уповноважену відповідно до даної директиви. Для цілей даної статті під компанією, з управління активами слід розуміти «інвестиційну компанію».

Інвестиційні компанії можуть управляти лише активами власного портфеля та не мають права, ні за яких обставин приймати замовлення на управління активами третіх осіб відповідно до їхніх інтересів.

Стаття 13с

Кожна держава-член походження зобов'язана встановити пруденційні пра­вила, з якими інвестиційні компанії повинні повсякчасно ознайомлюватись, які не заснували компанію управління активами, уповноважену відповідно до даної директиви.

Зокрема, компетентні органи держави-члена походження, з огляду також на тип інвестиційної компанії, повинні вимагати від інвестиційних компаній здій­снення та забезпечення адміністративних та розрахункових процедур, контро­лю та гарантійних заходів по операціям з електронними даними, та адекватний постійний контроль механізмів включаючи, зокрема правила для персональних взаємовідносин, що здійснюють її працівники або ті що для холдингу чи управ­лінню інвестиціями в фінансових інструментів з метою інвестування початко­вого капіталу та гарантування, серед іншого, що кожна угода, в якій компанія приймає участь може бути перебудована залежно від її походження, сторін, які приймають участь та типу, а також відносно часу та місця коли угода вступила в дію та від того, чи були активи інвестиційної компанії інвестовані відповідно до установчих документів та діючих правових положень.

Глава IV а Облігації, які стосуються депозитарію.

Стаття 14

1.  Активи інвестиційної компанії повинні бути передані депозитарію для відповідального зберігання.

2.  На зобов'язання депозитарія, про які йдеться в Статті 16, не впливає той факт, що він передає третій особі всі або частину активів, що знаходяться у нього на відповідальному зберіганні.

3.  Окрім того, депозитарій повинен:

(a)  забезпечувати, що продаж, випуск, викуп, погашення або анулювання сертифікатів, що здійснені від імені компанії, проведено відповідно до законодавства та установчих документів компанії;

(b)  забезпечувати, що в операціях з активами компанії будь-які відшкоду­вання передаються депозитарію протягом звичайного часу;

(c)  забезпечувати, що доходи компанії використовуються відповідно до за­конодавства та її установчих документів.

4. Держава-член може прийняти рішення, що інвестиційні компанії, розта­шовані на її території, які продають свої сертифікати виключно через одну або декілька фондових бірж, на яких їх сертифікати офіційно котируються, не зо­бов'язані мати депозитаріїв в значенні цієї Директиви.

До таких компаній не застосовуються Статті 34, 37 і 38. Проте, правила оцінки активів таких компаній повинні бути визначені в законодавстві або їх установчих документах.

5.  Держава-член може прийняти рішення, що від інвестиційних компаній, розташованих на її території, які продають щонайменше 80% своїх сертифікатів через одну або декілька фондових бірж, що визначені в їх установчих докумен­тах, не вимагається мати депозитаріїв у значенні цієї Директиви за умови, що їх сертифікати офіційно котируються на фондових біржах держав-членів, на тери­торії яких продаються сертифікати, і будь-які операції, які така компанія може здійснювати поза фондовими біржами, здійснюються лише за цінами фондової біржі. В установчих документах компанії повинна бути визначена фондова бір­жа в країні, де здійснюється продаж сертифікатів компанії, ціни на якій визна­чають ціни, за якими ця компанія здійснює будь-які операції поза фондовими біржами в цій країні.

Держава-член може використовувати право, передбачене в попередньому підпункті, лише якщо вона вважає, що власники сертифікатів мають захист, еквівалентний такому, що існує для власників сертифікатів у ІСІ, які мають депозитарії в значенні цієї Директиви.

Зокрема, такі компанії і компанії, зазначені в пункті 4, повинні:

(a)  за відсутності положення в законодавстві визначити в своїх установчих документах методи розрахунку вартості чистих активів своїх сертифіка­тів;

(b)  втручатися в ринок для запобігання відхилення вартості своїх сертифіка­тів на фондовій біржі більше ніж на 5% від вартості їх чистих активів;

(c)  встановлювати вартість чистих активів щодо своїх сертифікатів, яку по­відомляти компетентним органам щонайменше двічі на тиждень і публі­кувати їх двічі на місяць.

Принаймні двічі на місяць незалежний аудитор повинен перевіряти, що розрахунок вартості сертифікатів проведено відповідно до законодавства і установчих документів компанії. У таких випадках аудитор повинен пересвідчи­тись, що активи компанії інвестовані згідно з правилами, встановленими в за­конодавстві і установчих документах компанії.

6. Держави-члени повідомляють Комісії ідентифікаційні дані компаній, що користуються частковими відхиленнями, що передбачаються пунктами 4 і 5.

Комісія звітує перед Контактним Комітетом про застосування пунктів 4 і 5 протягом п'яти років після імплементації цієї Директиви. Після одержання рі­шення Контактного Комітету Комісія, якщо необхідно, пропонує відповідні заходи.

Стаття 15

1. Депозитарій повинен мати свій зареєстрований офіс в тій самій державі-члені, в якій розташовано зареєстрований офіс інвестиційної компанії, або бути заснованим у цій державі-члені, якщо його зареєстрований офіс знаходиться в іншій державі-члені.

2. Депозитарієм повинна бути установа, що підлягає державному контролю. Вона також повинна надавати достатні фінансові і професійні гарантії здатності успішно провадити свою діяльність депозитарія і виконувати зобов'язання, що випливають з цієї функції.

3.  Держави-члени повинні визначити, які категорії установ, зазначених в пункті 2 цієї Статті, можуть бути депозитаріями.

Стаття 16

Відповідно до національного законодавства держави, в якій знаходиться заре­єстрований офіс інвестиційної компанії, депозитарій несе відповідальність пе­ред інвестиційною компанією і власниками сертифікатів за будь-які збитки, яких вони зазнали в результаті невиправданого невиконання ним своїх зобов'я­зань або їх неналежного виконання.

Стаття 17

1. Жодна компанія не має права виступати одночасно як інвестиційна ком­панія і як депозитарій.

2.  Виконуючи роль депозитарія, депозитарій повинен діяти виключно в ін­тересах власників сертифікатів.

Стаття 18

Законодавство або установчі документи інвестиційної компанії встановлю­ють умови заміни депозитарія, а також правила забезпечення захисту власників сертифікатів у разі такої заміни.

Глава V Зобов'язання щодо інвестиційної політики ІСІ

Стаття 19

1. Інвестиції пайового трасту або інвестиційної компанії повинні склада­тись виключно з:

(a)  цінних паперів, що підлягають обігу та інструменти грошового ринку визначені для використання на організованому ринку відповідно до статті 1 (12) ISD та/або;

(b)  цінних паперів, що піддягають обігу, якими торгують на іншому органі­зованому ринку в державі-члені, що постійно функціонує, визнаний і відкритий для населення; та/або

776

(c)  цінних паперів, що підлягають обігу, які офіційно котируються на фон­довій біржі в державі, яка не є членом Співтовариства, і якими торгують на іншому організованому ринку, що постійно функціонує, визнаний і відкритий для населення в державі, яка не є членом Співтовариства, за умови, що вибір фондової біржі або ринку схвалено компетентними ор­ганами або передбачено в законодавстві чи правилах фонду або устано­вчих документах компанії та/або;

(d)  нещодавно випущених цінних паперів, що підлягають обігу, за умови, що:

—   в умовах випуску зазначено, що буде зроблено заявку на допуск до офіційного котирування на фондовій біржі або іншому організова­ному ринку, що постійно функціонує, визнаний і відкритий для на­селення, за умови, що вибір фондової біржі або ринку схвалено ком­петентними органами або передбачено в законодавстві чи правилах фонду або установчих документах інвестиційної компанії;

—   такий допуск забезпечується протягом одного року після випуску та/або;

(e)  члени ІСІ уповноважені відповідно до даної директиви та/або інші ком­панії спільного інвестування в значенні першого та другого значення статті 1 (2), чи повинні вони бути розміщені в межах держави-члена чи ні, запроваджує що:

—   такі інші компанії спільного інвестування уповноважені згідно зако­нодавства , яке забезпечує, що вони підлягають нагляду з боку ком­петентних органів ІСІ за тим, щоб вони були еквівалентними до тих, які встановленні в законодавстві Співтоваристві, і щоб така співпра­ця між уповноваженими органа була належним чином гарантована;

—   рівень захисту для учасників-власників інших компаній спільного інвестування є еквівалентним до того, який існує для власників у ІСІ та зокрема ті правила щодо відділення, отримання та давання пози­чки активів, а також непокритий продаж цінних паперів та інструме­нтів грошового ринку еквівалентні до вимог даної директиви;

—   діяльність інших компаній спільного інвестування підлягає звітуван­ню у піврічному та річному звіті для здійснення оцінки активів та пасивів прибуток та діяльність під час звітного періоду;

—   не більше ніж 10 % активів ІСІ чи інших компаній спільного інвесту­вання, чиє придбання здійснюється можуть відповідно до фондових правил чи установчих документів, можуть бути інвестовані в сукуп­ності до учасників інших ІСІ або до інших компаній спільного інве­стування та/або:

(І) депозити кредитних установ, які підлягають виплаті на вимогу або за правом погашення, та підлягають сплаті мають свій зареєстрований офіс в державі-члені або, якщо зареєстрований офіс кредитної установи зна­ходиться на території держави за межами Співтовариства , встановлено, що він керується належними правилами, встановленими компетентни­ми органами ІСІ, які є еквівалентними до тих, які визначаються законо­давством Співтовариства та/або;

