Боргові ЦП : - Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського союзу -Вовк- : Книги по праву, правоведение

Боргові ЦП

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 
153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 
170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 
187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 
204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 
221 222 223 224 225 226 227 
РЕКЛАМА
<

Іншою категорією цінних паперів, що обертаються в Україні, є боргові цінні папери, які відображають відносини боргу. До боргових цінних паперів відно­сять облігації підприємств, облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, казначейські зобов'язання республіки, депозитні сертифікати та векселі. Цінні папери, що належать до боргових, об'єднує тільки засвідчення боргу одного учасника ринку перед іншим. Але на цьому їх схожість закінчується, бо деякі з видів боргових цінних паперів мають досить специфічні функції та регулюють­ся різними нормативними актами.

Так, відповідно до звіту ДКЦПФР за 2001 рік, найбільшим попитом серед боргових цінних паперів на ринку користуються облігації підприємств, обсяг емісії яких на 2001 рік дорівнює 3% (0,6943239 млрд грн.). А якщо зважити на те, що інші 97% від загального обсягу — це виключно акції, то навіть і 3% від загального обсягу емісії є суттєвим досягненням. Дана тенденція свідчить про розвиток підприємств та підвищення довіри інвесторів до стабільності в роботі цих підприємств, але цей показник значно знижує можливість більшої дивер­сифікації коштів інвесторів через недовіру до інших видів цінних паперів. Від­повідно до законодавства в Україні крім облігацій підприємств існують ще об­лігації місцевих позик та облігації внутрішніх і зовнішніх державних позик. Обіг облігацій регулюється Законом про цінні папери та фондову біржу, інши­ми нормативними актами. Відповідно до глави 3 Закону про цінні папери та фондову біржу облігації підприємств можуть бути іменними та на пред'явника, процентними та безпроцентними, з вільним або обмеженим колом обігу. Облі­гації внутрішніх і місцевих позик випускаються тільки на пред'явника. Облігації можуть містити купонний лист на виплату процентів по облігації, але обов'яз­кова наявність купонного листа вимагається тільки від облігацій, що пропону­ються для відкритого продажу з наступним вільним обігом (крім безпроцент­них облігацій). Різниця між облігаціями підприємств та облігаціями внутрішніх і місцевих позик полягає в умовах прийняття рішення про їх емісію та у вико­ристанні коштів, одержаних від реалізації облігацій. Окрему увагу необхідно приділити облігаціям зовнішніх державних позик, що розміщуються на міжна­родних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явником облігації їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій. Відповідно до Закону про цінні папери та

Облігації зовнішніх державних позик

Облігації

внутрішніх' і

місцевих позик

Іменні та на пред'явника Процентними та безпроцентними (цільовими) Що вільно обертаються та з обмеженим колом обігу

1

 

На предявника

Казначейські зобов'язання республіки (на пред'явника)

Процентні Дисконтні Іменні та на пред'явника З вільним або обмеженим колом обігу

Довгострокові Середньо строкові Короткострокові

Ощадні (депозитні)

І

 

Строкові та до запитання Іменні та на предявника

фондову біржу облігації зовнішніх державних позик можуть деномінуватись у конвертованій іноземній валюті та оплачуватись виключно у конвертованій іно­земній валюті відповідно до умов їх випуску, а рішення про їх випуск прийма­ється КМУ, що оформлюється постановою. Але для випуску облігацій зовніш­ніх державних позик необхідні певні економічно обумовлені підстави.

. Іншим видом боргових цінних паперів є казначейські зобов 'язання республі­ки, основні характеристики яких закріпленні в главі 4 Закону про цінні папери та фондову біржу. Казначейські зобов'язання випускаються на пред'явника, розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення та засвідчу­ють внесення їх власниками коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу. Рішення про випуск казначейських зобов'язань прийма­ється Мінфіном або КМУ, в залежності від строку, на який випускаються зобо­в'язання (довгострокові — 5-10 років, середньострокові — 1-5 років, коротко­строкові — до 1 року). Казначейські зобов'язання, як і облігації внутрішніх державних позик, випускаються з метою покриття дефіциту бюджету. Крім того, казначейські зобов'язання як державні цінні папери можуть обертатись в якості засобу платежу для отримання заставного кредиту. На сьогоднішній день був зареєстрований тільки один випуск казначейських зобов'язань серії А, затверд­жений наказом Мінфіну від 18 березня 2002 року № 184.

Що стосується сертифікатів, то до прийняття змін до Закону про цінні па­пери та фондову біржу від 3 червня 2002 року в Україні випускалися та були в обігу тільки ощадні (депозитні) сертифікати. Після прийняття змін до цього Закону стаття 3 доповнилась ще одним видом цінного папера — інвестиційним сертифікатом. Відповідно до глави 5 статті 18 Закону про цінні папери та фон­дову біржу ощадним (депозитним) сертифікатом є письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержан­ня після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому. Ощад­ні сертифікати можуть бути строкові та до запитання, іменні та на пред'явника. Обіг ощадних (депозитних) сертифікатів здійснюється відповідно до Закону про цінні папери та фондову біржу та Правил здійснення депозитних операцій для банківських депозитів затверджених постановою Правління НБУ від ЗО червня 1998 року № 250.

Поняття інвестиційного сертифікату міститься в загальних положеннях За­кону України від 15 березня 2001 року №2299-111 «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (далі — Закон про інститути спільного інвестуваня). В абзаці 12 статті 3 загальних положень стве­рджується, що інвестиційний сертифікат — це цінний папір, який випускається компанією з управліннями активами пайового інвестиційного фонду і засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді. Порядок реєстрації випуску інвестиційних сертифікатів проводиться відповідно до поло­ження ДКЦПФР про порядок реєстрації випуску інвестиційних сертифікатів інвестиційного фонду і інвестиційної компанії та інформації про їх випуск.

Останнім цінним папером категорії боргових цінних паперів є вексель. Особ­ливості обігу векселів в Україні регулюють Закон про цінні папери та фондову біржу (глава 6 ст.12), Закон про обіг векселів в Україні, Женевська конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, Женевська конвенція 1930 року про врегулювання деяких колі­зій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевська конвенція 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів та простих векселів. Вексель являє собою безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Однак необхідно визнати, що цінні папери такого роду негативно впливають на полі­тику фінансової стабілізації, бо фактично вони є сурогатами грошей з меншою платоспроможністю та їх емісія збільшує кількість засобів платежу в економіці. Якщо векселів буде видаватися більше, ніж погашатись то держава таким чи­ном буде видавати векселі сама собі. А поява казначейських векселів знизить попит на облігації внутрішньої державної позики. Загалом, за даними Першої фондової торгівельної системи (далі — ПФТС), за 2001 рік було укладено 106 угод з векселями, а за результатами торгів з початку 2002 року було укладено 31 угод з векселями. Взагалі ПФТС відзначилась різноманіттям фінансових ін­струментів, але протягом 2001 року угоди з векселями на первинному ринку укладалися тільки на Українській фондовій біржі (УФБ).


<