ДИРЕКТИВА 94/19/ЕС ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ від ЗО травня 1994 року щодо схем гарантування депозитів * : - Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського союзу -Вовк- : Книги по праву, правоведение

ДИРЕКТИВА 94/19/ЕС ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ від ЗО травня 1994 року щодо схем гарантування депозитів *

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 226 227 
РЕКЛАМА
<

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір, яким засновується Європейське Співтовариство і, зокрема перше і третє речення статті 57 (2) цього Договору,

Беручи до уваги пропозицію Комісії1,

Беручи до уваги висновок Економічного і соціального комітету2,

діючи відповідно до порядку, передбаченого в статті 189Ь Договору3,

оскільки згідно з цілями Договору гармонійний розвиток діяльності креди­тних установ у Співтоваристві повинен досягатися через усунення всіх обме­жень щодо права здійснення підприємницької діяльності і свободи надання послуг, зміцнюючи при цьому стабільність банківської системи і захист вклад­ників;

оскільки у разі усунення обмежень на діяльність кредитних установ належ­на увага повинна приділятись ситуації, яка може виникнути, коли вклади, вне­сені в кредитну установу, що має структурні підрозділи в інших державах-чле-нах, стали недоступними; оскільки необхідно забезпечити узгоджений мінімальний рівень захисту депозитів, розміщених у Співтоваристві; оскільки захист депозитів має таке ж велике значення, як і правила створення єдиного банківського ринку;

оскільки внаслідок закриття неплатоспроможної кредитної установи вклад­ники будь-якого структурного підрозділу, розташованого в державі-члені, ін­шій ніж та, в якій кредитна установа має свій головний офіс, повинні бути захищені такою ж схемою гарантування, як й інші вкладники цієї установи;

оскільки витрати кредитних установ у зв'язку з участю в схемі гарантування не пов'язані з витратами, яких вони можуть зазнати внаслідок масового вилу­чення банківських вкладів не тільки з кредитної установи, що потрапила в скрутне становище, але також і з процвітаючих установ у зв'язку з втратою довіри з боку вкладників до фінансової надійності банківської системи;

оскільки заходи, вжиті державами-членами у відповідь на рекомендацію Комісії 87/63/ЕЕС від 22 грудня 1986 року щодо запровадження схем гаранту­вання депозитів у Співтоваристві4, не дали бажаних результатів; оскільки така ситуація може бути шкідливою для належного функціонування внутрішнього ринку;

оскільки друга Директива Ради 89/646/ЕЕС від 15 грудня 1989 року щодо узгодження положень законів, підзаконних та адміністративних актів, які сто­суються започаткування діяльності кредитних установ та її ведення, а також про внесення змін до Директиви 77/780/ЕЕС1, що набрали чинності 1 січня 1993 року, які передбачають єдину ліцензійну систему для кожної кредитної установи і здійснення нагляду органами держави-члена походження;

оскільки від структурного підрозділу надалі не вимагається одержання ліце­нзії в жодній приймаючій державі-члені, оскільки єдина ліцензія є чинною на території всього Співтовариства, і нагляд за його платоспроможністю здійсню­ється компетентними органами держави-члена походження; оскільки така си­туація виправдовує охоплення всіх структурних підрозділів однієї і тієї ж креди­тної установи, заснованої у Співтоваристві, шляхом єдиної схеми гарантування; оскільки така схема може існувати тільки для категорії установ у державі, де розташований їх головний офіс, зокрема, з огляду на зв'язок, шо існує між наглядом за платоспроможністю структурного підрозділу та її членством у схемі гарантування депозитів;

оскільки гармонізація повинна обмежуватися головними елементами схеми гарантування депозитів, і протягом дуже короткого часу забезпечити гарантійні виплати, нараховані на основі мінімального узгодженого рівня;

оскільки схеми гарантування депозитів повинні реагувати як тільки депози­ти стають недоступними;

скільки зі сфери страхування доцільно виключити, зокрема, вклади, зробле­ні кредитними установами від свого імені і за свій рахунок; оскільки це не повинно зашкодити праву гарантійної схеми вжити заходів, необхідних для вря­тування кредитної установи, яка потрапила у скрутне становище,

оскільки гармонізація схем гарантування депозитів в межах Співтовариства сама по собі не піддає сумніву існування діючих систем, призначених для захи­сту кредитних установ, зокрема через забезпечення їх платоспроможності та ліквідності, для того, щоб депозити в такі кредитні установи, включаючи їх структурні підрозділи, що здійснюють свою діяльність в інших державах-чле-нах, не ставали недоступними; оскільки такі альтернативні системи, які мають дещо відмінні цілі щодо захисту, за певних умов можуть вважатися компетент­ними органами такими, що відповідають цілям цієї Директиви; оскільки саме такі компетентні органи повинні перевірити відповідність таким умовам;

