ГЛАВА 13 Неправильна кримінально-правова кваліфікація

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 

Неухильне дотримання принципів кримі­нально-правової кваліфікації, виконання її пра­вил, вироблених теорією кримінального права та апробованих на практиці, забезпечують пра­вильні результати відповідної правозастосовної діяльності. Однак поряд з правильною кримі­нально-правовою кваліфікацією, нерідко допус­каються і помилки та зловживання при її про­веденні. Вони полягають в тому, що діяння от­римує кримінально-правову оцінку, яка не відповідає фактичним обставинам справи і кри­мінальному закону. При цьому не застосовують­ся кримінально-правові норми, які належить інкримінувати, або ж, навпаки, вони застосову­ються безпідставно. Внаслідок цього винні не несуть належної за законом відповідальності, до відповідальності притягуються особи, які не вчи­няли інкримінованих їм злочинів, або ж і взагалі невинні. Це суттєво впливає не лише на права учасників процесу, а й призводить до порушен­ня громадських інтересів в сфері протидії зло­чинності.

 

Неправильна кримінально-правова кваліфікація       607

Неправильна кримінально-правова кваліфікація — відносно поширене явище. Про її наявність і масштаби свідчать насамперед випадки зміни кваліфікації в ході кримінального процесу та викликані цим процесуальні рішення. Це і закриття кримінальних справ в ході досу-дового слідства, і відмова прокурора від обвинувачення в судовому засіданні, і направлення справ для проведення додаткового розслідування, і скасування вироків та вне­сення змін до них за результатами апеляційного і каса­ційного розгляду. За приблизними підрахунками, щоро­ку в Україні відбувається кілька сотень тисяч випадків не­правильної кримінально-правової кваліфікації. Зокрема, в 2004 р. органи МВС України зареєстрували 520,1 тис. злочинів, а винесено вироків щодо 204,8 тис. осіб, суди повернули для проведення додаткового розслідування та прокурори відкликали 18,8 тис. кримінальних справ, ска­совано і змінено вироки в апеляційному та касаційному порядку стосовно 9,7 тис. осіб1. У немалій частині цих ви­падків констатується неправильна кримінально-правова кваліфікація скоєного. Потрібно усвідомлювати, що знач­на кількість помилок у кримінально-правовій кваліфікації залишається невиявленою.

Невипадково, чи не кожна постанова Пленуму Верхов­ного Суду України з питань застосування норм про відпо­відальність за окремі види злочинів починається з конста­тації того, що в слідчо-прокурорській та судовій практиці мають місце помилки при кваліфікації певного виду по­сягань, самі ж постанови, переважно присвячені роз'яс­ненням, спрямованим на запобігання відповідним помил­кам та зловживанням.

Прийняття та введення в дію КК України 2001 р. в значній мірі актуалізувало проблему неправильної кри­мінально-правової кваліфікації. Нове законодавство по­ставило перед практикою немало питань, які ще не про­аналізовані в кримінально-правовій теорії, щодо вирішен-

1 Див.: Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2004 р. (за дани­ми судової статистики) // Вісник Верховного Суду України. — 2005. — № 5(57). — С 23—28.

 

608          Глава 13

ня яких поки що не вироблена чітка позиція слідчих, про­курорів, суддів. Таке становище виступає об'єктивною пе­редумовою помилок у кримінально-правовій кваліфікації, полегшує зловживання при її здійсненні. Невипадково і при набагато менш масштабних новелах в законодавстві відзначалося збільшення кількості помилок у правозасто-суванні та вживалися заходи щодо їх усунення насампе­ред шляхом відповідного орієнтування практики шляхом публікації результатів її узагальнення, рекомендацій сто­совно вирішення конкретних питань з боку керівних пра-возастосовних органів, видання постанов Пленуму Верхов­ного Суду України.

