«Тимчасовість» як основний критерій : - Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського союзу -Вовк- : Книги по праву, правоведение

«Тимчасовість» як основний критерій

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 226 227 
РЕКЛАМА
<

В основі концепції надання послуг лежить тимчасовий характер їх надання. Договір про ЄС у третьому абзаці статті 50 зазначає, що особа, яка надає певні види послуг, має право на тимчасове здійснення підприємницької діяльності в державі, де надаються такі послуги. Європейський Суд Справедливості у рі­шенні від ЗО листопада 1995 року4 постановив, що тимчасовий характер надан­ня послуг визначається через оцінку тривалості, регулярності, періодичності та постійності такого їх надання.

Зауваження Комісії щодо «тимчасовості»

На підставі цих судових прецедентів Комісія вважає, що якщо банківська діяльність в межах території Співтовариства здійснюється суб'єктом підприєм­ницької діяльності, який використовує свободу надання послуг на тривалій, регулярній, систематичній або постійній основі, то постає питання, чи дійсно • буде мати місце тимчасовий характер у світлі положень Договору про ЄС. З цього випливає інше питання про те, чи може суб'єкт підприємницької діяльності розглядатись як такий, що умисно у своїй діяльності обходить застосування положень про право на здійснення підприємницької діяльності, штучно підпо­рядковуючи такі відносини положенням про свободу надання послуг.


<