ПОЯСНЮВАЛЬНІ ТАБЛИЦІ № Норма українського законодавства Правило, визначене Європейським правом : - Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського союзу -Вовк- : Книги по праву, правоведение

ПОЯСНЮВАЛЬНІ ТАБЛИЦІ № Норма українського законодавства Правило, визначене Європейським правом

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 226 227 
РЕКЛАМА
<

«Фінансова послуга — операції з фінан­совими активами, що здійснюються в ін­тересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, — і за рахунок залучених від інших осіб фінан­сових активів, з метою отримання при­бутку або збереження реальної вартості фінансових активів» (п. 5 ч. 1 ст. 1)

«Інвестиційна послуга означатиме будь-яка з послуг, перелічених в Секції А До­датку, щодо будь-якого інструменту, пе­реліченого в Секції В Додатку, яка нада­ється на користь третьої сторони» (п. 1 ст. 1)

1. Фінансовими вважаються такі по­слуги:

1)   випуск платіжних документів, пла­тіжних карток, дорожніх чеків та/ або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків;

2)  довірче управління фінансовими ак­тивами;

3)  діяльність з обміну валют;

4)   залучення фінансових активів   із зобов'язанням щодо наступного їх повернення;

5)   фінансовий лізинг;

6)   надання коштів у позику, в тому чи­слі і на умовах фінансового креди­ту;

7)   надання гарантій та поручительств;

8)   переказ грошей;

9)   послуги у сфері страхування та на­копичувального пенсійного забез­печення;

10) торгівля цінними паперами;

11) факторинг;

12) інші операції, які відповідають кри­теріям, визначеним у пункті 5 час­тини першої статті 1 цього Закону.

Секція А «Послуги»

1) прийняття та розміщення від імені клі­єнта замовлень стосовно одного чи кі­лькох інструментів, прелічених в сек­ції В;

2) виконання таких замовлень   за раху­нок третіх осіб;

3) укладання угод з одним чи кількома інструментами фондового ринку (ри­нку інвестиційних послуг) від свого імені і за власний рахунок;

4) управління інвестиційними портфеля­ми за дорученням інвесторів, на влас­ний розсуд та на основі індивідуаль­ного підходу, якщо до таких портфе­лів входить один чи кілька інструмен­тів, перелічених в секції В;

5) андеррайтинг інструментів, переліче­них в секції В, та розміщення їх емі­сій.

Секція В «Інструменти»

1)  цінні папери, що підлягають обігу, та інвестиційні сертифікати

2)  інструменти грошового ринку

3)  строкові контракти (фьючерси) та інші подібні

4)  інструменти, що передбачають грошову форму оплати

5)  процентні строкові контракти (форва­рди)

6) строкові контракти на обмін (на пев­ну дату у майбутньому) при залежнос­ті ціни від процентної ставки, валют­ного курсу чи фондового індексу (про­центні, курсові чи індексні свопи)

7) опціони, що дають право на купівлю чи продаж будь-якого із зазначених ін­струментів, в т.ч. інструментів, що пе­редбачають грошову форму оплати.

До цієї категорії відносяться зокрема ку­рсові та процентні опціони.

ДО РЕКОМЕНДАЦІЙ МЕР

Рекомендація для МКР

Проблема

Примітки

РЕКОМЕНДАЦІЯ № 1: Привести Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання рин­ків фінансових послуп> від 12 липня 2001 року № 2664-ІИ в частині поняття «фінансо­вих послуг» та кола осіб, на яких розповсюджується дія закону, до відповідних поло­жень законодавства ЄС, зо­крема до положень Дирек­тиви Ради 93/22/ЕЕС від 10 травня 1993 року щодо інве­стиційних послуг в сфері цінних паперів шляхом удо­сконалення поняття фінан­сові послуги та чіткого ви­значення кола осіб, на яких розповсюджується дія зако­ну

Потреба уточнити Закон про фінансові послуги щодо кола осіб, на яких він роз­повсюджується

Закон про фінансові послу­ги містить перелік послуг які вважаються фінансови­ми. Він характеризується на­ступним чином:

— більшість перелічених по­слуг є за своєю природою ін­вестиційними (в розумінні Директиви 93/22)

—  перелік несистемне під­ходить до визначення понят­тя «фінансові послуги»

