ВТОРИННЕ ЗАКОНОДАВСТВО ЄС У СФЕРІ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИРЕКТИВА РАДИ 88/361/ЕЕС від 24 червня 1988 року щодо імплементації статті 67 Договору* : - Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського союзу -Вовк- : Книги по праву, правоведение

ВТОРИННЕ ЗАКОНОДАВСТВО ЄС У СФЕРІ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИРЕКТИВА РАДИ 88/361/ЕЕС від 24 червня 1988 року щодо імплементації статті 67 Договору*

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 226 227 
РЕКЛАМА
<

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Беручи до уваги Договір про засновування Європейського Економічного Співтовариства і, зокрема, статті 69 і 70 (1) Договору,

Беручи до уваги пропозицію Комісії, подану після консультацій з Валют­ним комітетом1,

Беручи до уваги висновок Європейського Парламенту2,

Враховуючи, що стаття 8а Договору передбачає, що внутрішній ринок включає територію без внутрішніх кордонів, де забезпечується вільний рух капіталу, без шкоди для інших положень Договору;

Враховуючи, що держави-члени повинні бути спроможні вжити необхідні заходи, щоб регулювати ліквідність банку; враховуючи, що ці заходи повинні бути обмежені цією ціллю;

Враховуючи, що держави-члени, якщо необхідно, повинні бути спроможні вжити заходів, щоб обмежити, тимчасово і в рамках належних процедур Спів­товариства, короткостроковий рух капіталу, який, навіть якщо немає суттєвих відмінностей в економічних базисах, міг би серйозно пошкодити здійсненню їхньої грошової політики та політики валютних курсів;

Враховуючи, що в інтересах прозорості, рекомендується зазначати обсяг, згідно з засобами, передбаченими в цій Директиві, перехідних заходів, прийн­ятих на користь Королівства Іспанії і Республіки Португалія, Актом про приєд­нання від 1985 року у сфері руху капіталу;

Враховуючи, що Королівство Іспанія і Республіка Португалія можуть, від­повідно до умов статей з 61 по 66 і з 222 по 232 відповідно Акту про приєднання від 1985 року, відкласти лібералізацію певних рухів капіталу, порушуючи зобо­в'язання, встановлені в Першій Директиві Ради від 11 травня 1960 року стосо­вно імплементації статті 67 Договору3, з останніми змінами, внесеними Дирек­тивою 86/566/ЕЕС4; враховуючи, що Директива 86/566/ЕЕС також передбачає перехідні заходи, які будуть застосовані на користь цих двох держав-членів щодо їхніх зобов'язань здійснювати лібералізацію руху капіталу; враховуючи, що до­цільно для цих держав-членів бути спроможними відкласти застосування нових зобов'язань щодо лібералізації, що випливають з цієї Директиви;

Враховуючи, що Республіка Греція та Ірландія знаходяться в складних, хоча в різних ступенях, ситуаціях щодо платіжного балансу і великих зовнішніх за­боргованостей; враховуючи, що негайна і цілковита лібералізація руху капіталу цими двома державами-членами ускладнить для них продовження застосуван­ня заходів, яких вони вживали для покращення їхнього зовнішнього становища та зміцнення спроможності їхніх фінансових систем, щоб адаптувати їх до ви­мог інтегрованого фінансового ринку в Співтоваристві; враховуючи, що доціль­но, згідно з статтею 8с Договору, надати цим двом державам-членам в світлі їхніх особливих обставин додатковий час, протягом якого виконати зобов'язан­ня, які постають з цієї Директиви;

Враховуючи, що оскільки повна лібералізація руху капіталу могла в деяких державах-членах, і особливо на пограничних територіях, сприяти труднощам на ринку вторинного житла; враховуючи, що чинне національне законодавст­во, що регулює таку торгівлю, не повинно бути змінено внаслідок набрання чинності цієї Директиви;

Враховуючи, що слід скористатися періодом, прийнятим для набрання чин­ності цією Директивою, для того, щоб дати Комісії можливість подати пропо­зиції, розроблені з метою усунути чи зменшити викривлення ризику, ухилення від податку та уникнення податку, що є результатом недотримання національ­ної системи оподаткування, і дозволити Раді прийняти положення по цих про­позиціях;

Враховуючи, що відповідно до статті 70 (1) Договору, Співтовариство до­кладає зусиль, щоб досягти якомога вищого рівня лібералізації стосовно руху капіталу між її резидентами та резидентами третіх країн;

