ДИРЕКТИВА РАДИ 91/674/ЕЕС від 19 грудня 1991 року щодо річних звітів та консолідованих звітів страхових компаній' : - Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського союзу -Вовк- : Книги по праву, правоведение

Популярное за неделю

Полный комплекс Услуг по Организации свадеб в разных частях Мира. Дорого
vela-amore.ru
adhdportal.com

ДИРЕКТИВА РАДИ 91/674/ЕЕС від 19 грудня 1991 року щодо річних звітів та консолідованих звітів страхових компаній'

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 226 227 
РЕКЛАМА
<

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Економічного Спів­товариства і, зокрема, її статтю 54,

Беручи до уваги пропозицію від Комісії1,

У співпраці з Європейським Парламентом2,

Беручи до уваги висновок Економічного і Соціального комітету3,

Враховуючи, що стаття 54 (3) (g) Договору вимагає узгодженності, в необ­хідній мірі, гарантій, які з метою захисту інтересів членів та інших вимагаються державами-членами від компаній та фірм у значенні другої частини статті 58 Договору з метою зробити такі гарантії еквівалентними на території Співтова­риства;

Враховуючи, що Директива Ради 78/660/ЕЕС від 25 липня 1978 року, що грунтується на статті 54 (3) (g) Договору про річну звітність певних видів ком­паній4, з останніми змінами і доповненнями, які було внесено Директивою 90/605/ЕЕС5, не потрібно застосовувати до страхових компаній (далі — «стра­хові компанії») до подальшого узгодження; враховуючи, що з огляду на загаль­ну важливість страхових компаній у Співтоваристві таке узгодження не може більше відкладатися після імплементації Директиви 78/660/ЕЕС;

Враховуючи, що Директива Ради 83/349/ЕЕС про консолідовані звіти від 13 червня 1983 року, що ґрунтується на статті 54 (3) (g) Договору6, з останніми змінами і доповненнями, що було внесено Директивою 90/605/ЕЕС, передба­чає незастосування встановлених правил для страхових компаній тільки до за­кінчення терміну, який встановлено для застосування цієї Директиви; врахову­ючи, що ця Директива, таким чином, повинна також включати особливі положення для страхових компаній щодо консолідованих звітів;

Враховуючи, що таке узгодження необхідно здійснити вже в найближчий час, оскільки діяльність страхових компаній є міжнародною; враховуючи, що для кредиторів, боржників, членів, власників страхових полісів та їх консульта­нтів і для широкого загалу підвищення порівнянності річних звітів і консолідо­ваних звітів таких компаній має велике значення;

Враховуючи, що в державах-членах страхові компанії різних юридичних форм конкурують одне з одним; враховуючи, що компанії, що займаються діяльністю у галузі прямого страхування, також займаються перестрахуванням, і, таким чином, конкурують із спеціальними компаніями з перестрахування; враховую­чи, що, таким чином, є доцільним не обмежувати узгодження юридичними формами, про які йдеться у Директиві 78/660/ЕЕС, а обрати сферу застосуван­ня, що відповідає сфері застосування Директиви Ради 73/239/ЕЕС від 24 липня 1973 року щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних актів, які стосуються початку і ведення діяльності у галузі прямого страхування, окрім страхування життя7, з останніми змінами і доповненнями, які було внесено Директивою 90/618/ЕЕС8, та Директиви Ради 79/267/EEC від 5 березня 1979 року щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних актів, які сто-суюіься початку і ведення діяльності у галузі прямого страхування життя (1), з останніми змінами і доповненнями, які було внесено Директивою 90/619/ЕЕС (2), що, проте, також включає певні компанії, що були вилучені із сфери дії цих Директив, і компанії та фірми, які є перестрахувальними компаніями;

Враховуючи, що з огляду на конкретні характеристики страхових компаній видається доцільним запропонувати окрему Директиву про річну звітність та консолідовані звіти таких компаній, що не обов'язково вимагає встановлення норм, відмінних від тих, що встановлені Директивою 78/660/ЕЕС і 83/349/ЄЕС; враховуючи, що такі окремі норми не були б ані доцільними, ані сумісними з принципами, що лежать в основі узгодження корпоративного законодавства, оскільки з огляду на важливість значення, яке вони мають в економіці Співто­вариства, страхові компанії не можуть виключатися з системи правил, що роз­роблена загалом для компаній; враховуючи, що з цієї причини тільки окремі характеристики страхових компаній беруться до уваги, і ця Директива стосуєть­ся тільки відхилень від правил, передбачених Директивами 78/660/ЕЕС і 83/349/ЄЕС;

Враховуючи, що існують значні розбіжності у структурі і змісті балансів страхових компаній різних держав-членів; враховуючи, що ця Директива, та­ким чином, повинна передбачити таку ж саму структуру і ті ж самі статті бала­нсів всіх страхових компаній Співтовариства;

Враховуючи, що для порівнянності річної звітності і консолідованих звітів необхідно врегулювати низку основних питань щодо розкриття певних опера­цій у балансі;

Враховуючи, що в інтересах більшої порівнянності необхідно також, щоб зміст різних статей балансу був визначений точно;

Враховуючи, що корисним може бути розрізняти зобов'язання страховика І зобов'язання перестрахувальника, показавши в активах частку перестрахуваль­ника в технічних резервах як статтю активів;

Враховуючи, що слід встановити структуру розрахунку прибутків і збитків, а в ній визначити певні статті;

Враховуючи, що з огляду на специфічний характер страхової справи може бути корисним враховувати нереалізовані доходи і збитки в розрахунку прибу­тків і збитків;

Враховуючи, що порівнянність даних в балансі і в розрахунку прибутків і збитків також залежить від величин, в яких вказані активи і пасиви у балансі; враховуючи, що для належного розуміння фінансової ситуації страхової компа­нії повинна розкриватись фактична вартість інвестицій, а також їх вартість, розрахована за принципом купівельної ціни або собівартості виробництва; вра­ховуючи, що, однак, обов'язкове розкриття поточної вартості інвестицій, при­наймні, в повідомленнях про рахунки, передбачається виключно з метою співе -тавлення і прозорості і не має на меті призвести до змін у податковому режимі, що застосовується до страхових компаній;

Враховуючи, що для розрахунку резервів для страхування життя можуть ви­користовуватися актуарні методи, які, як правило, застосовуються на ринку або дозволяються органами, що займаються наглядом за страховою діяльністю; вра­ховуючи, що такі методи можуть бути впроваджені будь-яким актуарієм або експертом відповідно до умов, які можуть бути передбачені національним зако­нодавством, і з належним дотриманням актуарних принципів, визнаних в рам­ках теперішнього і майбутнього узгодження основних правил моніторингу роз­судливості та фінансового моніторингу за діяльністю у сфері прямого страхування життя;

Враховуючи, що у підрахунку резерву для несплачених претензій слід, з одного боку, заборонити будь-які приховані знижки або відрахування, а з дру­гого боку, визначити точні умови, за яких можна звертатися до явних знижок або відрахувань, з метою ощадності і прозорості;

Враховуючи, що з огляду на особливу природу страхових компаній необхід­но внести певні зміни в примітки до розрахунків до річної звітності і консолідо­ваних звітів;

Враховуючи, що з наміром охоплення всіх страхових компаній, що підпада­ють під сферу дії Директив 73/239/ЕЕС і 79/267/ЕЕС, а також деяких інших, відступлення від правил, такі як ті, що надаються малим і середнім компаніям у Директиві 78/660/ЕЕС, не передбачаються, але деякі невеликі асоціації взає­много типу, що виключені із сфери дії Директив 73/239/ЕЕС і 79/267/ЕЕС, не повинні охоплюватися;

Враховуючи, що з тих самих причин можливість, надана державам-членам відповідно до Директиви 83/349/ЕЕС звільнити материнські компанії груп від обов'язкової консолідації, у разі, якщо компанії, про консолідацію яких йдеть­ся, разом не перевищують певного розміру, не поширюється на страхові компанії;

Враховуючи, що з огляду на особливість її природи необхідні спеціальні положення для асоціації андеррайтерів, відомих як Ллойд;

Враховуючи, що положення цієї Директиви також застосовуються до кон­солідованих звітів, складених материнською компанією, що є фінансовою-хол-динговою компанією, коли її дочірні компанії є виключно або здебільшого стра­ховими компаніями;

Враховуючи, що вивчення проблем, які постають у зв'язку з цією Директи­вою, зокрема, щодо її застосування, вимагає співпраці представників держав-членів і Комісії у контактному комітеті; враховуючи, що для того, щоб уникну­ти кількісного зростання таких комітетів, бажано, щоб така співпраця відбувалася в рамках комітету, передбаченого в статті 52 Директиви 78/660/ЕЕС; враховую­чи, що, однак, при розгляді проблем стосовно страхових компаній такий комі­тет повинен мати відповідний склад;

Враховуючи, що з огляду на складність предмету страховим компаніям, охо­пленим цією Директивою, повинен надаватися відповідний період для імпле­ментації її положень; враховуючи, що період повинен бути подовжено для того, щоб дозволити внесення необхідних змін щодо, з одного боку, асоціації андер­райтерів, відомої як Ллойд, а, з другого боку, тих компаній, які у час, коли ця Директива почне застосовуватися, заявлять свої інвестиції за їх початковою вартістю;

Враховуючи, що необхідно передбачити перегляд певних положень цієї Ди­рективи за досвідом п'яти років її застосування з огляду на цілі, що полягають в забезпеченні більшої прозорості і гармонізації,

ПРИЙНЯЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

577

Розділ 1 Вступні положення і сфера дії

Стаття 1

1.  Статті 2, 3, 4 (1), (3) - (5), 6, 7, 13, 14, 15 (3) і (4), 16 -21, 29 - 35, 37 -42, 43 (1), пункти 1-7 і 9-13, 45 (1), 46, 48 - 50, 51 (1), 54, 56 - 59 і 61 Дирек­тиви 78/660/ЕЕС застосовуються до компаній, про які йдеться у статті 2 цієї Директиви, якщо ця Директива не передбачає іншого.

2. Якщо у Директиві 78/660/ЕЕС і 83/349/ЕЕС робиться посилання на стат­ті 9 і 10 (баланс) або на статті 23 —26 (розрахунок прибутків і збитків) Директи­ви 78/660/ЕЕС, такі посилання вважаються, відповідно, посиланнями на стат­тю 5 (баланс) або на статтю 29 (розрахунок прибутків і збитків) цієї Директиви.