—  перелік не є вичерпним що порушує принцип пра­вової визначеності

На відміну від Закону Дире­ктива 93/22 пропонує виче­рпний і більш досконалий перелік послуг, що є інвес­тиційними Норма українського законодавства

Правило, визначене Європейським правом

Секція С «Додаткові послуги»

1) зберігання та управління щодо одного або більше інструментів, внесених до переліку у Секції В

2)  послуги відповідального зберігання (оренда депозитних скриньок)

3)  надання кредитів або позик інвесто­рові для того, щоб дозволити йому здій­снювати операцію з застосуванням од­ного або більше інструментів, внесе­них до переліку у Секції В, якщо фір­ма, що надає кредит або позику, залу­чена до операції

4) надання консультацій компаніям щодо структури капіталу, стратегії виробни­цтва та питань, пов'язаних з ними, а також консультацій та послуги, що сто­суються злиття та придбання компа­ній

5) послуги, пов'язані з андеррайтингом

6)  консультації з інвестиційних питань, що стосуються одного чи більше ін­струментів, перелічених у Секції В

7)  послуги з обміну іноземної валюти, якщо вони пов'язані з наданням інве­стиційних послуг

Ст. 1 та ст. 4 Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фі­нансових послуг» від 12 липня 2001 року № 2664-ІП

Ст 1. та Додаток до Директиви Ради 93/22/ЕЕС від 10 травня 1993 року щодо інвестиційних послуг в сфері цінних паперів

«Цей Закон регулює відносини, що ви­никають між учасниками ринків фінан­сових послуг під час здійснення опера­цій з надання фінансових послуг» (ч.І ст. 2). «Фінансові послуги надаються фі­нансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізич­ними особами — суб'єктами підприєм­ницької діяльності (далі — СПД)». (ч. 1 ст 5)

Ця директива не застосовується до ...(Ь) Надання послуг виключно для: — мате­ринських СПД, — своїх підрозділів — чи підрозділів материнського СПД(с) Коли надання таких послуг носить разовий ха­рактер: — в межах професійної діяльнос­ті і — ця діяльність регулюється законом чи підзаконним актом, чи кодексом про­фесійної етикі, які не виключають мож­ливості надання таких послуг... (ч. 2 ст. 2)

Ст. 2 та ст. 5 Закону України «Про фінан­сові послуги та державне регулювання рин­ків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року № 2664-ІП

Ст. 2 Директиви Ради 93/22/ЕЕС від 10 тра­вня 1993 року щодо інвестиційних послуг в сфері цінних паперів

Рекомендація для МКР

Проблема

Примітки

Необхідно передбачити ви­падки, за яких Закон Украї­ни «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року № 2664-ПІ не засто­совується з метою уникнен­ня надмірного регулювання надання фінансових послуг

Норма українського законодавства

Правило, визначене Європейським правом

Інша фінансова установа може викону­вати функції адміністратора відповідно до цього Закону, якщо вона відповідає вимогам, встановленим уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регу­лювання ринків фінансових послуг Ад­міністратор виконує свої функції з дові­рчого управління активами фонду без отримання додаткової ліцензії (ст. 3)

«Компетентні органи можуть не надава­ти ліцензію ІСІ якщо керівники компа­нії з управління активами, інвестиційної компанії чи зберігача мають недостатньо добру репутацію чи відсутність досвіду, якого вимагає здійснення їх обов'язків» (ч.З ст. 4)

Ст. З Проекту Закону України «Про фінан­сово-кредитні механізми будівництва неру­хомості та операцій з нерухомістю», прийн­ятий ВРУ 7 березня 2002 року (вето Прези­дента)

Ст. 4 Директиви Ради 85/611/ЕЕС від 20 грудня 1985 року щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних актів, що стосуються інститутів спільного інвестування у цінні папери

«Якщо емітентом іпотечних сертифіка­тів є керуючий іпотекою, випуск іпоте­чних сертифікатів та інформація про умови випуску та обігу іпотечних сер­тифікатів не підлягають реєстрації у Дер­жавній комісії з цінних паперів та фон­дового ринку або ЇЇ територіальних ор­ганах. В інших випадках реєстрація здій­снюється відповідно до положень, роз­роблених уповноваженим органом ви­конавчої влади з питань регулювання ринків фінансових послуг» (ч.З ст. 11)

«Органи держави в якій розташований ІСІ має бути компетентним за нагляд за цим ІСІ» (ч.З ст. 49) «Зазначеним органим має бути надано усі повноваження, необхідні для виконання ними своїх обов'язків» (ч.4 ст.49)

