2. КРИМІНОЛОГІЧНА ПРОФІЛАКТИКА, ЗАПОБІГАННЯ НАВМИСНИМ ВБИВСТВАМ ТА ТЯЖКИМ ТІЛЕСНИМ УШКОДЖЕННЯМ ТА ЇХ ПЕРЕТИНАННЯ

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 

 

З урахуванням криміногенних комплексів, які де-

термінують зазначені злочини, а також обгрунтованих

методів попереджувального діяння можна запропону-

вати основні напрями діяльності щодо спеціально-кри-

шия, деплкоюлі'іпції населения.   піки   >'іліа-

•шіину тощо, Втручання у кризові    .іци . , іінускж.'

нейтралізацію і розв'язання міжособистісних напружених

конфліктів з допомогою набору соціальних засобів діяльності

суб'єктів попередження насильницьких злочинів. Назвемо при-

мірне коло можливих попереджувальних заходів.

 

1. Здійснення постійного соціального контролю за обста-

новкою у сімейно-подружній й дозвільній сфері шляхом ви-

явлення мотивів криміногенної поведінки, постановки на

профілактичний облік конфліктуючих осіб і розробки конк-

ретних організаційно-управлінських, педагогічних, психоло-

гічних, психіатричних, правових засобів їх усунення або по-

слаблення ступеня конфліктної напруги.

 

2. Орієнтація правоохоронних органів на превентивну

роботу з молоддю, обмеження практики притягнення до кри-

мінальної відповідальності альтернативними засобами втру-

чання у конфлікти.

 

3. Створення спеціально-психологічної служби в навчаль-

них установах, де зосереджено велику кількість неблагопо-

лучних підлітків.

 

4. Розширення практики надання психотерапевтичної

та психокорекційної допомоги населенню з боку держав-

них медичних установ, удосконалення психологічної до-

помоги населенню.

 

5. Утворення при слідчих та оперативно-розшукових

підрозділах правоохоронних-органів психологічної служби,

що набагато підвищила б розкриваність злочинів. Така служ-

ба необхідна й у м.ісцях позбавлення волі.

6. Упровадження спеціальної підготовки співробітників

органів внутрішніх справ до реагування на прояви насиль-

ства у сім'ї', тобто підготовка спеціалістів у справі поперед-

ження насильницьких злочинів.

 

7. Відродження активної протидії поведінці осіб, які по-,

 

грожують фізичною розправою.

 

8. Удосконалення постпенітенціарної практики контро-

лю, зокрема, створення спеціальної служби пробаціїз нагля-

ду за особами, які повернулися з місць позбавлення волі та

надання їм необхідної допомоги щодо побутового та трудо-

вого влаштування.

 

9. Підвищення рівня уваги щодо поведінки акцентуйова-

 

них осіб і осіб з психічними аномаліями тощо.

 

II. Зменшення практичних можливостей вчинення на-

сильницьких злочинів. Даний аспект кримінологічної профі-

лактики потребує таких методів попереджувального діян-

ня, як протидія криміногенним ситуаціям, руйнування

кримінальної субкультури, деалкоголізація населення,

девіктимізація певної частини громадян та ін. Вживання

заходів, які б максимально ускладнювали вчинення на-

сильницьких злочинів у громадських місцях, на вулицях,

у гуртожитках, гаражах, домовладіннях тощо, передба-

чає перш за все усунення організаційних, ситуаційно-доз-

вільних, технічних та інших умов, що сприяють злочинній

діяльності. Для цього необхідно: •

 

І. Посилити патрулювання в населених пунктах, містах,

мікрорайонах, селах, особливо у вечірні та нічні години.

 

2. Припинити перебування в Україні осіб без певних за-

нять з інших країн СНД, використовуючи для цього

відповідні адміністративно-правові норми.

 

3. Практикувати комплексні оперативно-попереджу-

вальні заходи у тих населених пунктах (мікрорайонах), де

спостерігається складна криміногенна обстановка. Це доз-

нолчть посилити попереджувальний вплив на криміногенну

іщію, активізувати діяльність патрульно-постових на-

и, цнявити небезпечні злочини, розкрити тяжкі насиль-

і.кі '.«почини проти особи, випередити кримінальний-роз-

ік конфлікту тощо. Такі заходи в окремих регіонах

піки вже позитивно себе зарекомендували.

 

10. Посилити боротьбу з п'янством, наркоманією, що е

надійним засобом попередження тяжких злочинів проти

життя і здоров'я особи.

 

11. Удосконалити судово-слідчу практику з профілакти-

ки злочинів.