(g) фінансові деривативи, включаючи еквівалентні грошові інструменти (cash-settled), що використовуються на організованому ринку відповідно до підпунктів (а), (Ь) та (с); та/або фінансові деривативи, як безпосередні похідні інструменти, які забезпечують, що—   нижче викладене стосується інструментів, що покриваються даним пунктом, фінансові індекси, курси інтересів, курси іноземних валют, в яких ІСІ можуть здійснювати інвестиції, згідно з їх інвестиційних завдань зазначених в фондових правилах ІСІ та установчих докумен­тах;

—   сторони, при укладанні угоди у деривативах інструментах підлягають належному нагляду, та відносяться до категорій, що визнаються ком­петентними органами ІСІ та :

—   деривативи (безпосередні похідні інструменти) підлягають надійній та такій, що піддається контролю оцінці на щоденній основі та може бути проданою, ліквідованою та або закритою угодою, що вносить зміни будь-коли за її справжньої вартості за ініціативою ІСІ, та/або;

(h) інструменти грошового ринку, відмінного від того що діє на організова­ному ринку , який підпадає під статтю 1(9), якщо емісія чи емітент таких інструментів врегульовані з метою захисту інвесторів та вкладень, та за­безпечує, що вони:

—   випущені та гарантовані центральними, регіональними та місцевими уповноваженими органами або центральним банком держави-члена, Європейським Центральним Банком, Європейським Союзом чи Єв­ропейським Інвестиційним Банком, Європейським, держави, що не входять в Співтовариство чи як у випадку з Федеральними Держава­ми, через одного з учасників, що представляє федерацію, чи через суспільну інтеграційну структуру, до якої відноситься одна чи більше держав-членів або;

—   випущені компанією будь-які цінні папери якого використовуються на організованому ринках відповідно до підпунктів (а), (Ь), або (с), або;

—   випущені та забезпечені та підлягають пруденційному нагляду, від­повідно до критеріїв встановлених законодавством Співтовариства або підкорюються пруденційним правилам , які компетентні органи визначають такими, що мають чітко відповідати правилам, які ви­значені законодавством Співтовариства або;

—   випущені іншими органами, що відносяться до категорій встановле­них компетентними органами ІСІ, які забезпечують, що інвестуван­ня в таких інструментах відноситься до захисту інвестора, який є еквівалентним до того, що здійснюється під час першої, другої чи третьої спроби та забезпечує, що емітент, компанія, чий капітал та резервна сума складає не менше 10 000000 ЄВРО та яка представляє та опубліковує свою річну звітність у відповідності до директиви 78/660/ЕЕС1, є суб'єктом, що входить в групу компаній, до якої та­кож входить одна чи декілька компаній, перелічених вище і ство­рений для забезпечення фінансування яке здійснює група, або є суб'єктом, який створений для забезпечення обернення боргових зо­бов'язань, фінансування банком придбання транспортних засобів, у цінні папери.

2. Проте:

a)   ІСІ можуть інвестувати не більше 10% своїх активів в інші цінні папери, що підлягають обігу, та інструменти грошового ринку крім тих, які за­значені в пункті 1;

b)   Держава-член може встановити, що ІСІ може інвестувати не більше 10% своїх активів у боргові інструменти, які в цілях цієї Директиви, тлумачаться виходячи з їх властивостей як еквівалентні до цінних паперів, що підлягають обігу, і які, серед іншого, є обіговими, ліквідними та мають вартість, яка може бути точно визначена в будь-який час або принаймні так часто, як це передбачено в Статті 34;

c)   інвестиційна компанія може придбавати рухоме і нерухоме майно, яке є істотним для прямого здійснення її підприємницької діяльності;

d)   ICI не має права купувати ані дорогоцінні метали, ані сертифікати, що їх представляють.

3.  Загальний обсяг інвестицій, зазначених в пункті 2(а) та (Ь), не може ні за яких обставин перевищувати 10% активів ІСІ.

4.  Пайові трасти і інвестиційні компанії можуть мати в своєму володінні супутні ліквідні активи.

Стаття 21

1.  Компанія управління активами чи інвестиційна компанія повинні засто­совувати процедуру ризикового менеджменту, яка дозволяє здійснювати моні­торинг та вираховувати будь-коли ризик ситуацій та покриття повного (абсо­лютного) ризику характеристика портфеля; компанія повинна застосовувати процес для правильної та незалежної оцінки вартості дериватив, що обертають­ся на неорганізованому ринку. Вона повинна регулярно повідомляти компете­нтні органи та відповідно до детальних правил компанії повинні визначати: види дериватив інструментів, основні ризики, кількісні обмеження та методи, які використовуються для оцінювання ризиків пов'язаних з угодами у дерива-тивах інструментів відповідно до кожного, що управляється ІСІ.

2. Держави-члени мають право надавати дозвіл ІСІ застосовувати техніку та інструменти, що мають відношення до цінних паперів, що підлягають обігу та інструментів грошового ринку за умов які держави-члени встановлюють щодо методів та інструментів, які використовуються для ефективного розпорядження портфелем. У випадку, коли такі операції стосуються використання дериватив інструментів, ці вимоги та обмеження повинні підтверджувати положення ви­кладені в даній директиві.

При відсутності будь-яких обставин такі операції призводять ІСІ до ухилен­ня від своїх інвестицій: цілі які викладені у фондових правилах ІСІ та в устано­вчих документах.

3.  ІСІ повинні гарантувати, що його глобальний прояв в безпосередніх по­хідних інструментах не перевищував загальну чисту вартість портфеля.

Ризики підраховуються беручи до уваги поточну вартість основних активів, ризик зустрічної сторони, майбутні ринкові зміни, та час достатній для ліквіда­ції позиції. Ці положення також застосовуються до наступних підпунктів.

ІСІ мають право здійснювати інвестиції, як частину своєї інвестиційної по­літики та згідно з обмеженнями встановленими статтею 25 (5), у фінансових деривативах, забезпечуючи, що ризик щодо основних активів не перевищує в сукупності інвестиційні обмеження визначені статтею 22. Держава-член має право дозволити, що коли ІСІ інвестує в індексованих деривативах, такі інвес­тиції не повинні поєднуватись з обмеженнями зазначеними в статті 22.

У випадку, коли цінний папір або інструмент грошового ринку представляє собою деривативу, остання повинна бути взята до уваги, у випадку відповідно­сті до вимог даної статті.

4.  Держава-член повинна відсилати Комісії повну інформацію та будь-які подальші зміни щодо регулювання стосовно методики вирахування ризиків зазначених в пункті 3, включаючи оцінку ризику відносно сторони, що приймає участь в угоді у директивах, що підлягають обігу на неорганізованому ринку, не пізніше ніж 13 лютого 2004 року. Комісія повинна переслати таку інформацію до Інших держав-членів. Така інформація підлягає обміну поглядами (ідеями) в межах Контактного Комітету згідно з процедурою встановленою статтею 53 (4).

Стаття 22

1.  ІСІ може інвестувати не більше ніж 5 % власних активів у цінні папери, що підлягають обігу чи у інструменти грошового ринку випущені одним орга­ном. ІСІ не може інвестувати більше ніж 20 % активів в депозитах, здійснених з одним і тим же органом.

Можливість ризику контрагенту ІСІ та у деривативах не можуть перевищу­вати:

—    10% цих актів коли стороною, що приймає участь в угоді являється кредитна установа згідно з статтею 19 (1) (І), або

—   5 % цих активів, в інших випадках.

2.  Держави-члени можуть підвищити 5 % ліміт встановлений в першому реченні першого пункту до максимум 10 %. Однак загальна вартість цінних паперів, що підлягають обігу та інструментів грошового ринку ІСІ в розпоря­дженні органів, в які він інвестує більше ніж 5 % своїх активів не повинна перевищувати 40 % вартості власних активів. Таке обмеження не застосовуєть­ся до угод у депозитах та деривативах інструментах укладених з фінансовими установами, які підлягають пруденційному нагляду.

Не зважаючи на індивідуальні обмеження визначені в пункті 1 , ІСІ не можуть поєднувати:

—   інвестиції у випущені цінні папери, що підлягають обігу чи в інстру­менти грошового ринку,

—   депозити зроблені з, та/або

—   ризики, що виникають з угод у деривативах інструментах здійснених одним органом більш ніж 20 % з власних активів.

3.  Держави-члени можуть підвищувати 5 % ліміт визначений у першому реченні пункту 1 до максимум 35 % якщо цінні папери, що підлягають обігу чи Інструменти грошового ринку випущені чи гарантовані державою-членом, міс­цевим уповноваженим органом, державою, що не являється членом Співтова­риства, суспільними міжнародними організаціями, членами яких являють одна чи більше держав-членів.