Ст. 11 Проекту Закону України «Про іпоте­чне кредитування та факторингові операції з консолідованим іпотечним боргом», при­йнятий ВРУ 7 березня 2002 року (вето Пре­зидента)

Ст. 49 Директиви Ради 85/611/ЕЕС від 20 грудня 1985 року щодо узгодження зако­нів, підзаконних та адміністративних актів, що стосуються інститутів спільного інвесту­вання у цінні папери

«Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відно­сини позики, визначають взаємовідно­сини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як прави­ло, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість пе­редачі грошових та інших прав, що ви­пливають з цих документів, іншим осо­бам.» (ч. 1 ст. 1 Закону)

«Цінні папери, що підлягають вільному обігу» означає ті класи цінних паперів які зазвичай обертаються на фондово­му ринку, такі як: — урядові цінні па­пери, акції компаній,— цінні папери, які дають право придбати акції шляхом під­писки або обміну,— депозитарні роз­писки,— облігації, випущені у відпові­дній серії,— індексний варант та — цінні папери, які дають право на придбання зазначених облігацій шляхом підписки:

— урядові цінні папери,

— акції компаній,

цінні папери, які дають право при­дбати акції шляхом підписки або об­міну,

— депозитарні розписки,

Рекомендація для МКР

Проблема

Примітки

РЕКОМЕНДАЦІЯ №2 Забезпечувати розробку но­рмативних актів, що регулю­ють питання здійснення Ін­вестиційної діяльності (за схемою спільного Інвесту­вання, зокрема) у відповід­ності до положень законо­давства ЄС, зокрема до по­ложень Директиви Ради 85/ 611/ЕЕС від 20 грудня 1985 року щодо узгодження зако­нів, пщзаконних та адмініс­тративних актів, що стосу­ються Інститутів спільного Інвестування у цінні папери шляхом встановлення ліце­нзійних умов для компаній з управління активами та встановлення належного ко­нтролю за діяльністю цих ви­дів ІСІ

Неналежне регулювання спеціальних видів ІСІ, необ­грунтоване виділених в окрему категорію (та виве­дених таким чином зі сфе­ри застосування Закону про ІСІ)

Так, Проект закону про фі­нансово-кредитний меха­нізм не визначає вимоги до організацій, які можуть ви­конувати функції адмініст­раторів, зокрема, до їх фі­нансового стану та профе­сійного досвіду, а також до освіти керівників Крім того, цей проект створює можли­вість ухилення від відпові­дальності організаторів цих фондів та тих,хто викону­вав функції адміністраторів

Проект закону про Іпотечне кредитування сприяє ство­ренню неякісних фінансо­вих Інструментів та уник­нення контролю за їх обігом Безпідставне звільнення від реєстрації випуску Іпотечних сертифікатів, яка є відпові­дним засобом контролю, не відповідає вимогам Дирек­тиви 85/611 щодо належно­го контролю за ІСІ

РЕКОМЕНДАЦІЯ №3 Привести нормативні акти, що регулюють обіг похідних фінансових Інструментів, до відповідних положень зако­нодавства ЄС, зокрема до положень Директиви Ради 93/22/ЕЕС від 10 травня 1993 року щодо Інвестиційних послуг в сфері цінних папе­рів та Директиви 89/298 від 17 квітня 1989 року щодо координації вимог щодо роз­робки, перевірки та розпо­всюдження проспектів, які мають бути оприлюднені

Невизначеність правил ро­боти з похідними фінансо­вими Інструментами

Концепція правового регу­лювання деривативів в Укра­їні не відповідає концепції, яка застосовується в ЄС В Україні порядок випуску та обігу деривативів врегульо­вані в межах автономного поняття "похідні цінні папе ри" в той час як в ЄС ці питання стосовно деривати­вів регулюються в межах двох різних Інститутів пра­ва 3 одного боку це цінні папери ("цінні папери, що підлягають вільному обігу" (емісійні) та "Інструменти

Норма українського законодавства

Правило, визначене Європейським правом

«... в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів: акції; облігації вну­трішніх та зовнішніх державних позик; облігації місцевих позик; облігації під­приємств; казначейські зобов'язання республіки; ощадні сертифікати; інвес­тиційні сертифікати; векселі; привати­заційні папери.» (ст. З Закону)