3.  Посилання в Директивах 78/660/ЕЕС і 83/349/ЕЕС на статті 31-42 Директиви 78/660/ЕЕС вважаються посиланнями на ті статті, із врахуванням статей 45-62 цієї Директиви.

4.  Якщо вищезазначені положення Директиви 78/660/ЕЕС стосуються ста­тей балансу, стосовно яких ця Директива не передбачає еквівалентних поло­жень, вони вважаються посиланнями на частини статті 6 цієї Директиви, де перелічені відповідні статті активів і пасивів.

Стаття 2

1. Узгоджувальні заходи, передбачені цією Директивою, застосовуються до компаній і фірм у значенні другої частини статті 58 Договору, які є:

(a)  компаніями у значенні статті 1 Директиви 73/239/ЕЕС, за винятком тих асоціацій взаємного виду, які вилучені зі сфери дії Директиви згідно із статтею 3 цієї Директиви, але включаючи ті органи, про які йдеться у статті 4 (а), (Ь), (с) і (е) цієї статті, за винятком випадків, коли їх діяль­ність не полягає повністю чи в основному в страховій діяльності;

(b)  компаніями у значенні статті 1 Директиви 79/267/EEC, за винятком тих органів і асоціацій взаємного виду, про які йдеться у статтях 2(2) і (3) і З тієї Директиви; або

(c)  компаніями, що займаються перестрахувальною діяльністю.

У цій Директиві такі компанії називаються страховими компаніями.

2.  Кошти групового пенсійного фонду у значенні статті 1 (2) (с) і (d) Дире­ктиви 79/267/ЕЕС, яким страхова компанія управляє від свого імені, але на користь третіх осіб, необхідно відображати в балансі у разі придбання компані­єю права на відповідні активи. Сукупна вартість таких активів і пасивів вказу­ються окремо або в примітках до розрахунків, з розподілом за різними статтями активів і пасивів. Однак держави-члени можуть дозволити розкриття таких ко­штів як позабалансових статей, за умови, що існують спеціальні правила, за допомогою яких такі кошти можуть бути виключені з активів, які є у наявності для розподілу у випадку припинення діяльності страхової компанії (або схожих процедур).

Активи, одержані від імені і на користь третіх осіб, не повинні вказуватися у балансі.

Стаття З

Ті положення Директиви, що стосуються страхування життя, застосовують­ся, mutatis mutandis, до страхових компаній, які займаються тільки страхуванням здоров'я і які роблять це виключно або в основному відповідно до техніч­них принципів страхування життя.

Держави-члени можуть застосовувати першу частину до страхування здоро­в'я, що здійснюється спільними компаніями відповідно до технічних принци­пів страхування життя, якщо така діяльність є значною.

Стаття 4

Ця директива застосовується до асоціації андеррайтерів, що відома під на­звою «Ллойд», за умови здійснення адаптацій, викладених у Додатку, з метою врахування особливої природи і структури Ллойда.

Розділ 2

Загальні положення, що стосуються балансу і розрахунку прибутків і збитків

Стаття 5

Поєднання статей відповідно до умов, що викладені в статті 4 (3) (а) або (Ь) Директиви 78/660/ЕЕС, обмежується у випадку зі страховими компаніями,

—   стосовно балансу, статтями, яким передують арабські цифри, за ви­нятком статей щодо технічних резервів, а також

—   стосовно розрахунку прибутків і збитків, статтями, яким передують одна чи дві малі літери, за винятком статей І (1) і (4) і II (1), (5) і (6).

Поєднання дозволяється тільки відповідно до правил, передбачених держа-вами-членами.

Розділ З Структура балансу

Стаття 6

Держави-члени встановлюють таку структуру балансу: Активи

A.  Неоплачена частина підписного капіталу,

де окремо показується затребуваний капітал (окрім випадків, коли наці­ональне законодавство вимагає, щоб затребуваний капітал був включе­ний до пасивів. В такому разі капітал, що був затребуваний, але ще не оплачений, повинен включатися як актив в статті А або Е (IV)).

B.  Нематеріальні активи

як вони представлені в статтях В і С (1) статті 9 Директиви 78/660/ЕЕС, при цьому окремо показуються:

—   витрати на організацію компанії, як вони визначені національним законодавством, і якщо національне законодавство дозволяє показу­вати їх як активи (окрім випадків, коли національне законодавство передбачає їх розкриття в примітках до розрахунків),

—   «добра воля», тією мірою, якою вона набута за цінну винагороду (окрім випадків, коли національне законодавство вимагає її розкриття в примітках до розрахунків).

C.  Інвестиції

І. Земля і будівлі:

при цьому окремо показуються земля і будівлі, що використовуються стра­ховою компанією для своєї власної діяльності (окрім випадків, коли національ­не законодавство передбачає їх розкриття в примітках до розрахунків).

II.  Інвестиції у дочірні компанії і інтерес участі:

1. Акції у дочірніх компаніях.

2.  Боргові цінні папери, випущені дочірніми компаніями, і позики, надані дочірнім компаніям.

3.  Інтерес участі.

4.  Боргові цінні папери, випущені компаніями, з якими страхова компанія пов'язане інтересом участі, а також позики, надані таким компаніям.

III.  Інші фінансові інвестиції:

1.  Акції та інші цінні папери з нефіксованим доходом і часткова участь в часткових трастах

2.  Боргові цінні папери та інші цінні папери з фіксованим доходом.

3. Участь в інвестиційних пулах.

4.  Позики, що гарантуються заставами.

5.  Інші позики.

6. Депозити в кредитних установах.

7.  Інше.

IV.  Вклади в передавальних компаніях

D.   Інвестиції на користь власників полісів страхування життя, які несуть інвестиційний ризик

E.   Боржники (Суми, заборговані:

—   дочірніми компаніями і

—   компаніями, з якими страхова компанія пов'язана інтересом участі, показуються окремо, як підпункти статей І, II і III).

I.    Боржники внаслідок прямих страхових операцій:

1.    власники полісів;

2.    посередники.

II.   Боржники внаслідок перестрахувальних операцій.

III. Інші боржники

IV.  Підписний капітал, що був затребуваний, але не виплачений (окрім випадків, коли національне законодавство вимагає, щоб затребува­ний, але не виплачений капітал був показаний в статті А).

F.  Інші активи

I.    Матеріальні активи і запаси, перелічені у С (II) і D (І) у статті 9 Директиви 78/660/ЕЕС, інші ніж земля і будівлі, будівлі, що спору­джуються, та виплачені за землю і будівлі задатки

II.   Готівка в банку і касова готівка.

III. Власні акції (із зазначенням їхньої номінальної вартості або, за від­сутності номінальної вартості, їхньої паритетної вартості) тією мірою, якою національне законодавство дозволяє вказувати їх у балансі.

IV.  Інше

G.  Авансові платежі та нарахований доход

I.    Нараховані відсотки і рента

II.   Витрати майбутніх років на придбання (окремо витрати, що випли­вають із страхування життя та інших видів страхування).

НІ. Інші авансові платежі та нарахований доход

Н. Збитки за фінансовий рік (окрім випадків, коли національне законодав­ство вимагає, щоб такі збитки вказувалися як пасиви в статті А (VI)).

Пасиви

A.  Капітал і резерви

I.    Підписний капітал або аналогічні фонди (окрім випадків, коли наці­ональне законодавство вимагає, щоб затребуваний капітал був вказа­ний у цій статті. У такому разі обсяги підписного капіталу і затребу­ваного капіталу повинні вказуватися окремо).

II.   Рахунок виручки від продажу акцій за підвищеною ціною.

III. Резерв переоцінки активів.

IV.  Резерв.

V.   Понесені прибутки або збитки.

VI. Прибутки або збитки за фінансовий рік (окрім випадків, коли наці­ональне законодавство вимагає, щоб вони були вказані в статті Н активу або в статті І пасиву).

B.   Субординована заборгованість С.Технічні резерви

1.    Резерв на покриття незароблених премій:

(a)  загальний обсяг

(b)  обсяг перестрахування ()

2.    Резерв на страхування життя:

(a)  загальний обсяг ()

(b)  обсяг перестрахування ()

3.    Невиплачені претензії:

(а)  загальний обсяг ()

(б)  обсяг перестрахування ()

4.    Резерв на бонуси і знижки (окрім випадків, коли його вказано у 2):

(a)  загальний обсяг ()

(b) обсяг на перестрахування ()

5.    Резерв для вирівнювання

6.    Інші технічні резерви:

(a)  загальний обсяг

(b) обсяг перестрахування ()

D.  Технічні резерви на поліси страхування життя, коли інвестиційний ри­зик несуть власники полісів:

(а)  загальний обсяг

(б)  обсяг перестрахування ()

E. Резерви на інші ризики і витрати

1.    Резерви на виплату пенсій і подібних зобов'язань.

2.   Резерви на сплату податків.

3.    Інші резерви.

F.   Депозити, одержані від перестрахувальників

G.  Кредитори (Суми, заборговані:

—   дочірнім компаніям і

—   компаніям, з якими страхова компанія пов'язане інтересом учас­ті, вказуються окремо як підпункти)

I.    Кредитори внаслідок прямих страхових операцій.

II.  Кредитори внаслідок операцій перестрахування.

III. Облігаційні позики, причому конвертовані позики вказуються ок­ремо.

IV. Суми, заборговані кредитним установам.

IV Інші кредитори, включаючи податкові зобов'язання І соціальне за­безпечення Н.  Нарахування і доходи майбутніх років

І. Прибуток за фінансовий рік (окрім випадків, коли національне зако­нодавство вимагає, щоб прибуток за фінансовий рік був вказаний в статті А (VI) пасиву).

Стаття 7

Стаття 14 Директиви 78/660/ЕЕС не застосовується до зобов'язань, що по­в'язані зі страховою діяльністю.

Розділ 4 Спеціальні положення, що стосуються окремих статей балансу

Статгя 8

Стаття 15 (3) Директиви 78/660/ЕЕС застосовується тільки до статей В І С (І) І (II) активів, як визначено у статті 6 цієї Директиви. Будь які переміщення в цих статтях вказуються відповідно до балансової вартості на початок фінансо­вого року.