 

12. Більш ефективно використовувати кримінально-пра-

вове та кримінально-процесуальне законодавство у сфері

попередження злочинів.

 

 

13. Створити у масштабах республіки дискредитацію зло-

чинного світу і злочинної субкультури за спеціально розроб-

леною програмою через засоби масової інформації, кіно, літе-

ратуру, мистецтво тощо.

 

14. Здійснювати заходи, які перешкодили б вживанню

сильнодіючих збуджуючих речовин.

 

15. Посилити пошук та упроваджувати нові технічні за-

соби захисту особи та її благ від насильницьких посягань.

 

Виховна та інформаційна робота серед населення. Цей

напрям потребує використання методів кримінально-право-

вого утримання, протидії криміногенним ситуаціям, масо-

вої комунікації, розв'язання пошукової активності та ін. Заз-

начений комплекс кримінологічної профілактики може вклю-

чати таку групу заходів: І. Запровадження у масштабах рес-

публіки кримінологічної поінформованості населення про

стан злочинності, причини й умови вчинення злочинів, осо-

бу злочинців, розкриваність насильницьких злочинів, захо-.

ди щодо їх попередження тощо. 2. Пропагандистські заходи

э використання засобів масової комунікації. 3. Формування

у громадській свідомості цінності й недоторканості особи/її

життя й здоров'я. 4. Розробка програм навчання різних

верств населення засобів захисту від насильницьких посягань.

5. Підвищення престижу права, законопослушно'!' пове-

дінки та ін.

 

Залучення громадськості до попередження тяжких

насіільнш(ьких злочинів. Широке залучення громадян у сферу

попереджувальної діяльності передбачає розвиток право-

свідомості і розумічнн спілі.ності суспільних та особистих

інтересів. Для цього потрібна тривала та добре організова-

на робота щодо розповсюдження відповідних знань, ство-

рення громадських структур, налагодження взаємодій й

координації з державними суб'єктами попередження насиль-

ницьких злочинів.

 

Найбільш прийнятими методами попереджувального

діяння є: методи кримінально-правового утримання, втру-

чання зовні, протидія криміногенним ситуаціям, масової ко-

мунікації. Виходячи з'цього, можна виділити такі комплек-

си профілактичного діяння з боку громадськості.

 

І. Створення нової системи громадських формувань за-

хисту правопорядку в країні.

 

2. Забезпечення підтримки та координації дій неуря-

дових організацій, релігійних конфесій, окремих осіб, які

спрямовані на попередження насильницьких злочинів

 

проти особи.

 

3. Притягнення до попереджувальної роботи жіночих та

молодіжних організацій, партій, рухів, асоціацій, підпри-

ємств, сімейних судів, спеціальних клінік, агентств анонім-

ної допомоги, церкви.

 

4. Створення фонду боротьби зі злочинністю для фінан-

сування на конкурсній основі програм боротьби з насиль-

ницькими злочинами, виділення коштів на відповідні кри-

V. Надання допомоги жертвам злочинів. Надання мо-

ральної підтримки і матеріальної допомоги громадянам,

які потерпіли від насильницьких злочинів — завдання

правової держави. Тому заслуговують на увагу такі про-

позиції: І. Створення фонду відшкодування шкоди гро-

мадянам або їх представникам, що зазнали збитків від

насильницьких злочинів. 2. Розробка закону про більш

послідовну легалізацію озброєння законопослушних гро-

мадян. 3. Підвищення готовності громадян до самообо-

рони. 4. Прийняття закону про надання допомоги жерт-

вам насильницьких злочинів.

 

Запобігання злочинам. Запобігання насильниць-

ким злочинам проти життя та здоров' особи переносить-

ся на ту стадію розвитку злочинної поведінки, котра ха-

рактеризується виникненням злочинного наміру вчинити

злочин, або коли поведінка деяких осіб здатна його вик-

ликати. Стереотипи поведінки маргінальних осіб (дорос-

лих, неповнолітніх, тих, хто мас аномалії психіки), як пра-

вило, свідчать про стереотип наступних дій. Такі стереотипи

дій насильницьких злочинів відомі науці і практиці. Своє-

часне реагування на такі криміногенні явища здатне за-

побігти розвиткові злочинної поведінки.

 

Запобіжна діяльність суб'єктів попередження може спи-

ратися на методи нейтралізації криміногенних явищ, деал-

коголізації і девіктимізації, руйнування кримінальної суб-

культури, ресоціадізації та адаптації, кримінально-правового

утримання від скоєння злочинів, медико-реабілітаційного

 

характеру, втручання зовні тощо.