Не викликає сумніву, що проблема неправильної кри­мінально-правової кваліфікації становить значний не лише практичний, а й теоретичний інтерес і вимагає ґрун­товного аналізу. Вона не є новою для юридичної науки. Цілий ряд питань, пов'язаних з помилками в криміналь­но-правовій кваліфікації, зокрема, помилками у кваліфі­кації злочинів, розглядався в статтях, навчальних посібни­ках. З цієї проблеми майже чверть віку тому захищена кан­дидатська дисертація1, ще одна захищена нещодавно2. У той же час про наявність зловживань в ході кримінально-правової кваліфікації теоретики і практики говорять якось сором'язливо, лише вказують на наявність відповідної проблеми, однак, не аналізують причин такого виду непра­вильної кваліфікації, поширеність відповідних зловжи­вань, їх прояви тощо3.

1              Кливер И. Я. Уголовно-правовые судебные ошибки квалификации

преступлений и их предупреждение: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. —

М., 1979. — 17 с.

2              Марітчак Т. М. Помилки у кваліфікації злочинів: Дис. ... канд.

юрид. наук. — Львів, 2002. — 214 с.

3              Чи не единою працею останніх років, в якій йдеться про випадки

завідомо неправильної кваліфікації з метою «покращення» показників

кримінально-правової статистики, є дисертація С. М. Алфьорова (див.

Алфьоров С. М. Діяльність органів внутрішніх справ по протидії зло­

чинності у курортних регіонах (кримінологічне дослідження на матері­

алах Запорізької області): Дис. ... канд. юрид. наук. — Харків, 2003. —

С 35—37.

 

Неправильна кримінально-правова кваліфікація       609

В цілому ж існуючий стан розроблення проблеми не­правильної кримінально-правової кваліфікації не можна вважати достатнім, оскільки:

опубліковані праці присвячені, переважно, лише

одному, хоча й найважливішому, аспекту вказаної пробле­

ми — помилкам у кваліфікації злочинів;

інші види помилок — помилки при кваліфікації

незлочинів (діянь, вчинених за обставин, які виключають

злочинність вчиненого, за відсутності усіх ознак складу

злочину, при позитивній посткримінальній поведінці

тощо) в юридичній літературі поки що не аналізувалися;

явно недостатня увага в юридичній літературі відве­

дена загальним, методологічного характеру питанням,

пов'язаним з місцем категорії «помилка» у системі інших

правових понять, з'ясуванню її ознак та відмінності від

зловживань в ході правозастосування тощо.

існує своєрідний «розрив» у дослідженні питань,

пов'язаних з неправильною кримінально-правовою ква­

ліфікацією, між представниками матеріального кримі­

нального права і кримінального процесу. Він обумовлений

по-перше, тим, що сама проблема кримінально-правової

кваліфікації донедавна не розглядалася як комплексна,

міждисциплінарна і досліджувалася з позицій матеріаль­

ного кримінального права, а, по-друге, тим, що представ­

ники процесуальної науки, переважно приділяли увагу

лише процесуальним наслідкам неправильної кваліфі­

кації, а не їх матеріально-правовому змісту;

цілий ряд питань продовжує залишатися дискусій­

ним. Зокрема, існують значні розбіжності щодо класифі­

кації помилок та зловживань у кримінально-правовій ква­

ліфікації, характеристики їх видів, причин та засобів за­

побігання таким помилкам тощо.

Вказані обставини, які характеризують соціально-полі­тичну роль подолання неправильної кримінально-право­вої кваліфікації, значення правильного вирішення цієї проблеми в кримінально-правовій теорії та правозасто-совній практиці, і визначають необхідність самостійного аналізу відповідних питань. При цьому головна увага має бути приділена не стільки констатації самого факту існу-

39 — 6-529

 

610          Глава 13

вання помилок та зловживань у кримінально-правовій кваліфікації, їх характеристиці, скільки виробленню за­ходів, спрямованих на запобігання таким явищам.