4.  Держави-члени можуть підвищувати 5 % ліміт визначений у першому реченні пункту 1 до максимум 25 % у випадках певних зв'язків коли вони випу­щені кредитними установою, яка має свій зареєстрований офіс в межах держа-ви-члена та підлягає згідно законодавства спеціальному державному нагляду встановленому з метою захисту власники облігацій. Зокрема суми, що форму­ються з випуску облігацій підлягають інвестуванню у відповідності до законо­давства у активи, які протягом повного періоду дійсності облігацій, спроможні покривати вимоги пов'язані з облігаціями та які, на випадок неплатоспромож­ності емітента, використовувався б на приоритетні основі для погашення спла­ти придбаного інтересу

Коли ІСІ інвестує більше ніж 5 % власних активів у облігації відповідно до першого підпункту та випущені одним емітентом, загальна вартість цих інстру­ментів не може перевищувати 80 % вартості активів ІСІ. місцевими органами, державою, що не є членом Співтовариства, або міжнарод­ними громадськими органами, членами яких є одна або декілька держав-членів.

Компетентні органи повинні видавати такий дозвіл тільки якщо вони вва­жають, що власники сертифікатів у ІСІ мають захист, еквівалентний до захисту власників сертифікатів у ІСІ, які дотримуються обмежень, викладених в Стат­ті 22.

Такий ІСІ повинен мати у своєму володінні цінні папери щонайменше ше­сти випусків, але цінні папери одного випуску не повинні перевищувати 30% загального обсягу його активів.

2. ІСІ, зазначені в пункті 1, повинні чітко вказати в правилах фонду або установчих документах компанії ті держави, місцеві органи або міжнародні гро­мадські органи, що випускають або гарантують цінні папери, в які ІСІ мають намір інвестувати більше 35% своїх активів; такі правила фонду або установчі документи компанії повинні бути схвалені компетентними органами.

З Крім цього, кожне з таких ІСІ, про які йдеться в пункті 1, повинне вклю­чати до своїх проспектів та будь-якої рекламної літератури заяву, яка б приве­ртала увагу до наявності такого дозволу і вказувала держави, місцеві органи та/ або міжнародні громадські органи, в цінні папери яких воно має намір інвесту­вати або інвестувало більше 35% своїх активів.

Стаття 24

1.  ІСІ можуть придбати сертифікати ІСІ та/або інших компаній спільного інвестування відповідно до статті 19 (1) (е), забезпечуючи що не більше ніж 10 % активів інвестуються в сертифікати ІСІ чи інша компанія спільного інве­стування. Держава-член може підвищити обмеження до максимум 20 %.

2.  Інвестиції зроблені в сертифікати інституту спільного інвестування, від­мінного від ІСІ не можуть в цілому перевищувати ЗО % активів ІСІ.

Держава-член може дозволяти, коли ІСІ придбала сертифікати ІСІ та/або іншої компанії спільного інвестування, активи відповідних ІСІ чи інших ком­паній спільного інвестування не повинні бути пов'язані для завдань обмежень визначених в статті 22.

3.  У випадку інвестування ІСІ у сертифікати іншої ІСІ та/або іншої компа­нії спільного інвестування, які управляються, прямо чи делеговано однією ком­панією з управління активами або будь-якою іншою компанією, з якою пов'я­зана компанія з управління активами загальним управлінням чи контролем, суттєвим прямим чи непрямим володінням, управляюча компанія чи інша ком­панія не може брати плату за розміщення та погашення за рахунок інвестицій одного ІСІ на користь іншої компанії спільного інвестування.

Стаття 24 а

1.  Проспект повинен відображати до якої категорії активів ІСІ уповноваже­ний здійснювати інвестиції. Він також повинен зазначати чи дозволені угоди у фінансових деривативах інструментах; в такому випадку, він повинен включати видиме ствердження, вказуючи чи можуть такі операції здійснюватись з ціллю хеджирування чи з метою забезпечення інвестиційних завдань, та можливі на­слідки використання фінансових дериватив щодо характеристик ризику.

2.  Коли ІСІ інвестує головним чином в якусь категорію активів визначених статтею 19 відмінну від цінних паперів, що підлягають обігу та інструментів грошового ринку або відтворює композицію індексів біржових чи боргових цін­них паперів згідно зі статтею 22 (а), його проспект та, якщо необхідно будь-яку допоміжну літературу, що повинна містити суттєве твердження з приділенням уваги інвестиційній політиці.

3. Якщо зміна вартості чистих активів ІСІ суттєво відрізняється від передба­чуваної з огляду на структуру портфеля та застосовувані методи управління ним, інформація про такі обставини має бути донесена до відома в проспектах, а у відповідних випадках і в іншій рекламній літературі.

4.  За вимогою інвестора, компанія управління активами повинна надавати додаткову інформацію відносно кількісних обмежень, що застосовуються в управ­лінні ризиками ІСІ, методи, які використовуються на при кінець та на кінце­вий розвиток головних інструментів категорій ризиків та поступок .

Стаття 25

1.  Інвестиційна компанія або керуюча компанія, що діє у зв'язку з усіма пайовими трастами, якими вона управляє, і яка підпадає під сферу дії цієї Ди­рективи, не може придбавати будь-які акції, які дають право голосу, що дало б їй змогу чинити значний вплив на управління емітентом.

До подальшого узгодження держави-члени повинні брати до уваги існуючі правила, які визначають принцип, встановлений в першому підпункті, згідно із законодавством інших держав-членів.

2. Окрім того, інвестиційна компанія або пайовий траст можуть купувати не більше ніж:

—   10% акцій без права голосу будь-якого одного емітента;

—   10% боргових цінних паперів будь-якого одного емітента;

—   25 % сертифікатів будь-якої ІСІ та/або іншої компанії спільного ін­вестування згідно з першим та другим абзацами статті 1(2);

—   10 % інструментів грошового ринку будь-якого єдиного органу, що випускає цінні папери.

Обмеження, зазначені в другому і третьому абзацах, можуть не братись до уваги на час придбання, якщо на той час загальну суму боргових цінних паперів або чисту суму цінних паперів, які випускаються, підрахувати неможливо.

3. Держава-член може відмовитись від застосування пунктів 1 і 2 по відно­шенню до:

(a)  цінних паперів, що підлягають обігу, випущених або гарантованих дер-жавою-членом або її місцевими органами;

(b)  цінних паперів, що підлягають обігу, випущених або гарантованих дер­жавою, що не є членом Співтовариства;

(c)  цінних паперів, що підлягають обігу, випущених міжнародними громад­ськими органами, членами яких є одна або декілька держав-членів.

(d)  акцій, що знаходяться у володінні ІСІ в капіталі компанії, зареєстрова­ної в державі, що не є членом Співтовариства, що інвестує свої активи головним чином у цінні папери емітентів, що мають свої зареєстровані офіси у цій державі, якщо згідно із законодавством цієї держави таке володіння є для ІСІ єдиним шляхом інвестицій у цінні папери емітентів такої держави. Проте, цей відступ застосовується лише якщо в своїй інвестиційній політиці компанія держави, що не є членом, дотримується обмежень, встановлених у Статтях 22, 24, 25 (1) і (2). Якщо обмеження, встановлені в Статтях 22 і 24, перевищуються, застосовується з відпові­дними змінами Стаття 26;

(e)  акції, що тримаються інвестиційною компанією чи інвестиційними ком­паніями капіталу дочірніх компаній, що здійснюють діяльність лише стосовно управління, надання консультацій та маркетингу в державі, де розташована філія, з огляду на пере купівлю сертифікатів за вимогою власників сертифікатів виключно від їхнього імені.

Стаття 26

1.  ІСІ не повинні виконувати вимоги щодо обмежень, визначених в даній главі коли реалізуються підписні права пов'язані з цінними паперами, що під­лягають обігу чи з інструментами грошового ринку, які формують частину ак­тивів ІСІ. Забезпечуючи дотримання принципу розподілу ризику, держави-чле-ни мають право дозволити ІСІ, що отримали ліцензію відхилятись від положень статей 22, 22а, 23 та 24 протягом 6 місяців після дати отримання ліцензії.

2.  Якщо обмеження, про які йдеться в пункті 1, перевищуються з причин поза контролем ІСІ, або внаслідок використання прав на підписку, це ІСІ по­винне затвердити за першочергову мету своїх операцій з продажу виправлення такої ситуації, належним чином враховуючи інтереси своїх власників сертифі­катів.

Глава VI Зобов'язання щодо надання інформації власникам сертифікатів

А. Публікація проспектів і періодичних звітів

Стаття 27

1.  Інвестиційна компанія для кожного пайового трасту та спільного фонду, якими вона здійснює управління, компанія, з управління активами повинна опубліковувати:

—   спрощений проспект,

—   повний проспект,

—   річний звіт за кожен фінансовий рік, та

—   піврічний звіт за перші шість місяців фінансового року.

2.  Річний і піврічний звіти повинні публікуватись в таких часових межах і набувати чинності з часу закінчення періоду, якого вони стосуються:

річний звіт — чотири місяці, піврічний звіт — два місяці.

Стаття 28

1.  Як спрощений проспект так і повний проспект повинен містити інфор­мацію необхідну для інвесторів для можливості приймати проінформовані рі­шення, що стосується інвестиційних завдань, та зокрема що стосується ризику. Останнє повинне визначати незалежність від інвестованих інструментів, зрозу­мілі та легко доступні тлумачення (пояснення) характеристик ризику фонду.

