6. Відсутність гарантій надійності контрагента —страхового (перестрахового) посередника, зокрема вимоги щодо належного фінансового стану страхового (перестрахового) брокера (як резидента, так і нерезидента) : - Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського союзу -Вовк- : Книги по праву, правоведение

6. Відсутність гарантій надійності контрагента —страхового (перестрахового) посередника, зокрема вимоги щодо належного фінансового стану страхового (перестрахового) брокера (як резидента, так і нерезидента)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 226 227 
РЕКЛАМА
<

«Положення про особливі умови діяльності страхових брокерів», затвердже­не Постановою Кабінету Міністрів України № 747 «Про впорядкування діяль­ності страхових брокерів», є єдиним документом, що регулює питання започат-кування та ведення бізнесу страховими брокерами.

У випадку, якщо при здійсненні своєї професійної діяльності страховий посередник розпоряджається коштами клієнта (при зборі премій, що підляга­ють перерахуванню страховику, та страхових виплат, що належать до виплати страхувальнику), до нього має застосовуватись вимога підтримання належного фінансового стану.

Проте у вищезазначеному документі немає положень, що стосуються гаран­тій платоспроможності страхових брокерів.

§ 1. Передбачено процедури реєстрації та сертифікації страхових брокерів. Однак визначений порядок сертифікації не є досконалим, оскільки передбачає проходження відповідного курсу навчання та/або складання іспиту лише керів­никами страхових брокерів9.

Таким чином, не враховується кваліфікація працівників страхового посеред­ника, що безпосередньо беруть участь у його діяльності.

Факт отримання належної підготовки лише керівником страхового брокера не є достатнім для гарантування отримання його клієнтом кваліфікованих по­слуг. Слід брати до уваги, що страхові посередники, які «зводять» продавця та покупця страхового продукту, не є механічною ланкою; при веденні своєї діяль­ності вони повинні також бути спроможними оцінити, здійснити порівняльний аналіз, обрати та запропонувати клієнту саме той продукт, який найбільше від­повідає його потребам. Крім того, у відповідних випадках вони повинні мати достатні знання для надання професійних консультацій по договорах страху­вання, а також допомоги при пред'явленні вимог.

§ 2. Для страхових брокерів — юридичних осіб відсутні будь-які обмеження, що стосуються можливості використання тієї чи іншої організаційно-правової форми. Таким чином, зводиться нанівець дійовість такої гарантії як мінімальний розмір статутного фонду, — і, зокрема, у випадку реєстрації суб'єкта під­приємницької діяльності — приватне підприємство, для якого в українському законодавстві не існує вимог щодо мінімального розміру статутного фонду.

В результаті цього не реалізується така гарантія захисту інтересів страху­вальника, як обмеження суми страхових платежів, які протягом одного кварта­лу може збирати брокер — юридична особа, сумою його сплаченого статутного фонду, а також обмеження суми страхових платежів, які протягом одного квар­талу може збирати брокер — фізична особа, сумою, еквівалентною 625 мінімаль­них заробітних плат10.

§ 3. Крім того, немає особливих вимог щодо активів, якими формується статутний фонд, на відміну від вимог, що висуваються до страхових компаній (лише у грошовій формі)11.


<