5. Перешкоди безпосередньому доступу іноземних страхових посередників до ринку страхових послуг в Україні : - Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського союзу -Вовк- : Книги по праву, правоведение

5. Перешкоди безпосередньому доступу іноземних страхових посередників до ринку страхових послуг в Україні

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 226 227 
РЕКЛАМА
<

Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у страхуван­ні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і полягає, зо­крема, у:

—   консультуванні;

—   наданні експертно-інформаційних послуг;

—   виконанні робіт, пов'язаних з підготовкою, укладенням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відпо­відно із страхувальником або перестрахувальником,

—   наданні інших посередницьких послуг у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим Уповноваженим органом6.

Страховими посередниками в Україні можуть бути як резиденти, так і нере­зиденти.

§ 1. Що стосується страхових (перестрахових) брокерів — нерезидентів, то вони можуть надавати вищезазначені послуги лише через постійні представни­цтва (філії) в Україні. Причому ці представництва мають задовольняти наступ­ним вимогам:

—   бути зареєстровані як платники податку відповідно до законодавства Укра­їни; та

—   бути включені до державного реєстру страхових або перестрахових бро­керів7.

Мета пред'явлення таких вимог є очевидною: оподаткування, ведення облі­ку та звітності щодо діяльності нерезидентів — страхових посередників відбува­тимуться у державі перебування (Україні), що дає можливість здійснення кон­тролю за такою діяльністю з боку компетентного органу та суттєві економічні переваги.

5 Постанова Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1228 «Про затвердження розмірів страхових платежів за звичайними договорами обов'язкового страхування цивільної від­повідальності власників транспортних засобів на території України».

<• Ст. 15 Закону України від 7 березня 1996 року №85/96-ВР «Про страхування» (у редакції Закону України від 4 жовтня 2001 року № 2745-ІІІ).

7 Ч. 9 ст.15 Закону України від 7 березня 1996 року №85/96-ВР «Про страхування» (у редакції Закону України від 4 жовтня 2001 року № 2745-111) та п. З Положення «Про особливі умови діяльності страхових брокерів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квіт­ня 1999 року № 747 «Про впорядкування діяльності страхових брокерів».

Однак вимога щодо створення постійного представництва передбачає ве­дення відповідної діяльності на довготривалій основі, що не завжди збігається з інтересами самих страхових посередників.

§ 2. Крім того, відповідно до національного законодавства перестраховими брокерами можуть бути лише юридичні особи8.

Таким чином, фактично немає можливості доступу до українського пере-страхового ринку для перестрахових брокерів [в тому числі нерезидентів], які є фізичними особами.

Це суттєво звужує коло професійних посередників, які мають бажання та можливості працювати на українському ринку страхових послуг, та перешкод­жає подальшій лібералізації ринку перестрахування.


<