оскільки в деяких державах-членах за схеми гарантування депозитів відпові­дають професійні організації, в інших державах-членах діють схеми, що створе­ні та регулюються законом, і деякі системи, хоч і створені на договірній основі, частково регулюються законом; оскільки різноманітність статусів створює про­блему тільки щодо обов'язковості членства у та виключення зі схем; оскільки з цієї причини необхідно вжити заходів з метою обмеження повноважень схем у цій сфері;

оскільки збереження у Співтоваристві схем, що охоплюють депозити, біль­ші ніж узгоджений мінімум, може на одній і тій же території привести до роз­біжностей в компенсаціях і до нерівних умов конкуренції між національними установами І структурними підрозділами установ інших держав-членів; оскіль­ки для того, щоб протидіяти такому невигідному становищу, структурні підроз­діли повинні мати ліцензію приєднуватися до схем приймаючих держав, щоб вони могли запропонувати своїм вкладникам такі ж гарантії, що пропонуються схемами в країнах, у яких вони розташовані; оскільки Комісія через декілька років повинна звітувати про ступінь використання такої можливості структур­ними підрозділами і про труднощі, з якими структурні підрозділи або схеми гарантування депозитів можуть зіткнутися під час імплементації цих положень; оскільки не виключено, що держави-члени походження самі пропонують таке додаткове покриття, вони можуть встановити умови таких схем;

оскільки рівновага на ринках може бути порушена структурними підрозді­лами кредитних установ, які пропонують рівень гарантій вищий, ніж ті, що запропоновані кредитними установами, які одержали ліцензію у приймаючих державах-членах; оскільки є недоцільним, щоб рівень покриття, запропонова­ний гарантійними схемами, був інструментом конкуренції; оскільки з цієї при­чини необхідно, принаймні на початковому періоді, обумовити, що рівень і обсяг покриття, запропонований схемою держави-члена походження для вкла­дників структурних підрозділів, розташованих в іншій державі-члені, не пере­вищує максимальний рівень і обсяг, запропонований відповідною схемою при­ймаючої держави-члена; оскільки ймовірні порушення рівноваги на ринку будуть розглядатися через кілька років на основі одержаного досвіду у світлі розвитку банківського сектора;

оскільки, в принципі, ця Директива вимагає від кожної кредитної установи приєднання до схеми гарантування депозитів; оскільки Директиви, що регулю­ють допуск будь-якої кредитної установи, головний офіс якої розташований у державі, що не є членом Співтовариства, і, зокрема перша Директива Ради (77/780/ЕЕС) від 12 грудня 1977 року про узгодження положень законів, підза-конних та адміністративних актів, які стосуються видачі кредитним установам дозволу на зайняття діяльністю та про умови її здійснення', дозволяють держа-вам-членам ухвалювати рішення про дозвіл та на яких умовах структурним під­розділам таких кредитних установ здійснювати свою діяльність в межах своїх територій; оскільки такі структурні підрозділи не користуватимуться ні свобо­дою надання послуг відповідно до другого пункту статті 59 Договору, ні правом здійснення підприємницької діяльності в державах-членах, інших ніж ті, в яких вони засновані; оскільки відповідно, держава-член, котра допускає такі струк­турні підрозділи, повинна вирішити як застосовувати принципи цієї Директиви до цих структурних підрозділів згідно зі статтею 9(1) Директиви 77/780/ЄЕС і при цьому з необхідністю захисту вкладників і підтримкою цілісності фінансо­вої системи; оскільки дуже важливо, щоб вкладники таких структурних підроз­ділів знали про гарантійні угоди, що на них поширюються;

оскільки, з одного боку, мінімальний гарантійний рівень, передбачений у цій Директиві, не повинен залишати надто велику частку депозитів без захисту, що є в інтересах захисту як споживача, так і стабільності фінансової системи; оскільки, з іншого боку є недоцільним передбачити у всьому Співтоваристві такий рівень захисту, який в певних випадках може призвести до недоброякіс­ного управління кредитними установами; оскільки необхідно взяти до уваги розміри коштів для фінансування таких схем; оскільки виявляється доцільним встановити узгоджений гарантійний мінімальний рівень у 20 000 екю; оскільки можуть знадобитися деякі перехідні заходи для того, аби такі системи привести у відповідність з цією цифрою;

