1.5.   Дефініція кримінально-правової кваліфікації та її видів

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 

Визначення понят-             Характеристика кримінально-

тякримінально-пра-    правової кваліфікації, проведена вової кваліфікації      вище, дає загальне уявлення про

відповідну діяльність та її результа­ти, структуру тощо. Разом з тим вона не може замінити визначення поняття кваліфікації, як логічно оформлену загальну думку про це явище

Поняття кримінально-правової кваліфікації у юри­дичній літературі використовується все інтенсивніше, але спеціально не визначається. Відповідний термін зустрі­чається у постановах Пленуму Верховного Суду України. Як правило, кримінально-правову кваліфікацію ототож­нюють з кваліфікацією злочину. Вказаний підхід видаєть­ся неправильним, оскільки кримінально-правова кваліфі­кація куди ширша за обсягом, включає низку інших видів кваліфікації. З попереднього викладу випливає, що ква­ліфікація злочину є окремим випадком кримінально-пра­вової кваліфікації, ці поняття співвідносяться як вид та рід. У свою чергу кримінально-правова кваліфікація є од­ним з видів юридичної кваліфікації. Слід зазначити, що такий підхід останнім часом все більше поширюється. Так, Л. Д. Гаухман пише, що кримінально-правова оцінка скоє­ного складається з двох компонентів: 1) відмежування зло­чинного від незлочинного та 2) кваліфікація злочинного, тобто кваліфікація злочину1. Ще більш чітко цю ідею

1 Гаухман Л.Д. Квалификация преступлений: закон, теория, прак­тика. — М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2001. — С 10.

4 -6-529

 

50            Глава 1

висловив O.I. Papor, на думку якого видається цілком пра­вомірним вести мову про кваліфікацію у широкому ро­зумінні, тобто про кримінально-правову оцінку діяння до встановлення його злочинного характеру, та про кваліфі­кацію у вузькому розумінні, тобто про кваліфікацію саме злочинів1.

Тому для визначення поняття кримінально-правової кваліфікації слід спочатку зупинитися на тому, що розу­міється під правовою кваліфікацією. У юридичній літера­турі з питань загальної теорії права це поняття не викли­кає особливих дискусій. Загальновизнаним є розуміння правової кваліфікації як вибору юридичної норми, котрою передбачені встановлені фактичні обставини, як юридич­ної оцінки усієї сукупності фактичних обставин справи шляхом віднесення даного випадку (головного факту) до певних юридичних норм.

Поняття кримінально-правової кваліфікації можна вивести, ввівши до загальних визначень юридичної ква­ліфікації ознаки, специфічні саме для даного виду діяль­ності. Видається, що є дві риси кримінально-правової ква­ліфікації, які й відрізняють її від усіх інших видів право­вої кваліфікації. Перша стосується правових норм та статей закону, на підставі яких проводиться оцінка, дру­га — кола фактичних обставин, що оцінюються (тих, які підлягають кваліфікації). Такий вид кваліфікації нази­вається кримінально-правовою як тому, що оцінка здійснюється на підставі кримінального закону, так і тому, що оцінці підлягає злочинна (принаймні, за зовнішніми ознаками) поведінка.

Таким чином, можна констатувати, що кримінально-правова кваліфікація здійснюється стосовно фактичних обставин, які свідчать про заподіяння істотної шкоди або загрозу такої шкоди та протиправність котрих передбаче­на Особливою частиною кримінального законодавства.

Виходячи з викладеного вище, можна запропонувати наступне визначення поняття кримінально-правової ква-

1 РарогА. И. Квалификация преступлений по субъективным призна­кам. — СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. — С. 15.

 

Поняття кримінально-правової кваліфікації                51

ліфікації. Кримінально-правова кваліфікація — це оцін­ка діяння, яке заподіяло чи могло заподіяти істотну шкоду та характеризу ється ознаками кримінальної протиправності, що полягає у визначенні того, якою статтею (частиною, пунктом статті) кримінально­го закону передбачене вказане діяння.

Вона включає вибір відповідної статті, обґрунтуван­ня необхідностпі її застосування, процесуальне закріплен­ня висновку про те, що діяння передбачене вказаною статтею та, відповідно, що воно є (не є) злочином чи іншим діянням, передбаченим кримінальним законом.

У спрощеному вигляді дефініцію кримінально-право­вої кваліфікації, придатну до включення у закон, можна сформулювати так: це — визначення статті (частини, пункту статті) КК, яка передбачає скоєне діяння.

Визначення видових          Виходячи із засад, визначених

понять криміналь- на початку цього розділу, та врахо-

но-правової квалі- вуючи викладені вище положення,

фікації    які характеризують сутність кримі-

нально-правової кваліфікації, мож­на перейти до визначення видових понять у сфері кримі­нально-правової кваліфікації. У праці зазначалося, що поняття кваліфікації злочинів, споріднених видових по­нять, має подаватися шляхом конкретизації ознак, які ха­рактеризують відповідне родове поняття. Важливим при цьому видається врахування таких положень.

Якщо у понятті кримінально-правової кваліфікації го­ловний акцент зроблено на тому, що вона є оцінкою діян­ня, тобто процесом — шляхом до визначення виду об'єктив­но суспільно небезпечного діяння, яке є об'єктом оцінки, то видові поняття повинні відобразити результат цього про­цесу, вказувати, яке ж саме діяння виявлено внаслідок про­веденої кваліфікації, якими нормами воно передбачене. Відповідно, метою кримінально-правової кваліфікації у цілому є визначення злочинності чи не злочинності діян­ня, а метою окремих видів такої кваліфікації — встанов­лення конкретних видів дії або бездіяльності, передбаче­ної кримінальним законом.

