1. ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ХАРАКТЕРИСТИКА

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 

 

Попередження злочинності — це сукупність різноманіт-

них видів діяльності у державі, спрямованої на удосконален-

ня суспільних відносин з метою усунення негативних явищ й

процесів, що породжують злочинність або сприяють їй, а

також недопущення звершення злочинів на різних стадіях

розвитку злочинної поведінки. Попередження злочинності

розуміється як система загальносоціальннх та спеціальних

 

видів діяльності держави і суспільства.

 

Загальносоціальнс попередження злочинності являє со-

бою комплекс перспективних соціально-економічних і куль'

турно-виховних заходів, спрямованих на подальший розви-

ток і вдосконалення суспільних відносин і усунення разом з

тим причин злочинності, в тому числі насильницької злочин-

ності проти життя і здоров'я особи, послаблення соціальних

суперечностей, підвищення людської гідності, моралі, закон-

ності. Отже, головна роль у нейтралізації та обмеженні за-

гальних причин й умов злочинності взагалі і насильницької

зокрема належить господарсько-організаційній та культур-

но-виховній діяльності державних органів, підприємств, ус-

танов, громадських організацій. Хоча ці заходи здійснюють-

ся не з метою безпосереднього попередження злочинності,

але їх попереджувальний потенціал полягає в тому, що вони

протидіють негативним явищам й процесам, які сприяють

відтворенню злочинності. З урахуванням сфер та цілей їх

здійснення загальносоціальні заходи попередження злочин-

ності можуть бути за характером соціальноекономічиі, гос-

подарчо-управлінські, ідеологічні, культурно-виховні, соці-

ально-демографічні, правові, медичні, технічні тощо.

Наприклад, Закони України "Про сприяння соціальному ста-

новленню та розвитку молоді в Україні" від 5 лютого 1993 р.;

 

"Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні"

від 26 січня 1993 р.; Укази Президента України "Про межу матеріальної малозабс-іі к«н

заходи щодо запобігання н

пинення" від 5 груди» 1994 і

 

Отже, поперсджг

загальносоціальнн

попередження прані

ня не припиняється

дінки особи, й усу»

жсння у даному рві<   усті.

формування особи п толі.

чаг виділення й на ійгялі>>

 

ш (жовтня 1994р., "Про

. ни ній рекламі та її при-

 

іі іііігхом використання

"г'ііо рйкньою формою

у процесі її-ідійснсн-

,коЇ їлочніїної нове'

і її УУ появи. Поперед-

іиіьних іккоііомірностях

пну. Це. проте, не виклю-

ціипі.ііому рівні конкретних

 

кримінологічних асгісктів, Ііжинипня загальносоціальних

заходів створює економічні, організаційні, політичні та інші

умови для ефективного здійснення спеціально-кримінологіч-

ного попередження злочинності.

 

Спеціально-кримінологічне попередження — це су-

купність напрямів боротьби зі злочинністю, змістом яких

е різноманітні види діяльності державних органів, під-

приємств, установ, громадських організацій і громадян з

питань розробки й реалізації методів і заходів, пов'язаних з

усуненням негативних явищ і процесів, що безпосередньо

породжують злочини і сприяють їм, а також недопущення їх

учинення на різних стадіях злочинної поведінки.

 

Спеціально-кримінологічне попередження злочинів скла-

дається із трьох головних напрямів діяльності держави та

суспільства щодо недопущення злочинів: профілактика, за-

побігання та перетинання злочинних проявів. Профілакти-

ка — сукупність видів попереджувальної діяльності щодо

завчасного виявлення та усунення об'єктивних і суб'єктив-

них причин й умов, що породжують злочини та сприяють їх

учиненню. Залежно від того, на які негативні явища й про-

цеси спрямовані профілактичні заходи, можна виділити такі

види профілактики, як: випередження, обмеження, усунення

та захист. Профілактика випередження охоплює діяльність

різних суб'єктів боротьби зі злочинністю, що спрямована на

попередження виникнення криміногенних явищ й процесів у

суспільному житті, які призводять до вчинення тяжких насиль- •

ницьких злочинів проти особи. Профілактика випереджен-

ня заздалегідь інформує про суспільне небезпечні явища, що можуть виникнути й безпосередньо або опосередковано де-

термінувати ті чи інші злочинні прояви. Вона включає ши-

рокий комплекс соціально-економічних, ідеологічних, по-

літичних/правових, демографічних, медичних та інших

заходів. Наприклад, усунення правового нігілізму і цинізму,

протидія кримінальній культурі, пияцтву, хуліганству, нар-

команії, конфліктним ситуаціям, рання діагностика та вип-

равлення різних психічних аномалій, контроль за демогра-

фічним станом у країні тощо. Під профілактикою обмеження

розуміється діяльність суб'єктів попередження, що перешкод-

жає поширенню криміногенних об'єктів на тих чи інших

рівнях суспільства, детермінації окремих видів злочинності

та формуванню типових рис різких категорій злочинців.