— облігації, випущені у відповідній серії,

— індексний варант та цінні папери, які дають право на придбання зазначених облігацій шляхом підписки

«Інструменти грошового ринку» озна­чають ті класи інструментів, які зазви­чай обертаються на фондовому ринку, такі як:

— казначейські зобов'язання,

— депозитні сертифікати та векселі

Ч. 1 ст. 1 та ст. З Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 року № 1201-ХІІ

Преамбула Директиви Ради 93/22/ЕЕС від 10 травня 1993 року щодо інвестиційних послуг в сфері цінних паперів

Похідні цінні папери — цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'яза­ний з правом на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного догово­ром (контрактом), цінних паперів, ін­ших фінансових та/або товарних ресур­сів

—  варанти,

— ф'ючерси та

— опціони.

"Іструменти еквівалентні фінансовим ф'ючерсам" означають контракт, ціна якого розраховується з огляду на коли­вання процентної ставки або валютного курсу, вартості будь-якого з інструменті, зазначених в Секції В Додатку* чи індек­сом цих інстурментів". (на даний момент регулюються як похід­ні цінні папери:

Відповідно до Правил випуску та обігу фо­ндових деривативів, затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фон­дового ринку від 24 червня 1997 р. № 13)

Преамбула Директиви Ради 93/22/ЕЕС від 10 травня 1993 року щодо інвестиційних послуг в сфері цінних паперів

 «Для реєстрації випуску варантів емітент подає до Державної комісії з цінних па­перів та фондового ринку такі докумен­ти:

а)  заяву;

б) зразок сертифіката варанту; Сертифікат варанту, зразок якого пода­ється до Державної комісії з цінних па­перів та фондового ринку, повинен міс­тити такі реквізити: (п.14)

повну назву емітента варантів та його юридичну адресу;

зазначення кількості цінних паперів, які є базовим активом варанту;

«... Проспект має містити інформацію, ..., яка є необхідною для того щоб інвестор зміг об'єктивно оцінити активи та пасиви, фінансовий стан, прибутки та збитки та плани емітента, а також права, пов'язані з цими цінними паперами." (ч. 1 ст. 11) "Для дотримання зобов'язань зазначених в частині першій проспект має, ..., міс­тити, надану у найбільш придатній до аналізу та найбільш повноцінній формі, наскільки це можливо, інформацію про: — осіб, відповідальних за випуск проспекту; умови відкритого продажу та самих цінних паперів, що пропонуються до продажу;

 

 

 

Рекомендація для МКР

Проблема

Примітки

коли цінні папери, що ма­ють вільний обіг пропону­ються невизначеному колу осіб шляхом чіткого розме­жування понять «цінні папе-

 

грошового ринку» (неемісій-ні)), а з іншого — «інстру­менти еквівалентні фінансо­вим ф'ючерсам». Доціль­ність такого поділу обумов-

ри» (в т. ч. похідні цінні па­пери) та «стандартні докуме­нти (контракти)», що засві­дчують право та/або зобов'я­зання придбати або продати

 

лена тим, що всі деривати-ви (похідні фінансові інстру­менти) хоч і мають однакове фінансове походження, все ж таки доволі різноманітні

цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а

 

за правовою природою. Тому їх випуск та обіг ма-

також кошти на визначених ними умовах у майбутньому.

 

ють регулюватись в межах різних інститутів права. По­ряд з тим в ЄС дозволяється «визначення фінансових ін-

 

 

струментів, що використову-

 

 

ються в національному за-

 

 

конодавстві для інших цілей,

 

 

таких як оподаткування»

Не забезпечується інвестору

 

 

реальна реальної можливо­сті об'єктивно оцінити акти-

 

 

ви та пасиви, фінансовий стан, прибутки та збитки та

 

 

плани емітента, а також пра-

 

 

ва, пов'язані з цими цінни-

 

 

ми паперами.

Норма українського законодавства

загальну кількість варантів даного випу­ску;

термін розміщення; термін дії варанту;

підпис уповноваженої особи та печатку емітента.