оскільки деякі держави-члени пропонують вкладникам покриття їхніх де­позитів рівень яких вищий, ніж рівень узгодженої мінімальної гарантії, передбачений у цій Директиві; оскільки видається недоцільним вимагати, щоб такі схеми, декотрі з яких були запроваджені тільки недавно відповідно до рекоме­ндації 87/63/ЕЕС, зазнавали змін з цього приводу;

оскільки держава-член повинна мати змогу виключати певні категорії депо­зитів або вкладників зі списку тих, яким надається такий захист схемами гара­нтування депозитів, якщо держава-член вважає, що вони не потребують спеці­ального захисту;

оскільки в деяких державах-членах для того, щоб спонукати вкладників ува­жно ставилися до якості кредитних установ, недоступні депозити повністю не відшкодовуються; оскільки така практика обмежується депозитами, що не до­сягають мінімального узгодженого рівня;

оскільки підтримується принцип узгодженого мінімального рівня щодо вкла­дника, а не щодо депозиту; оскільки з огляду на це видається доцільним взяти до уваги депозити, внесені вкладниками, котрі не заявлені як власники рахун­ка, або не є єдиними власниками; оскільки таке обмеження повинне застосову­ватися до кожного вкладника, якого можна ідентифікувати; оскільки це не по­винно застосовуватися до колективних інвестицій, які захищаються спеціальними правилами, що не застосовуються до згаданих вище депозитів;

оскільки інформація є суттєвим елементом в захисті вкладника і тому також повинна бути предметом мінімальної кількості зобов'язуючих положень; оскі­льки, однак, нерегульоване використання в рекламі посилань на розмір і обсяг схеми гарантування депозиту може вплинути на стабільність банківської систе­ми або на рівень довіри вкладника; оскільки держави-члени повинні встанови­ти правила обмеження таких посилань;

оскільки в конкретних випадках в деяких державах-членах, де немає схем гарантування депозитів, для певних типів кредитних установ, які приймають дуже малі депозити, запровадження такої системи може в деяких випадках за­йняти більше часу, ніж той, що відведений цією Директивою; оскільки в таких випадках тимчасовий відхід від вимоги належати до схеми гарантування депо­зитів може бути виправданий; оскільки, якщо такі кредитні установи діють закордоном, то держава-член має право вимагати їхньої участі у створеній нею схемі гарантування депозитів;

оскільки ця Директива не передбачає обов'язкового узгодження методів фі­нансування схем гарантування депозитів або самих кредитних установ, з огляду на те, що, з одного боку, фінансування таких схем повинне здійснюватися, в принципі, самими кредитними установами, і з іншого боку, обсяг фінансуван­ня таких схем повинен співвідноситися з їхніми зобов'язаннями; однак це не повинно ставити під загрозу стабільність банківської системи відповідної дер-жави-члена;

оскільки ця Директива не може призвести до того, що держави-члени або їх компетентні органи є відповідальними за депозити, якщо вони запровадили і офіційно визнали одну або кілька схем гарантування депозитів або кредитних установ, і забезпечили вкладникам компенсації або захист відповідно до умов, передбачених цією Директивою;

оскільки захист депозиту є головним елементом у створенні внутрішнього ринку і невід'ємною частиною системи здійснення нагляду за кредитними уста­новами з огляду на рівень солідарності, він створюється серед всіма установами на даному фінансовому ринку у випадку фінансової неспроможності однієї з них,

ПРИЙНЯЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Для цілей цієї Директиви:

1.  «депозит» означає кредитове сальдо, яке виникає по сумах, залишених на рахунку, або внаслідок тимчасових обставин, що склалися після звичайних ба­нківських операцій, і яке кредитна установа повинна сплачувати відповідно до прийнятих юридичних або контрактних положень, і будь-який борг, підтвер­джений свідоцтвом, виданим кредитною установою.

Акції в будівельних товариствах Об'єднаного Королівства та Ірландії, крім тих, що є капітальними, про які йдеться в статті 2, вважаються депозитами.

Облігації, що відповідають умовам, передбаченим в статті 22 (4) Директиви Ради 85/611/ЕЕС від 20 грудня 1985 року щодо узгодження законів, підзакон-них та адміністративних актів, що стосуються інститутів спільного інвестування у цінні папери (Ucits)1 не вважаються депозитами.

З метою підрахунку кредитового сальдо держави-члени застосовують пра­вила і норми, які стосуються заліків і зустрічних вимог, відповідно до юридич­них і контрактних умов, що можуть бути застосовані до депозиту.

