2. Недосконалість механізму резервування під портфельне інвестування : - Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського союзу -Вовк- : Книги по праву, правоведение

2. Недосконалість механізму резервування під портфельне інвестування

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 226 227 
РЕКЛАМА
<

Механізм обов'язкового резервування є одним з важелів монетарно-грошо­вої політики регулювання грошової маси. Він здійснюється за рахунок комер­ційних банків шляхом «блокування» частини коштів, які залучаються на гро­шовому ринку, головним чином на платній основі, в результаті чого, по-перше,

скорочуються ресурсні можливості банку, по-друге, зменшується дохідність бан­ківських операцій.

Одна з актуальних проблем банків полягає в самому підході до резервування під портфельне інвестування, тобто певним чином гарантувати вклад коштів від ймовірного ризику виникнення фінансових втрат, через інвестування кош­тів в ті чи інші види цінних паперів при формуванні портфелю цінних паперів. Постанова Правління Національного банку України від ЗО грудня 1999 року № 629 «Про затвердження Положення про порядок розрахунку резерву на від­шкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами» (далі — Положення) регламентує основні методологічні засади створення резерву на відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами, що вини­кають в разі:

—   погіршення фінансового стану емітента цінного папера;

—   зниження ринкової ціни цінного папера внаслідок зміни норми ринко­вих процентних ставок;

—   зміни інвестиційної політики банку.

Для уникнення можливих збитків внаслідок вищенаведених обставин, відпо­відно до цього ж Положення, основою розрахунку резерву для портфелю цінних паперів є розподіл цінних паперів на чотири категорії (п. 4.7 Положення):

Категорія 1: цінні папери в портфелі на продаж, що мають активний ринок.

Категорія 2: цінні папери в портфелі на продаж, що не мають активного ринку.

Категорія 3: цінні папери в портфелі на інвестиції, що мають активний ринок.

Категорія 4: цінні папери в портфелі на інвестиції, що не мають активного ринку.

Залежно від категорії цінних паперів в портфелі визначається методологія оцінки портфелю цінних паперів, тобто методика визначення ринкової вартос­ті груп цінних паперів у портфелі банку на продаж та у портфелі банку на інвестиції. Приклад розрахунку в балансовому вигляді встановлюється Інструк­цією щодо заповнення тимчасової форми «Інформація щодо формування коме­рційними банками резервів на відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами» на 2000 рік», що затверджена листом Національного банку України від 29 травня 2000 року № 43-220/2361-3464.

Але норми резервування визначаються Національним банком України залеж­но від ліквідності цінних паперів. Показники ліквідності імперативно визначає сам НБУ. Банку економічно невигідно резервувати такі гроші під цінні папери, що формують портфель, бо такі норми призводять до скорочення надлишкових резервів у розпорядженні банку, тобто скорочення їх вільної ліквідності, зни­жується рівень чистого прибутку від операцій з цінними паперами, ліквідність яких залежить в основному від господарської діяльності емітента.

З метою стимулювання розвитку банківської системи необхідно максималь­но зменшити норми обов'язкового резервування шляхом впровадження інших інструментів регулювання грошової маси. В іншому випадку економічна неви­гідність формування банком портфелю цінних паперів може бути приводом спрямувати кошти на інші фінансові інструменти, тим самим виключивши себе з ринку цінних паперів. Таким чином, банк звужує коло своєї господарської діяльності, що обмежує можливості залучення додаткових ресурсів для здійс­нення банківських операцій та зменшує кількість клієнтів банку.


<