в)  зареєстровану інформацію про випуск цінних паперів, які є базовим акти­вом;

г)  річний звіт за попередній рік та (при наявності) останній після річного пів­річний звіт» (п. 13)

п.13 та п.14 Правил випуску та обігу фон­дових деривативів, затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фон­дового ринку від 24 червня 1997 р. № 13

«Іноземні цінні папери, які пропонують­ся для обігу на території України, пови­нні мати лістинг на фондовій біржі або допущені до обігу у торговельно-інфор­маційній системі в країні їх походжен­ня та мати лістинг на одній із наступ­них фондових бірж: Нью-Йоркській, Американській, Токійській, Торонтсь-кій, Гонконгській, Франкфуртській, Лондонській» (ч. 5 розділу І)

Розділ І Положення про порядок реєстрації акцій та облігацій іноземних емітентів в Україні затверджене Рішенням Державної Комісії з цінних паперів та фондового рин­ку № 42 від 20 листопада 1997 р

Правило, визначене Європейським правом

— емітента;

— основні види діяльності емітента;

— активи та пасиви, фінансовий стан, прибутки та збитки емітента;

— посадових осіб, що здійснюють управ­ління та нагляд за діяльністю емітен­та;

— іншу важливу інформацію про емітен­та, та про останні зміни його діяльності чи стратегії ведення бізнесу.» (ч. 2 ст. 11)

«Коли пропозиція до відкритого прода­жу стосується:

— конвертованих боргових цінних папе­рів, замінних цінних паперів,

— цінних паперів з варрантом або

— власне варрантів,

необхідно надати також інформацію сто­совно:

— природи пов'язаних з йми акцій чи бо­ргових цінних паперів, та

— умов та процедури конвертації, обмі­ну чи підписки» (ч. 4 ст. 11)

Ст. 11 Директиви 89/298 від 17 квітня 1989 року щодо координації вимог щодо розроб­ки, перевірки та розповсюдження проспек­тів, які мають бути оприлюднені коли цінні папери, що мають вільний обіг пропонують­ся пропонуються до відкритого продажу

«Якщо акції, випущені компанією, при-належною до країни, яка не є членом ЄС, не мають лістингу ані в країні походжен­ня, ані в країні розміщення більшої час­тини акцій,вони не можуть бути допущені до офіційного лістингу до тих пір, поки компетентні органи не переконаються, що відсутність лістингу ані в країні похо­дження, ані в країні розміщення більшої частини акцій не є перепоною для захи­сту інтересів інвесторів» (ст. 51)

Стаття 51 Директиви Європейського Парла­менту та Ради 2001/34 від 28 травня 2001 року щодо допуску цінних паперів до офі­ційного лістингу на фондових біржах та щодо інформації, яка має бути оприлюднена сто­совно цих цінних паперів

Рекомендація для МКР

Проблема

Примітки

РЕКОМЕНДАЦІЯ №4: Привести нормативні акти, що регулюють допуск інозе­мних цінних паперів на укра­їнський ринок, до відповід­них положень законодавства ЄС, зокрема до положень Директиви 2001/34/ЕС від 28 травня 2001 року щодо допу­ску цінних паперів до офіцій­ного лістингу на фондових бі­ржах та щодо інформації, яка має бути оприлюднена щодо цих цінних паперів шляхом розроблення механізму допу­ску на український ринок цінних паперів іноземних цінних паперів за відсутнос­ті їх лістингу в країні похо­дження, забезпечуючи при цьому перевірку захисту ін­тересів інвестора

Недосконала процедура до­пуску цінних паперів інозе­мних емітентів на українсь­кий ринок

Таким чином, не встановлю­ючи деталізованих правил та норм допуску іноземних цінних паперів на націона­льний ринок держав-членів ЄС, Директива 2001/34 ви­значає принципи та мету ре­гулювання такого допуск. Крім того висувається вимо­га дотримання реквізитів цінних паперів, вимогам встановленим в ЄС.

Норма українського законодавства

Правило, визначене Європейським правом

Одним з видів обов»язкового страхуван­ня в Україні є «страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»

«Кожна держава-член ЄС повинна вжи­ти відповідних заходів для забезпечення обов'язкового страхування цивільної від­повідальності при експлуатації транспо­ртних засобів, що звичайно розміщені на її території [зареєстровані]»

п.9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страху­вання» від 7 березня 1996 року №85/96-ВР (в редакції Закону України від 4 жовтня 2001 року №2745-ІІІ)

п. 1 ст. З Директиви Ради 72/166/ЕЕС від 24 квітня 1972 року щодо наближення зако­нодавства держав-учасниць стосовно страху­вання цивільної відповідальності при експлуа­тації автотранспортних засобів та забезпе­чення дотримання зобов»язання страхуван­ня такої відповідальності