2.  «спільний рахунок» означає рахунок, відкритий на ім'я двох або більше осіб, або щодо якого дві чи більше особи мають право надавати розпорядження за підписом однієї чи більше з цих осіб;

3.  «невиплачуваний рахунок» означає депозит, який підлягає сплаті, але не виплачений кредитною установою згідно з юридичними і контрактними умова­ми, що застосовуються, з таких причин:

(і) відповідні компетентні органи встановили, що на їх погляд, відповідна кредитна установа видається такою, що на даний момент не може з причин, безпосередньо пов'язаних з її фінансовим становищем, виплатити цей депозит, і не зможе зробити це в найближчому майбутньому.

Компетентні органи роблять такий висновок якомога швидше і не пізніше 21 дня після того, як вони вперше переконалися, що кредитна установа не виплатить депозити, строк виплати яких вже надійшов; або (іі) судовий орган видав постанову з причин, що безпосередньо пов'язані з фінансовим станови­щем кредитної установи, яке призводить до неможливості вкладників ставити по відношенню до неї вимоги, якщо це відбувається раніше, ніж був зроблений такий висновок;

4.  «кредитна установа» означає суб'єкт підприємницької діяльності, діяль­ність якого полягає в отриманні від громадськості депозитів або інших коштів на зворотній основі та надання кредитів за свій власний рахунок;

5.  «структурний підрозділ» означає відособлений юридичне залежний під­розділ кредитної установи, який безпосередньо здійснює в цілому або частково банківську діяльність; будь-яка кількість відособлених підрозділів, створених кредитною установою в одній державі-члені, головний офіс яких знаходиться в іншій державі-члені, вважаються єдиним структурним підрозділом.

Стаття 2

Наведене нижче повністю виключається з виплат гарантійними схемами: —   відповідно до статті 8 (3), депозити, зроблені іншими кредитними уста­новами від свого імені і за власний рахунок,

—   всі Інструменти, які підпадають під визначення «власних коштів» в стат­ті 2 Директиви Ради 89/299/ЕЕС від 17 квітня 1989 року про власні кош­ти кредитних установ1,

—   депозити, отримані внаслідок операцій, у зв'язку з якими було винесено кримінальний обвинувальний вирок про відмивання грошей відповідно до статті 1 Директиви Ради 91/308/ЕЕС від 10 червня 1991 року щодо запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошей7

Стаття З

1   Кожна держава-член забезпечує, що на її території запроваджується І офі­ційно визнається одна або більше схем гарантування депозитів  За винятком обставин, передбачених у другому підпункті та в пункті 4, жодна кредитна уста­нова, що має ліцензію в тій державі-члені відповідно до статті 3 Директиви 77/ 780/ЕЕС  не може приймати депозити, якщо вона не є членом такої схеми

Держава-член може, однак, звільнити кредитну установу від обов'язку нале жати до схем гарантування депозитів, якщо така кредитна установа належить до системи, яка захищає саму кредитну установу І, зокрема, забезпечує п лікві дність І платоспроможність, гарантуючи вкладникам захист, який щонайменше еквівалентний тому, що надається схемою гарантування депозитів, І яка, на думку компетентних органів, відповідає нижченаведеним умовам

-   система повинна Існувати І бути офіційно зареєстрованою на момент прийняття цієї Директиви,

—   система повинна бути створена з метою не дозволити депозитам, розмі­щеним в кредитних установах, що належать до такої системи, стати не­доступними, І мати у своєму розпорядженні необхідні ресурси для такої мети

-    система не може складатися з гаранти, наданої кредитній установі са мою державою-членом або якимось з місцевих або регіональних органів,

—   система повинна забезпечити надання Інформації вкладникам відповід­но до умов І обставин, встановлених в статті 9

ТІ держави-члени, які скористуються такою можливістю, повідомляють від­повідно Комісію, зокрема, вони повідомляють Комісії характеристики таких захисних систем І кредитних установ, охоплених ними, І про будь-які подальші зміни в наданій Інформації Комісія з цього приводу Інформує Консультатив­ний Комітет з банківських питань

2  Якщо кредитна установа не виконує зобов'язань, покладених на неї як на члена схеми гарантування депозитів, про це повідомляють компетентні органи, які видали ліцензію на п діяльність, І разом з гарантійною схемою вживають всіх відповідних заходів, включаючи накладення санкцій, щоб забезпечити ви­конання кредитною установою своїх зобов'язань

3  Якщо такі заходи не приводять до виконання кредитною установою своїх зобов'язань, схема може, якщо дозволяє національне законодавство виключен­ня члена  за висловленою згодою з боку компетентних органів надіслати що­найменше за дванадцять місяців повідомлення про свій намір виключити кре­дитну установу з членства в такій схемі  Депозити, одержані до завершення періоду повідомлення, повністю покриваються схемою Якщо після закінчення періоду повідомлення кредитна установа не виконала своїх зобов'язань, гаран­тійна схема може знову за висловленої згоди компетентних органів приступити до процедури виключення.

