РЕКОМЕНДАЦІЯ КОМІСІЇ 92/48/ЄЕС від 18 грудня 1991 щодо страхових посередників* : - Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського союзу -Вовк- : Книги по праву, правоведение

РЕКОМЕНДАЦІЯ КОМІСІЇ 92/48/ЄЕС від 18 грудня 1991 щодо страхових посередників*

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 226 227 
РЕКЛАМА
<

КОМІСІЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Економічного Спів­товариства і, зокрема, статтю 155,

Враховуючи, що страхові посередники є важливим фактором поширення страхування в державах-членах; враховуючи, що створення внутрішнього рин­ку призведе до розширення діапазону продуктів як результату свободи надання послуг; враховуючи, що професійна компетенція страхових посередників є ва­жливою складовою захисту інтересів власників страхових полісів і тих, хто має намір застрахувати (-ся); враховуючи, що не всі держави-члени вимагають на­явності загальних, комерційних і професійних знань та навичок для започатку­вання діяльності страхових посередників чи певних категорій посередників; враховуючи, що такі знання є принципово бажаними для всіх страхових посе­редників, і заходи для подальшого зближення є необхідними;

Враховуючи, що Директива Ради 77/92/ЄЕС1 визначає заходи для полег­шення ефективного здійснення свободи здійснення підприємницької діяльно­сті та свободи надання послуг стосовно започаткування та ведення діяльності страховими агентами і брокерами, за відсутності взаємного визнання дипломів та безпосереднього узгодження; враховуючи, що ці заходи мають перехідний характер;

Враховуючи, що визначення точного рівня загальних, комерційних та про­фесійних знань, який вважатиметься достатнім для гарантування належного інформування та надання належної допомоги власникам страхових полісів та осіб, які бажають застрахувати (-ся), з врахуванням відповідного типу посеред­ника, залишено на розсуд держав-членів чи, в деяких випадках, їх страхових підприємств або визнаних професійних організацій, згідно з Договором Є EC,

Враховуючи, що бажаною також є дотримання відповідними страховими посередниками професійних вимог стосовно страхування професійної відпові­дальності, адекватності і належності; враховуючи, що повинна існувати послі­довність у нормах Співтовариства, якими встановлюються вимоги до капіталу посередників, які мають справу з коштами клієнтів при супроводі та виконанні договорів страхування;

Враховуючи, що доцільно прояснити визначення незалежності страхових брокерів з огляду на застосування відповідних положень Директиви Ради 90/ 619/ЄЕС2 до страхових посередників;

Враховуючи, що компетентні страхові посередники повинні бути зареєст­ровані в їхніх державах-членах, і така реєстрація повинна бути умовою для започаткування та ведення посередницької діяльності в страхуванні; враховуючи, що в центральних реєстрах повинні бути розмежовані залежні та незалежні страхові посередники;

Враховуючи, що рекомендація, яка не є обов'язковою для держав-членів, котрим вона адресована, у частині результатів, яких необхідно досягти, але спо­нукає їх до співпраці на добровільних засадах, має бути ефективним засобом, що забезпечуватиме можливість прийняття відповідних положень у разі необ­хідності,

ЦИМ РЕКОМЕНДУЄ:

1. державам-членам забезпечити відповідність страхових посередників, що здійснюють підприємницьку діяльність на їх території, професійним вимогам та реєстрації відповідно до положень, що містяться у Додатку, який докладається;

2. державам-членам поінформувати Комісію протягом 36 місяців з часу по­відомлення цієї рекомендації про тексти основних законів, підзаконних та ад­міністративних актів, які було прийнято, чи заходи, яких було вжито у зв'язку з цією рекомендацією професійними організаціями чи страховими компаніями, та інформувати Комісію про будь-які подальші зміни в цій сфері.

Вчинено в Брюсселі, 18 грудня 1991 року.

За Комісію

Віце-Президент                                   Леон Бріттен

ДОДАТОК

ПРОФЕСІЙНІ ВИМОГИ ТА РЕЄСТРАЦІЯ СТРАХОВИХ ПОСЕРЕДНИКІВ

Стаття 1

Визначення

Для цілей цієї рекомендації::

— «страховий посередник» є особою, яка започатковує чи веде діяльність, визначену пунктами з 1 (а) по (с) статті 2 Директиви 77/92/ЄЕС, само­стійно або як оплачуваний працівник.

