Похідні ЦП : - Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського союзу -Вовк- : Книги по праву, правоведение

Похідні ЦП

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 226 227 
РЕКЛАМА
<

Що стосується похідних цінних паперів, то, за даними ДКЦПФР, обсяг торгів деривативами за 2001 рік на первинному ринку становить 10.707 млн грн., а на вторинному ринку — 26.765 млн грн. Протягом першого півріччя 2002 року на первинному ринку весь обсяг торгів припадав на акції. На вторинному ринку про­відну позицію за обсягами торгів, як і раніше, займають операції з акціями, на які припадає 99,9% ринку, торгівля деривативами складала лише 0,008% ринку. Наведені економічні показники свідчать про відсутність у більшості учасників ри­нку зацікавленності використовувати даний інструмент. І це цілком нормальне явище з огляду на «якість» законодавства, яке при регулюванні данного інстру­менту породжує більше проблем, ніж можливостей ефективного використання цього інструменту при вкладанні коштів. Відповідно до Закону України від ЗО жовтня 1996 року № 448 «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» похідними цінними паперами визнаються цінні папери, механізм ви­пуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом тер­міну, визначеного договором (контрактом), цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів. В законодавстві України, що регулює питання випус­ку та обігу цінних паперів, немає єдиного підходу до використання термінів «по­хідні цінні папери» та «деривативи». Відповідно до Закону України від 28 груд­ня 1994 року № 334 «Про оподаткування прибутку підприємтв», дериватив — це стандартний документ, який засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому. Стандартна (типова) форма деривативів і порядок їх випуску та обігу встановлюються законодавством.

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» деривативами є форвардний контракт, фючерсний контракт та опціон. Але да­ний перелік не є вичерпним і було б доцільно виділити в окрему категорію такий дериватив, як варант, який відповідно до правил випуску та обігу фондо­вих деривативів віднесений до різновиду опціону на купівлю.

Форвардний контракт визначений як стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у пев­ний час та на певних умовах у майбутньому, з фіксацією ціни такого продажу під час укладення такого форвардного контракту. При цьому будь-яка сторона форвардного контракту має право відмовитись від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивіль-

Опціони на продаж (ПУТ)

Опціони на купівлю (КОЛ)

ним законодавством. Претензії щодо невиконання або неналежного виконання форвардного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту такого фор­вардного контракту. Продавець форвардного контракту не може передати (про­дати) зобов'язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця форва­рдного контракту. Покупець форвардного контракту має право без погодження з іншою стороною контракту в будь-який момент до закінчення строку дії (лі­квідації) форвардного контракту продати такий контракт будь-якій іншій особі, включаючи продавця такого форвардного контракту. По суті, форвардний кон­тракт є фючерсним контрактом, який до настання дати експірації не вдалося закрити за допомогою клірингового механізму, тобто фючерсним контрактом, який закривається реальною поставкою. Інакшн кажучи форвардний контракт — позабіржовий еквівалент фючерсного контракту.

Ф'ючерсний контракт — стандартний документ, який засвідчує зобов'язан­ня придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у певний час та на певних умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'я­зань сторонами контракту. При цьому будь-яка сторона ф'ючерсного контрак­ту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавст­вом. Покупець ф'ючерсного контракту має право продати такий контракт про­тягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту. Базовим активом ф'ючерсів можуть бути тільки товарні ресурси або кошти (валютні цінності). Використання товарних ресурсів як ба­зових активів повинно бути погоджене емітентом у Міністерстві економіки України або (щодо коштів чи валютних цінностей) у Національному банку Укра­їни перед реєстрацією випусків цих похідних цінних паперів в Державній комі­сії з цінних паперів та фондового ринку. Але першкодою є непрописаний поря­док погодження для використання товарних ресурсів як базових активів фючерсів. У законодавстві деякі вимоги до різних деривативів збігаються. Так, опціон та ф'ючерс можуть передбачати замість придбання (продажу) базового активу здій­снення (одержання) плати, розрахованої залежно від різниці між ціною вико­нання та ціною базового активу на момент виконання. Опціони та ф'ючерси на будь-який базовий актив, укладені як стандартизовані контракти, є похідними цінними паперами, обіг яких здійснюється виключно на фондових чи товарних біржах або в організаційно оформлених позабіржових торговельно-інформа-ційних системах (далі — ТІС) за правилами, встановленими біржами (ТІС) і

затвердженими в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку відпо­відно до вимог Положення про реєстрацію фондових бірж та торговельно-ін­формаційних систем і регулювання їх діяльності. Біржі, на яких здійснюється торгівля опціонами та ф'ючерсами, базовим активом яких є цінні папери, по­винні забезпечити доступ учасників ринку до регулярної та особливої інформа­ції про емітента цих цінних паперів.