Стаття 9

Активи: стаття С (III) (2)

Боргові цінні папери та інші цінні папери з фіксованим доходом

1. Ця стаття включає переказні боргові цінні папери та інші цінні папери з фіксованим доходом, випущені кредитними установами, іншими компаніями або державними органами, якщо вони не охоплені статтею С (II) (2) або (4).

2 Цінні папери з відсотковою ставкою, яка міняється залежно від певного фактора, наприклад, від відсоткової ставки на міжбанківському ринку або єв-роринку, також вважаються борговими цінними паперами та іншими цінними паперами з фіксованим доходом.

Стаття 10

Активи: стаття С (III) (3)

Участь в Інвестиційних пулах

Ця стаття включає акції, якими володіє компанія у спільних інвестиціях, заснованих кількома компаніями або пенсійними фондами, управління якими було довірено одному з цих компаній або одному з цих пенсійних фондів.

Стаття 11

Активи: пункт С (III) (4) І (5)

Позики, гарантовані заставами, та інші позики

Позики власникам полісів, де поліс є основним предметом застави, включа­ються в розділ «Інші позики», а їхні обсяги вказуються у примітках до розраху­нків. Позики, забезпечені заставою, вказуються як такі навіть тоді, коли вони Іакож забезпечуються страховими полісами. Якщо обсяг «інших позик», не за­безпечених полісами, є значним, у примітках до розрахунків подається відпові­дна розбивка.

Стаття 12

Активи: пункт С (III) (6)

Депозити в кредитних установах

Ця стаття включає суми, зняття яких з рахунку підлягає часовому обмежен­ню. Суми, вкладені без таких обмежень, вказуються в статті F (II), навіть якщо на них нараховуються відсотки.

Стаття 13

Активи: пункт (III) (7)

Інше

Ця стаття включає ті інвестиції, які не охоплені пунктами С (III) (1) — (6). Якщо розмір таких інвестицій є значним, вони повинні вказуватися у приміт­ках до розрахунків.

Стаття 14

Активи: пункт С (IV)

Депозити в передавальних компаніях

В балансі компанії, яке приймає перестрахування, ця стаття включає суми, які заборговані передавальними компаніями і відповідають гарантіям, які вкла­дені у ці передавальні компанії або в треті особи, чи які утримуються тими компаніями.

Ці суми не можуть об'єднуватися з іншими сумами, які заборгував пере­страхувальнику страховик, що передає ризик, або компенсуватися сумами, за­боргованими перестрахувальником страховику, що передає ризик.

Цінні папери, які розміщенні у передавальних компаніях або третіх особах і залишаються власністю компанії, що приймає перестрахування, заносяться на рахунки останнього як інвестиція у відповідній статті.

Стаття 15

Активи: пункт D

Інвестиції на користь власників полісів страхування життя, які несуть інве­стиційний ризик.

Що стосується страхування життя, ця стаття включає, з одного боку, інвес­тиції, величина яких використовується для визначення вартості або доходності полісів, що відносяться до інвестиційного фонду, і, з другого боку, інвестиції, що слугують для покриття зобов'язань, які визначаються за допомогою індексу. Ця стаття також включає інвестиції, які утримуються на користь членів тонтіни і які призначення для розподілу між ними.

Стаття 16

Активи: пункт F (IV) Інше

Ця стаття включає ті активи, які не охоплені статтями F (І), (II), (III). Якщо такі активи є значними, вони повинні вказуватися в примітках до розрахунків.

Стаття 17

Активи: пункт G (І) Нараховані відсотки і рента

Ця стаття включає ті пункти, що представляють відсотки і ренту, які на день складання балансу були зароблені, але ще не підлягали виплаті.

Стаття 18

Активи: пункт G (II)

Витрати майбутніх років на придбання

1.  Витрати на придбання страхових полісів відстрочуються відповідно до статті 18 Директиви 78/660/ЕЕС, якщо така відстрочка не заборонена держава-ми-членами.

2. Держави-члени можуть, однак, дозволити відрахування витрат на при­дбання з незароблених премій у страхуванні, іншому ніж страхування життя, і таке відрахування за актуарним методом з математичних резервів в страхуванні життя. Коли використовується такий метод, суми, відраховані з резервів, пови­нні бути вказані у примітках до розрахунків.

Стаття 19

Пасиви: стаття А (І)

Підписний капітал або аналогічні фонди

Ця стаття включає всі суми, незалежно від їх справжнього призначення, які відповідно до правової структури страхової компанії вважаються, згідно з наці­ональним законодавством, акціонерним капіталом, придбаним акціонерами та іншими особами за підпискою.

Стаття 20

Пасиви: пункт А (IV)

Резерви

Ця стаття включає всі види резервів, перелічені у статті 9 Директиви 78/660/ EEC у статті А (IV) пасивів, як вони там визначені. Держави-члени можуть також вимагати інші види резервів, якщо це потрібно, для страхових компаній, правова структура яких не охоплюється Директивою 78/660/ЕЕС.

Резерви вказуються окремо як підпункти статті А (IV) пасивів в балансах відповідних страхових компаній, за винятком резервів переоцінки, які вказу­ються в статті А (III) пасивів.

Стаття 21

Пасив: стаття В

Субординована заборгованість

У випадках, якщо в договірному порядку погоджено, що в разі припинення діяльності або банкрутства компанії зобов'язання, незалежно від того, чи під­тверджені вони свідоцтвом, повинні виплачуватися тільки після того, як буде задоволене претензії всіх інших кредиторів, то такі зобов'язання записуються в цю статтю.

Стаття 22

Якщо держава-член дозволяє, щоб баланс компанії включав кошти, розпо­діл яких як серед власників полісів, так серед власників акцій не визначений на момент завершення фінансового року, ці суми вказуються як пасиви в статті Ва (Кошти для майбутніх відрахувань).

Відхилення у цій статті походять із статті II (12а) (Перерахування до коштів для майбутніх відрахувань або з цих коштів) в розрахунку прибутків і збитків.

Стаття 23

Пасиви: стаття С Технічні резерви

Стаття 20 Директиви 78/660/ЕЕС застосовується до технічних резервів від­повідно до статей 24 і ЗО цієї Директиви.

Стаття 24

Пасиви: пункти С (1) (б), (2) (Ь), (3) (Ь), і (6) (Ь) і D ((Ь)

Обсяги перестрахування

1. Обсяги перестрахування включають реальні чи оціночні суми, які відпо­відно до положень договорів перестрахування відраховуються із загальної суми технічних резервів.

2.  Що стосується резервів для незароблених премій, обсяги перестрахуван­ня розраховуються відповідно до методів, про які йдеться в статті 57, або відпо­відно до умов перестрахувального полісу.

3. Держави-члени можуть вимагати або дозволяти, щоб обсяги перестраху­вання вказувалися як активи. Коли використовується така можливість, такі об­сяги вказуються в статті Da активів (Участь перестрахувальників в технічних резервах) з такою розбивкою:

1.  Резерв на покриття незароблених премій

2.  Резерв на страхування життя

3.  Невиплачені претензії

4.  Резерв на бонуси і знижки (якщо його не вказано у 2)

5.  Інші технічні резерви

6. Технічні резерви для полісів страхування життя, якщо інвестиційний ри­зик покладається на власників полісів.

Незважаючи на статтю 5, ці статті не об'єднуються.

Стаття 25

Пасиви' стаття С (1)

Резерв на покриття незароблених премій

Резерв на покриття незароблених премій включає суму, що становить част­ку загальної суми належних премій, які повинні бути перенесені на наступний фінансовий рік або на наступні фінансові роки. У випадку страхування життя держави-члени можуть до подальшої гармонізації вимагати або дозволяти вклю­чати резерви на покриття незароблених премій у статтю С (2).

Якщо, відповідно до статті 26, стаття С (1) також включає суму резервів для покриття діючих ризиків, назва такої статті буде «Резерв для покриття незаро­блених премій і діючих ризиків». Якщо обсяги діючих ризиків є значними, вони вказуються окремо в балансі або примітках до розрахунків.

Стаття 26

Пасиви: стаття С (6)

Інші технічні резерви

Ця стаття включає, серед іншого, резерв для покриття діючих ризиків, тобто суму, відкладену на додачу до незароблених премій стосовно ризиків, які бере на себе страхова компанія після закінчення фінансового року, щоб мати змогу покрити всі претензії і витрати у зв'язку з чинними страховими договорами, що перевищують обсяги відповідних незароблених премій і будь-яких премій, що мають бути одержані відповідно до таких контрактів. Однак, якщо національне законодавство це передбачає, резерв для покриття діючих ризиків може додава­тися до резервів незароблених премій, що визначений в статті 25, і включатися до суми, яка вказується в статті С (1).

Якщо обсяг діючих ризиків є значним, він вказується окремо або в балансі, або в примітках до розрахунків.

Якщо можливість, передбачена другою частиною статті 3 не використову­ється, то ця стаття також включає амортизаційні резерви.

Стаття 27

Пасиви: стаття С (2)

Резерв на страхування життя

Резерв на страхування життя складається з актуарно оціненої вартості зобо­в'язань страхової компанії, включаючи бонуси, про які вже оголошено, після відрахування актуарної вартості майбутніх премій.

Стаття 28

Пасиви: стаття С (3)

Невиплачені претензії

Резерв для невиплачених претензій є загальною оціночною кінцевою варті­стю покриття страховою компанією всіх претензій, заявлених чи ні, що виник­ли внаслідок подій, які мали місце до кінця фінансового року, незалежно від того, заявлені вони чи ні, за вирахуванням сум, які вже сплачені за такими претензіями.

Стаття 29

Пасиви: стаття С (4)

Резерв на бонуси і знижки

Резерв на бонуси і знижки включає суми, призначені для власників полісів або бенефіціарів за договорами шляхом надання бонусів або знижок, визначе­них у статті 39, якщо такі суми не були кредитовані власникам полісів або бенефіціарам за договорами чи включені в статтю Ва (Кошти для майбутніх відрахувань), як передбачено в першій частині статті 22, або в статтю С (2).