2.  Повний проспект повинен містити принаймні інформацію визначену в схемі А, Додатку 1 цієї директиви настільки, наскільки така інформація ще не зазначена у фондових правилах або установчих документах доданих до повного проспект, згідно з статтею 29 (1),

3.  Спрощений проспект повинен містити загалом ключову інформацію, ви­значену в схемі С, додатку 1 цієї директиви. Він повинен бути складений та структуризований таким чином, щоб бути легко зрозумілим для звичайного Інвестора. Держави можуть дозволити, щоб спрощені проспект додавались до повного І являли собою замінну його частину. Спрощений проспект може бути використаним, як маркетинговий інструмент, розроблений для використання в всій державах-членах змін, окрім перекладів. Отже держави-члени не можуть вимагати будь-яких подальших документів чи додаткової інформації.

4. Як повний та спрощений проспект повинні бути внесеними до письмо­вих документів чи до будь-якого надійного інформаційного засобу, що мають еквівалентний юридичний статус, затверджений компетентними органами.

5.  Річний звіт повинен включати баланс та баланс активів та пасивів, дета­льний звіт про прибутки та видатки за фінансовий рік, звіт про діяльність про­тягом фінансового року та іншу інформацію зазначену в Схемі В, Додаткуі цієї директиви, так само, як і інша важлива інформація яка може дати можливість інвесторам здійснювати проінформоване судження про розвиток діяльності ІСІ та його результати.

6.  Піврічні звіти повинні включати хоча б інформацію передбачену в главі L та IV Схеми В, Додатку 1 цієї директиви, де ІСІ сплатив чи запропонував спла­тити дивіденди, цифри повинні становити результати після податку за відпові­дних півроку і виплачений чи запропонований проміжний дивіденд.

Стаття 29.

1.  Регламент фонду чи установчі документи інвестиційної компанії є невід'­ємною складовою проспектів і мають бути додані до нього.

2.  Однак немає потреби додавати документи, зазначені у пункті 1 до повно­го проспекту за умови, що утримувач сертифікатів повідомлений, що на його прохання ці документи будуть йому надіслані чи йому буде повідомлено про місця у кожній державі-члені у якій сертифікати знаходяться на ринку, де він зможе отримати консультацію

Стаття ЗО

Суттєві елементи скороченого чи повного проспекту мають поновлюватись.

Стаття 31

Обліково-бухгалтерська інформація, що надається у річному звіті, повинна бути перевірена однією або декількома особами, уповноваженими законодавст­вом проводити аудит звітності відповідно до Директиви Ради 84/253/ЕЕС від 10 квітня 1984 року, що ґрунтується на Статті 54 (3) (є) Договору EEC про затвер­дження осіб, відповідальних за проведення встановленого законом аудиту (но­рмативної ревізії) обліково-бухгалтерських документів (1). Звіт аудитора із будь-якими застереженнями повинен бути повністю відтворений в річному звіті.

Стаття 32

Інститути спільного інвестування і цінних паперів повинні надсилати ком­петентним органам свої скорочені і повні проспекти і будь-які внесені до них зміни, а також річні звіт і звіти за пів року.

Стаття 33

1.  Скорочені проспекти повинні бути запропоновані підписчиками безпла­тно до укладення контракту.

Окрім того, повний проспект і останній річний звіт і звіт за пів року нада­ється підписчикам безплатно на їх прохання.

2.  Річний звіт і звіт за пів року надається утримувачам сертифікатів безпла­тно на їх прохання

3.  Річний звіт і звіт за півроку мають бути доступні для громадськості на місці чи іншими способами, визначеними компетентними органами, які зазна­чені у повному і скороченому проспекті.

Стаття 34

ІСІ повинне належним чином оприлюднювати ціни емісії, продажу, викупу або погашення своїх сертифікатів щоразу, коли воно їх емітує, продає, викупає або погашає, принаймні двічі на місяць. Проте, компетентні органи можуть дозволити ІСІ зменшити частоту публікацій до одного разу на місяць за умови, що таке скорочення не порушує інтереси власників сертифікатів.

Стаття 35.

Вся реклама, яка містить пропозицію придбати сертифікати інститутів спіль­ного інвестування повинна зазначати про існування проспектів і місця, де їх можна отримати громадськістю, або яким чином громадськість може мати до них доступ.

Глава VII Загальні зобов'язання ІСІ

Стаття 36

1. Ані

—   Інвестиційна компанія, ані

—   Керуюча компанія або депозитарій, що діють від імені пайового тра-сту, не можуть брати позики.

Проте, ІСІ може придбавати іноземну валюту шляхом компенсаційної по­зики.

2.  Шляхом відступу від пункту 1 держава-член може дозволити ІСІ брати позики:

(a) до 10%

—  своїх активів у випадку інвестиційної компанії, або

—  вартості фонду у випадку пайового трасту,

за умови, що позика має тимчасову основу;

(b)  до 10% своїх активів у випадку інвестиційної компанії, за умови, що ця позика надає змогу придбати нерухоме майно, необхідне для прямого виконання її діяльності; в такому випадку ця позика і та, про яку йдеть­ся в підпункті (а), ні в якому разі не можуть в загальній сумі перевищу­вати 15 % активів позичальника.

Стаття 37

1.  ІСІ повинне викупити або погасити свої сертифікати на вимогу будь-якого власника сертифікатів.

2.  Шляхом відступу від пункту 1:

(a)  ІСІ може у випадках і відповідно до положень, передбачених законодав­ством, правилами фонду або установчими документами компанії, тим­часово призупинити викуп або погашення своїх сертифікатів. Призупи­нення може передбачатись лише у виняткових випадках, коли цього вимагають обставини, і може бути виправдане лише з огляду на інтереси власників сертифікатів;

(b)  держави-члени можуть надати компетентним органам дозвіл вимагати призупинення викупу або погашення сертифікатів в інтересах власників сертифікатів або громадськості.

3.  У випадках, зазначених в пункті 2 (а), ІСІ повинне негайно повідомити про своє рішення компетентні органи та органи всіх держав-членів, в яких він продає свої сертифікати.

Стаття 38

Правила оцінки активів і обчислення ціни продажу чи емісії та ціни викупу чи погашення сертифікатів ІСІ повинні бути викладені в законодавстві, прави­лах фонду або установчих документах інвестиційної компанії.

Стаття 39

Розподіл або повторне інвестування доходу пайового трасту або інвестицій­ної компанії повинні здійснюватися відповідно до законодавства, правил фон­ду або установчих документів інвестиційної компанії.

Стаття 40

Пай ІСІ не може бути випущений, поки еквівалент чистої емісійної ціни не сплачений в активи ІСІ в звичайних часових межах. Це положення не пере­шкоджає розподілу преміальних сертифікатів.

Стаття 41

1.  Не перешкоджаючи застосуванню Статей 19 і 21, ані: інвестиційна компанія,

ані

керуюча компанія або депозитарій, що діють від імені пайового трасту, не можуть надавати позики або виступати в ролі гаранта від імені третіх сторін.

2.  Пункт 1 не перешкоджає таким інститутам купувати цінні папери, що підлягають обігу, які не повністю оплачені.

Пункт 1 не перешкоджає інститутам отримувати цінні папери, що підляга­ють обігу, інші інструменти грошового ринку, чи інші фінансові інструменти, зазначені у статті 19(1)(с), (g) і (h) які не оплачені повністю.

Стаття 42

Ані:

—   інвестиційна компанія, ані

—   керуюча компанія або депозитарій, що діють від імені пайового тра­сту,

не можуть здійснювати продаж цінних паперів, що підлягають обігу, без покриття.

Стаття 43

Законодавство або правила фонду повинні встановлювати винагороду і ви­трати, які керуюча компанія має право виставляти пайовому трасту, і спосіб розрахунку такої винагороди.

У законодавстві або установчих документах інвестиційної компанії повинен бути визначений характер витрат, які несе компанія.

Глава VIII

Спеціальні положення стосовно ІСІ, які продають свої сертифікати в інших державах-членах, ніж тих, в яких вони розташовані

Стаття 44

1. ІСІ, яке продає свої сертифікати в іншій державі-члені, повинне дотри­муватись чинних в цій державі законів, постанов та адміністративних поло­жень, які не входять до сфери, що регулюється цією Директивою.

2.  Будь-яке ІСІ може рекламувати свої сертифікати в тій державі-члені, в якій вони продаються. Воно повинне дотримуватись положень, що регулюють рекламу в такій державі.

3.  Положення, про які йдеться в пунктах 1 і 2, повинні застосовуватись без дискримінації.

Стаття 45

У випадку, про який ідеться в Статті 44, ІСІ повинне, серед іншого, відпо­відно до законів, постанов та адміністративних положень, чинних в державі-члені, в якій здійснюється продаж сертифікатів, вживати заходів, необхідних для забезпечення наявності в цій державі сприятливих умов для здійснення виплат власникам сертифікатів, викупу або погашення сертифікатів та доступ­ності інформації, яку ІСІ зобов'язане надавати.

Стаття 46

Якщо ІСІ пропонують на ринку свої сертифікати у інших державах, ніж ті, де вони знаходяться, то вони мають інформувати відповідно компетентні орга­ни іншої держави-члена. Одночасно вони мають надіслати компетентним орга­нам:

—   підтвердження компетентними органами того, що це відповідає умо­вам, встановленим цією Директивою;

—   регламент фонду чи установчі документи;

—   повний і скорочений проспекти;

—   якщо необхідно, свій останній річний звіт чи наступний звіт за пів року, і

—   подробиці заходів, вжитих для розміщення на ринку цієї іншої дер­жави-члена сертифікатів

Інвестиційна компанія чи компанія по управлінню активами може розпо­чинати розміщення сертифікатів на ринку іншої держави-члена через два міся­ці після такого повідомлення, якщо органи відповідної держави-члена до закін­чення двох місяців не приймуть обґрунтоване рішення, що заходи, вжиті для поширення сертифікатів на ринку не відповідають положенням, зазначеним у статті 44(1) і статті 45.

