Посередники та свобода надання послуг : - Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського союзу -Вовк- : Книги по праву, правоведение

Посередники та свобода надання послуг

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 226 227 
РЕКЛАМА
<

На думку Комісії, якщо кредитна установа звертається до посередника, щоб він надавав банківські послуги на непостійній основі в межах території держа­ви-члена, вона(кредитна установа) повинна повідомити про це компетентні органи своєї держави16.

Вважається, що якщо кредитна установа має незалежного посередника в державі-члені, обов'язком якого є тільки залучення клієнтів, така діяльність не може розглядатись як намір здійснення діяльності, про яку йшлося вище. В такому випадку повідомлення не вимагається.

З іншого боку, при деяких зазначених нижче обставинах, якщо кредитна установа має одного або декількох посередників в державі-члені на постійній основі, такі дії можуть підпадати під право на здійснення підприємницької ді­яльності.

Посередники та право на здійснення підприємницької діяльності

В рішенні по справі Ое Віооз від 6 жовтня 1976 року17 Суд постановив, що одними з суттєвих характеристик поняття структурного підрозділу є:

—   підпорядкованість материнській компанії;

—   контроль з її боку.

Було визначено, що лише посередник, над яким головна компанія суб'єкта підприємницької діяльності не має повноважень управління та контролю, не може розглядатися як структурний підрозділ.

У рішенні по справі Віапсаегі & \¥Шетз від 18 березня 1981 року18 Суд за­значив, що незалежний комерційний агент, який лише веде бізнес, оскільки його правовий статус дає йому можливість незалежно організовувати свою роботу та власноруч вирішувати, скільки свого часу приділяти інтересам устано­ви, яку він представляє, не має ознак структурного підрозділу.

Ці питання були також висвітлені у рішенні по справі 8отаГег від 22 листо­пада 1978 року19, в якій Суд визначив, що концепція структурного підрозділу має на увазі:

1)  здійснення діяльності на постійній основі з метою розширення сфери бізнесу головної компанії;

2)  наявність незалежного управління справами;

3)  належне забезпечення ведення переговорів щодо бізнесу з третіми осо­бами.

При цьому ведення переговорів з третіми особами характеризується таким правилом, що останні не зобов'язані співпрацювати з головною компанією прямо, навіть у разі, коли їм відомо про зв'язок структурного підрозділу з головною компанією, яка розміщена за кордоном. Таким чином, треті особи можуть всту­пати у відносини зі структурним підрозділом у місці ведення ним діяльності (яка здійснюється підрозділом у межах розширення сфери бізнесу головної ком­панії)20 так само, як і у випадку, коли такі відносини виникають з головною компанією напряму.

На основі вищенаведених прецедентів Комісія визначила, що необхідна наявність трьох наступних критеріїв, для того щоб використання послуг посе­редника суб'єктом підприємницької діяльності розглядалось в рамках права на здійснення підприємницької діяльності:

—   посередник повинен мати постійне доручення;

—   посередник є підпорядкованим у своїй діяльності та підлягає контролю з боку суб'єкту підприємницької діяльності. З метою визначення, чи ви­конуються ці дві умови, необхідно перевірити, чи є у посередника мож­ливість самостійно організовувати власну роботу та визначати кількість часу, який він приділятиме інтересам суб'єкта підприємницької діяль­ності;

—   посередник має бути уповноваженим на створення прав та обов'язків для суб'єкта підприємницької діяльності. Такі права та обов'язки можуть ство­рюватись через посередника, навіть якщо він не має права підписання договорів. Наприклад, якщо посередник має право зробити повноцінну пропозицію від імені суб'єкта підприємницької діяльності, але тільки су­б'єкт підприємницької діяльності має повноваження підписувати догово­ри, зазначена умова вважається виконаною. Якщо суб'єкт підприємниць­кої діяльності має право відмовитись від запропонованої посередником та підписаної клієнтом пропозиції — умова не виконується.

Для з'ясування наявності цих критеріїв необхідно детально вивчати обста­вини кожної конкретної справи.


<