Відомо, що багато негативних суспільних явищ у сучасному

житті не можуть бути усунуті тими заходами, котрі е у роз-

порядженні суспільства. Це — реальний факт і на нього тре-

ба зважати. Єдиний можливий засіб профілактичного впли-

ву на такі явищ» — обмеження їхнього криміногенного

діяння. Наприклад, заходи до обмеження пияцтва, нарко-

манії, дармоїдства, бездоглядності дітей та ін. Профілакти-

ка усунення передбачає таку діяльність суб'єктів, яка приду-

шує чи ліквідує криміногенні об'єкти і попереджує нову

активізацію їх дій. Конкретні криміногенні явища й процеси

при цьому не просто "витискуються" з однієї життєвої сфе-

ри в іншу, а реально знищуються, руйнуються, тобто припи-

няють існувати як явище. Отже, профілактика усунення пе-

редбачає три завдання, вирішення яких має призвести до

ліквідації криміногенних явищ: існування та функціонування

таких явищ; зв'язки між ними й особою; зв'язок між особою й

ситуацією вчинення злочину. Профілактика захисту розгля-

дається як сукупність заходів, що здійснюється з метою

ліквідації умов, які сприяють учиненню злочинів та (опосеред-

ковано) антисуспільних поглядів. Профілактика захисту має

за мету створити достатній захист і безпеку матеріальних

об'єктів, соціальних цінностей та особи, а також зовнішні пе-

решкоди для посягання на суспільні цінності (застосування

найбільш досконалих споруд, пристосувань, введення особли-

вого порядку придбання і реалізації цінностей, усунення віктим-

ного стану певної частини населення та багато ін.).

Таким чином, щоб людина у соці

ла б більш-менш повне задоволення своїх по» реї», і акішіш

контрзаходи (активізація правомірного реагування населен-

ня з приводу затяжних конфліктів, усунення маргінальності,

заходи переконання, заходи примусу, заходи обмеження, за-

ходи допомоги).

 

Перетинання злочинів визначається як сукупність видів

діяльності, спрямованих на припинення розпочатого злочи-

ну шляхом розробки й здійснення спеціальних заходів. Особ-

ливість попереджувальної роботи на стадіях приготування

й замаху на злочин залежить від обсягу виконаної злочин-

ної діяльності особи винного, характеру злочину тощо. У

зв'язку з цим розрізняють заходи опанування, обережності

та активного втручання. Заходи опанування зживаються з

метою досягнення добровільної відмови особи від продов-

ження злочинної діяльності. Заходи обережності застосову-

ються для того, щоб створити умови, які виключають мож-

ливість чи перешкоджають продовженню розпочатої

злочинної діяльності. Заходи активного втручання припус-

кають негайну реакцію у випадках, коли зволікання потягне

за собою безпосереднє посягання.

 

Самі заходи спеціально-кримінологічного попередження

злочинності досить різноманітні/Їх можна класифікувати за

масштабом, характером, об'єктом впливу, методами діяння,

суб'єктами попередження злочинності та ін. Вибір конкрет-

них напрямів і відповідних заходів попередження тяжкої насильницької злочинності проти особи залежить від кримі-

ногенного становища у країні, попереджувальних можливо-

стей держави і суспільства, а також готовності суб'єктів по-

передження злочинів на певному рівні розробляти і постійно

здійснювати спеціально-кримінологічні заході» й підтриму-

вати у належному стані систему попередження цих та інших

злочинів.

 

Прикладом комплексу напрямів і конкретних заходів

спеціально-кримінологічного попередження злочинів с За-

кони України "Про Державну програму боротьби зі злочин-

ністю" від 25 червня 1993 р., "Про організаційно-правові

основи боротьби з організованою злочинністю" від ЗО черв-

ня 1993 р.. Указ Президента України від 17 вересня 1996 р.

"Про Комплексну цільову програму боротьби зі злочинні-

стю на 1996-2000 роки" та ін.