Стаття 47

Якщо інститути спільного інвестування поширюють сертифікати у іншій державі-члені, ніж та, у якій вони знаходяться, вони мають поширити у іншій державі-члені, у відповідності до процедур, передбачених для держави-члена їх походження, повний і скорочений проспекти, річний звіт і звіт за півроку та іншу інформацію передбачену статтями 29 і ЗО.

Ці документи мають бути перекладені на мову приймаючої держави чи на мову, встановлену компетентними органами приймаючої держави.

Стаття 48

Для цілей здійснення своєї діяльності ІСІ може використовувати у Співто­варистві ту саму родову назву (таку як інвестиційна компанія або пайовий траст), яку він використовує в державі-члені, в якій він розташований. У разі виник­нення загрози плутанини, держава-член за місцем знаходження може для про­яснення ситуації вимагати, щоб назва супроводжувалась певними пояснюваль­ними подробицями.

Глава IX

Положення щодо органів, відповідальних за видачу ліцензій та здійснення нагляду

Стаття 49

1.  Держави-члени призначають органи, які виконують обов'язки, передба­чені цією Директивою. Вони інформують про це Комісію, вказуючи будь-який розподіл обов'язків.

2.  Органи влади, зазначені в пункті 1, повинні бути державними органами або установами, призначеними державними органами.

3.  Органи держави, в якій розташоване ІСІ, компетентні здійснювати на­гляд за таким ІСІ. Проте, органи держави, в якій ІСІ продає свої сертифікати відповідно до Статті 44, компетентні здійснювати нагляд за дотриманням поло­жень Розділу VIII.

4.  Цим відповідним органам повинні бути надані всі повноваження, необ­хідні для виконання їх завдань.

Стаття 50

1.  Органи держав-членів, про які йдеться в Статті 49, для виконання своїх обов'язків повинні тісно співпрацювати, і тільки з цією метою повинні надава­ти один одному всю необхідну інформацію.

2. Держави члени повинні забезпечити, що усі особи які працюють чи пра­цювали у компетентних органах, так і аудитори і експерти проінструктовані компетентними органами були зобов'язані не розголошувати професійну таєм­ницю. Професійна таємниця означає, що конфіденційна інформація, отримана ними під час виконання професійних обов'язків, не може бути розкрита жод­ній особі чи будь-якому органу. Виняток становить підсумована чи узагальнена форми, коли інститути спільного інвестування і компанії з управління актива­ми і депозитарії (далі компанії, які забезпечують їх економічну діяльність) не можуть бути індивідуально ідентифіковані. Виняток становлять також випадки, передбачені кримінальним правом.

Тим не менше, коли інститути спільного інвестування чи далі компанії, які забезпечують їх економічну діяльність оголошуються банкрутами чи підлягають обов'язковій ліквідації, конфіденційна інформація, яка не стосується третіх сторін задіяних у санації, може бути розголошена у цивільних і господарських судових процесах.

3.  Пункт 2 не забороняє компетентним органам держав-членів обмінюва­тись інформацією у відповідності з цією Директивою та іншими директивами, які застосовуються до інститутів спільного інвестування чи компаній, які забез­печують їх економічну діяльність. Ця інформація підпадає під умови професій­ної таємниці, зазначеної у пункті 2.

4.  Держави-члени можуть укладати угоди про співробітництво для обміну інформацією з компетентними органами третіх держав чи з уповноваженими органами чи іншими органами третіх країн, як зазначено у пункті 6 і 7 , лише тоді коли розкрита інформація підпадає під гарантії професійної таємниці, щонайменше рівнозначну тій, що зазначена у цій статті. Такий обмін інформа­цією повинен мати на меті виконання наглядової функції зазначених уповнова­жених органів чи інших органів.

Якщо інформація походить з іншої держави члена, вона не може бути роз­голошена без висловленої згоди компетентних органів, які її розголошують, і якщо необхідно лише з тією метою, на яку погодились компетентні органи.

5.  Компетентні органи, які отримали конфіденційну інформацію відповідно до пунктів 2 і 3 можуть її використовувати лише в процесі виконання своїх обов'язків під час:

—   перевірки дотримання умов ведення бізнесу інститутами спільного інвестування чи компаній, які забезпечують їх економічну діяльність з метою спрощення нагляду за здійсненням бізнесу, адміністратив­ної і розрахункової процедур, механізму внутрішнього контролю;

—   накладення санкцій;

—   у адміністративних позовах проти рішень компетентних органів, чи у судових розглядах, розпочатих відповідно до стаття 51 (2)

6.  Пункти 2 і 5 не перешкоджають обміну інформацією:

a)   в межах держави-члена, якщо у ній є два чи більше компетентних органи;

b)   в межах держави-члена чи між державами-членами, між компетентними органами і:

—   органами, що несуть публічну відповідальність за здійснення нагляду за діяльністю кредитних установ, інвестиційних компаній, страхови­ми компаніями і іншими фінансовими організаціями чи органами влади, що відповідають за контроль за фінансовими ринками;

—   органами, задіяними у ліквідації чи банкрутстві інститутів спільного інвестування, компаній, які забезпечують їх економічну діяльність та інших подібних процедурах;

—   особами, відповідальними за здійснення статутного аудиту рахунків кредитних установ, інвестиційних компаній, страхових компаній і іншими фінансових організацій під час виконання їх наглядової функ­ції, чи розголошення інформацію органам які здійснюють компенса­ційні схеми, необхідної для виконання ними своїх функцій, така ін­формація підпадає під умови професійної таємниці, відповідно до пункту 2.

7.  Незважаючи на пункти 2 і 5, держави члени можуть дозволити обмін інформацією між компетентними органами і:

—   органами, які здійснюють нагляд за діяльністю органів, що задіяні у ліквідації і банкрутстві інститутів спільного інвестування чи компа­ній, які забезпечують їх економічну діяльність та інших подібних процедурах, чи;

—   органами, які відповідають за нагляд за діяльністю осіб, які здійсню­ють статутний аудит рахунків страхових компаній, кредитних уста­нов, інвестиційних фірм та інших фінансових установ.

Держави члени, які вирішили скористатись вибором, передбаченим пер­шим підпунктом повинні вимагати дотримання принаймні наступних умов:

—   інформація повинна використовуватись з метою виконання функ­цій, передбачених першим підпунктом,

—   інформація, отримана у даному контексті повинна підпадати під умови професійної таємниці, передбаченої пунктом 2,

—   якщо інформація походить з іншої держави члена, вона не може бути розголошена без висловленої-згоди компетентних органів, які її роз­голосили, і якщо необхідно лише з тією метою, на яку погодились компетентні органи.

Держави—члени мають повідомляти Комісії та іншим державам-членам на­йменування компетен8.  Незважаючи на пункти 2 і 5, держави—члени можуть з метою зміцнення стабільності, включаючи цілісність, фінансової системи дозволити обмін інфо­рмацією між компетентними органами і органами, які відповідно до закону відповідають за виявлення і розслідування порушень права, яке регулює діяль­ність господарських товариств.

Держави-члени, які скористались правом вибору, передбаченим першим підпунктом повинні вимагати дотримання принаймні наступних умов:

—   інформація повинна використовуватись з метою виконання функ­цій, передбачених першим підпунктом,

—   інформація, отримана у даному контексті повинна підпадати під умови професійної таємниці, передбаченої пунктом 2,

—   Якщо інформація походить з іншої держави члена, вона не може бути розголошена без висловленої згоди компетентних органів, які її розголосили, і, якщо необхідно лише з тією метою, на яку погоди­лись компетентні органи.

Якщо у державі-члені, влада чи органи зазначені у першому підпункті при здійсненні виявлення чи розслідування залучають інших осіб з не публічного сектору у зв'язку з їх специфічною компетентністю, обмін інформацією може поширюватись і на таких осіб, за умови дотримання 2 підпункту.

З метою виконання останньої частини другого підпункту, влада чи органи зазначені в у першому параграфі, мають повідомити компетентним органам, які розголосили інформацію, імена і точні обов'язки осіб, яким інформація буде надіслана.

Держави-члени повинні повідомляти Комісії та іншим державам-членам назви органів і властей, які можуть отримувати інформацію відповідно до цього пункту.

До 31 грудня 200 року Комісія повинна скласти звіт про застосування цього пункту.

9.  Ця стаття не перешкоджає компетентним органам передавати централь­ним банкам чи іншим органам, з подібною функцією монетарного органу, ін­формацію, яка необхідна для виконання ними своїх функцій. Ця стаття не пе­решкоджає таким органам чи властям передавати таку інформацію компетентним органам відповідно до цілей пункту 5.

Інформація отримана у такий спосіб підпадає під умови професійної таєм­ниці, передбаченої цією статтею.

10.  Ця стаття не перешкоджає компетентним органам передавати інформа­цію, зазначену у пунктах 2 і 5 Кліринговій палаті(Розрахунковій палаті) чи іншому органу, який за національним правом забезпечує кліринг чи послуги по забезпеченні розрахунків для одного з ринків держави-члена, якщо вони вва­жають що необхідно надати інформацію з метою забезпечення належного фун­кціонування цих органів по відношенню до дефолтів (відмови виконувати зо­бов'язання) чи потенційних дефолтів учасниками ринку. Інформація, отримана таким чином підпадає під умови професійної таємниці, передбаченої пунктом 2. Держави члени повинні однак забезпечити те, щоб інформація отримана відповідно до пункту 3 не була розголошена відповідно до цього пункту без висловленої згоди компетентних органів, які її розголосили.

