Організатори торгівлі ЦП : - Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського союзу -Вовк- : Книги по праву, правоведение

Організатори торгівлі ЦП

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 226 227 
РЕКЛАМА
<

Останньою, але суттєвою ланкою ринку цінних паперів є організатори тор­гівлі на РЦП, до яких необхідно віднести зберігачів, реєстраторів, депозитаріїв, кліринговий банк, біржі, торговельно-інформаційні системи (ТІС). Відповідно до ст. 11 Закону України від 10 грудня 1997 року № 710/97-ВР «Про національ­ну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» (далі — Закон про національну депозитарну діяльність) зберігачами є комерційні банки, які мають дозвіл на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, і торговці цінними паперами за наявності відповідного дозволу, які мають право провадити за власника операції з депонованими цінними па­перами і здійснювати іншу депозитарну діяльність, пов'язану з обігом цінних паперів, за винятком клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів. Відповідно до абзацу 3 п.2.12 Рішення ДКЦПФР «Про затвердження Положен­ня про розрахунково-клірингову діяльність» учасники торговельно-інформацій­ної системи, які мають дозвіл зберігача цінних паперів, укладають договір про кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів з депозитарієм, який обслуговує цей організаційно оформлений ринок, або з депозитарієм, який уклав угоду про кореспондентські відносини з таким депозитарієм.

II

* й

Організатори торгівлі ЦП

Відповідно до п. 2 Закону про національну депозитарну систему зберігані здійснюють зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітен­та з цінними паперами на рахунках у цінних паперах, які належать їх власни­кам (у тому числі самому зберігану). У разі одержання зберігачем дозволу на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів зберігану забороняється здій­снювати будь-які операції з цінними паперами, реєстр власників яких він веде, крім операцій реєстратора за договором з емітентом. Зберігай не може бути інвестиційним управляючим депонента, який є інституційним інвестором.

Зберігач цінних паперів здійснює операції та тримає на рахунках знерухом-ленні цінні папери. Документарні цінні папери обліковуються на рахунках у реєстратора, але тільки іменні цінні папери. Відповідно до ст.12 Закону про національну депозитарну систему юридичні особи можуть одержати дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, якщо реєстраційна діяль­ність передбачена їх статутом. Органи державної влади не можуть бути заснов­никами або учасниками реєстратора. Центри сертифікатних аукціонів та їх пра­вонаступники не можуть вести реєстри і бути засновниками та учасниками реєстратора. Частка емітента цінних паперів у статутному фонді реєстратора не може перевищувати десяти відсотків. Емітент може вести власний реєстр само­стійно, якщо кількість власників цінних паперів не перевищує кількості, визна­ченої Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Реєстратор веде реєстр власників іменних цінних паперів на умовах договору, що уклада­ється з емітентом цінних паперів.

Реєстратор може передавати на підставі договору цінні папери для знерухом-лення до депозитарій, яким відповідно до ст. 10 Закону про національну депо­зитарну систему може бути юридична особа, яка створюється у формі відкрито­го акціонерного товариства, учасниками якого є не менше ніж десять зберігачів, і яка здійснює виключно депозитарну діяльність. При цьому частка одного уча­сника в статутному фонді депозитарія не може перевищувати двадцяти п'яти відсотків цього фонду. Відповідно до п. З ст. 10 Закону про національну депо­зитарну систему клієнтами депозитарія є зберігачі, які уклали з ним депозитар­ний договір, емітенти щодо рахунків власних емісій, відкритих на підставі договорів про обслуговування емісії цінних паперів, а також інші депозитарії, з якими укладено договори про кореспондентські відносини.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 22 вересня 1995 року «Про концепцію функціонування та розвитку фондового ринку України» сис­тема національного депозитарія може бути кліринговою та виконавчою систе­мою щодо угод по цінних паперах. Кліринговим банком щодо грошових коштів для національного депозитарія є Національний банк України.

Для того, щоб створити ринок цінних паперів та торгівлю на ньому більш організованими, була створена фондова біржа, яка відповідно до ст. 32 Закону про цінні папери та фондову біржу являє собою організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. За своїм правовим статусом, відповідно до ст. 33 Закону про цінні папери та фон­дову біржу, фондова біржа є акціонерним товариством, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійс­нює свою діяльність відповідно до Закону про цінні папери та фондову біржу, інших актів законодавства України, статуту і правил фондової біржі. Відповідно до абзацу 4 ст. 33 Закону про цінні папери та фондову біржу фондова біржа — організація, яка створюється без мети отримання прибутку та займається ви­ключно організацією укладення угод купівлі і продажу цінних паперів та їх похідних. Вона не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені та за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарія.

Відповідно до Концепції функціонування та розвитку фондового ринку Укра­їни основною метою створення фондових бірж є формування максимально спра­ведливої ціни на цінні папери через процедуру лістингу та механізм біржових торгів, де визначатиметься котирування цінних паперів, що має підвищити до­віру інвесторів до них.

Для організації торгів цінними паперами за межами фондових бірж відповідно до Положення про організаційно оформлені позабіржові торгівельно-інформа-ційні системи від 23 грудня 1996 року № 328 торговельно-інформаційна систе­ма (далі — ТІС) — це юридична особа, яка здійснює діяльність з організації торгівлі на позабіржовому ринку та володіє або управляє електронною торгове­льно-інформаційною мережою (ЕТІМ) або іншою системою засобів, що надає можливість обміну пропозиціями купівлі та продажу цінних паперів. ТІС може використовувати ЕТІМ, не зареєстровану як суб'єкт підприємницької діяльно­сті. ТІС створюється для забезпечення умов для здійснення купівлі-продажу цінних паперів через ЕТІМ, інформування учасників ТІС про кон'юнктуру, що склалася на позабіржовому ринку цінних паперів, забезпечення швидкого, то­чного, надійного та достовірного збору, обробки, поширення та публікації ін­формації про котирування та операції з цінними паперами, забезпечення до­стовірності такої інформації, забезпечення можливості отримання зацікавленими особами на прийнятних умовах інформації про котирування та операції з цін­ними паперами, запобігання використанню, поширенню або публікації недо­стовірної чи шахрайської інформації про котування та операції з цінними папе­рами, захисту учасників ТІС від можливих зловживань.

Відповідно до звіту Комісії за 2001 рік продовжує спостерігатися тенденція до збільшення кількості номінальних утримувачів у системах реєстрів порівня­но з 2000 роком в 1,3 рази. Зміни, що відбуваються, пов'язані перш за все з розвитком інститутів зберігачів, депозитаріїв та створенням сприятливих умов для обігу цінних паперів у бездокументарній формі. Також спостерігається тен­денція до поступового скорочення кількості емітентів, які ведуть власний реєстр іменних цінних паперів. Все більше емітентів передають права ведення реєстру «професійним» реєстраторам. За станом на 1 січня 2002 року в Україні діють 86 зберігачів, 67% від загальної кількості яких діють у м. Києві та Київсь­кій області. Що стосується депозитаріїв, то сьогодні в Україні існує два депози­тарії: Національний депозитарій України та ВАТ «Міжрегіональний фондовий союз». У 2001 році спостерігається збільшення кількості рахунків у ціних папе­рах, які відкривають депоненти у зберігачів, та кількості знерухомлених ціних паперів. Це обумовлено збільшенням кількості угод з цінними паперами, які відбуваються на організованому ринку, та скороченням строку оформлення опе­рацій за угодами з цінними паперами і переходом прав власності, що наближає РЦП України до міжнародних стандартів.


<