8.2.   Кваліфіковані та привілейовані склади злочинів як засіб диференціації кримінальної відповідальності

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 

Поняття злочинів,               Про диференціацію відповідаль-

щодо яких здійсню- ності можна вести мову тоді, коли

ється диференціа- розглядаються різні види одного

ція кримінальної від- злочину. Лише в такому випадку

повідальності       можна порівнювати суспільну не-

безпеку посягань, які характеризу­ються однаковим її характером. При цьому, під характе­ром суспільної небезпеки звичайно розуміють не індиві­дуальну ознаку конкретного злочинного діяння, а ознаку, яка характеризує всі злочини певної групи чи певного виду1.

Різні види одного і того ж злочину мають місце тоді, коли посягання, передбачені різними статтями чи різни­ми частинами однієї і тієї ж статті КК, мають спільні кон-ституюючи ознаки, тобто, коли в їх основі лежать ознаки одного і того ж складу злочину. При цьому такі злочини характеризуються ще й додатковими ознаками, наявність яких свідчить про підвищення чи зменшення суспільної небезпеки посягання.

Щодо різних посягань (які відрізняються ознаками основного складу злочину) здійснюється не диференціація відповідальності, а її розмежування. Адже такі злочини

1 Бажанов М. И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. — К.: Вища школа, 1980. — С. 33.

 

448          Глава 8

відрізняються за характером суспільної небезпеки (на ро­довому чи видовому рівнях). Щодо різних злочинів зако­нодавець не диференціює відповідальність, а встановлює її з врахуванням суспільної небезпеки насамперед простих видів відповідних деліктів.

Засоби диференці-             Як вже відзначалося, диферен-

ації кримінальної    ціація кримінальної відповідаль-відповідальності         ності відбувається через врахуван­ня і відображення в кримінальному

законі ознак, які підвищують чи зменшують ступінь сус­пільної небезпеки злочину. Зменшення ступеня суспіль­ної небезпеки може відбуватися до такого рівня, коли діян­ня взагалі вже не визнається злочином. Тому можна виді­лити такі правові засоби диференціації кримінальної відповідальності:

використання в диспозиціях статей Особливої час­

тини КК кваліфікуючих чи пільгових ознак, і, відповід­

но, виділення різних видів складів злочину за ступенем

суспільної небезпеки;

встановлення підстав для звільнення від криміналь­

ної відповідальності у зв'язку з позитивною посткримі-

нальною поведінкою;

визначення змісту малозначності як обставини, за

наявності якої певні діяння не визнаються злочином.

Вказані засоби диференціюють кримінальну відпові­дальність, оскільки кожен із них:

встановлений законом, поширюється на всі випад­

ки вчинення відповідних діянь;

має однаковий зміст для будь-якого злочину певно­

го виду. Вони не тлумачаться окремо з врахуванням інди­

відуальних особливостей конкретного посягання чи осо­

би, яка його вчинила;

є обов'язковим для застосування. При кваліфікації

наявність чи відсутність таких засобів повинна врахову­

ватися обов'язково і неодмінно, це не залежить від угля-

ду, доброї волі працівників правозастосовних органів;

—            істотно впливає на суспільну небезпеку посягання.

Центральне місце серед зазначених засобів диференці­

ації відповідальності займає перший із названих — виді-

 

Кваліфікація злочинів, вчинених за наявності кваліфікуючих...              449

лення різних видів складів злочину за ступенем суспіль­ної небезпеки. Саме цей спосіб найбільш детально регла­ментований в законі. Статті про склади злочинів, виділені з врахуванням ступеня суспільної небезпеки, частіше ви­користовуються на практиці, ніж ті, що регламентують малозначність чи звільнення від кримінальної відпові­дальності при позитивній посткримінальніи поведінці.

Види складів злочи-            За ступенем суспільної небезпе-

ну за ступенем сус- ки склади злочинів прийнято по­пільної небезпеки       діляти на:

прості;

кваліфіковані;

особливо кваліфіковані;

привілеюючі.

Для кожного із них характерна наявність єдиного «ядра» — спільних ознак, притаманних для будь-якого виду одного і того ж злочину. Це ознаки основні для даного злочину будь-якого з видів. Тому їх і іменують ознаками основного складу злочину. Крім того, кваліфіковані, особ­ливо кваліфіковані, привілеюючі склади злочинів містять ще й додаткові ознаки, які впливають на суспільну небез­пеку будь-якого злочину, що належить до даного виду.

Законодавець виділяє вказані види складів злочину далеко не для кожного посягання. Немало злочинів мають лише основний склад. Виділення пільгових складів є вкрай рідкісним в чинному КК. На сьогодні привілеюючі склади злочинів виділені лише щодо умисного вбивства (статті 116—118 КК) та тяжкого тілесного ушкодження (статті 123—124 КК).

