КОНЦЕПЦІЯ «ЗАГАЛЬНОГО БЛАГА». ПРИНЦИПИ, ВИРОБЛЕНІ СУДОВОЮ ПРАКТИКОЮ : - Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського союзу -Вовк- : Книги по праву, правоведение

КОНЦЕПЦІЯ «ЗАГАЛЬНОГО БЛАГА». ПРИНЦИПИ, ВИРОБЛЕНІ СУДОВОЮ ПРАКТИКОЮ

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 226 227 
РЕКЛАМА
<

Для легітимного запровадження на національному рівні заходів, які будуть обмежувати чи перешкоджати реалізації права на здійснення підприємницької діяльності або свободи надання послуг, такі заходи мають характеризуватись за усією сукупністю наступних критеріїв:

належати до сфери, яка не була гармонізована на рівні Співтовариства;

[Оскільки нормативні акти, метою яких є гармонізація національних поло­жень, вже містять мінімальні застереження щодо «загального блага», які мають застосовуватись на рівні Співтовариства. Таким чином, наприклад, застосуван­ня «концепції загального блага» до визначення маржі платоспроможності не може бути передбачене положеннями національного законодавства, оскільки це питання попередньо вже було врегульовано на наднаціональному рівні].

переслідувати мету «загального блага»;

[Європейським Судом Справедливості визначено, що за відсутності гармо­нізації на рівні Співтовариства до сфери застосування концепції «загального блага» можуть потрапляти такі питання:

—   професійні вимоги, які пред'являються з метою захисту прав отримува­чів послуг;

—   захист працівників, включаючи соціальний захист;

—   захист прав споживачів;

—   захист доброї репутації фінансового сектору держави;

—   запобігання шахрайству;

—   суспільний лад;

—   захист інтелектуальної власності;

—   збереження історичної та культурної спадщини держави;

—   культурна політика та захист культурної різноманітності у аудіо-відео секторі;

—   єдина система оподаткування;

—   правила безпеки дорожнього руху;

—   захист інтересів кредиторів;

—   законність комерційних операцій;

—   забезпечення належної процедури відправлення правосуддя.

Цей перелік не є вичерпним, і Суд Справедливості залишає за собою право на його доповнення].

—   мати недискримінаційний характер;

[Цей принцип має застосовуватись буквально, за винятком тих випадків, коли дискримінаційні заходи запроваджуються, виходячи з міркувань публіч­ного порядку, громадської безпеки та охорони здоров'я1].

—   бути об'єктивно виправданими;

[Запроваджувані заходи не мають виходити за рамки того, що є необхідним для досягнення поставленої мети].

Як передбачено ст. 46 Договору про ЄС.— бути пропорційними переслідуваній меті;

[Запроваджувані заходи, спрямовані на досягнення певної мети, мають бути мінімально обмежуючими. Однак факт того, що одна держава запроваджує менш суворі правила, ніж інша, не свідчить автоматично про те, що правила остан­ньої не відповідають критерію пропорційності і, внаслідок цього є несумісними з правом Співтовариства2].

—   щодо критерію переслідування мети «загального блага» — вимоги, що ставляться для її досягнення, не мають дублюватись для особи, яка на­дає послуги у приймаючій державі — члені після того, як вони вже попе­редньо закріплені і застосовуються до неї згідно з положеннями націо­нального законодавства держави — члена походження.

їм


<