Глава 9 Розмежування злочинів у ході кримінально-правової кваліфікації

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 

Кримінально-правова кваліфікація передба­чає встановлення того, який саме злочин вчине­но, якою статтею (статтями) Особливої частини КК передбачена відповідальність за посягання. Констатація вказаних обставин водночас означає визнання того, що у скоєному немає ознак іншо­го злочину, що в даному випадку не повинна зас­тосовуватися якась інша норма (норми) кримі­нального закону, що діяння не становить собою адміністративний проступок чи інше правопору­шення. Таким чином, кримінально-правова ква­ліфікація нерозривно пов'язана з розмежуван­ням злочинів, як фактів дійсності, правових норм та диспозицій статей закону, в яких вира­жені ці норми, складів злочинів, що становлять собою теоретичні моделі певних посягань (далі, якщо це спеціально не обумовлено, термін «роз­межування злочинів» буде використовуватися в широкому значенні — для вказівки на всі види розмежування — злочинів та їх складів, кримі­нально-правових норм і статей КК).

 

476          Глава 9

Розмежування злочинів не становить собою самостійної мети, яка постає в ході правозастосування, правотворчості, теоретичного дослідження правових норм та їх вивчення. Разом з тим, вказані види юридичної діяльності немислимі без здійснення розмежування злочинів та супутніх право­вих феноменів. Воно відіграє різноманітні функції, дозво­ляє глибше проникнути в суть проблем, які виникають у зв'язку з кримінально-правовою кваліфікацією.

Дослідження питань, що стосуються розмежування злочинів, можливо, не веде до прирощення знань в цій га­лузі, не дозволяє самостійно і остаточно вирішити будь-яку проблему кримінально-правової кваліфікації. Разом з тим, увага до різних аспектів розмежування дає мож­ливість по-новому поглянути на положення, які склада­ють суть вчення про кримінально-правову кваліфікацію і стосуються кваліфікації діяння, з врахуванням стадії вчи­нення посягання; кваліфікації злочинів, скоєних у співу­часті; кваліфікації множинності злочинів; вирішення про­блем конкуренції і колізії в ході правозастосування.

Важливо, що значна кількість помилок, допущених в ході кримінально-правової кваліфікації, обумовлена не­правильним вирішенням саме питань розмежування зло­чинів — нерозумінням різниці між окремими криміналь­но караними посяганнями, невмінням обґрунтувати цю різницю в процесуальних документах, а тим самим і пояс­нити причини зміни кваліфікації.