БАНКІВСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ Рекомендація до питання 4 : - Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського союзу -Вовк- : Книги по праву, правоведение

БАНКІВСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ Рекомендація до питання 4

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 226 227 
РЕКЛАМА
<

(Необхідність отримання дозволу НБУ на придбання пакету акцій комер­ційного банку (істотної участі)

Існує розбіжність у підході українських та європейських нормотворців до питання придбання істотної участі в кредитній установі. В Україні існує дозвіль­на система, а в Європейському Союзі — повідомний характер.

Це підтверджується в статті 16 Директиви Європейського Парламенту та Ради 2000/12 від 20 березня 2000 року щодо започаткування діяльності кредитних установ та її ведення встановлює: «Держави-члени вимагають від будь-якої фізичної або юридичної особи, яка має намір володіти, прямо або опосередко­вано, істотною участю (10 %) в кредитній установі або збільшити свою участь у капіталі, внаслідок чого її право голосу буде більше ніж 20%, 33% або 50% від всього капіталу, проінформувати компетентні органи про розмір майбутньої участі».

За уповноваженими органами залишається можливість протягом трьох мі­сяців з моменту повідомлення, передбаченого в першому абзаці, перешкодити таким планам. Адже, зважаючи на необхідність гарантувати належне та необ­хідне управління кредитною установою, вони можуть бути незадоволені рівнем відповідності такої особи певним розумним критеріям, передбаченої в першому абзаці. Якщо ж вони (компетентні органи) не заперечують здійсненню намірів відповідної особи здійснити таке придбання істотної участі, то вони можуть встановити максимальний строк для здійснення такого придбання.

Таким чином, право ЄС встановлює принцип нотифікації (повідомний ха­рактер чи система нотифікації), в Україні — при видачі письмового дозволу (система видачі дозволу).

Останній є більш жорстким та суворим, оскільки при повідомному характе­рі на державу покладено тягар доведення існування підстав чинити перешкоди для здійснення особою певних дій (в цьому випадку придбати істотну участь у кредитній установі). При системі дозволу на саму особу покладено тягар дове­дення відсутності підстав чинити перешкоди для здійснення особою певних дій.

При цьому система нотифікації не обмежує державу в її контрольних пов­новаженнях порівняно з системою видачі дозволу.

Для досягнення певних цілей (суспільні інтереси, національна безпека) дер­жава може вживати більш обмежуючі заходи, ніж це передбачено положеннями європейського права, однак за умов, що цих цілей можна досягти менш обме­жуючими заходами, перевага має надаватися останнім. До такого висновку ді­йшов Європейський Суд Справедливості у справах С-54/99 та в об'єднаних справах С-163/94, С-165/94 та С-250/94.

Спробуємо навести більш детальне обґрунтування цього положення. Прид­бання істотної участі розглядається як пряме інвестування. Згідно з Додатком І Директиви 88/361 пряме інвестування підпадає під положення, що регулюють такий принцип європейського права, як «вільний рух капіталів». На це вказу­ють і статті 56—58 Договору про заснування Європейського Співтовариства.

В статті 58 встановлюється перелік заходів, які можуть вживати держави задля:

—   запобігання порушенням національних законів та актів виконавчої вла­ди, особливо у сфері оподаткування, та ретельного контролю за діяль­ністю фінансових установ;

—   отримання інформації адміністративного чи статистичного характеру;

—   забезпечення соціальної політики та державної безпеки.

Для всіх цих пунктів є достатнім застосування системи нотифікації, хоча і система видачі дозволу також діє ефективно.

У параграфі 18 справи С-54/99 Європейського Суду Справедливості зазна­чається, що заходи, що обмежують вільний рух капіталу, можуть бути обґрунто­вані з точки зору публічного порядку та публічної безпеки тільки тоді, якщо вони необхідні для захисту їх інтересів та якщо такі ж саме цілі не можуть бути досягнуті менш жорсткими заходами.

Таке необгрунтоване ускладнення процесу придбання акцій комерційного банку (у випадках придбання істотної участі) обов'язковою вимогою отриман­ня письмово дозволу Національного банку України суперечить одному з основ­них принципів забезпечення функціонування Спільного ринку в межах Євро­пейського Союзу, а саме принципу «вільного руху капіталу» (Ггее тоуетепі оґ саріїаі).

Отже, існує необхідність привести у відповідність з Директивою 2000/12 Європейського парламенту та Ради від 20 березня 2000 року щодо започатку-вання діяльності кредитних установ та її ведення положення Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІП «Про банки та банківську діяльність» у части­ні отримання дозволу на придбання істотної участі в банку шляхом заміни до­звільного порядку на повідомний. І це лише питання часу з огляду на еконо­мічну ситуацію в Україні.


<