4. Якщо дозволяє національне право і за висловленої згоди компетентних органів, які ліцензію, кредитна установа, виключена із схеми гарантування де­позитів, може продовжувати приймати депозити, якщо перед виключенням вона вжила альтернативних заходів з гарантування, котрі надають вкладникам за­хист, на рівні і в обсязі щонайменше еквівалентному тому, що запропонований офіційно визнаною схемою.

5. Якщо кредитна установа, яку пропонують виключити відповідно до абза­цу 3, не спроможна вжити альтернативних заходів, що відповідають умовам, передбаченим в абзаці 4, то компетентні органи, які надали ліцензію на її діяль­ність, негайно відкликають його.

Стаття 4

1.  Схеми гарантування депозитів, запроваджені і офіційно зареєстровані в державі-члені відповідно до статті 3(1), охоплюють вкладників тих структурних підрозділів, що засновані кредитними установами в інших державах-членах.

До 31 грудня 1999 року ні рівень, ні обсяг, включаючи відсоток, наданого покриття, не повинен перевищувати максимального рівня або обсягу покриття, запропонованого відповідною гарантійною схемою на території приймаючої держави-члена.

До цієї дати Комісія складає звіт на основі досвіду, набутого при застосу­ванні другого підпункту, і розглядає необхідність продовження таких дій.

Якщо доцільно, Комісія подає до Європейського Парламенту і Ради пропо­зицію про прийняття Директиви з метою розширення їх дії.

2. Якщо рівень і/або обсяг, включаючи відсоток, покриття, запропоновано­го гарантійною схемою приймаючої держави-члена, перевищує рівень і/або обсяг покриття, передбаченого в державі-члені, в якій кредитна установа одержала ліцензію, приймаюча держава-член забезпечує наявність на своїй території офі­ційно визнаної схеми гарантування депозитів, до якої структурний підрозділ може добровільно приєднатися для того, аби доповнити гарантії, які її вкладни­ки вже одержують з огляду на членство структурного підрозділу в гарантійній схемі держави-члена походження.

Схема, до якої може приєднатися структурний підрозділ, покриває катего­рію установи, до якої належить такий структурний підрозділ або найбільше їй відповідає у приймаючій державі-члені.

3. Держави-члени забезпечують встановлення об'єктивних і загальних умов, що застосовуються, для членства структурних підрозділів у схемі приймаючій держави-члена відповідно до пункту 2.

Допуск залежить від виконання відповідних зобов'язань члена, включаючи відповідну сплату внесків та інших зборів. Держави-члени, імплементуючи цей пункт, дотримуються керівних принципів, викладених у Додатку II.

4.  Якщо структурний підрозділ, що одержав добровільне членство відповід­но до пункту 2, не виконує зобов'язань, покладених на нього як на члена схеми гарантування депозитів, повідомляються компетентні органи, які видали ліцен­зію, І у співпраці з гарантійною схемою вживають всіх належних заходів для забезпечення виконання вищезгаданих зобов'язань.

Якщо такі заходи не приводять до забезпечення виконання структурним підрозділом вищезгаданих зобов'язань, після відповідного періоду повідомлен­ня не меншого ніж 12 місяців, гарантійна схема може зі згоди компетентних органів, які надали ліцензію, виключити структурний підрозділ.

Депозити, зроблені раніше дати виключення, продовжують покриватися добровільною схемою до дати їх виплатити. Вкладників інформують про від­кликання додаткового покриття.

5. Комісія звітує про дію пунктів 2, 3 і 4 не пізніше 31 грудня 1999 року і, якщо доцільно, пропонує внести до них зміни.

Стаття 5

Депозити, якими володіють на момент відкликання ліцензії на діяльність кредитної установи, наданої відповідно до статті 3 Директиви 77/780/ЕЕС, за­лишаються покритими гарантійною схемою.

Стаття 6

1. Держави-члени перевіряють, щоб структурні підрозділи, засновані креди­тною установою, головний офіс якої розташований поза межами Співтоварис­тва, мали покриття еквівалентне тому, що передбачено в цій Директиві. В про­тилежному випадку держави-члени можуть відповідно до статті 9(1) Директиви 77/780/ЕЕС передбачити, що структурні підрозділи, засновані кредитною уста­новою, головний офіс якої знаходиться поза межами Співтовариства, повинні приєднатися до схеми гарантування депозитів, що діють в межах їх територій.