11.Окрім того, незважаючи на положення зазначені у пунктах 2 і 5, держа-ви-члени можуть за допомогою правових положень дозволити розголошення певної інформації іншим департаментам центральних органів виконавчої вла­ди, які відповідають за законодавче регулювання нагляду за діяльністю інститу­тів спільного інвестування чи компаній, що забезпечують їх економічну діяльність, кредитних установ, фінансових інститутів, інвестиційних компаній, стра­хових компаній та інспекторам, які уповноважені цими департаментами.

Такі розкриття допустимі лите тоді, коли це необхідно для розумного конт­ролю.

Держави-члени, повинні однак забезпечувати, щоб інформація, отримана відповідно до пунктів 3 і 6, не була розкрита за обставин, зазначених у цьому пункті, за винятком висловленої згоди компетентних органів, які її розкрили.

Стаття 50а.

1.  Держави-члени повинні принаймні забезпечити:

а) щоб будь-яка уповноважена особа у значенні директиви 84/253/ЕЕС, яка виконує у інститутах спільного інвестування чи компаніях, що за­безпечують їх економічну діяльність функцію, зазначену у статті 51 Ди­рективи 78/660/ЕЕС, статті 37 Директиви 42 Директиви 78/660/ЕЕС чи інше статутне завдання, повинна бути зобов'язана звітувати компетент­ним органам влади про факти чи рішення компанії, про які стало відомо під час виконання ними своїх обов'язків, і які є підставою для відповіда­льності за:

—   порушення матеріальних норм законів, підзаконних актів чи адміні­стративних положень, які зазначають умови надання ліцензії або які спеціально регулюють розслідування діяльності інститутів спільного інвестування чи компаній, які забезпечують їх економічну діяльність;

—   порушення тривалого функціонування інститутів спільного інвесту­вання чи компаній, які забезпечують їх економічну діяльність;

—   наслідки відмови визнання звітності чи висловлення застережень, в)   ця особа повинна подібним чином бути зобов'язана звітувати про факти

і рішення, про які стало відомо під час виконання нею функцій, зазна­чених в А) у компанії, яка має тісні зв'язки, що є результатом відносин контролю з інститутами спільного інвестування чи компаній, що забез­печують їх економічну діяльність, у якій особа виконує вищезазначену функцію.

2.  Добросовісне розкриття компетентним органам влади уповноваженими особами у значення директиви 84/253/ЕЕС фактір чи рішень, зазначених у пункті 1 не становить порушення заборони розголошувати інформацію, передбачену контрактом чи законодавчим, підзаконним актом чи адміністративним положен­ням і не є підставою притягнення цих осіб до відповідальності будь-якого виду.

Стаття 51

1.  Органи, про які йдеться в Статті 49, повинні навести підстави для будь-якого рішення щодо відмови у наданні ліцензії і будь-якого негативного рішен­ня, винесеного при імплементації загальних заходів, прийнятих при застосу­ванні цієї Директиви, і повідомляти про них заявників.

2.  Держави-члени повинні передбачити, що рішення, прийняті щодо ІСІ згідно із законами, постановами і адміністративними положеннями, прийняти­ми відповідно до цієї Директиви, підлягають праву звернення до суду; те саме застосовується, якщо протягом шести місяців після подання ІСІ заяви на отри­мання ліцензії, яка включає всю необхідну інформацію згідно з чинними поло­женнями, не винесено жодного рішення.

Стаття 52

1. Лише органи держави-члена, в якій розташоване ІСІ, мають право вжи­вати заходів проти такого ІСІ, якщо воно порушує будь-який закон, постанову чи адміністративне положення або будь-які регулятивні положення, викладені в правилах фонду чи установчих документах інвестиційної компанії.

2.  Незважаючи на це, органи держави-члена, в якій продаються сертифікати ІСІ, може вживати заходів проти такого ІСІ, якщо ІСІ порушує положення, зазначені в Розділі VIII.

3.  Будь-яке рішення щодо відкликання ліцензія чи будь-які інші серйозні заходи, вжиті проти ІСІ, чи будь-яке накладене на нього призупинення викупу чи погашення сертифікатів, повинне одразу доводитись органами держави-чле­на, в якій розташоване таке ІСІ, до відома органів держави-члена, в якій воно продає свої сертифікати.

Стаття 52а

1.  Якщо компанія з управління активами надає послуги чи відкрила струк­турні підрозділи у одній чи більше приймаючих держав-членів, компетентні органи усіх задіяних держав повинні тісно співробітничати.

Вони повинні надавати одна одній на запит усю інформацію про управлін­ня і власників таких компаній по управлінню активами, яка може сприяти нагляду за їх діяльністю і всю інформацію, яка може сприяти моніторингу дія­льності таких компаній. Зокрема компетентні органи держави-члена походження повинні співробітничати з метою забезпечення того, щоб приймаюча держава-член зібрала деталі зазначені у статті 6с(2).

2.  Наскільки це буде необхідно для виконання функцій нагляду, компетен­тні органи держави-члена походження мають бути поінформовані про будь-які заходи, вжиті приймаючою державою-членом відповідно до статті 6с(2), які включають санкції, накладені на компанію по управлінню активами чи обме­ження на діяльність компанії.

Стаття 52Ь

1.  Кожна приймаюча держава-член, у якій компанії по управлінню актива­ми, які отримали ліцензію у іншій державі, ведуть бізнес на її території через структурний підрозділ, повинна надати можливість компетентним органам дер­жави-члена походження компанії по управлінню активами перевіряти інфор­мацію зазначену у статті 52а на місці, після повідомлення органів приймаючої держави самі або через посередників, яких вони спеціально уповноважили.

2.  Компетентні органи держави-члена походження компанії по управлінню активами також можуть попросити компетентні органи приймаючої держави-члена компанії по управлінню активами провести таку перевірку. Компетентні органи, які отримали такий запит, повинні, діючи в рамках своїх повноважень, зробити таку перевірку самі, дозволити компетентним органам, які подали за­пит здійснити таку перевірку, або дозволити це зробити через аудиторів чи експертів.

3.  Ця стаття не зачіпає права компетентних органів приймаючої держави, в процесі виконання зобов'язань за цією директивою проводити перевірку стру­ктурних підрозділів на місці в межах своєї території.

Глава X Контактний комітет

Стаття 53

1. Контактний Комітет (далі Його функціями є такі:

— Комітет) утворюється поряд з Комісією.

 (a)  не порушуючи Статті 169 і 170 Договору, сприяти гармонізованій імпле­ментації цієї Директиви шляхом постійних консультацій з будь-яких прак­тичних питань, що виникають в процесі її застосування та з приводу яких обміни думками вважаються корисними;

(b)  сприяти консультаціям між державами-членами як про більш суворі або додаткові вимоги, які вони можуть прийняти відповідно до Статті 1 (7), так і про положення, які вони можуть прийняти відповідно до Статей 44 і 45;

(c)  надавати Комісії, якщо необхідно, поради щодо внесення змін або допо­внень до цієї Директиви.

2. До функцій Комітету не входить оцінювання якості рішень, прийнятих в окремих випадках органами, про які йдеться в Статті 49.

3.  Комітет складається з осіб, призначеними державами-членами, і предста­вників Комісії. Голова є представником Комісії. Секретарські послуги повинні надаються Комісією.

4.  Засідання Комітету скликаються його Головою з його власної ініціативи або на вимогу делегації держави-члена. Комітет складає регламент.

Стаття 53а.

1.  Окрім своїх функцій передбачених Статтею 53(1), Контактний комітет може скликатись як Регулятивний комітет у значенні стаття 5 рішення 1999/ 468/ЕС з метою надання допомоги Комісії щодо технічних модифікацій, які мають бути зроблені щодо цієї директиви у наступних сферах:

—   уточнення визначень з метою уніфікованого застосування директиви у Співтоваристві,

—   узгодження термінології і формулювання визначень у відповідності з наступними актами щодо інститутів спільного інвестування та поді­бних питань.

2.  Якщо є посилання на цей пункти, статті 5 і 7 Рішення 199/468/УС мають застосуватись, маючи відношення до статті 8 цього рішення.

Період, передбачений статтею 5(6) Рішення 1999/468/ЕС має становити З місяці.

3.  Комітет приймає свої правила процедури.

Глава XI Перехідні положення, відступи і заключні положення

Стаття 54

Виключно для цілей датських ІСІ, емітовані в Данії, розглядаються як еквівалентні до цінних паперів, що підлягають обігу, про які йдеться в Статті 19 (1) (Ь).

Стаття 55

Шляхом відступу від Статей 7(1)і 14(1) компетентні органи можуть дозво­лити тим ІСІ, які на дату прийняття цієї Директиви мали два або більше депо­зитаріїв згідно з їх національним законодавством, залишити цю кількість депо­зитаріїв, якщо такі органи мають гарантії того, що функції, які повинні виконуватись відповідно до Статей 7 (3) і 14 (3), будуть виконуватися на прак­тиці.