Стаття ЗО

Пасиви: стаття С (5) Резерв для вирівнювання

1.  Резерв для вирівнювання включає будь-які суми, відкладені відповідно до законодавчих або адміністративних вимог для вирівнювання коливання рівня збитковості в майбутніх роках або для покриття спеціальних ризиків.

2.  Якщо, за відсутності таких законодавчих або адміністративних вимог, резерви у значенні статті 20 створено з тією ж метою, то це вказується у примі­тках до розрахунків.

Стаття 31

Пасиви: стаття D

Технічні резерви для полісів страхування життя у випадках, коли інвести­ційний ризик покладається на власників полісів

Ця стаття включає технічні резерви, створені для покриття зобов'язань, що стосуються інвестування в контексті полісів страхування життя, вартість яких або прибуток з яких визначається з врахуванням інвестицій, ризик яких покла­дається на власників полісів, або з використанням коефіцієнта.

Будь-які додаткові технічні резерви, створені для покриття ризику смерті, експлуатаційних витрат чи інших ризиків (наприклад, винагороди, що випла­чується при настанні певного терміну, або гарантованої суми, що виплачується при достроковому розірванні договору), вказуються в статті С (2).

Стаття D також включає технічні резерви, що є зобов'язаннями організато­ра тонтіни перед ЇЇ членами.

Стаття 32

Пасиви: стаття F

Вклади, одержані від перестрахувальників

В балансі компанії, що передає ризик на перестрахування, ця стаття вклю­чає суми, вкладені або утримані іншими страховими компаніями відповідно до договорів перестрахування. Це суми не можуть об'єднуватися з іншими сума­ми, заборгованими відповідними іншими компаніями або відповідним іншим компаніям.

Якщо компанія, що передає ризик на перестрахування, одержало в якості депозиту цінні папери, що були передані йому в його власність, то ця стаття вклю­чає суму, заборговану компанією, що передає ризик, в силу такого депозиту.

Розділ 5 Розрахунок прибутків і збитків

Стаття 33

1. Держави-члени визначають схему, наведену в статті 34, для розрахунку прибутків і збитків.

2.  Технічний рахунок для діяльності в галузі страхування, іншого ніж стра­хування життя, використовуються для тих категорій прямого страхування, які входять до сфери дії Директиви 73/239/ЕЕС, а також для відповідних категорій в сфері перестрахування.

3.  Технічний рахунок для діяльності в галузі страхування життя використо­вується для тих категорій прямого страхування, які входять до сфери дії Дире­ктиви 79/267/ЕЕС, і для відповідних категорій в сфері перестрахування.

4. Держави-члени можуть вимагати або дозволяти компаніям, діяльність яких повністю полягає в перестрахуванні, використовувати технічний рахунок для діяльності в галузі страхування, іншого ніж страхування життя, для всієї своєї діяльності. Це також стосується компаній, що займаються андеррайтингом пря­мого страхування, іншого ніж страхування життя, а також перестрахуванням.

Стаття 34

Розрахунок прибутків і збитків

І. Технічний рахунок — діяльність у сфері страхування, іншого ніж страху­вання життя

1.  Зароблені премії, за вирахуванням перестрахування:

(a)  загальна сума належних премій

(b)  зовнішні премії перестрахування ()

(c)  зміни в загальному обсязі резерву незароблених премій, тією мірою, якою національне законодавство дозволяє включати цей резерв в стат­тю С (1) пасивів, в резерв діючих ризиків (+/)

(d)  зміни в обсязі резерву незароблених премій, частка перестрахуваль­ників (+/)

2.  Розподілені інвестиційні доходи, перераховані з нетехнічного рахунку (стат­тя III (6))

3.  Інші технічні прибутки, за вирахуванням перестрахування

4.  Претензії, що мали місце, за вирахуванням перестрахування:

(a)  виплачені претензії (аа) загальна сума

(bb) частка перестрахувальників ()

(b)  зміни в резерві для претензій, (аа) загальна сума

(bb) частка перестрахувальників ()

5.  Зміни в інших технічних резервах, за вирахуванням перестрахування, які не вказуються під іншими рубриками (+/ )

6.  Бонуси і знижки, за вирахуванням перестрахування

7.  Чисті операційні витрати

(a)  витрати на придбання

(b)  зміни у витратах майбутніх років на придбання (+/)

 (c)  адміністративні витрати

(d)  комісійні з перестрахування і участь в прибутку ()

8.    Інші технічні витрати, за вирахуванням перестрахування

9.    Зміна у резерві на вирівнювання (+/ )

10.  Проміжний підсумок (баланс технічного рахунку для діяльності в галузі страхування, іншого ніж страхування життя (пункт III 1)).

11.  Технічний рахунок — діяльність в галузі страхування життя

1.    Зароблені премії, за вирахуванням перестрахування:

(a)  загальний обсяг належних премій

(b) зовнішні премії перестрахування ()

(c) зміни в резерві незароблених премій, з вирахуванням перестрахуван­ня (+/)

2.   Доходи від інвестицій:

(a)  доходи від інтересу участі, з окремим зазначенням доходів від дочір­ніх компаній

(b)  доходи від інших інвестицій, з окремим зазначенням доходів від до­чірніх компаній

(аа) доходи від землі і будівель (bb) доходи від інших інвестицій

(c)  коригування вартості інвестицій

(d) доходи від реалізації інвестицій

3.    Неодержані доходи від інвестицій

4.    Інші технічні доходи, за вирахуванням перестрахування

5.    Претензії, що мали місце, за вирахуванням перестрахування:

a)  оплачені претензії: аа) загальна сума

bb) частка перестрахувальників ()

b)  зміни в резерві для претензій: аа) загальна сума

bb) частка перестрахувальників ().

6.    Зміни в інших технічних резервах, за вирахуванням перестрахування, якщо тільки вони не відображені в іншій статті (+/ ).

a) резерв на страхування життя: аа) загальна сума

bb) частка перестрахувальників ( )

b)  інші технічні резерви, за вирахуванням перестрахування

7.    Бонуси та знижки, за вирахуванням перестрахування

8.    Чисті операційні витрати:

a)   витрати на придбання

b)   зміни в витратах майбутніх років на придбання (+/ )

c)   адміністративні витрати

d)   комісійні, отримані від перестрахувальників, і участь в прибутках ()

9.    Інвестиційні витрати:

a)   витрати на управління інвестиціями, в тому числі виплата відсотків;

b)   коригування розміру інвестицій

c)   збитки в зв'язку з реалізацією інвестицій

10.  Нереалізовані збитки від продажу інвестицій

11.  Інші технічні резерви, за вирахуванням перестрахування

12.  Розподілені інвестиційні доходи, перераховані на нетехнічний рахунок ( ) ( стаття III (4))

13.  Проміжний підсумок (результат технічного рахунку щодо страхування життя) (стаття III (2))

III. Нетехнічний рахунок.

1.    Баланс на технічному рахунку щодо страхування життя (стаття І (10))

2.    Баланс на технічному рахунку щодо страхування, іншого ніж страхуван­ня життя (стаття II (13))

3.   Доходи від інвестицій:

a)   доходи від інтересу участі, з окремим зазначенням тих, котрі отрима­ні від дочірніх компаній

b)   доходи від інших інвестицій, з окремим зазначенням тих, котрі отри­мані від дочірніх компаній

аа) доходи від землі і будівель bb) доходи від інших інвестицій

c)   коригування розміру інвестицій

d)   доходи від продажу інвестицій

4.   Доходи від розподілу інвестицій, перераховані з технічного рахунку щодо страхування життя (стаття II 12)

5.  Інвестиційні витрати:

a)   витрати на управління інвестиціями, в тому числі виплата відсотків;

b)   коригування розміру інвестицій

c)   збитки в зв'язку з реалізацією інвестицій

6.   Доходи від розподілених інвестицій, перераховані на технічний рахунок страхування, іншого ніж страхування життя (стаття І (2))

7.    Інші доходи.

8.    Інші доходи, включаючи коригування розміру інвестицій

9.   Податок на прибуток чи збитки від звичайної діяльності

10.  Прибутки чи збитки від звичайної діяльності після сплати податків

11.  Надзвичайні доходи

12.  Надзвичайні витрати

13.  Надзвичайні прибутки чи збитки

14.  Податки на надзвичайні прибутки чи збитки

15.  Інші податки, не відображені в попередніх статтях

16.  Прибутки чи збитки за фінансовий рік

Розділ 6

Особливі положення, що стосуються деяких статей розрахунку прибутків і збитків

Стаття 35

Технічний рахунок щодо страхування, іншого ніж страхування життя: стат­тя І (1) а) Технічний рахунок щодо страхування життя: стаття II (1) а) Загальна сума належних премій

Загальна сума належних премій включає всі суми, що підлягають виплаті протягом фінансового року за договорами страхування, незалежно від того, що ці суми можуть цілком чи частково стосуватися наступного фінансового року, включаючи, серед іншого:

(і) неналежні премії, якщо розрахунок премій можна зробити тільки наприкінці року:

 (ii)

—   одноразові премії, включаючи аннуїтет,

—   у страхуванні життя, одноразові премії, що беруться з резервів на бонуси і знижки, тією мірою, якою вони мають розглядатися як премії відповідно до договорів, і коли національне законодавство вимагає чи дозволяє їхнє відображення в категорії премій;

ііі) додаткові премії у випадку піврічних, щоквартальних чи щомісячних платежів і додаткових платежів страховиків на покриття витрат стра­хової компанії;

iv) у випадку страхування, частка загальної суми премій, що належить компанії;

v) перестрахувальні премії, що підлягають виплаті компаніями, що пе­редають і переуступають ризик, включаючи портфельні надходжен­ня, після вирахування:

—   портфельних виплат на користь компаній, що передають і пере­уступають ризик; і

—   відмін.

Вищевказані суми не включають податки і збори, стягнуті разом з преміями.

Стаття 36

Технічний рахунок щодо страхування, іншого ніж страхування життя: стат­тя І (1) (Ь).

Технічний рахунок щодо страхування життя: стаття II (1) (Ь).

Зовнішні перестрахувальні премії

Зовнішні перестрахувальні премії включають всі премії, виплачені чи такі, що підлягають виплаті за укладеними страховою компанією договорам пере­страхування. Портфельні надходження, що підлягають сплаті при укладенні чи зміні договору перестрахування, додаються; а належні портфельні виплати від­німаються.