Опціон — стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на певних умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту. Перший продавець опціону (емітент) несе безумовне та без­відкличне зобов'язання щодо продажу цінних паперів (товарів, коштів) на умо­вах укладеного опціонного контракту. Будь-який покупець опціону має право відмовитися у будь-який момент від придбання таких цінних паперів (товарів, коштів). Претензії стосовно неналежного виконання або невиконання зобов'я­зань з опціонного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту опціону. Опціон може бути продано без обмежень іншим особам протягом строку його дії. Але емітентами опціонів можуть бути тільки юридичні особи — торговці цінними паперами, що є членами фондової біржі або учасниками ТІС, які по­винні відповідати обов'язковим нормативам достатності власних коштів і ін­шим показникам та вимогам, що обмежують ризики по операціях з цінними паперами, встановлених ДКЦПФР. Опціони поділяються на опціон на про­даж — «пут» та опціон на купівлю — «колл». Придбавши опціон «пут», поку­пець має право продати продавцю опціону вказаний у контракті актив у вста­новлені строки за ціною виконання або відмовитися від цього продажу. Придбавши опціон «колл», покупець має право придбати у продавця опціону вказаний в контракті актив у строки і за ціною виконання, що погоджені рані­ше, або відмовитися від цієї купівлі.

Відповідно до Правил випуску та обігу фондових деривативів від 24 червня 1997 року № 13 специфічним різновидом опціону на купівлю є варант, який випускається емітентом разом із власними привілейованими акціями чи обліга­ціями та надає його власнику право на придбання простих акцій даного емітен­та протягом певного періоду за певною ціною. Але за своїм економічним зміс­том є необхідність виділити варант в окремий вид деривативу на купівлю, бо відповідно до тих же правил випуску та обігу фондових деривативів, варан­ти можуть випускатися лише відкритими акціонерними товариствами (далі — емітент) і тільки в документарній формі. Строк дії варанту не повинен пере­вищувати одного року, а обсяг базового активу емітента варантів не повинен перевищувати 50% обсягу акцій даного емітента, випуск (випуски) яких було зареєстровано. Не дозволяється випуск варантів для покриття збитків від гос­подарської діяльності емітента з зарахуванням надходжень від продажу варантів як результату поточної господарської діяльності. Забезпеченість виконання ва­рантів може гарантуватися новим випуском (емісією) акцій, які є базовим акти­вом щодо даних варантів, укладенням договору (договорів) комісії з власником (власниками) базового активу в кількості, передбаченій умовами випуску варантів, з розміщенням цього базового активу у зберігача, викупом у акціонерів належ­них їм акцій та утриманням їх до закінчення строку дії варантів.

На сьогодні в Україні немає окремого закону про похідні цінні папери, тому обіг деривативів регулюється в основному Законом про оподаткування прибут­ку підприємств, постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1999 року № 632 «Про затвердження Положення про вимоги до стандартно» та правилами випуску і обігу фондових деривативів, затверджених рішенням ДКЦПФР від 24 червня 1997 року № 13. Крім цього, на затвердженні Верховної Раді України знаходиться проект Закону про похідні цінні папери, але його було відправлено на доопрацювання в основному через неузгодженість деяких поло­жень даного Закону з чинними нормативними актами. Є сподівання, що цей Закон буде доопрацьовано з урахуванням всіх проблемних питань, що поро­джує сучасне законодавство про деривативи — починаючи з розмежування по­нять «деривативи» та «похідні цінні папери» і закінчуючи розмежуванням ком­петенції державних органів влади щодо регулювання окремих видів похідних цінних паперів.


<