Враховуючи, що широкомасштабні короткострокові рухи капіталу в або з третіх країн можуть серйозно порушити валютну чи фінансову ситуацію дер-жав-член:в чи спричинити серйозні стреси на фондових ринках; враховуючи, що такі події можуть підтвердитися як шкідливі для цілісності Європейської Валютної системи, для звичайних операцій внутрішнього ринку і для прогреси­вних досягнень економічного і валютного союзу; враховуючи, що, таким чи­ном, доцільно створювати належні умови для узгоджених дій держав-членів, у разі підтвердження їх необхідності,

Враховуючи, що ця Директива заміняє Директиву Ради 72/156/ЕЕС від 21 березня 1972 щодо регулювання міжнародних рухів капіталу і нейтралізації їх­ніх небажаних наслідків на внутрішню ліквідність5; враховуючи, що Директива 72/156/ЕЕС повинна відповідно бути анульована,

ПРИЙНЯЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Стаття 1

1.  Не порушуючи наступні положення, держави-члени забороняють обме­ження руху капіталу, що здійснюється між громадянами, які постійно прожива­ють в державах-членах. Щоб сприяти застосуванню цієї Директиви, рух капіта­лу класифікується згідно з Номенклатурою в Додатку І.

2.  Трансфери стосовно руху капіталу слід здійснювати за тим самим курсом валюти, як і трансфери, що регулюють виплати, пов'язані з поточними опера­ціями.

Стаття 2

Держави-члени повідомляють Комітет Правління Центральних Банків, Ва­лютний комітет І Комісію про заходи, щонайпізніше до дати набрання ними чинності, щодо регулювання ліквідності банку, які мають особливий вплив на операції по капітальних рахунках, здійснюваних кредитними установами з не­резидентами.

О.І N   L 91, 18  4   1972, р

272

Такі заходи обмежуються необхідним для цілей внутрішнього валютного регулювання. Валютний комітет і Комітет Правління Центральних Банків на­дають Комісії свої висновки з цього приводу.

Стаття З

1.  Якщо короткостроковий рух капіталу великого розміру накладає суворі обмеження на ринки іноземної валюти і спричиняє серйозні порушення в здій­сненні державою-членом грошової політики та політики валютних курсів, що відображається, зокрема, в суттєвих відмінностях у внутрішній ліквідності, Ко­місія може, після консультування з Валютним комітетом та Комітетом Прав­ління Національних Банків, дозволити державі-члену вживати щодо руху капі­талу, переліченого в Додатку II, захисних заходів, умови і деталі яких визначає Комісія.

2.  Відповідна держава-член може самостійно вжити захисних заходів, про які йдеться вище, на підставі невідкладності, якщо такі заходи необхідні. Комі­сія та Інші держави-члени повідомляються про такі заходи щонайпізніше до дати набрання ними чинності. Комісія після консультування з Валютним комі­тетом та Комітетом Правління Центральних Банків вирішує, чи може відповід­на держава-член продовжувати вживати ці заходи, чи до них слід внести зміни, чи їх відмінити.

3.  Рішення, прийняті Комісією, згідно з пунктами 1 і 2, можуть бути відмі­нені чи змінені кваліфікованою більшістю Ради.

4.  Період застосування захисних заходів, вжитих відповідно до цієї статті, не перевищує шість місяців.

5.  До 31 грудня 1992 року Рада на підставі звіту Комісії, після надання ви­сновку Валютним комітетом і Комітетом Правління Центральних Банків, пере­віряє, чи положення цієї статті залишаються відповідати, стосовно їхніх прин­ципів та деталей, вимогам, яких вони повинні були дотримуватися.

Стаття 4

Ця Директива не порушує право держав-членів вживати належних заходів, щоб уникнути порушення їхніх законів та постанов, між іншим у сфері опода­ткування та належного нагляду за фінансовими установами, або встановлювати процедури декларації руху капіталу для цілей адміністративної чи статистичної інформації. Застосування цих заходів та процедур не може мати наслідком пе­решкоду для руху капіталу, здійснюваного відповідно до права Співтовариства.

Стаття 5

Для Королівства Іспанія та Республіки Португалія, обсяг, згідно з Номенк­латурою руху капіталу, що міститься в Додатку І, положень Акту про приєднан­ня від 1985 року у сфері руху капіталу є таким, як вказано в Додатку III.