Стаття 37

Технічний рахунок щодо страхування, іншого ніж страхування життя: стат­тя І (1) с) і d).

Технічний рахунок щодо страхування життя: стаття II (1) с).

Зміни в резерві на покриття незароблених премій за вирахуванням пере­страхування.

До подальшого узгодження держави-члени можуть, у разі страхування жит­тя, вимагати чи дозволяти включення незароблених премій до змін у резерві щодо страхування життя.

Стаття 38

Технічний рахунок щодо страхування, іншого ніж страхування життя: стат­тя І (4).

Технічний рахунок щодо страхування життя: стаття II (5).

Претензії, що мали місце, за вирахуванням перестрахування.

1. Претензії, що мали місце, включають суми, виплачені стосовно фінансо­вого року плюс резерв на претензії, але мінус резерв на претензії за попередній рік.

Ці суми включають, зокрема, аннуїтети, викупи, надходження і вирахуван­ня сум з резервів на покриття збитків від і до передавальних страхових компа­ній і перестрахувальників, зовнішні і внутрішні витрат на управління претензіями, а також витрати на претензії, що мали місце, але не були заявлені як такі, як це зазначено в статті 60 (1) (Ь) і (2) (а).

Суми, що підлягають компенсації на підставі суброгації чи порятунку в зна­ченні статті 60 (1) (d), повинні відніматися.

2. У випадку значної різниці між:

—   обсягом резерву, сформованого на початку року для покриття несплаче-них претензій, що мали місце в попередні роки,

і

—   виплатами, здійсненими протягом року щодо претензій, що мали місце в попередні роки, а також обсягом резерву на такі несплачені претензії, який вказується наприкінці року,

вона вказується в примітках до розрахунків, з розбивкою за категоріями і обсягами.

Стаття 39

Технічний рахунок щодо страхування, іншого ніж страхування життя: стат­тя І (6).

Технічний рахунок щодо страхування життя: стаття II (7).

Бонуси та знижки, за вирахуванням перестрахування.

Бонуси включають всі суми, що підлягають нарахуванню за фінансовий рік і виплачені чи підлягають виплаті власникам полісів та іншим застрахованим особам, або переведені в резерв на їхню користь, в тому числі суми, які викори­стовуються для збільшення технічних резервів чи скорочення майбутніх пре­мій, тією мірою, якою ці суми є розподілом надлишку чи прибутку, отриманого від всієї діяльності чи від якоїсь її частини, після вирахування сум, які були переведені в резерв в попередні роки і які більше непотрібні.

Такі суми включаються і в знижки, тією мірою, якою вони є частковим відшкодуванням премій, що здійснюється на основі індивідуальних договорів.

Якщо вони є значними, то суми, що нараховуються як бонуси, і суми, що нараховуються на знижки, вказуються в примітках до розрахунків окремо.

Стаття 40

Технічний рахунок щодо страхування, іншого ніж страхування життя: стат­тя І (7) (а).

Технічний рахунок щодо страхування життя: стаття II (8) (а).

Витрати на придбання

Витрати на придбання включають витрати, що виникають в результаті укла­дання договорів страхування. Вони охоплюють як прямі витрати, такі як комі­сійні за придбання чи витрати на складання документа про страхування або включення договору страхування в портфель страхування, так і непрямі, як, наприклад, витрати на рекламу чи адміністративні витрати, пов'язані з оброб­кою заявок на страхування і видачею полісів.

Держави-члени можуть вимагати відображення комісійних за поновлення полісів в статтях І (7) (с) чи II (8) (с).

Стаття 41

Технічний рахунок щодо страхування, іншого ніж страхування життя: стат­тя І (7)(с).

Технічний рахунок щодо страхування життя: стаття II (8)(с).

Адміністративні витрати

Адміністративні витрати включають витрати, що виникають в результаті ін­касування премій, управління портфелем договорів, управління бонусами і знижками, а також внутрішнього та зовнішнього перестрахування. Вони включа­ють, зокрема, витрати на утримання персоналу і резерви на амортизацію меблів та устаткування, якщо вони не повинні вказуватися серед витрат на придбання, претензії, які мали місце, і інвестиційні витрати.

Стаття 42

Технічний рахунок щодо страхування життя: статті II (2) і (9). Нетехнічний рахунок: статті III (3) і (5). Інвестиційні доходи і витрати

1.  Всі інвестиційні доходи і витрати, пов'язані із страхуванням, іншим ніж страхування життя, вказуються в нетехнічному рахунку.

2.  У випадку компанії, що здійснює виключно страхування життя, інвести­ційні доходи і витрати вказуються в технічному рахунку щодо страхування життя.

3.  У випадку компанії, що займається одночасно страхуванням життя та іншими видами страхування, інвестиційні доходи і витрати вказуються в техні­чному рахунку страхування життя, якщо вони безпосередньо пов'язані із стра­хуванням життя.

4. Держави-члени можуть вимагати чи дозволяти вказувати інвестиційні до­ходи І витрати відповідно до їхнього походження чи призначення, передбачив­ши, якщо необхідно, нові статті у технічному рахунку щодо страхування, іншо­го ніж страхування життя, за аналогією з відповідними статтями рахунку щодо страхування життя.

Стаття 43

Технічний рахунок щодо страхування, іншого ніж страхування життя: стат­тя І (2).

Технічний рахунок щодо страхування життя: стаття II (2). Нетехнічний рахунок: статті III (4) і (6). Розподілені інвестиційні доходи

1. Якщо частка інвестиційних доходів переведена на технічний рахунок щодо страхування, іншого ніж страхування життя, сума, яка переводиться з нетехні-чного рахунку, віднімається від статті III (6) і додається до статті І (2).

2. Якщо частка інвестиційних доходів, зазначена в технічному рахунку щодо страхування життя, переведена на технічний рахунок, переведена сума відніма­ється зі статті II (12) і додається до статті III (4).

3. Держави-члени можуть визначати порядок і суму переведення розподіле­них інвестиційних доходів з однієї частини розрахунку прибутків і збитків в іншу. В будь-якому випадку причини переведення і підстава, на якій воно здій­снюються, вказуються в додатку; залежно від обставин, достатньо зробити по­силання на відповідний нормативний акт.

Стаття 44

Технічний рахунок щодо страхування життя: статті II (3) і (10).

Нереалізовані доходи і збитки від інвестицій.

1. В діяльності щодо страхування життя держави-члени можуть дозволяти занесення цілком чи частково в статті II (3) і (10) розрахунку прибутків І збит­ків коливання в різниці між:

—   оцінкою інвестицій за фактичною вартістю чи за методами, зазначени­ми в частині І статті 33 Директиви 78/660/ЕЕС,

і

—   їхньою оцінкою за ціною придбання.

У будь-якому випадку держави-члени вимагають занесення сум, про які -S йдеться в першій частині і, на вищевказані статті, якщо вони стосуються інве­стицій, зазначених в статті D активів.

2. Держави-члени, що вимагають чи дозволяють оцінку інвестицій в статті С за їхньою фактичною вартістю, можуть дозволяти для страхування іншого, ніж страхування життя, занесення в статтю III (За) і в статтю III (5а) розрахунку прибутків і збитків, повністю чи частково, коливання в різниці між оцінкою інвестицій за їхньою фактичною вартістю і за ціною їхнього придбання.

Розділ 7 Принципи оцінки

Стаття 45

Стаття 32 Директиви 78/660/ЕЕС, відповідно до якої оцінка статей річної звітності повинна ґрунтуватися на принципі ціни придбання чи собівартості, застосовується до інвестицій, за умови дотримання статей 46-49 цієї Директиви.

Стаття 46

1. Держави-члени можуть вимагати чи дозволяти оцінку інвестицій, вказа­них в статті С активів, на основі їхньої фактичної вартості, розрахованої у від­повідності зі статтями 48-49.

2.  Інвестиції, вказані в статті D активів, вказуються за їхньою фактичною вартістю.

3. У випадках, коли інвестиції оцінюються за вартістю придбання, їхня фа­ктична вартість вказується в примітках до розрахунків. Проте, держави-члени, в яких на момент оприлюднення цієї Директиви інвестиції оцінюються за вар­тістю придбання, можуть надавати страховим компаніям можливість вказувати в примітках до розрахунків спочатку фактичну вартість інвестицій, віднесених до статті С (І) активів, протягом не більше п'яти років після дати, зазначеної в статті 70 (1), а фактичну вартість інших інвестицій — протягом не більше трьох років після цієї ж дати.

4.  У випадках, коли інвестиції оцінюються за їхньою фактичною вартістю, ціна їхнього придбання вказується в примітках до розрахунків.

5. Такий самий метод оцінки застосовується до всіх інвестицій, включених в будь-яку статтю, позначену арабською цифрою, чи в статтю С (І) активів.

6.  Метод, застосований до кожної із статей інвестицій, зазначається в при­мітках до розрахунків.

Стаття 47

У випадках, коли до інвестицій застосовується фактична вартість, застосо­вуються частини 2 і 3 статті 33 Директиви 78/660/ЕЕС, за виключенням випад­ків, передбачених у статтях 37 і 44 цієї Директиви.

Стаття 48

1. У випадку інвестицій, інших ніж земля і будівлі, фактична вартість озна­чає ринкову вартість, за умови дотримання частини 5.

2. Якщо інвестиції включені до офіційного котирування на фондовій біржі, ринкова вартість означає вартість, визначену на день складання балансу чи, якщо день складання балансу не є операційним днем на фондовій біржі, в останній операційний день біржі, що передує цьому дню.

3.  Якщо існує ринок для інших видів інвестицій, ніж ті, які зазначені в частині 2, ринкова вартість означає середню ціну, за якою ці інвестиції реалізо­вуватися на день складання балансу чи, якщо день складання балансу не є операційним днем на фондовій біржі, в останній операційний день, що передує цьому дню.

4.  Якщо на день складання річної звітності інвестиції, зазначені в частинах 2 і 3, були продані чи повинні бути продані незабаром, ринкова вартість змен­шується на фактичну чи оціночну вартість реалізації.

5.  За винятком випадків, коли застосовується метод частки в капіталі згідно із статтею 59 Директиви 78/660/ЕЕС, всі інші інвестиції оцінюються відповідно до розсудливої оцінки ймовірної вартості їхньої реалізації.