2.  Реальні і потенційні вкладники структурних підрозділів, заснованих кре­дитною установою, головний офіс якої знаходиться поза межами Співтоварис­тва, одержують від такої кредитної установи всю необхідну інформацію щодо гарантійних угод, які покривають їх депозити.

3.  Інформація, про яку йдеться в пункті 2, оприлюднюється у спосіб, перед­бачений національним законодавством і викладається в чіткій і зрозумілій фо­рмі офіційною мовою або мовами держави-члена, в якій структурний підрозділ здійснює свою діяльність.

Стаття 7

1.  Схеми гарантування депозитів передбачають, що сукупні депозити кож­ного вкладника покриваються сумою до 20 000 екю у разі недоступності депо­зитів

До 31 грудня 1999 року держави-члени, в яких, за умови що ця Директива прийнята, депозити не покриваються сумою до 20 000 екю можуть залишити максимальний розмір, встановлений в їх схемі гарантування, за умови, що ця сума є не меншою ніж 15 000 екю.

2.  Держави-члени можуть передбачити, що певні вкладники або депозити виключаються з гарантії або ж їм надається нижчий рівень гарантій. Ці виклю­чення містяться в Додатку І.

3.  Ця стаття не передбачає збереження або прийняття положень, які пропо­нують вищий рівень або більш широке покриття депозитів. Зокрема, схема гарантування депозитів може з соціальних міркувань покривати певні види де­позитів повністю.

4.  Держави-члени можуть обмежити гарантію, передбачену в пункті 1, або ту, про яку йдеться в пункті 3, до конкретного відсотка депозитів. Однак, гарантований відсоток повинен дорівнювати або перевищувати 90% сумарних де­позитів, допоки сума, що підлягає виплаті згідно гарантії не досягає розміру, про який йдеться в пункті 1.

5.Сума, про яку йдеться в пункті 1, періодично, щонайменше один раз на п'ять років, переглядається Комісією. Якщо доцільно, Комісія подає до Євро­пейського Парламенту і Ради пропозицію прийняти Директиву з метою узгоди­ти суму, про яку йдеться в пункті 1, беручи до уваги розвиток у банківському секторі та економічній і монетарній ситуації у Співтоваристві. Перший пере­гляд відбудеться лише через п'ять років після закінчення періоду, вказаного у другому пункті статті 7(1).

6. Держави-члени забезпечують, що права вкладників на компенсацію мо­жуть бути предметом позову з боку вкладника проти схеми гарантування депо­зитів.

Стаття 8

1.  Обмеження, про які йдеться у статті 7 (1), (3) і (4), застосовуються до сумарних депозитів, здійснених в одну і ту ж кредитну установу, незалежно від кількості депозитів, валюти і місця знаходження у Співтоваристві.

2.  Частка кожного вкладника на спільному рахунку береться до уваги при підрахунку обмежень, передбачених у статті 7 (1), (3) і (4).

За відсутності спеціальних положень, такий рахунок ділиться порівно між вкладниками.

Держави-члени можуть передбачити, що депозити, які знаходяться на од­ному рахунку, на який мають право дві або більше особи як члени ділового партнерства, асоціації або групи такого типу, не будучи при цьому юридични­ми особами, можуть бути зведені в один депозит і вважатися такими, що були внесені одним вкладником, з метою підрахунку обмежень, передбачених в стат­ті 7 (1), (3)і(4).

3.  Якщо вкладник не має повного права на суми, що зберігаються на раху­нку, гарантію одержує особа, яка має повне право, за умови, що така особа ідентифікована або може бути ідентифікована до дати, коли компетентні орга­ни роблять висновок, про який йдеться у статті 1 (3) (і), або судовий орган виносить постанову, про яку йдеться в статті 1 (3) (іі). Якщо існує кілька осіб, що мають повне право на такі суми, то при підрахунку обмежень, передбачених у статті 7 (1), (3) і (4), беруться до уваги частки кожної особи, передбачені угодою, згідно з якою здійснюється управління такими сумами.

Це положення не застосовується до інститутів спільного інвестування.

Стаття 9

1. Держави-члени передбачають, що кредитні установи надають фактичним і потенційним вкладникам інформацію, необхідну для ідентифікації схеми га­рантування депозитів, членом якої є така установа або її структурні підрозділи в межах Співтовариства, або про будь-який інший альтернативний захід, пе­редбачений в другому підпункті статті 3(1) або у статті 3 (4). Вкладники повід­омляються про положення схеми гарантування депозитів або будь-якого альте­рнативного заходу, що застосовується, включаючи розмір і обсяг покриття, запропонованого гарантійною схемою. Таку інформацію подають у зрозумілій і доступній формі. Інформація подається також на запит вкладників про умови компенсації і формальності, яких потрібно дотриматися, щоб одержати таку компенсацію.