Стаття 56

1. Шляхом відступу від Статті 6 держави-члени можуть дозволити керуючим компаніям випускати сертифікати на пред'явника, що представляють іменні цінні папери інших компаній.

2. Держави-члени можуть дозволяти цим керуючим компаніям, які на час прийняття цієї Директиви також здійснюють іншу діяльність, ніж та, що перед­бачена в Статті 6, продовжувати провадити цю іншу діяльність протягом п'яти років від дати прийняття цієї Директиви.

Стаття 57

1.  Не пізніше 1 жовтня 1989 року держави-члени втілюють в життя заходи, необхідні для дотримання цієї Директиви. Вони негайно інформують про це Комісію.

2. Держави-члени можуть встановити для ІСІ, що існують на дату імплеме­нтації цієї Директиви, термін не більше 12 місяців від такої дати на приведення їх діяльності у відповідність до нового націоншіьного законодавства.

3.  Грецькій і Португальській Республікам дозволяється відкласти імплемен­тацію цієї Директиви до 1 квітня 1992 року як крайній термін.

За рік до такої дати, Комісія повинна надати Раді звіт про прогрес в імпле­ментації цієї Директиви і про будь-які труднощі, з якими можуть зіткнутись Грецька і Португальська Республіки при імплементації Директиви до дати, за­значеної в першому абзаці цього пункту.

Якщо необхідно, Комісія пропонує Раді продовжити відстрочку на строк до чотирьох років.

Стаття 58

Держави-члени забезпечують, що Комісія поінформована про тексти осно­вних законів, постанов та адміністративних положень, які вони приймають у сфері, що охоплюється цією Директивою.

Стаття 59

Ця Директива адресована державам-членам.

Вчинено в Брюсселі 20 грудня 1985 року.

Від Ради Президент

Р. КРІЄПС

ДОДАТОК

ПЕРЕЛІК А

Інформація стосовно пайового трасту

Інформація стосовно

компанії з управління

активами

Інформація стосовно інвестиційної компанії

1.1 Найменування

Найменування чи вид, юри­дична форма, зареєстрова­ний офіс та головний офіс, якщо він є відмінним від за­реєстрованого офісу

Найменування чи вид, юри­дична форма, зареєстрова­ний офіс та головний офіс, якщо він є відмінний від за­реєстрованого офісу

1.2 Дата початку здійснення підприємницької діяльності пайового трасту. Зазначення тривалості, якщо обмежено

Дата заснування компанії. Зазначення тривалості, якщо обмежено.

Дата заснування компанії. Зазначення тривалості, якщо обмежено.

Інформація стосовно пайового трасту

Інформація стосовно

компанії з управління

активами

Інформація стосовно інвестиційної компанії

1.4 Відомості про розміщен­ня фондових правил, якщо вони не внесені до додатку, та періодичні звіти можуть бути отримані.

1.5   Письмове викладення відповідно до власників сер-

| тифікатів податкової систе­ми, що застосовується до пайових трастів. Подробиці щодо відрахувань, зроблених з джерела з прибутку та ка­піталу вирученого власни­кам сертифікатів з трасту

1.6  Розрахункові та розподі­льчі строки

1.7  Прізвища осіб, які здій­снюють аудит розрахункової інформації відповідно до статті 31

1.10 Відомості щодо типів та головних характеристик сер­тифікатів та зокрема:

—  природи права (реальна, особиста чи інша), що пред­ставлена паєм,

—  первинних цінних папе­рів чи сертифікатів,  що представляють підставу на

1.3 Якщо компанія здійснює управління іншими пайови­ми трастами, зазначення щодо цих трастів

1.8   Прізвища та посада в компанії членів адміністра­ції, правління та наглядово­го органу. Відомості про го­ловну діяльність за межами компанії, коли така діяль­ність є суттєвою для компа­нії.

1.9 Сума підписного капіта­лу з зазначенням сплачено­го капіталу

1.3. У випадку, якщо інвес­тиційні компанії мають різ­ні інвестиційні відділення, — зазначення таких відділень.

Відомості про розміщення уставних документів, якщо вони відсутні у додатку, та не періодичні.

1.5  Письмове викладення відповідно до власників сер­тифікатів податкової систе­ми, що застосовується до компанії. Подробиці щодо відрахувань, зроблених дже­рела з прибутку та доходу від кеапіталу, які сплачує ком­панія власникам трасту.

1.6 Розрахункові та розподі­льчі строки

1.7  Прізвища осіб, які здій­снюють аудит розрахункової інформації відповідно до статті 31

1.8   Прізвища та посада в компанії членів адміністра­ції, правління та наглядово­го органу. Відомості про го­ловну діяльність за межами компанії, коли така діяль­ність є суттєвою для компа­нії.

1.9  Капітал

1.10 Відомості щодо типів та головних характеристик сер­тифікатів та зокрема:

—  природи права (реальна, особиста чи інша), що пред­ставлена паєм,

—  первинних цінних папе­рів чи сертифікатів,  що представляють підставу на

Інформація стосовно пайового трасту

Інформація стосовно

компанії з управління

активами

Інформація стосовно інвестиційної компанії

право власності; внесення в реєстр чи в розрахунок,

—  характеристики сертифі­катів: зареєстровані чи у вла­сника. Індикація будь-яких позначень, які можуть вико­ристовуватись для,

— визначення власника паю, право голосу (якщо воно є),

— обставини при яких засто­совується ліквідаційна про­цедура, зокрема відносно прав власників сертифікатів

II де можна застосувати, показники фондових бірж чи ринків, де перелічені сер­тифікати чи де проводяться з ними операції

1.12 Процедури та умови випуску та продажу сертифі­катів.

13 Процедури та умови для пере придбання чи погашен­ню сертифікатів, та обстави­ни за яких пере придбання чи погашення може бути призупиненим

.14 Описання правил, для визначення та використан­ня прибутків.

1.15 Визначення інвестицій­них завдань пайових трастів, включає його фінансові за­вдання (наприклад над­ходження до капіталу чи прибутки), інвестиційна по­літика (наприклад спеціалі­зація в географічному чи

право власності; внесення в реєстр чи в розрахунок,

—  характеристики сертифі­катів: зареєстровані чи у вла­сника. Індикація будь-яких позначень, які можуть вико­ристовуватись для,

— визначення власника паю, право голосу (якщо воно є),

— обставини при яких засто­совується ліквідаційна про­цедура, зокрема відносно прав власників сертифікатів

1.11  де можна застосувати, показники фондових бірж чи ринків, де перелічені сер­тифікати чи де проводяться з ними операції

1.12   Процедури та умови випуску та продажу сертифі­катів.

1.13 Процедури та умови для пере придбання чи погашен­ню сертифікатів, та обстави­ни за яких пере придбання чи погашення може бути призупиненим У випадку, якщо інвестиційні компанії мають різні інвестиційні від­ділення, — інформація щодо того, яким чином власник сертифікату може переходи­ти з одного відділення до іншого та тарифи, які засто­совуються у таких випадках.

1.14  Описання правил, для визначення та використан­ня прибутків.

1.15 Визначення інвестицій­них завдань компанії, вклю­чаючи її фінансові завдання (наприклад надходження до капіталу чи прибутки), ін­вестиційна політика (на­приклад спеціалізація в гео­графічному промисловому

Інформація стосовно пайового трасту

Інформація стосовно

компанії з управління

активами

Інформація стосовно інвестиційної компанії

промисловому секторі), будь-які обмеження щодо інвестиційної політики та визначення будь-яких мето­дів та інструментів або кре­дитоспроможності, яка може бути використана в управ­лінні пайовими трастами.

1.16 Правила для оцінки ак­тивів

1.17  Визначення цін прода­жу та випускних цін та цін пере придбання та погашен­ня сертифікатів, зокрема:

—  метод та частота підраху-вання цін,

— інформація, що стосуєть­ся змін відносно продажу чи випуску та пере придбання чи погашення сертифікатів,

—  методи, місця та частота опублікування таких цін.

1.18   Інформація стосовно методу, суми та підрахуван-ня пере нумерації, що під­лягає сплаті з пайового тра­сту компанії з управління активами, депозитарію чи третій особі, та покриття витрат пайового трасту ком­панії з управління активами, дипозитарію чи третім осо­бам.

секторі), будь-які обмежен­ня щодо інвестиційної полі­тики та визначення будь-яких методів та інструментів або кредитоспроможності, які можуть бути використа­ні в управлінні пайовими трастами.

1.16 Правила для оцінки ак­тивів

1.17  Визначення цін прода­жу та випускних цін та цін пере придбання та погашен­ня сертифікатів, зокрема:

— метод та частота підраху-вання цін,

— інформація, що стосуєть­ся змін відносно продажу чи випуску та пере придбання чи погашення сертифікатів,

—  методи, місця та частота опублікування таких цін'

1.18   Інформація стосовно методу, суми та підраху-вання пере нумерації, що підлягає сплаті компанією директорам та членам адмі­ністрації, правління та на­глядових органів, дипози­тарію чи третій особі, та покриття витрат компанією директорам, дипозитарію та третім особам.

2.  Інформація, яка,стосується депозитарія:

Найменування, види, юридична форма, зареєстрований офіс та головний офіс, якщо він відрізняється від зареєстрованого; Головна діяльність.