6.  У всіх випадках спосіб оцінки точно описується в примітках до розраху­нків, а також обґрунтовується його вибір.

Стаття 49

1.  У випадках із землею і будівлями фактична вартість означає ринкову вартість, визначену на момент оцінки і, у відповідних випадках, зменшену від­повідно до частин 4 і 5.

2.  Ринкова вартість означає ціну, за якою земля і будівлі могли б бути про­дані на момент оцінки за допомогою приватного договору між незалежними продавцем і покупцем, причому припускається, що товар виставляється на від­криті торги на ринку, умови ринку допускають законний продаж, а термін, на­даний для переговорів про продаж, достатній з урахуванням характеру товару.

3.  Ринкова вартість визначається шляхом окремої оцінки кожної земельної ділянки і кожної будівлі, яка проводиться не рідше, ніж один раз у п'ять років за загальновизнаними чи схваленими органом страхового нагляду методами. Стаття 35 (1) Ь) Директиви 78/660/ЕЕС не застосовується.

4. Якщо з часу останньої оцінки, проведеної згідно частини 3, вартість земе­льної ділянки чи будівлі знизилася, проводиться відповідне коригування варто­сті. Отримана у такий спосіб знижена вартість не збільшується в наступних балансах, якщо тільки таке збільшення не є наслідком нового визначення рин­кової вартості, проведеного згідно частин 2 і 3.

5.  Якщо на момент складання річної звітності земля і будівлі були продані чи повинні бути незабаром продані, вартість, визначена відповідно до частин 2 і 4, зменшується на суму фактичних чи оціночних витрат на їх реалізацію.

6.  Якщо немає можливості визначити ринкову вартість земельної ділянки чи будівлі, фактичною вартістю вважається вартість, визначена на основі прин­ципу ціни придбання чи собівартості.

7.  Метод, що використовувався для визначення фактичної вартості землі і будівель та їх розподіл за фінансовими роками, в яких здійснювалося оціню­вання, вказується в примітках до розрахунків.

Стаття 50

Якщо стаття 33 Директиви 78/660/ЕЕС застосовується до страхових компа­ній, це відбувається в такий спосіб:

a)   пункт 1а) застосовується до активів, що вказуються в статті F (І), як визначено в статті 6 цієї Директиви;

b)   пункт 1с) застосовується до активів, що вказуються в статтях С (І), (II), (III) та (IV) і F (І) (за винятком запасів), а також F (III), як визначено в статті 6 цієї Директиви.

Стаття 51

Стаття 35 Директиви 78/660/ЕЕС застосовується до страхових компаній в такий спосіб:

a)   вона застосовується до активів, що вказуються в статтях В і С, та до основних фондів, що вказується в статті F (І), як визначено в статті 6 цієї Директиви;

b)   пункт І с) аа) застосовується до активів, що вказуються в статтях С (II), (III) та (IV) і F (III), як визначено в статті 6 цієї Директиви.

Держави-члени можуть вимагати проведення коригувань вартості обігових цінних паперів, які відносяться до інвестицій, щоб на день складання балансу в нього була внесена їхня зменшена вартість.

Стаття 52

Стаття 38 Директиви 78/660/ЕЕС застосовується до активів, що вказуються в статті F (І), як визначено в статті 6 цієї Директиви.

Стаття 53

Стаття 39 Директиви 78/660/ЕЕС застосовується до активів, що вказуються в статтях Е (І), (II), (III) і F (III), як визначено в статті 6 цієї Директиви.

Стаття 54

Для страхування, іншого ніж страхування життя, сума витрат майбутніх ро­ків на придбання розраховується на основі, подібній до тієї, яка використову­ється для незароблених премій.

Для страхування життя сума витрат майбутніх років на придбання може бути врахована в актуарних розрахунках, зазначених в статті 59.

Стаття 55

1.   а) Якщо вони не були переоцінені за ринковою вартістю, боргові цінні папери та інші цінні папери з фіксованим доходом, що зазначаються в статтях С (II) і (III) активів, заносяться в баланс за вартістю їхнього придбання. Проте держави-члени можуть вимагати чи дозволяти зазна­чення в балансі таких боргових цінних паперів в сумі, що підлягає ви­платі при їхньому викупі.

b)  Якщо ціна придбання цінних паперів, зазначених у пункті 1а), переви­щує суму, що має підлягає виплаті при їхньому викупі, різниця повинна бути занесена в розрахунок прибутків і збитків. Однак, держави-члени можуть вимагати чи дозволяти поступове списання цієї різниці, так щоб вона була повністю списана до дати викупу цих цінних паперів. Ця різ­ниця повинна відзначатися окремо в балансі чи примітках до розрахун­ків.

c)  Якщо ціна придбання цінних паперів, зазначених у пункті І а), нижче суми, що підлягає виплаті при їхньому викупі, держави-члени можуть вимагати чи дозволяти поступове занесення різниці у доход протягом періоду, що залишається до викупу цих паперів. Ця різниця повинна зазначатися окремо в балансі чи примітках до розрахунків.

2. Якщо боргові цінні папери та інші цінні папери з фіксованим доходом, що не переоцінюються за ринковою вартістю, продаються до настання терміну виплат за ними, а виручка від їхнього продажу використовується для покупки

Інших боргових цінних паперів чи цінних паперів з фіксованим доходом, дер-жави-члени можуть дозволяти рівномірне розподілення різниці між виручкою від продажу І їх балансовою вартістю протягом періоду, що залишився до на­стання терміну виплат за ними.

Стаття 56

Технічні резерви

Обсяги технічних резервів повинні в будь-який момент бути достатніми для того, щоб компанія мала можливість виконати будь-які зобов'язання, що ви­пливають з договорів страхування, тією мірою, якою їх можна розумно перед­бачити.

Стаття 57

Резерв на покриття незароблених премій

1.  Резерв на покриття незароблених премій, як правило, розраховується окре­мо для кожного договору страхування. Держави-члени можуть, однак, дозволя­ти використання статистичних методів і, зокрема, пропорційного методу чи методу єдиної ставки, якщо є підстави вважати, що вони дадуть приблизно ті ж результати, що й індивідуальний розрахунок.

2. Для тих типів страхування, в яких припущення про тимчасову кореляцію між ризиком і премією недоречне, можна застосувати методи розрахунку, що враховують розходження характеру ризику в часі.

Стаття 58

Резерв на покриття діючих ризиків

Резерв на покриття діючих ризиків, зазначений у статті 26, розраховується на основі претензій і адміністративних витрат, які можуть виникати наприкінці фінансового року з договорів, укладених до цієї дати, якщо їхня оціночна сума перевищує обсяги резерву на покриття незароблених премій та будь-яких пре­мій, що підлягають виплаті за вищезгаданими договорами.

Стаття 59

Резерв на страхування життя

1.  Резерв на страхування життя розраховується, як правило, окремо за кож­ним договором страхування. Держави-члени можуть, однак, дозволяти викори­стання статистичних чи математичних методів, якщо є підстави вважати, що вони дадуть ті ж результати, що й індивідуальні розрахунки. У примітках до розрахунків наводиться короткий виклад обраних методів.

2.  Розрахунок проводиться щорічно актуарієм чи будь-яким іншим спеціа­лістом в цій сфері відповідно до загальновизнаних актуарних методів.

Стаття 60

Розрахунок резерву на невиплачені претензії

1. Страхування інше, ніж страхування життя

а) Резерви розраховуються, як правило, окремо для кожного страхового випадку відповідно до передбачуваної суми майбутніх витрат. Статисти­чні методи можуть використовуватися, якщо це призведе до створення достатнього резерву з урахуванням характеру ризиків; держави-члени можуть, проте, ставити умовою використання таких методів одержання попереднього дозволу.

b)  Цей резерв повинен також враховувати претензії, що виникли, але не були заявлені на момент складання балансу; його обсяги розраховують, беручи до уваги попередній досвід щодо кількості і обсягів заявлених після складання балансу претензій.

c)  При розрахунку резерву враховуються витрати на врегулювання претен­зій, незалежно від їхнього походження.

d)  Суми, що підлягають відшкодуванню, які виникають внаслідок набуття прав власників полісів стосовно третіх осіб (суброгація) чи одержання в законне володіння застрахованого майна (порятунок), віднімаються від суми резерву на невиплачені претензії і оцінюються на основі розсудли­вості. Якщо ці суми є значними, вони вказуються в примітках до розра­хунків.

e)  На порушення пункту d) держави-члени можуть вимагати чи дозволяти занесення до активів сум, що підлягають відшкодуванню.

І) У випадках, коли виплати за якоюсь претензією повинні сплачуватися у формі аннуїтету, сума, що відкладається для цієї мети, розраховується відповідно до загальновизнаних актуарних методик.

g) Неявна знижка чи відрахування, які виникають в результаті зазначення фактичної вартості в резерві щодо невиплаченої претензії, яка, як очіку­ється, має бути оплачена пізніше за вищою сумою, так і здійснені яким-небудь іншим чином, забороняються.

Держави-члени можуть дозволяти явні знижки чи відрахування для обліку доходів від інвестицій. Такі знижки чи відрахування не допускають окрім випа­дків, коли:

і) середній очікуваний термін врегулювання претензій щонайменше на

чотири роки перевищує термін складання звітності; іі) знижка чи відрахування здійснюються на загальновизнаній розсуд­ливій основі, причому компетентний орган повинен бути заздалегідь поінформований про будь-яку зміну методики;

ііі)при розрахунку загальних витрат на врегулювання претензій компа­нія враховує всі фактори, що можуть спричинити збільшення цих витрат;

iv) компанія має достатньо даних для розробки надійної моделі розраху­нкового курсу для врегулювання претензій;

v) відсоткова ставка, використовувана для розрахунку фактичної варто­сті, не перевищує розсудливої оцінки прибутковості активів, інвес­тованих в якості резерву на несплачені претензії протягом терміну, необхідного для оплати цих претензій. Крім того, вона не може пе­ревищувати найменшу з наступних величин:

—   інвестиційний доход від таких активів за п'ять останніх років,

—   інвестиційний доход від таких активів за рік, що передував скла­данню балансу.