 

Основними запобіжними комплексами є такі.

ї. Переорієнтація антисуспільної настанови особи, Пе°

рейрієнтація антисуспільної настанови групи осіб чи кон-

кретної особи — це узагальнене поняття запобіжної

діяльності суб'єктів, спрямованої на криміногенні види

поведінки. Тому діапазон заходів с досить різноманітний,

1, Підвищення рівня інформаційного забезпечення

суб'єктів запобігання насильницьким злочинам. 2. По-

слідовне здійснення принципу неодворотності відпові-

дальності за вчинки, які не становлять значної суспільної

небезпеки. 3. Зміна стереотипу поведінки, тобто ціле-

спрямований запобіжний ішли» на особ, які здатні до вчи-

нення насильницьких злочинів та їх рецидиву. 4. Право-

ве урегулювання умов, що впливають на виникнення та

розвиток злочинної поведінки. 5. Примирення крнфлікту-

ючнх сторін або інше усунення міжособистісних напру-

жених стосунків, б. Вплив на осіб, поведінка яких ство-

рює підвищену імовірність вчинення відносно до них

насильницького посягнення, а також на осіб, життя і по-

гляди яких сприяють створенню криміногенного середо-

вища і ситуацій насильницьких злочинів. 7. Усунення кри-

міногенних явищ й процесів, які сприятливо діють на

розвиток злочинного наміру та ін. •

 

II. Активні контрзаходи. Вони використовуються зде-

більшого на рівні індивідуального запобігання навмисним

вбивствам і тяжким тілесним ушкодженням. До системи не-

відкладних запобіжних заходів належать: 1. Індивідуальна

переорієнтація антисуспільної настанови особи, тобто усу-

нення або нейтралізація її криміногенних поглядів, думок,

спонукань і злочинних намірів. 2. Оперативне втручання у

процес розвитку злочинної діяльності відповідних суб'єктів

попередження з метою запобігання насильницьким злочи-

нам. 3. Створення умов, які усували б або утруднювали б

розвиток злочинної поведінки і схиляли б особу до добро-

вільної відмови від її продовження.

І. Організаційно-превентивний напрям перетинання на-

сильницьких злочинів. До зазначеного комплексу належать

такі організаційно-управлінські, правові, запобіжні та

інші заходи щодо розробки і реалізації організаційно-

правових основ перетинання навмисних вбивств і тяжких

тілесних ушкоджень: {. Створення спеціалізованих

підрозділів, груп в органах внутрішніх справ по боротьбі

саме з тяжкою насильницькою злочинністю проти особи.

2. Удосконалення кримінально-процесуального законо-

давства. а також правозастосувальної практики щодо

посилення їх попереджувального ефекту.3. Підвищення

результативності правової пропаганди, Деякі досліджен-

ня свідчать про слабке знання та розуміння громадянами

положень про необхідну оборону, побоювання криміналь-

ної відповідальності за використання зброї та ін,, що

тільки наруку злочинцям.

 

II. Спонукальний напрям: Цей напрям перетинання на-

сильницьких злочинів об'єднує різні заходи спонукання

осіб, які готуються до скоєння злочину, добровільної

відмови від підготовки до вчинення злочину і замаху на

нього, від продовження злочинної поведінки і взагалі кри-

мінальної діяльності. Це може бути така система заходів.

1. Цілеспрямована робота правоохоронних та інших дер-

жавних і громадських організацій щодо схилення осіб до,

добровільної відмови від скоєння злочинів. 2. Усунення

конкретних криміногенних явищ, які сприяють продов-

женню злочинної діяльності. 3. Зміна мікросередовища

конкретної особи, що спонукаеїїдо вчинення насильниць-

ких злочинів.

 

III. Активна протидія розвитку злочинної діяльності і

наступу більш тяжких її наслідків. Цей напрям поперед-

жувальної діяльності охоплює групу різних заходів: 1. По-

стійний і ефективний контроль за особами, які реально

готуються до скоєння злочину проти життя й здоров'я

особи. 2. Контакт правоохоронних органів з медичними

установами з метою своєчасної ізоляції психічно хворих

з агресивною поведінкою. 3. Негайне вживання заходів

до забезпечення безпеки осіб, на життя чи здоров'я яких

готується замах. 4. Своєчасне запобігання груповим

бійкам та іншим антисуспільним проявам. 5. Послідовна

і рішуча боротьба з усіма видами хуліганства. 6. Опера-

тивне припинення злочинної діяльності (затримання,

арешт, притягання до кримінальної відповідальності

тощо).                         •