2.  Інформація, передбачена в абзаці 1, надається у вигляді, передбаченому національним правом, офіційною мовою або мовами держави-члена, в якій структурний підрозділ здійснює свою діяльність.

3.  Держави-члени встановлюють правила, які обмежують використання у рекламі інформації, про яку йдеться в пункті 1, з метою запобігти негативному впливу на стабільність банківської системи або довіру вкладника. Зокрема, дер-жави-члени можуть звести таку рекламу до фактичного посилання на схему, до якої належить кредитна установа.

Стаття 10

1.  Схеми гарантування депозитів оплачують належним чином перевірені вимоги вкладників щодо недоступних депозитів протягом трьох місяців від дня, коли компетентні органи дійшли висновку, про який йдеться у статті 1 (3) (і), або коли судовий орган ухвалив постанову, про яку йдеться у статті 1 (3) (іі).

2.  За виключних обставин і в окремих випадках схема гарантування може звернутися до компетентних органів з проханням відстрочити часові обмежен­ня. Таке подовження часових рамок не перевищує три місяці. Компетентні органи, на прохання гарантійної системи, можуть надати не більше двох від­строчень, жодна з яких не перевищує три місяці.

3.  Часові рамки, встановлені в пунктах 1 і 2, не можуть бути застосовані гарантійною схемою для того, щоб відмовити у наданні гарантії будь-якому вкладникові, який не зміг подати свою вимогу про оплату згідно з гарантією вчасно.

4.  Документи, які стосуються умов, що повинні бути виконані, і формаль­ності, яких необхідно дотриматися, щоб мати право одержати виплату згідно з гарантією, про яку йдеться в пункті 1, складаються у спосіб, передбачений на­ціональним правом, офіційною мовою або офіційними мовами держави-члена, в якій розміщений гарантований депозит.

5.  Незважаючи на часові рамки, встановлені в пунктах 1 і 2, якщо вкладника або особу, що має право на або відсоток від сум, що знаходяться на рахунку, обвинувачено у злочині, пов'язаному з відмиванням грошей, відповідно до статті 1 Директиви 91/308/ЕЕС, схема гарантування може призупинити будь-яку ви­плату до винесення рішення судом.

Стаття 11

Не завдаючи шкоди іншим правам, які вони можуть мати відповідно до національного законодавства, схеми, які роблять виплати згідно з гарантією, мають право суброгації прав вкладників в ліквідаційних процедурах на суми, що дорівнюють їх виплатам.

Стаття 12

Не зважаючи на статтю 3, установи, що одержали ліцензію в Іспанії чи Греції, і перелічені в Додатку III, звільняються від вимоги належати до схеми гарантування депозитів до 31 грудня 1999 року.

Такі кредитні установи чітко попереджають своїх фактичних і потенційних вкладників про той факт, що вони не є членами схеми гарантування депозитів.

Якщо на той час така кредитна установа засновує або заснувала структур­ний підрозділ в іншій державі-члені, така держава-член може вимагати від стру­ктурного підрозділу належати до схеми гарантування депозитів, створеної на її території відповідно до умов, що співпадають з умовами, передбаченими в стат­ті 4 (2), (3) і (4).

Стаття 13

У списку кредитних установ, що отримали ліцензію, який вимагається скла­дати відповідно до статті 3 (7) Директиви 77/780/ЕЕС, Комісія зазначає статус кожної кредитної установи, враховуючи цю Директиву.

Стаття 14

1. Держави-члени вводять в дію закони, підзаконні та адміністративні поло­ження, необхідні їм, щоб привести у відповідність до цієї Директиви до 1 липня 1995 року. Вони негайно інформують про це Комісію.

Якщо держави-члени вживають цих заходів, вони повинні містити поси­лання на цю Директиву або вони повинні супроводжуватися таким посиланням у випадку їх офіційної публікації.

2.  Держави-члени передають Комісії тексти головних положень національ­ного законодавства, прийняті ними у сфері, що регулюється цією Директивою.

Стаття 15

Ця Директива набирає чинності в день ЇЇ публікації в «Офіційному журналі Європейських співтовариств».

Стаття 16

Ця Директива адресується державам-членам.

Здійснено в Брюсселі ЗО травня 1994 року.

За Європейський парламент Президент

За Раду Голова

Е. КЛЕПШ

Г. РОМЕОС

ДОДАТОК І

Перелік виключень, про які йдеться в Статті 7 (2)

1.  Депозити фінансових установ, відповідно до статті 1  (6) Директиви 89/646/ЄЕС.

2.  Депозити страхових компаній.

3.  Депозити уряду і центральних адміністративних органів.