В разі здійснення компанією знижки чи відрахування, воно повинне вказа­ти в примітках до розрахунків загальну суму резервів до знижки чи відрахуван­ня, категорії претензій, щодо яких здійснюється знижка чи відрахування, а та­кож, для кожної категорії претензій, використовувані методи і, зокрема, ставки, використовувані для оцінок, зазначених у пунктах ііі) і v) попередньої частини, а також критерії, що використовуються для оцінки періоду, що закінчується до врегулювання претензій.

2. Страхування життя.

a)   Обсяг резерву на претензії дорівнює сумам, що підлягають виплаті бене-фіціарам, плюс витрати на врегулювання претензій. Він включає резерв на претензії, що мали місце, але не були заявлені.

b)   Держави-члени можуть вимагати занесення сум, зазначених у пункті а), в статтю 32 пасивів.

Стаття 61

1. До подальшого узгодження держави-члени можуть вимагати чи дозволя­ти застосування наступних методів у випадках, якщо через характер розглядува­ного типу чи виду страхування інформації про премії, що підлягають одержан­ню, претензії, що підлягають оплаті, чи і про те, і про інше за роки страхування, на момент складання річної звітності не вистачає для точної оцінки.

Перший метод.

Надлишок сум належних премій над сумою претензій і витрат, сплачених за договорами, починаючи з року взяття на страхування, складає технічний ре­зерв, що включається в технічний резерв на несплачені претензії, який відобра­жається в балансі в статті С (3) пасивів. Цей резерв може розраховуватися та­кож на основі певного відсотка належних премій, якщо застосування такого методу є доцільним для типу ризику, який страхується. У разі потреби обсяги цього технічного резерву збільшуються, щоб він був достатнім для виконання поточних і майбутніх зобов'язань. Технічний резерв, сформований відповідно до цього методу, замінюється резервом на невиплачені претензії, підрахованим звичайним способом, як тільки зібрано достатньо інформації, але не пізніше, ніж після закінчення третього звітного року після взяття на страхування.

Другий метод

Цифри, наведені в технічному рахунку чи в деяких його статтях, відносять­ся до року, який частково чи цілком передує фінансовому року. Цей рік не повинен передувати фінансовому року більш ніж на 12 місяців. За необхідності обсяги технічних резервів, що вказуються в річний звітності, збільшуються, щоб бути достатніми для виконання поточних і майбутніх зобов'язань.

2. Якщо обрано один з методів, що зазначені в частині 1, він застосовується систематично протягом наступних років, крім випадків, коли обставини випра­вдовують його зміну. Використання одного з цих методів вказується і належним чином вмотивовується в примітках до розрахунків; у випадку зміни застосову­ваного методу, наслідки такої зміни для майна, фінансового становища і прибу­тків чи збитків вказуються в примітках до розрахунків. Якщо використовується перший метод, у примітках до розрахунків уточнюється час, за який формуєть­ся на звичайній основі резерв на невиплачені претензії. Якщо використовуєть­ся другий метод, у примітках до розрахунків вказується час, що відділяє фінан­совий рік від попереднього року, до якого відносяться вказані цифри.

3. Для цілей цієї статті «рік взяття на страхування» означає фінансовий рік, з якого починається дія договорів страхування відповідного типу чи виду стра­хування.

Стаття 62

До подальшого узгодження держави-члени, що вимагають формування ре­зервів на вирівнювання, встановлюють правила оцінки, що застосовуються до цих резервів.

Розділ 8 Зміст приміток до розрахунків

Стаття 63

Замість інформації, що передбачена в статті 43 (1) (8) Директиви 78/660/ EEC, страхові компанії зобов'язані надавати наступні відомості:

I.  Стосовно страхування, іншого ніж страхування життя, у примітках до розрахунків вказуються:

1) загальна сума належних премій;

2) загальна сума зароблених премій;

3) загальна сума претензій, що мали місце;

4)  загальна сума операційних витрат;

5) сальдо перестрахування.

Ці суми розбиваються за операціями прямого страхування і перестрахуван­ня, якщо взяті на перестрахування ризики складають не менше 10% від загаль­ної суми належних премій, а потім, для прямого страхування, — за наступними групами сфер страхування:

—   нещасні випадки і хвороби,

—   автомобільна відповідальність, цивільна відповідальність,

—   автомобільне страхування, інші галузі,

—   морське, авіаційне і транспортне страхування,

—   збитки від пожеж та інші збитки майну,

—   цивільна відповідальність,

—   кредити і поручительство,

—   судові витрати,

—   допомога,

—   різне.

Розбивання на групи типів страхування в межах прямого страхування роби­ти не потрібно, якщо загальна сума належних премій за прямим страхуванням для відповідної групи не перевищує 10 мільйонів ЕКЮ. Проте, компанії зобо­в'язані в будь-якому випадку вказувати суми, що стосуються трьох найбільш значних сфер їхньої діяльності.

II.  Стосовно страхування життя в примітках до розрахунків повинні бути зазначені:

1) загальна сума належних премій, розподілених між прямим страху­ванням і перестрахуванням, якщо ці операції складають не менше 10% від всієї загальної суми належних премій, а потім, в рамках пря­мого страхування, між наступними розділами:

а)

Ь)

с)

і)   індивідуальні премії;

іі)  премії за груповими договорами;

і)   періодичні премії; іі) одноразові премії;

і)   премії за договорами без бонусів; іі)  премії за договорами з бонусами;

ііі) премії за договорами, коли інвестиційний ризик покладається на власників полісів.

Вказувати суму, що відповідає кожному з пунктів а), Ь), і с), необов'язково, якщо вона не перевищує 10% від загальної суми належних премій за прямим страхуванням.

2)   Сальдо перестрахування.

III.  У випадках, зазначених в статті 33 (4), у примітках до розрахунків вказу-111,ся загальна сума премій, розподілених між страхуванням життя й іншими видами страхування.

IV.  В усіх випадках у примітках до розрахунків вказується загальна сума премій за договорами страхування життя, укладеними страховою компанією:

—   в державі-члені, де розташовано його головний офіс,

—   в інших державах-членах,

—   в Інших країнах, причому вказувати відповідні суми необов'язково, якщо вони не перевищують 5% від загальної суми премій.

Стаття 64

СІрахові компанії повинні вказувати в примітках до розрахунків загальну суму відображених в звітності за фінансовий рік комісійних з прямого страхування. Ця ви мої а стосується будь-якого виду комісійних і, зокрема, комісійних за при­дбання, за поновлення договору, за інкасування і за управління портфелем.

Розділ 9 Положення, що стосуються консолідованих звітів

Стаїтя 65

1.  Страхові компанії складають консолідовані звіти і консолідовані річні звіти відповідно до Директиви 83/349/ЕЕС, окрім випадків, коли цей розділ передбачає інше.

2.  Якщо держава-член не звертається до статті 5 Директиви 83/349/ЕЕС, частина 1 застосовується також до материнських компаній, єдиною чи основ­ною метою яких є придбання активів у дочірніх компаніях, та спрямування них на отримання від них прибутку, якщо дочірні компанії є виключно чи перева­жно страховими компаніями.

Стаття 66

Директива 83/349/ЕЕС застосовується у відповідності таких положень:

1.  Статті 4,6,і 10 не застосовуються;

2.  Дані, зазначені в першій і другій частинах статті 9 (2), а саме: —   обсяги основних фондів

і

-    чиста сума обороту,

замінюються даними, що стосуються загальної суми належних премій, як їх визначено в статті 35 цієї Директиви;

3. Держава-член може також застосувати статтю 12 Директиви 83/349/ЕЕС, якщо два чи більше страхових компаній, не будучи пов'язаними, як зазначено в статті 1 (1) чи (2), управляються на єдиній основі, інакше, ніж відповідно до договору чи статутних положень. Єдине управління може також включати важ­ливі і тривалі зв'язки з перестрахування;

4. Держави-члени можуть допускати відступи від статті 26 (1) (с) Директиви 83/349/ЕЕС, якщо договір укладено за нормальними ринковими умовами, внаслідок чого бути створені права власників полісів. Будь-який такий відступ зазначається і, якщо він має значні наслідки для майна, фінансового становища І прибутків чи збитків всіх компаній, які включаються в консолідацію, цей факт повинен відзначатися в примітках до розрахунків до консолідованих звітів;

5.  Статті 27 (3) Директиви 83/349/ЕЕС застосовується за умови, що скла­дання балансу компаній, що беруть участь в консолідації, не відбувається рані­ше ніж за 6 місяців до складання консолідованого балансу;

6. Стаття 29 Директиви 83/349/ЕЕС не застосовується до тих статей пасивів, оцінка яких компаніями, що беруть участь в консолідації, ґрунтується на засто­суванні положень, що відносяться до страхових компаній, чи до тих статей активів, зміни величини яких також зачіпають чи створюють права власників полісів. Якщо такий відступ був застосований, це відзначається в примітках до розрахунків до консолідованих звітів.

Стаття 67

Держави-члени можуть вимагати чи дозволяти лише для консолідованих звітів, щоб всі інвестиційні доходи і витрати відображалися в нетехнічному ра­хунку, навіть якщо ці доходи і витрати пов'язані з операціями щодо страхуван­ня життя.

Крім того, держави-члени можуть у подібних випадках вимагати чи дозво­ляти занесення частини інвестиційних доходів на технічний рахунок щодо стра­хування життя.

Розділ 10 Публікація

Стаття 68

1.  Належним чином затверджена річна звітність страхових компаній, разом із річним звітами і звітами осіб, відповідальних за аудит рахунків, публікується так, як це передбачено законодавством кожної держави-члена відповідно до статті 3 Директиви 68/151/ЕЕС.

Однак, законодавство кожної держави-члена може передбачати, щоб річні звіти не публікувались, як це зазначено у першій частині. У цьому випадку громадськості надається доступ до річних звітів у головних офісах компаній в відповідній державі-члені. Повинна існувати можливість отримання копії всьо­го такого звіту або його частини на запит. Ціна такої копії не повинна переви­щувати адміністративних витрат на її виготовлення.

2. Частина 1 застосовується також до належним чином затверджених консо­лідованих звітів і консолідованого річного звіту, а також звітів осіб, відповідаль­них за аудит рахунків.