«Страхові або перестрахові брокери-не-резиденти можуть надавати послуги лише через постійні представництва в Україні»

ч. 9 ст. 15 Закону України «Про страхуван­ня» від 7 березня 1996 року №85/96-ВР (в редакції Закону України від 4 жовтня 2001 року №2745-111)

Для здійснення посередницької діяль­ності у страхуванні (перестрахуванні) використовується як механізм права на здійснення підприємницької діяльності (відкриття постійного представництва (філії)), так і свободи надання послуг (тимчасове посередництво без створення структурного підрозділу в Україні) як ме­ханізму, привабливого для залучення іно­земних перестрахових брокерів.

п. З Постанови Кабінету Міністрів України «Про впорядкування діяльності страхових брокерів» від 29 квітня 1999 року

Директива Ради 77/92/ЕЕС від 13 грудня 1976 року щодо заходів, спрямованих на спрощення ефективного користування сво­бодою здійснення підприємницької діяльно­сті та свободою надання послуг у діяльності страхових агентів та брокерів (ех І5ІС Сгоир 630) та, зокрема, перехідні заходи щодо та­кої діяльності

Рекомендація для МКР

Проблема

Примітки

РЕКОМЕНДАЦІЯ № 5: Привести положення Закону України «Про страхування» та Постанови Кабінету Міні­стрів України «Про порядок і умови проведення обов'яз­кового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» № 1175 від 28 вересня 1996 р. у відпо­відність до положень Директи­ви 72/166/ЕЕС.

відсутність санкцій за неви­конання вимоги про обов'я­зкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, що зареєстровані в Україні

Українське законодавство містить положення щодо обов'язковості страхування цивільної відповідальності власників транспортних за­собів є обов'язковим, але немає механізму реалізації цього положення

РЕКОМЕНДАЦІЯ № 6: Привести положення Зако­ну України «Про страхуван­ня» від 7 березня 1996 року №85/96-ВР, що регулюють питання ведення діяльності страховими посередниками — нерезидентами, (ч.9 стат­ті 15) у відповідність до ви­мог європейського права, зо­крема до положень Глави З Розділу III Частини Третьої Договору про заснування Європейського Співтова­риства та Директиви Ради 77/92/ЕЕС від 13 грудня 1976 року щодо заходів, спрямованих на спрощення ефективного користування свободою здійснення під­приємницької діяльності та свободою надання послуг у діяльності страхових агентів та брокерів (ех І5ІС Огоир 630) та, зокрема, перехідні заходи щодо такої діяльнос­ті, шляхом запровадження механізму реалізації свободи надання послуг (у розумінні права Європейського Сою­зу) стосовно діяльності стра­хового (перестрахового) по­середника- нерезидента.

перешкоди безпосередньму доступу іноземних страхових посередників до ринку стра­хових послуг в Україні та низька місткість українсько­го перестрахового ринку

Бажано усунути необхідність створення постійного пред­ставництва страхового та пе­рестрахового брокера-нере-зидента. Додаткове забезпе­чення дієвості механізму, за­кладеного в Рекомендації № 6 досягається його впро­вадженням та використан­ням у сукупності з процеду­рами, передбаченими в Ре­комендації № 7 та Рекомен­дації № 8

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Норма українського законодавства

Правило, визначене Європейським правом

7

«Особливі умови діяльності страхових брокерів передбачають їх сертифікацію та включення до державного реєстру страхових брокерів» (ч. 2 п. 1) «Сертифікація страхових брокерів здій­снюється шляхом проходження їх ке­рівниками відповідного курсу навчання та/або складання іспиту» (п. 4)

Професійні критерії до страхових (пере-страхових) посередників: 1) відповідний рівень знань та можли­востей;

Постанова Кабінету Міністрів України «Про впорядкування діяльності страхових броке­рів» від 29 квітня 1999 року (ч. 2 п. 1 та п. 4)

не врегульовано

2) добра репутація; 3) страхування відповідальності;

4) належний фінансовий стан, який, зо­крема, забезпечується одним з наступних способів:

4.1) закріплення на законодавчому рівні положень, відповідно до яких грошові суми, отримані страховим посередником від клієнта (тобто страхові платежі) роз­глядаються як сплачені страховій компа­нії; в той час, як грошові суми, отримані страховим посередником від страхових компаній, розглядаються, як сплачені клі­єнту тільки з моменту фактичного отри­мання ним [клієнтом] цих коштів;