3.  Інформація, яка стосується консультативних фірм або зовнішніх інвести­ційних консультантів, які надають консультації на контрактних умовах, за що сплачуються активи ІСІ:

1 Інвестиційні компанії з огляду на статтю 14 (5) Директиви також повинні зазначати:

—  методика та частота підрахувань номінальної вартості активів,

—  засоби, місце та частота опублікування вартості,

—  фондова біржа держави розміщення цін відносно яких визначаються ціни угод, які уклада­ються на фондовому ринку країни.

3.1 Найменування чи вид фірми або найменування консультанта;

Матеріальні положення контракту з компанією з управління активами чи інвестиційною компанією, які можуть мати відношення до власників сертифі­катів, за виключенням тих, які відносяться до пере нумерації,

Інші важливого характеру види діяльності.

4.  Інформація, яка стосується заходів для здійснення розрахунків з власни­ками сертифікатів, для пере придбання та погашення сертифікатів а також по­винна стати загальнодоступною інформація, яка стосується ІСІ. Така інформа­ція в любому випадку повинна бути надана державам-членам, на території яких розташовані ІСІ. Більш того, у випадку, якщо сертифікати розміщуються на території іншої держави-члена, така інформація повинна надаватись відносно тієї держави-члена в опублікованому там проспекті.

5.  Інша Інвестиційна інформація

5.1   Історичний огляд пайового трасту/спільного фонду або інвестиційної компанії (у відповідних випадках) — така інформація може також бути включе­на або додана до проспекту.

5.2 Характеристика типового інвестора для якого передбачені пайовий траст/ спільний фонд або інвестиційна компанія.

6.  Економічна інформація:

6.1 можливі витрати або виплати, інші від витрат, що зазначені в пункті 1.17, розмежовані між тими, що підлягають сплаті власниками сертифікатів та тими, що підлягають сплаті з активів пайового трасту/спільного фонду або ін­вестиційної компанії

ПЕРЕЛІК В.

ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПОВИННА БУТИ ВКЛЮЧЕНА ДО ПЕРІОДИЧНИХ ЗВІТІВ

I.  Звіт про активи та пасиви цінні папери, що підлягають обігу,

боргові Інструменти виду, про який ідеться в Статті 19 (2) (Ь),

залишки на банківських рахунках,

інші активи,

всього активів,

пасиви,

вартість чистих активів.

II.  Кількість сертифікатів в обігу.

III.  Вартість чистих активів з розрахунку на один сертифікат. IV Портфель з розподілом за:

(a)  цінними паперами, що підлягають обігу, які офіційно котируються на фондовій біржі;

(b)  цінними паперами, що підлягають обігу, якими торгують на іншому ор­ганізованому ринку;

(c)  нещодавно випущеними цінними паперами, що підлягають обігу, виду, зазначеного в Статті 19 (1) (d);

(d)  іншими цінними паперами, що підлягають обігу, виду, зазначеного в Статті 19 (2) (а);

3.1 Найменування чи вид фірми або найменування консультанта;

Матеріальні положення контракту з компанією з управління активами чи інвестиційною компанією, які можуть мати відношення до власників сертифі­катів, за виключенням тих, які відносяться до пере нумерації,

Інші важливого характеру види діяльності,

4.  Інформація, яка стосується заходів для здійснення розрахунків з власни­ками сертифікатів, для пере придбання та погашення сертифікатів а також по­винна стати загальнодоступною інформація, яка стосується ІСІ. Така інформа­ція в любому випадку повинна бути надана державам-членам, на території яких розташовані ІСІ. Більш того, у випадку, якщо сертифікати розміщуються на території іншої держави-члена, гака інформація повинна надаватись відносно тієї держави-члена в опублікованому там проспекті.

5.  Інша інвестиційна інформація

5.1   Історичний огляд пайового трасту/спільного фонду або інвестиційної компанії (у відповідних випадках) — така інформація може також бути включе­на або додана до проспекту.

5.2 Характеристика типового інвестора для якого передбачені пайовий траст/ спільний фонд або інвестиційна компанія.

6.  Економічна інформація:

6.1 мождиві витрати або виплати, інші від витрат, що зазначені в пункті 1.17, розмежовані між тими, що підлягають сплаті власниками сертифікатів та тими, що підлягають сплаті з активів пайового трасту/спільного фонду або ін­вестиційної компанії

ПЕРЕЛІК В.

ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА ПОВИННА БУТИ ВКЛЮЧЕНА ДО ПЕРІОДИЧНИХ ЗВІТІВ

I.  Звіт про активи та пасиви цінні папери, що підлягають обігу,

боргові інструменти виду, про який ідеться в Статті 19 (2) (Ь),

залишки на банківських рахунках,

інші активи,

всього активів,

пасиви,

вартість чистих активів.

II.  Кількість сертифікатів в обігу.

III.  Вартість чистих активів з розрахунку на один сертифікат.

IV.  Портфель з розподілом за:

(a)  цінними паперами, що підлягають обігу, які офіційно котируються на фондовій біржі;

(b)  цінними паперами, що підлягають обігу, якими торгують на іншому ор­ганізованому ринку;

(c)  нещодавно випущеними цінними паперами, що підлягають обігу, виду, зазначеного в Статті 19 (1) (d);

(d)  іншими цінними паперами, що підлягають обігу, виду, зазначеного в Статті 19 (2) (а);

 (е) борговими інструментами, що розглядаються як еквівалент відповідно до Статті 19 (2);

та проаналізованого за найбільш доцільними критеріями у світлі інвести­ційної політики ІСІ (напр., відповідно до економічних, географічних або валю­тних критеріїв) як відсоток від чистих активів; для кожної з вищевказаних інве­стицій повинна бути вказана пропорція, яку вона становить від загальної кількості активів ІСІ.

Відомість про зміни в структурі портфеля протягом даного періоду.

V.  Звіт про поточну діяльність стосовно активів ІСІ протягом даного пері­оду, включаючи таке:

доход від інвестицій,

інші доходи,

витрати на керуючого,

витрати на депозитарія,

інші витрати і податки,

чистий прибуток,

розподіл та реінвестування доходу,

зміни по рахунку руху капіталів,

підвищення ціни або знецінення інвестицій,

будь-які інші зміни, що впливають на активи і пасиви ІСІ.

VI.  Порівняльна таблиця за останні три фінансові роки, яка містить для кожного фінансового року на кінець фінансового року:

загальну вартість чистих активів,

вартість чистих активів з розрахунку на один сертифікат.

VII. Детальна інформація за видами операцій в значенні Статті 21, здійсне­них ІСІ протягом даного періоду, на підсумкову суму зобов'язань.

ПЕРЕЛІК С. ЗМІСТ СПРОЩЕНОГО ПРОСПЕКТУ

Стисле представлення ІСІ

—   коли пайовий траст/спільний фонд або інвестиційна компанія була за­снована та було вказано державу-член де було зареєстровано/засновано пайовий траст/спільний фонд або інвестиційна компанія,

—   у випадку коли ІСІ мають різні відділення, зазначення таких обставин,

—   компанія з управління активами (у відповідних випадках),

—   очікуваний період існування (у відповідних випадках),

—   депозитарій,

—   аудитори,

—   фінансова група (наприклад банк) яка сприяє ІСІ. Інформація про інвестування

—   коротке визначення цілей ІСІ,

—   фонди пайового трасту/спільного фонду або інвестиційної політики ін­вестиційної компанії та коротка оцінка характеристики ризику фонду (включаючи, якщо необхідно інформацію відповідно до статті 24а та ін­формацію, яку представляють інвестиційні відділення)

—   історичний огляд діяльності пайового трасту/спільного фонду/інвести­ційної компанії (у відповідних випадках) та попередження що це не за­значення майбутнього виконання — така інформація також може бути внесена або додана до проспекту,

—   характеристика звичайного інвестора пайового трасту/спільний фонд або інвестиційної компанії.

Економічна інформація

—   режим оподаткування

—   вхідні та вихідні повноваження

—   інші можливі витрати чи винагороди, розподілені між ними, що підляга­ють сплаті власником сертифікату та такі, що підлягають сплаті з активів пайового трасту/спільного фонду або інвестиційної компанії

Комерційна інформація

—   порядок придбання сертифікатів,

—   порядок продажу сертифікатів,

—   коли ІСІ володіють різними інвестиційними відділеннями порядок пе-редання сертифікатів з одного інвестиційного відділення до іншого та витрати, що виникають за такої ситуації

—   коли та як розміщуються дивіденди з сертифікатів або акцій ІСІ (якщо застосовується) періодичність та коли/як ціни опубліковуються та ви­значаються.

Додаткова інформація

—   зазначення того, за вимогою, повний проспект, річний та піврічні звіти можуть бути вільно отримані то моменту укладання контракту та після того

—   компетентні органи,

зазначення точки контакту (особа/відділ, строки, тощо) де додаткові мо­жуть міститись додаткові пояснення,

—   опублікування дати проспекту.

Додаток II

ФУНКЦІЇ, ЩО ВКЛЮЧАЮТЬСЯ В ДІЯЛЬНІСТЬ КОЛЕКТИВНОГО ПОРТФЕЛЮ УПРАВЛІННЯ:

— управління інвестиціями.

Управління:

юридична та фондова служба управління розрахунками;

запити споживачів

оцінка та ціноутворення (включаючи податкові декларації);

регулярний впорядкований нагляд;

ведення реєстру власників сертифікатів;

розподіл прибутку;

емісія сертифікатів та їх погашення

укладання контракту (включаючи висилання копій)

ведення запису

Розміщення на ринку


<