3. Проте, якщо страхова компанія, що склала річну звітність і консолідовані звіти, має іншу юридичну форму ніж ті, що перераховані в статті 1 (1) Директи­ви 78/660/ЕЕС, і не зобов'язане національним законодавством публікувати до­кументи, зазначені в частинах 1 і 2 цієї статті, як це передбачено в статті З Директиви 68/151/ЕЕС, воно повинно, як мінімум, зробити їх доступними для громадськості в своєму головному офісі. Повинна існувати можливість отри­мання копії таких документів на запит. Ціна такої копії не повинна перевищу­вати адміністративних витрат на її виготовлення.

4. Держави-члени передбачають відповідні санкції за недотримання правил опублікування, встановлених у цій статті.

Розділ 11 Заключні положення

Стаття 69

Контактний комітет, створений відповідно до статті 52 Директиви 78/660/ЄЕС, у разі створення у належному складі, має також такі функції: а) сприяти, без шкоди для статей 169 і 170 Договору, гармонізованому за­стосуванню цієї Директиви шляхом проведення регулярних зустрічей, зокрема, щодо практичних проблем, які виникають у зв'язку з її застосу­ванням;

Ь)   в разі виникнення необхідності, надавати Комісії консультації щодо вне­сення змін чи доповнення до цієї Директиви.

Стаття 70

1.  Держави-члени приймають закони, підзаконні та адміністративні акти, необхідні для виконання цієї Директиви, не пізніше 1 січня 1994 року. Вони негайно сповіщають про це Комісію. Коли держави-члени приймають такі по­ложення, останні повинні містити посилання на цю Директиву чи супроводжу­ватися таким посиланням у разі їх офіційної публікації. Методи, за якими ро­биться таке посилання, встановлюються державами-членами.

2. Держави-члени можуть передбачити, що положення, зазначені в частині 1, починають застосовуватимуться до річної звітності і консолідованих звітів за фінансові роки, що починаються з 1 січня 1995 року чи протягом 1995 календа­рного року.

3. Держави-члени передають Комісії тексти основних положень національ­ного законодавства, які вони приймають у сфері, що регулюється цією Дирек­тивою.

Стаття 71

Через п'ять років після дати, зазначеної в статті 70 (2), Рада, діючи за про­позицією Комісії, вивчає, і в разі виникнення потреби переглядає всі ті поло­ження цієї Директиви, які передбачають для держав-членів альтернативи у сві­тлі досвіду, набутого за час її застосування, і з врахуванням, зокрема, цілей більшої прозорості і гармонізації положень, про які йдеться у цій Директиві.

Стаття 72

Ця Директива адресована державам-членам.

Вчинено в Брюсселі, 19 грудня 1991 р. За Раду Президент

П.Данкерт

ДОДАТОК

ПОЛОЖЕННЯ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ЛЛОЙДА А. Загальні положення

Для цілей цієї Директиви як Ллойд, так і синдикати Ллойда, вважаються страховими компаніями.

За умови здійснення необхідних коригувань, викладених у розділі В:

—   синдикати Ллойда готують річну звітність («звітність синдикатів»), і

—   Ллойд, замість консолідованих звітів, передбачених Директивою 83/349/ EEC, готує зведену звітність («зведена звітність»).

У цьому Додатку термін «звітність Ллойда» означає обидва види звітності, про які йдеться вище.

В. Особливі положення

1.  Зміст звітності синдикатів

У відповідності до пункту 9, звітність синдикатів складається на кумулятив­ній основі за підсумками трьох звітних років андеррайтингу і включає рахунок звітного року андеррайтингу за кожен з цих років, а також баланс за всі ці роки, узяті разом. Звітність, складена після закінчення, відповідно, 12 і 24 місяців, позначається як відкриті роки. Рахунок андеррайтингу складається за аналогі­єю з положеннями, що регулюють складання розрахунку прибутків і збитків; серед іншого, в ньому вказується:

a)  зміна показників по кожній статті з часу попередньої звітної дати;

b)  виділена потужність синдикату за попередній звітний рік.

2.  Зміст зведеної звітності

Зведена звітність складається шляхом кумуляції звітностей усіх синдикатів Ллойда. Вона містить примітки щодо деталей:

a) операцій між синдикатами, у тому числі виписані премії та оплачені вимоги;

b)  метод врахування перехідних років, про які йдеться в пункті 9;

c)  метод розрахунку ліміту доходу від премій для індивідуальних членів синдикатів Ллойда.

3.  Капітал

Ллойд і його синдикати не зобов'язані наводити в зведеній звітності і звіт­ності синдикатів показники, що відносяться до статей пасивів А (І) (Підписний капітал чи еквівалентний фонд), А (II) (Рахунок виручки від продажу акцій) і А (IV) (Резерви). Замість цих даних Ллойд додає до своєї зведеної звітності при­мітки, де зазначається така інформація, а) Особисті кошти членів

1.  Депозити Ллойда

2.  Фонд особистих резервів

3.  Фонд спеціальних резервів

4.  Інші відкриті кошти

Ь) Централізовані ресурси Ллойда

1.  Чисті активи Центрального Фонду

2.  Чисті активи Корпорації Ллойда

4.  Оподаткування

а) Ллойд і синдикати Ллойда не зобов'язані наводити в зведеній звітно­сті та звітності синдикатів показники, що відповідають статтям паси­вів Е (2) (Резерви на сплату податків) і G (V) (Інші кредитори, вклю­чаючи податкові зобов'язання і соціальне забезпечення) (тільки в частині, що стосується податкових зобов'язань), а також статтям III (9) (Податки на прибутки чи збитки звичайної діяльності) і III (14) (Податки на надзвичайні прибутки чи збитки) розрахунку прибутків і збитків за винятком сум, вирахуваних в джерелі.

b) Проте, в примітках до розрахунків до всієї звітності Ллойда уточню­ється причина, через яку не вказується сума сплачуваного податку, і наводиться базова податкова ставка, застосовувана до сум, вирахува­них в джерелі.

5.  Принцип ведення звітності

a)   Діюча компанія.

Принцип діючої компанії, викладений у пункті 1 а) статті 31 Дирек­тиви 78/660/ЕЕС, до звітності Ллойда не застосовується.

b)   Нарахування.

Принцип нарахування, викладений у пункті 1 d) Директиви 78/660/ EEC, до звітності Ллойда не застосовується.

c)   Розподіл доходів.

Не пізніше ніж через три роки після дати, зазначеної в частині 1 статті 70 цієї Директиви, Ллойд і синдикати Ллойда розподіляють доходи від договорів страхування за звітними роками синдикатів на основі дати початку дії.

d)   Інші принципи ведення звітності У всій звітності Ллойда:

—   до подібних статей застосовуються єдині правила,

—   враховуються суми, що підлягають стягненню з перестрахуваль­ників, за відкриті роки у тому випадку, коли синдикат оплатив претензію,

—   операційні витрати зараховуються на рахунок того звітного року, в якому вони понесені.

6.  Технічні резерви

У відповідності до пункту 9 цього розділу і шляхом відступу від статей 56 і 60 цієї Директиви, технічні резерви не відображаються в звітності Ллойда. Проте:

a)   у звітності андеррайтингу за відкриті роки вказується перевищення отриманих премій над оплаченими збитками і витратами, за аналогі­єю зі статтею 61 цієї Директиви;

b)   резерв для несплачених претензій розраховується після закінчення звітного року андеррайтингу і вказується відповідно до пункту 8 цьо­го розділу.

7.  Відкриті роки

Синдикати зобов'язані складати звітність щодо відкритих років на основі касових прибутків і видатків.

8.  Перестрахування для закриття

У відповідності до пункту 9, синдикати закривають свої рахунки після за­кінчення трирічного періоду шляхом сплати премії («перестрахування для за­криття»), причому вони зобов'язані вказати, принаймні, таку інформацію:

—   Загальну суму заявлених несплачених претензій

—   Очікувані суми, що підлягають стягненню з перестрахувальників ()

—   Чисту суму заявлених несплачених претензій

—   Резерв на загальну суму претензій, що мали місце, але не були заяв­лені

—   Очікувані суми, що підлягають стягненню з перестрахувальників ()

—   Резерв на чисту суму претензій, що мали місце, але не були заявлені

—   Чисту премію за «перестрахування для закриття» за звітний рік (чи­ста загальна сума)

9.  Перехідні звітні роки

a)   Для цілей цього пункту перехідним звітним роком вважається рік, стосовно якого на момент звичайного закриття рахунків відповідно до пункту 8, невизначеність перешкоджає розрахунку премій за пе­рестрахування для закриття, внаслідок чого звітний рік залишається відкритим до усунення цієї невизначеності.

b)   Щодо кожного перехідного звітного року в звітності синдикатів вклю­чається рахунок андеррайтингу, що вказує суму, яка утримується для покриття усіх відомих і невідомих неоплачених зобов'язань, що фак­тично є резервом для неоплачених претензій, що оцінюється звичай­ним способом.

10.  Повідомлення про депозити в передавальних компаніях

Протягом періоду не більше трьох років від дати, зазначеної в частині 1 статті 70 цієї Директиви, Ллойд і синдикати Ллойда не зобов'язані розкривати показники, що відносяться до статті С (IV) активів «Депозити в передавальних підприємствах».

11.  Страхування життя

На порушення частини 3 статті 33 цієї Директиви операції Ллойда із страху­вання життя (чисте строкове страхування на період не більше 10 років) можуть бути представлені в звітності Ллойда за схемою, передбаченою в статті 34 (1) для страхування, іншого ніж страхування життя.

12.  Загальна сума премій

На порушення статті 35 цієї Директиви загальна сума премій може вказува­тися без брокерської комісійної винагороди. На додаток до вимог статті 35 відносно статей І (1) (а) і II (І) (а) розрахунку прибутків і збитків (Загальна сума належних премій, за вирахуванням перестрахування), примітка до розрахунків включаються:

—   до кожної звітності синдикатів — з поясненням, на якій основі стя­гуються комісійні і брокерська винагорода, і зазначенням оціночної середньої ставки комісійних і брокерської винагороди щодо кожної основної операції страхування, яка здійснюється синдикатом,

—   до зведеної звітності — із зазначенням оціночної середньої ставки комісійних і брокерської винагороди на ринку в цілому.

13.  Зміст приміток до розрахунків до звітності Ллойда

У примітках до розрахунків до звітності Ллойда загальна сума премій є та­кою, як встановлено в пункті 12.


<