 

52            Глава 1

Кримінально-правова кваліфікація, як родове понят­тя, характеризується тим, що вона здійснюється стосовно будь-якого об'єктивно суспільно небезпечного діяння, без­відносно до його виду. Вид кримінально-правової кваліфі­кації визначається залежно від особливостей діяння, яке піддається оцінці. Якщо діяння характеризується усіма специфічними ознаками, які передбачені статтями Загаль­ної та Особливої частин КК, то воно кваліфікується як закінчений злочин. Відсутність же деяких ознак, перед­бачених статтею Особливої частини, може свідчити про те, що має місце незакінчений злочин, співучасть у злочині, суспільно небезпечне діяння неосудного чи особи, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, тощо.

Як родове поняття кримінально-правову кваліфікацію характеризує те, що її підставою є вся сукупність норм, встановлених кримінальним законом, то для окремих видів кваліфікації характерно їх здійснення відповідно до конкретних кримінально-правових норм. Адже немає зло­чину взагалі, не існує кримінальної протиправності вза­галі. Злочин — об'єктивно суспільно небезпечне діяння — це дія або бездіяльність, які передбачені однією чи де­кількома (за сукупності) статей Особливої частини КК. Про те, що має місце певний вид кваліфікації, вказує встанов­лення конкретних кримінально-правових норм.

Нарешті, родове поняття кримінально-правової квалі­фікації не містить вказівок на ознаки, які стосуються її класифікації не за видом діяння, а за іншими підставами (на офіційну та неофіційну, перспективну та ретроактив­ну тощо). Адже при введенні таких ознак до родового по­няття зменшується його об'єм, воно стає видовим (або ос­танній ще можна назвати підродовим, з врахуванням його наступного поділу за іншими підставами на окремі види). Тому й видові поняття кримінально-правової кваліфікації, які виділені за видом діяння, що кваліфікується, не по­винні містити вказівки на ознаки видів кваліфікації, які виділені за іншими підставами, або ж ця обставина має бути відображена у назві виду кваліфікації (наприклад, офіційна кваліфікація злочину — це ...). З врахуванням сказаного у визначенні виду кваліфікації (виділеного лише

 

Поняття кримінально-правової кваліфікації                53

за видом діяння) недоцільно вказувати її суб'єктів, на про­цесуальне закріплення результатів кваліфікації тощо.

Враховуючи викладене вище, можна перейти до форму­лювання дефініцій окремих видів кримінально-правової кваліфікації, які виділяються за видом діяння, що піддаєть­ся оцінці. Такі дефініції повинні включати вказівку на най­ближче родове поняття та видові відмінності, які виявля­ються шляхом конкретизації ознак родового поняття. Та­ким чином, поняття кваліфікації закінченого злочину можна сформулювати так. Кваліфікація закінченого зло­чину — це вид кримінально-правової кваліфікації, при проведенні якої встановлена відповідність фактичних ознак посягання всім ознакам злочину, передбаченим статтею кримінального закону, що містить забороня­ючу кримінально-правову норму.

Якщо конкретизувати видове поняття, яке визначаєть­ся, маючи на увазі дати визначення офіційній кваліфікації закінченого злочину, то наведена дефініція повинна бути доповнена вказівками на суб'єктів такої кваліфікації та на зміст їх діяльності, зокрема, на те, що ця кваліфікація включає визначення конкретної норми кримінального за­кону, яка передбачає посягання, встановлення відповід­ності між фактичними юридично значущими ознаками посягання та ознаками злочину, передбаченими законом, і процесуальне закріплення висновку про наявність такої відповідності.

Враховуючи викладене вище, можна запропонувати дефініцію поняття кваліфікації злочинів, яке включає вка­зівку на найближче родове поняття та видові відмінності. Кваліфікація злочинів — це вид кримінально-правової кваліфікації, при проведенні якої встановлено відпо­відність фактичних ознак посягання всім ознакам зло­чину, передбаченого статтею КК, що містить заборо­няючу кримінально-правову норму.

Наведена дефініція стосується лише типового злочину, який описується у статтях Особливої частини КК — закін­ченого, вчиненого однією особою, одиничного.

Інше можливе визначення, побудоване шляхом кон­кретизації ознак родового поняття — кримінально-право­вої кваліфікації, має наступний вигляд.

 

54            Глава 1

Кваліфікація злочинів — це результат криміналь­но-правової оцінки діяння органами дізнання, досудово-го розслідування, прокуратури і суду, внаслідок чого констатовано, що скоєне є злочином, визначена нор-ма(и) кримінального закону, яка(і) передбачає(ють) відповідальність за вчинене, встановлена відповідність між юридично значущими ознаками посягання і озна­ками злочину, передбаченими законом, та процесуаль­но закріплений висновок про наявність такої відповід­ності.

Визначення, наприклад, поняття кваліфікації діяння, вчиненого у стані необхідної оборони, має містити вказів­ки на його специфічні ознаки. Враховуючи їх, можна за­пропонувати таку дефініцію. Кваліфікація діяння, вчине­ного у стані необхідної оборони — це вид кримінально-правової кваліфікації, при проведенні якої встановлено скоєння діяння, формально передбаченого криміналь­ним законом, та наявність ознак необхідної оборони, внаслідок чого зроблено висновок, що вказане діяння вчинено за обставини, яка виключає його злочинність.

Аналогічно можна визначити поняття також інших видів кримінально-правової кваліфікації.

!