Стаття 2

Сфера застосування

1.  За відповідності пунктам 2 та 3, ця рекомендація поширюється на всіх страхових посередників, визначених статтею 1.

2.  Держави-члени не повинні застосовувати цю рекомендацію до осіб, які надають послуги щодо страхування, які не вимагають загальних чи спеціальних знань, і коли така страховка покриває ризик знищення чи пошкодження това­рів, які ця особа постачає, і головна професійна діяльність якої інша, ніж на­дання консультацій щодо страхування чи продаж страхових продуктів.

3.  Керівництво компанії, яка започатковує та веде діяльність у якості стра­хового посередника, повинне включати достатню кількість осіб, які володіють загальними, комерційними і професійними знаннями та навичками відповідно до пункту 2 статті 4.

Державам-членам рекомендується спонукати такі компанії до надання від­повідної базової підготовки своїм працівникам, які беруть участь в посередни­цтві при поширенні страхових продуктів.

Стаття З

Незалежність посередників

Особи, визначені в пункті 1(а) статті 2 Директиви 77/92/ЄЕС, розкривають інформацію:

—   особам, які мають намір застрахувати або перестрахувати ризики, — про будь-які правові чи економічні зв'язки із страховою компанією чи воло­діння акціями такої компанії або таких компаній, які можуть вплинути на повну свободу вибору страхової компанії, і

—   компетентному органу, визначеному державами-членами, — про масш­таби діяльності з різними страховими компаніями за попередній рік.

Стаття 4

Професійна компетентність

1.  Започаткування та ведення діяльності страхового посередника повинно відповідати професійним вимогам, викладеним у пунктах з 2 по 5.

2.  Страхові посередники повинні володіти загальними, комерційними та професійними знаннями та навичками. Якщо потрібно, держави-члени вима­гають інший рівень знань та навичок від категорії посередників, зазначених у статті 3. Рівень таких знань та навичок визначається державами-членами. Такі рівні та їх практичне застосування можуть також визначатись та відповідно коригуватись визнаними державою — членом професійними організаціями.

За умови здійснення нагляду державами — членами, такі рівні та їхнє прак­тичне застосування може також визначатись і підлягати коригуванню страхо­вою компанією, яка бере на себе відповідальність за діяльність, яка ведеться категорією посередників, визначеною в пункті 1 (Ь) статті Директиви 77/92/ ЄЕС.

3.  Страховий посередник повинен мати поліс страхування професійної від­повідальності чи іншу подібну гарантію щодо відповідальності, що випливає з професійної недбалості, якщо тільки таке страхування ще не надано страховою компанією чи іншою організацією, найманим працівником якої він є чи від імені якої він уповноважений діяти.

4.  Страховий посередник повинен мати добру репутацію. Він не може бути раніше оголошений банкрутом, якщо тільки його не було реабілітовано відпо­відно до його національного законодавства.

5.  Від страхових посередників, визначених в пункті 1 (а) статті 2 Директиви 77/92/ЄЕС, можуть вимагати, щоб вони мали належний фінансовий стан. Рі­вень і форма необхідного капіталу визначаються державами-членами.

Стаття 5

Реєстрація

1.  Страхові посередники, які відповідають професійним вимогам, викладе­ним в пунктах з 2 по 5 статті 4, реєструються в своїй державі-члені. Тільки зареєстрованим особам дозволяється започатковувати та вести діяльність стра­хового посередника.

2.  Кожна держава-член призначає компетентний орган для ведення реєст­ру, згаданого в пункті 1. Професійні організації, визнані державою-членом, та­кож можуть вести реєстр, у випадку призначення. У випадку, визначеному остан­нім підпунктом пункту 2 статті 4, такі реєстри можуть вести страхові компанії. Компетентні органи держав-членів повинні мати доступ до реєстрів.

3.  У тих випадках, коли існує єдиний центральний реєстр, у ньому мають бути відображені розбіжності між залежними і незалежними страховими посе­редниками.

4. Страхові посередники повинні інформувати громадськість про факт своєї реєстрації.

Стаття 6

Санкції

1.  В державах — членах мають існувати адекватні санкції і заходи, які засто­совуються до будь-якої особи, що веде діяльність страхового посередника, не будучи зареєстрованою в такій якості в державі-члені.

2.  В державах — членах мають існувати адекватні санкції і заходи щодо страхового посередника, який перестає відповідати вимогам пунктів з 3 по 5 статті 4, включаючи можливість виключення з реєстру.


<