4.2) вимога обов'язкового підтримання страховими посередниками запасу пла­тоспроможності [постійно] на рівні 4% премій, отриманих за рік, але не менше 15 000 євро

4.3) вимога обов'язкового перерахуван­ня грошових сум клієнтів використову­ючи виключно відокремлені рахунки, через які здійснюються розрахунки з клі­єнтом, забезпечуючи при цьому, щоб кошти на цих рахунках не могли бути використані для задоволення вимог ін­ших кредиторів у випадку банкрутства страхового посередника

4.4) вимога обов'язкового формування гарантійного фонду

Спільна позиція, затверджена Радою 18 бе­резня 2002 року з огляду на приняття Дирек­тиви Європейського Парламенту та Ради щодо страхового посередництва (2000/0213) (ст. 4 Директиви)

Рекомендація для МК.Р

Проблема

Примітки

РЕКОМЕНДАЦІЯ №7: Привести нормативно-пра­вові акти України, що регу­люють порядок заснування та ведення діяльності стра­ховими посередниками у відповідність до вимог євро­пейського права, зокрема до положень Спільної позиції, затвердженої Радою 18 бе­резня 2002 року з огляду на прийняття Директиви Євро­пейського Парламенту та Ради щодо страхового посе­редництва (2000/0213) шля­хом застосування належних професійних критеріїв до страхових (перестрахових) посередників — резидентів

Відсутність гарантій надій­ності контрагента-страхово-го (перестрахового) посе­редника, зокрема вимоги щодо належного фінансово­го стану страхового (пере­страхового) брокера (як ре­зидента, так і нерезидента)

Запровадження професійних критеріїв як гарантій відпо­відальності страхового (пе­рестрахового) брокера. Єв­ропейський страховий (пе-рестраховий) брокер буде за­реєстрованим лише у випа­дку відповідності професій­ним критеріям. Якщо мова йде про нерезидента, то до­даткове забезпечення дієво­сті механізму, закладеного в Рекомендацію № 7, досяга­ється через поєднання з Ре­комендацією № 8

У випадку, якщо при здійс­ненні своєї професійної ді­яльності страховий посере­дник розпоряджається кош­тами клієнта (при зборі пре­мій, що підлягають перера­хуванню страховику, та стра­хових виплат, що належать до виплати страхувальнику), до нього застосовується ви­мога підтримання належно­го фінансового стану.

209

 

 

 

Норма українського законодавства

Правило, визначене Європейським правом

8

Не врегульовано

Процедура нотифікації здійснення під-

 

 

приємницької діяльності та надання по­слуг страховими (перестраховими) посе-

 

 

редниками

 

Будь — який страховий посередник, що

 

 

має намір вперше започаткувати та вести

 

 

діяльність зі страхового посередництва шляхом реалізації права на здійснення підприємницької діяльності чи свободи надання послуг у іншій державі — члені ЄС, ніж держава його приналежності, має

 

 

повідомити компетентні органи держави приналежності про такий намір. Протя­гом місяця з моменту такої нотифікації

 

 

компетентні органи держави приналеж-

 

 

ності повідомляють компетентні органи

 

 

держави чи держав, які заявили про своє бажання отримувати такі нотифікації, про такий намір та інформують про це відпо­відного страхового посередника. Страхо­вий посередник має право започаткову­вати свій бізнес через місяць після дати його інформування компетентним орга­ном держави його приналежності щодо здійснення нотифікації. Крім того, посе-

 

 

рередник має право розпочати свою дія­льність негайно, якщо відповідна держа­ва не заявила про своє бажання отриму­вати такі нотифікації.

Спільна позиція, затверджена Радою 18 бе­резня 2002 року з огляду на приняття Дире­ктиви Європейського Парламенту та Ради щодо страхового посередництва (2000/0213) (ст. 5 Директиви)

 

Рекомендація для МКР

Проблема

Примітки

РЕКОМЕНДАЦІЯ № 8:

Відсутність належної про-

Процедура, закладена в Ре-

Привести нормативно-пра-

цедури доступу страхових

комендації № 8 має слугу-

вові акти України у відповід-

(перестрахових) броекрів-

вати допоміжним заходом

ність до вимог європейсько-

нерезидентів на український

реалізації механізму, запро-

го права, зокрема до поло-

ринок

понованого в Рекомендації

жень Спільної позиції, затвер-

 