 

Складовою частиною, важливим елементом системи спеці-

ально-кримінологічного попередження злочинів е методи

попереджувального діяння. У кримінологічній літературі

термін "Метод" вживається найчастіше як спосіб діяння,

впливу. Під методом попереджувального діяння слід розум-

іти науково сформульований спосіб попереджувального

впливу на криміногенні явища й процеси. Власне кажучи,

метод с своєрідною спробою, підходом до розв'язання пробле-

ми ефективного попереджувального діяння на них, як вза-

галі на окремі види злочинів і в цілому на злочинність.

 

Отже, методи — це, так би мовити, стратегічні шляхи

руйнування тих явищ, котрі детермінують зокрема навмисні

вбивства і тяжкі тілесні ушкодження. Забезпечені прогностич-

ними даними метода стають основною базою розробки цільо-

вих комплексних програм попередження злочинів. На їх

основі розробляються вже відповідно до їх природи і приро-

ди детермінуючих явищ конкретні заходи і засоби, тобто

втілені в організаційну форму певні способи впливу на ці

явища, що спричиняють вчиненнязлочинів. Виходячи з при-

роди криміногенних явищ, методи попереджувального діян-

ня можна розбити на три групи. Це — методи соціального,

психогенного та правового характеру і діяння.

Платного світу, підриву авторитетів криміналь-

ного середовища, ослаблення її впливу на молодь, на осіб,

що знаходяться у місцях позбавлення волі; метод протидії

криміногенним ситуаціям (проблеми ситуації, сталі конфлі-

кти, суперечності тощо).

 

Якщо виходити з припущення, що серед криміногенних

явищ, які детермінують навмисні вбивства і тяжкі тілесні

ушкодження, певне місце посідають і деякі властивості осо-

би, акцентуації та аномалії психіки особистості, то з цього.

випливає потреба усунення явищ соціально-психічних, пси-

хологічної і адаптаційної непристосованості. Утруднення

соціалізації зумовлені й властивостями особи, яка через об-

меження можливостей (фізіологічних, фізичних', психічних,

емоційних, розумових) та різні аномалії зазнає труднощів із

соціальним пристосуванням , що призводять до вчинення

злочинів. Для успішного попередження злочинів такими осо-

бами слід застосовувати і своєрідні методи — методи психі-

чного діяння.

 

Методи психічного діяння — це засоби інформаційного,

інтелектуального, медико-психологічного, лікувального,

медико-реабілітаційного впливу на думки, поведінку і здо-

ров'я певної особи чи кола осіб. До цих методів можна відне-

сти: метод масової комунікації, тобто розповсюдження інфор-

мації, яка орієнтована на ствердження духовних цінностей,

моральних та правових норм суспільства з метою справити

ідеологічний вплив на настрої, думки, оцінки, рішення і поведінку значної кількості людей (наприклад, кримінологіч-

на і правова поінформованість); метод медично-реабіліта-

ційного діяння, спрямований на недопущення злочину з боку

осіб із психічними аномаліями; метод розв'зування пошуко-

вої активності, призначений для боротьби з такими суспіль-

не небезпечними явищами, як вандалізм, масові побоїща

підлітків, фанатизм, бродяжництво тощо. Можуть бути і інші

методи цього характеру.

 

Методи правового діяння — це методи правового регулю-

вання, які повинні стимулювати, заохочувати, сприяти упро-

вадженню та розвитку соціально-позитивної поведінки людей,

протидіяти виникненню потенційних та існуючим криміноген-

ним явищам, нсіативцим стереотипам поведінки, деформації-

особи та ін. До них належать: метод кримінально-правового

утримання (загальне і спеціальне попередження члочинів) шля-

хом використання попереджувальних можливостей криміналь-

них і кримінальпо-процссуальних норм; метод криміналізації

і пеналізації і навпаки, бо на рівень та структуру члочннності

істотний вплив мас соціальна реакція суспільства іш ті чи інші

форми поведінки з відхиленнями; метод дспризонізації, тобто

розробка питань, коли покараня зберігає частку своїх власти-

востей, але злочинець не знаходиться у місцях позбавлення волі

серед злочинного середовища, не засвоює соціальну роль "в'яз-

ня", не поділяє кримінальну субкультуру тощо. Є багато інших

методів попереджувального правового діяння.

 

Отже, методи попереджувального діяння — це підстава

длТрозробки і реального використання ідентичних щодо

походження кримінальних явищ та їх уразливості заходів.