Стаття 6

1.  Держави-члени вживають заходів, необхідних для відповідності з цією Директивою, не пізніше ніж 1 липня 1990 року. Вони негайно інформують про це Комісію. Вони також доводять до відома про будь-які нові заходи чи зміни, внесені до положень, що регулюють рух капіталу, зазначеного в Додатку І, до дати набрання ними чинності щонайпізніше.

2.  Королівство Іспанія та Республіка Португалія, без шкоди для цих двох держав-членів, щодо статей з 61 по 66 і з 222 по 232 Акту про приєднання від 1985 року, і Республіка Греція та Ірландія можуть тимчасово продовжувати застосовувати обмеження щодо руху капіталу, переліченого в Додатку IV, згідно з умовами та часовими рамками, встановленими в тому Додатку. Якщо до закін­чення періоду, встановленого для лібералізації руху капіталу, про який йдеться в Списках III і IV Додатку IV, Республіка Португалія чи Республіка Греція вважає, що вона неспроможна здійснювати лібералізацію, зокрема через склад­нощі щодо їх платіжного балансу або по причині недостатньої адаптованості національної фінансової системи, Комісія на запит однієї чи обох цих держав-членів спільно з Валютним комітетом здійснює огляд економічної та фінансо­вої ситуації відповідної держави-члена. На основі результатів такого огляду Комісія пропонує Раді продовжити період часу, встановлений для лібералізації всього чи частини руху капіталу, про який йдеться. Таке подовження не може перевищувати три роки. Рада діє згідно з процедурою, передбаченою в статті 69 Договору.

3.  Королівство Бельгія та Велике Герцогство Люксембург можуть тимчасово продовжувати застосовувати подвійний валютний ринок згідно з умовами і про­тягом періодів, встановлених в Додатку IV.

4.  Чинне національне законодавство, що регулює купівлю вторинного жит­ла, може застосовуватися до прийняття Радою подальших положень в цій сфері згідно з статтею 69 Договору. Це положення не впливає на застосування інших положень права Співтовариства.

5.  До 31 грудня 1988 року Комісія подає Раді пропозиції, направлені на усунення чи зменшення ризиків викривлення, ухилення від податку та уник­нення податку, пов'язані з різноманітністю національних систем оподаткуван­ня збережень та контролю за застосуванням цих систем. Рада приймає поло­ження по цих пропозиціях Комісії до ЗО червня 1989 року. Будь-яке положення щодо оподаткування на рівні Співтовариства згідно з Договором приймається одноголосне.

Стаття 7

1.  Стосовно трансферів щодо руху капіталу в або з третіх країн, держави-члени намагаються досягти такого ступеню лібералізації, як і той, що застосо­вується до операцій з резидентами інших держав-членів, відповідно до Інших положень цієї Директиви.

Положення попереднього підпункту не перешкоджають застосуванню щодо третіх країн внутрішніх правил чи права Співтовариства, зокрема будь-які вза­ємні умови, які стосуються операцій, що включають заснування, надання фі­нансових послуг і допуск цінних паперів до ринків капіталу.

2.  Якщо широкомасштабний короткостроковий рух капіталу в або з третіх країн серйозно шкодить внутрішній чи зовнішній валютній чи фінансовій си­туації держав-членів, чи кільком з них, або спричинює серйозні напруження в ринкових товарних стосунках в межах Співтовариства чи між Співтовариством та третіми країнами, держави-члени консультуються між собою про заходи, які слід вжити, щоб протидіяти таким труднощам. Такі консультації відбуваються в рамках Комітету Правління Центральних Банків і Валютного Комітету за ініці­ативою Комісії чи будь-якої держави-члена.

Стаття 8

Щонайменше один раз на рік Валютний Комітет вивчає ситуацію стосовно вільного руху капіталу, як це випливає із застосування цієї Директиви. Це ви­вчення охоплює заходи щодо внутрішнього регулювання кредитного, фінансо-

274

вого та грошового ринків, які б могли мати особливий вплив на міжнародний рух капіталу і на всі інші аспекти цієї Директиви. Комітет звітує Комісії про результати такого вивчення.

Стаття 9

Перша Директива від 11 травня I960 року і Директива 72/156/ЕЕС анулю­ються, починаючи з 1 липня 1990 року.

Стаття 10

Ця Директива адресована державам-членам.

Вчинено в Люксембурзі, 24 червня 1988 року.

За Раду

Президент                                          М.БАНГЕМАН


<