№ 6, оскільки для Ллойдів-

дженої Радою 18 березня 2002

 

ських страхових брокерів

року з огляду на прийняття

 

достатньою гарантією є їхнє

Директиви Європейського

 

ім'я: п.5 Положення про по-

Парламенту та Ради щодо

 

рядок здійснення операцій з

страхового посередництва

 

перестрахування, затвердже-

(2000/0213), шляхом запрова-

 

ного   вимагає, щоб під час

дження механізму обов'язко-

 

укладення договорів пере-

вої нотифікації (в якості умо-

 

страхування за межами Ук-

ви допуску на український

 

раїни з перестраховиками —

ринок страхових послуг стра-

 

нерезидентами за участю

хових (перестрахових) посере-

 

страхових посередників-

дників — нерезидентів) та по-

 

брокерів Ллойда українські

рядку поширення відомостей

 

страховики (цеденти, пере-

про здійснення відповідних

 

страхувальники) вимагали у

нотифікацій

 

зазначених брокерів копії

 

 

Здійснення процедури ноти-

 

 

фікації є достатньою гаран-

 

 

тією відповідності діяльнос-

 

 

ті страхового (перестрахово-

 

 

го) посередника професій-

 

 

ним  критеріям;  підтвер-

 

 

дженням його наміру здійс-

 

 

нювати    посередницьку

 

 

діяльність в Україні (шляхом

 

 

здійснення підприємницької

 

 

діяльності чи надання по-

 

 

слуг); поінформованості ор-

 

 

ганів державної влади Укра-

 

 

їни, що страховий (перестра-

 

 

ховий) посередник має на-

 

 

мір прийти на український

 

 

ринок страхових (перестра-

 

 

хових) послуг.  Необхідно

 

 

також передбачити процеду-

 

 

ру оприлюдення інформації

 

 

щодо того, які страхові (пе-

 

 

рестрахові) посередники —

 

 

нерезиденти допущені (заве-

 

 

ршена процедура нотифіка-

 

 

ції) на український ринок з

 

 

метою захисту інтересів

 

 

суб»єктів українського рин-

 

 

ку страхових послуг.

 

Норма українського законодавства

«Юридична чи фізична особа, яка має намір придбати істотну участь у банку або збільшити її таким чином, що така особа буде прямо чи опосередковано володіти чи контролювати 10, 25, 50 та 75 відсотків статутного капіталу банку чи права голосу придбаних акцій (паїв) в органах управління банку, зобов'язана отримати письмовий дозвіл Національ­ного банку України».

Стаття 34 «Істотна участь» Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року № 2121-111

Правило, визначене Європейським правом

Держави-члени вимагають від будь-якої фізичної або юридичної особи, яка має намір володіти, прямо або опосередкова­но істотною участю в кредитній устано­ві, проінформувати компетентні органи про розмір майбутньої участі».

Стаття 16 Директиви Європейського Парла­менту та Ради 2000/12 від 20 березня 2000 року щодо започаткування діяльності креди­тних установ та її ведення

212

К01

Іає

Іо­ни

ла-)00 ди-

Рекомендація для МКР

РЕКОМЕНДАЦІЯ № 9: Привести у відповідність до Директиви 2000/12 Європей­ського парламенту та Ради від 20 березня 2000 року щодо започаткування діяль­ності кредитних установ та її ведення положення Закону України «Про банки та бан­ківську діяльність» від 7 груд­ня 2000 року № 2121-ІП у частині отримання дозволу на придбання істотної учас­ті в банку шляхом заміни до­звільного порядку на повідом-чий.

Проблема

Необгрунтоване ускладнення процесу придбання акцій ко­мерційного банку (у випад­ках придбання істотної уча­сті) обов'язковою вимогою отримання письмово дозво­лу Національного банку України протирічить одному з основних принципів забез­печення функціонування Спільного ринку в межах Європейського Союзу — а саме, принципу «вільного руху капіталу» (ігее тоуетепі оГсаріїаІ).

Примітки

Істотна участь — пряме або опосередковане, самостійно або спільно з іншими осо­бами володіння 10 і більше відсотками статутного капі­талу або права голосу при­дбаних акцій (паїв) юри­дичної особи або незалежна від формального володіння можливість вирішального впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи

(стаття 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року N 2121-111 )


<