У частинах статей, де передбачені кваліфіковані або особливо кваліфіковані склади злочинів, характерним є використання двох або більше альтернативних ознак. На­явність будь-якої з них (з одночасною наявністю ознак ос­новного складу) дає підставу вважати, що має місце пев­ний вид злочину. Тому в таких випадках можна говорити про те, що в законі передбачено кілька кваліфікованих чи особливо кваліфікованих складів злочинів.

Склади злочинів, виділені за їх суспільною небезпе­кою, передбачаються частіше в окремих частинах однієї і

29 — 6-529

 

450          Глава 8

тієї ж статті Особливої частини КК. Винятково рідко вони передбачаються в самостійних статтях Особливої частини (як приклад в КК 2001 р. можна назвати хіба що статті про умисне вбивство за пільгових обставин).

Основний (простий)          Так званий основний (або як

склад злочину      його ще називають — простий,

або ж вчинений без кваліфікуючих

та пільгових ознак) склад злочину — це склад, який містить мінімальну кількість ознак, достатніх для того, щоб визнати діяння злочином. Такі ознаки виражають типовий, такий, що найбільш часто зустрічається в житті, ступінь суспільної небезпеки посягання. Якщо законода­вець оптимально виразив ознаки простого складу злочину в законі, то саме стаття чи частина статті, які передбача­ють ознаки такого складу, в більшості випадків застосо­вуються на практиці. Основний склад злочину є базовим для конструювання всіх інших видів складів злочину, що виділяються за ступенем суспільної небезпеки. Слід уточ­нити, що певний ступінь суспільної небезпеки мають відповідні злочини, як явища дійсності, а не склади зло­чинів — поняття про ці явища.

Склади злочинів, які передбачають більш небезпечні по­сягання — кваліфіковані чи особливо кваліфіковані, чи менш небезпечні — привілеюючі — обов'язково містять в собі ознаки основного складу цього ж злочину. Відповідні скла­ди злочинів конструюються законодавцем шляхом вказів­ки на додаткові (до тих, які є в основному складі злочину) ознаки. Такі додаткові ознаки або є взагалі новими для пев­ного злочину — вони відсутні в основному складі (наприк­лад, суспільно небезпечні наслідки — завдання великої ма­теріальної шкоди — в кваліфікованому складі шахрайства з фінансовими ресурсами (ч. 2 ст. 222 КК) або ж по новому ха­рактеризують зміст ознак, що наявні і в основному складі (наприклад, наслідки крадіжки, вчиненої у великих розмі­рах в ч. 4 ст. 185 КК, які більші за розміром, ніж характерні для складу злочину, передбаченого ч. 1 цієї ж статті КК).

Відсутність хоча б однієї ознаки основного складу зло­чину говорить про те, що ми маємо справу не з іншим ви-

 

Кваліфікація злочинів, вчинених за наявності кваліфікуючих...              451

дом складу певного злочину, а зі складом зовсім іншого злочину, який має кваліфікуватися за іншою статтею кримінального закону. Тому викликає заперечення вик­ладена в одному з підручників позиція, відповідно до якої кваліфікований склад злочину може утворюватися за ра­хунок «заміни» одних ознак складу злочину іншими, або ж коли « окремі елементи чи ознаки основного складу зло­чину перестають бути обов'язковими для кваліфіковано­го чи особливо кваліфікованого складу»1. Приклад, який наводиться для обгрунтування такої думки, аж ніяк не переконує в її правильності, скоріше — навпаки. Те, що в ч. 2 ст. 365 КК спеціально не названі суспільно небез­печні наслідки, які зазначені в частині першій цієї ж статті — істотна шкода державним або громадським інте­ресам або охоронюваним законом правам та інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб — зовсім не озна­чає, що при вчиненні кваліфікованого виду перевищен­ня влади або службових повноважень така шкода не за­подіюється. Перевищення влади або службових повнова­жень, яке супроводжується насильством, застосуванням зброї або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями неодмінно тягне за собою істотну шкоду, принаймні, для авторитету держави або органу чи установи, від імені яких діє винний, шкоду морального характеру для потерпілих осіб тощо. Тому такі наслідки є обов'язковими не лише для простого, а й для кваліфікованого виду цього злочину2. Даний висно­вок випливає ще й із загальновизнаного поняття службо­вого злочину. Відсутність істотної шкоди в діях означає або те, що має місце не службовий злочин, а дисциплі­нарний проступок, або ж, що вчинено злочин проти осо­би чи проти громадського порядку.

1              Кримінальне право України. Загальна частина. — К.: Юрінком

Інтер, 1997. — С 110.

2              Светлов А. Я. Ответственность за должностные преступления. —

К.: Наукова думка, 1978. — С. 178.