4. Депозити провінційних, регіональних, місцевих і муніципальних органів. 5 Депозити інститутів спільного інвестування.

6.  Депозити пенсійних фондів.

7. Депозити директорів, менеджерів, членів з персональною відповідальніс­тю, власників щонайменше 5 % капіталу кредитної установи, осіб, відповідаль­них за проведення статутних аудиторських перевірок бухгалтерських докумен­тів кредитної установи, і вкладники з подібним статусом в інших компаніях тієї ж групи.

8. Депозити близьких родичів і третіх сторін, що діють від імені вкладників, про яких йдеться в пункті 7.

9.  Депозити інших компаній тієї ж групи.

10.  Неіменні депозити.

11.  Депозити, на які вкладник одержав від тієї ж кредитної установи на індивідуальній основі ставки і фінансові поступки, які ще більше погіршили її фінансове становище.

12.  Боргові цінні папери, випущені тією ж установою, і зобов'язання, що виникають з власних акцептів і простих векселів.

13. Депозити у валюті, іншій ніж:

—  валюти держав-членів,

—  екю.

14. Депозити компаній, розмір яких не дозволяє їм складати скорочені ба­лансові звіти відповідно до статті 11 Четвертої Директиви Ради (78/660/ЕЕС) від 25 липня 1978 року на основі статті 54 (3) (g) Договору про річні рахунки певних типів компаній1.

ДОДАТОК II

Керівні принципи

Якщо структурний підрозділ подає заявку на приєднання до схеми прийма­ючої держави-члена з метою одержати додаткове покриття, схема приймаючої держави-члена разом із схемою держави-члена походження встановлюють від­повідні правила і порядок виплати компенсації вкладникам такого структурно­го підрозділу на двосторонній основі. Нижченаведені принципи застосовують­ся як до складення такого порядку, так і до встановлення умов членства, що застосовуються до такого структурного підрозділу (згідно зі статтею 4 (2)):

(a)  схема приймаючої держави-члена зберігає за собою всі права визначати мету та загально застосовувані правила для кредитних установ, що бе­руть в ній участь; вона може вимагати надання відповідної інформації і має право перевіряти таку інформацію разом з компетентними органами держави-члена походження;

(b)  схема приймаючої держави-члена задовольняє вимоги про додаткову компенсацію після заяви компетентних органів держави-члена походжен­ня про недоступність депозитів.

Схема приймаючої держави-члена зберігає за собою всі права з метою пере­вірки прав вкладника відповідно до своїх норм і порядку перед тим, як випла­тити додаткову компенсацію;

(c)  схеми приймаючої держави-члена і держави-члена походження співпра­цюють одна з одною для того, щоб вкладники без затримок і в правиль­них розмірах одержали компенсацію. Зокрема, вони погоджують як іс­нування зустрічної вимоги, яка може привести до відшкодування згідно обох схем, вплине на компенсацію, що виплачується вкладнику кожною схемою;

(d)  схема приймаючої держави-члена має право одержувати від структурних підрозділів плату за додаткове покриття на відповідній основі, яка вра­ховує гарантію, що фінансується схемою держави-члена походження. З метою сприяння одержанню такої плати схема приймаючої держави-члена має право вважати, що її зобов'язання, за будь-яких обставин, буде обмежуватися надлишком гарантії, яку вона запропонувала по відношенню до гарантії, запропонованої схемою держави-члена походжен­ня, незалежно від того, чи держава-член походження насправді випла­чує будь-яку компенсацію стосовно депозитів, що знаходяться на тери­торії приймаючої держави-члена.

ДОДАТОК III

Перелік кредитних установ, зазначених у статті 12

(a)  Спеціалізовані розряди іспанських установ, юридичний статус яких на даний час зазнає змін, уповноважені як

—  Sociedades de Arrendamiento Financiero,

—  Sociedades de Cridito Hipotecario.

(b)  Нижченаведені іспанські державні установи:

—  Banco de Cridito Agricola, SA,

—  Banco Hipotecario de Espaca, SA,

—  Banco de Cridido, SA.

(c)  Нижченаведені грецькі кредитні кооперативи:

—  Lamia Credit Cooperative,

—  loannina Credit Cooperative,

—  Xylocastron Credit Cooperative,

а також перелічені нижче кредитні кооперативи схожого типу, які одержали ліцензію або одержать його на день прийняття цієї Директиви:

—  Chania Credit Cooperative,

—  Iraklion Credit Cooperative,

—  Magnissia Credit Cooperative,

—  Larissa Credit Cooperative,

—  Patras Credit Cooperative,

— Thessaloniki Credit Cooperative.


<