Інструменти захисту від «недобросовісності» : - Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського союзу -Вовк- : Книги по праву, правоведение

Інструменти захисту від «недобросовісності»

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 226 227 
РЕКЛАМА
<

Суд визнав, що приймаюча держава-член може вживати заходів для запобі­гання недобросовісному користуванню свободою надання послуг на території держави-члена, з метою обійти вимоги національного законодавства щодо про­фесійної поведінки, які б до неї застосовувались у випадку застосування правил про здійснення підприємницької діяльності на території цієї держави-члена5.

Це твердження може бути виведене також і з положень Глави про свободу надання послуг: «Особа, що надає певні послуги, може тимчасово здійснювати свою діяльність у державі, де такі послуги надаються, на тих же умовах, які висуваються до громадян цієї держави, якщо це не порушує положень Глави, якими регулюється право на здійснення підприємницької діяльності»6.

Ознака «присутності» та «допоміжна інфраструктура»

Європейський Суд Справедливості також визначив, що у сферу регулюван­ня положень про свободу надання послуг потрапляє також діяльність, при три­валому здійсненні якої не відбувається переміщення особи, що надає послуги до держави-члена, споживачам якої вони призначені7.

Це, однак, не виключає права особи, що надає послуги, на створення та розвиток так званої «допоміжної інфраструктури»8 для потреб надання зазначе­них послуг9. (На відміну від структурного підрозділу, що визначає постійну «присутність» особи на території іншої держави, і регулюється в межах поло­жень Договору про ЄС щодо права на здійснення підприємницької діяльності.)

При цьому сама наявність інфраструктури ще не свідчить про те, що ситуа­ція автоматично буде регулюватися вимогами щодо права на здійснення під­приємницької діяльності.


<