29*

 

452          Глава 8

Кваліфікований,  Кваліфікований склад злочину

особливо кваліфіко- — це склад, який містить ознаки ваний, привілейова- основного складу і одну чи кілька ний склади злочинів додаткових ознак, які підвищу­ють суспільну небезпеку посяган­ня. Ці ознаки можуть бути альтернативними або ж стано­вити собою обов'язкове поєднання (комбінацію) кількох ознак. Прикладом останнього є хоча б така кваліфікуюча ознака крадіжки та ряду інших злочинів, як вчинення по­сягання за попередньою змовою групою осіб. Вона має місце тоді, коли:

у вчиненні злочину як виконавці брали участь дві чи

більше особи;

вони змовилися між собою про спільне вчинення зло­

чину;

змова була попередньою.

Особливо кваліфікований склад злочину конструюєть­ся на тих же засадах, що й кваліфікований. Його специ­фіку виражає одна чи кілька ознак, які ще більше підви­щують суспільну небезпеку посягання, порівняно з небез­пекою основного чи кваліфікованого складу злочину. Особливо кваліфікований склад злочину так само, як і кваліфікований, утворюється за рахунок «додавання» особливо кваліфікуючих ознак. Але додаватися вони мо­жуть як до ознак основного, так і кваліфікованого складу злочину.

Таким чином, особливо кваліфікований склад злочи­ну передбачає наявність ознак, обов'язкових для основ­ного чи кваліфікованого складу злочину, та особливо кваліфікуючих ознак. Тобто, за частинами 3, 4 або 5 ста­тей (в яких, звичайно, й передбачається відповідальність за особливо кваліфіковані склади злочинів) діяння може кваліфікуватися лише тоді, коли встановлені також озна­ки складу злочину, передбаченого ч. 1 чи ч. 2 (інколи ч. З, ч. 4) цієї ж статті КК. Так, застосування чи спроба засто­сування предмета, спеціально пристосованого або зазда­легідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, кваліфікується як особливо кваліфіковане хуліганство лише за умови, що встановлено наявність дій, передбаче-

 

Кваліфікація злочинів, вчинених за наявності кваліфікуючих...              453

них частинами 1, 2 або 3 ст. 296 КК. Відсутність в скоєно­му ознак основного чи кваліфікованого складу хуліганства означає, що діяння має кваліфікуватися не як хуліганство, а як інший злочин.

Привілейований склад злочину звичайно утворюєть­ся за рахунок додавання ознак, які зменшують суспільну небезпеку злочину, порівняно з небезпекою основного складу, а тим більше кваліфікованого чи особливо квалі­фікованого. Тому такий склад злочину містить ознаки ос­новного складу (або ж всі чи частину ознак кваліфікова­ного чи особливо кваліфікованого) та додатково ознаки, які названі в диспозиції статті кримінального закону.

Співвідношення між          Викладене означає що між скла-

складами злочину, дами злочину — основним, квалі-

виділеними за сту- фікованим, особливо кваліфікова-

пенем суспільної не- ним, привілейованим — існуєспів-

безпеки відношення частини і цілого. При

цьому основний склад злочину є

«частиною» для кваліфікованого; основний або кваліфі­кований становлять частину особливо кваліфікованого; основний, кваліфікований або особливо кваліфікований становлять собою частину стосовно привілейованого скла­ду злочину.

При кваліфікації злочинів вказане співвідношення між окремими видами їх складів повинно враховуватися на­ступним чином:

злочини, які мають основний та кваліфікований,

особливо кваліфікований, привілейований склади, не мо­

жуть утворювати ідеальну сукупність. У такому випадку

одне діяння належить не до різних складів злочинів, а до

різних видів одного і того ж складу, передбаченого, як

правило, окремими частинами статті кримінального зако­

ну. Водночас, злочини, передбачені різними частинами

однієї і тієї ж статті Особливої частини, можуть утворюва­

ти таку сукупність, якщо вони передбачають склади

різних злочинів;

при конкуренції між вказаними видами злочинів

пріоритет мають норми, які передбачають такі склади:

 

454          Глава 8

кваліфікований — перед основним;

особливо кваліфікований — перед основним і квалі­

фікованим;

привілейований — перед основним, кваліфікованим

і особливо кваліфікованим;

3) якщо в діянні встановлена наявність кількох квалі­фікуючих, особливо кваліфікуючих ознак одного і того ж складу злочину, які альтернативно передбачені в одній і тій же частині статті чи окремій статті Особливої частини або різних частинах статті, то має місце не сукупність зло­чинів, а один злочин з кваліфікованим, особливо кваліфі­кованим складом.

Викладені положення знаходяться в основі конкретних правил кваліфікації злочинів, відповідальність за які диферен­ційована законодавцем шляхом виділення кваліфікуючих, особливо кваліфікуючих, привілеюючих ознак їх складів.