6.4.   Кваліфікація рецидиву злочинів

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 

Поняття і види ре-               Рецидив, як вже відзначалося,

цидиву злочинів  становить собою повторність, пов'я-

зану із засудженням за попередній

злочин. Поняття рецидиву, яке міститься в ст. 34 КК, об­межує його лише випадками вчинення нового умисного злочину особою, засудженою за умисний злочин. Тобто, необережні злочини не можуть утворювати рецидив.

Оскільки рецидив — це вид повторності, то наявність рецидиву означає і наявність цього виду множинності зло­чинів. Якщо закон не виділяє рецидив як ознаку складу злочину, але передбачає посилення відповідальності за наявності повторності, то повторне вчинення злочину осо­бою, яка була засуджена за відповідний злочин, врахо­вується як наявність повторності.

У чинному законодавстві види рецидиву не виділяють­ся. Відповідну класифікацію проводять в теорії криміналь­ного права.

 

Кваліфікація множинності злочинів              373

Рецидив класифікують за різноманітними підстава­ми, зокрема, за кількістю засуджень, була особа вперше засуджена у повнолітньому чи неповнолітньому віці, який проміжок часу пройшов після попереднього засуд­ження, однорідні чи різнорідні злочини, які утворюють рецидив, тощо. Для кримінально-правової кваліфікації значення має:

наявність чи відсутність зв'язку між злочином, за

який особа була засуджена раніше, та новим — рецидив­

ним — посяганням;

вчинений новий злочин після відбування покаран­

ня чи у ході його відбування.

Кваліфікуюче значення має рецидив:

спеціальний — для нього характерно, що особа була

засуджена за певний злочин і знову вчинила злочин, озна­

кою складу якого є вчинення його особою, раніше суди­

мою за такий злочин;

пенітенціарний — має місце за умови, що новий зло­

чин вчинений під час відбування покарання за раніше вчи­

нений злочин, причому це передбачене законом як ознака

складу злочину.

По суті, пенітенціарний рецидив є різновидом спеціаль­ного рецидиву. Але якщо в тому рецидиві, який прийнято іменувати спеціальним, на перший план виходить су­димість не за будь-який раніше вчинений злочин, а за зло­чин певного виду, то для пенітенціарного — факт вчинен­ня злочину у період відбування покарання.

Так званий загальний рецидив — вчинення нового зло­чину особою, яка має непогашену або не зняту судимість, якщо КК не передбачає цього як ознаку простого або ква­ліфікованого (особливо кваліфікованого) складу злочину, при кваліфікації, за єдиним винятком, не враховується. Він має таке ж значення, як і загальна повторність. Ква­ліфікуюче ж значення загальний рецидив має лише в складі злочину, передбаченого ст. 395 КК «Порушення правил адміністративного нагляду», оскільки такий на­гляд встановлюється тільки щодо осіб, які мають су­димість.

 

374

 

Глава 6

 

Вказівка на спеці-               Для кваліфікації спеціального

альний рецидив у КК    рецидиву найбільш важливим є

встановлення того, за який саме зло­чин була засуджена особа раніше. Вказівка на це в КК здійснюється по-різному — в деяких випадках наведена назва злочину, в інших — позначені номери статей Особ­ливої частини КК, ще використовується такий прийом, як посилання на «злочин, передбачений цією статтею».

Вказівка на спеціальний рецидив у статтях Особливої частини КК

 

Стаття Особливої частини КК, її частина, пункт

Злочин, вчинення якого особою, раніше судимою, враховується при кваліфікації

Вказівка на спеціальний рецидив

1

2

3

ч. 2 ст. 133

Зараження венеричною хворобою

Особою, раніше судимою за зараження іншої особи венеричною хворобою

ч. 2 ст. 203

Зайняття забороненими видами господарської діяльності

Особою, раніше судимою за зайняття забороненими видами господарської діяльності

ч. Зет. 212

Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів

Особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів

ч. 2 ст. 225

Обман покупців та замовників

Особою, раніше судимою за обман покупців та замовників

ч. 3 ст. 296

Хуліганство

Особою, раніше судимою за хуліганство

ч. 2 ст. 302

Створення та утримання місць розпусти і звідництво

Особою, раніше судимою за цей злочин

 

Кваліфікація множинності злочинів

 

375

 

 


1

2

3

ч. 2 ст. 164

Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей

 

ч. 2 ст. 165

Ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків

 

ч. 2 ст. 188

Викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж...

 

ч. 2 ст. 201

Контрабанда

 

ч. Зет. 212і

Ухилення від сплати стра­хових внесків на загаль­нообов'язкове державне пенсійне страхування

 

ч. 2 ст. 213

Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом

Особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею

ч. 2 ст. 228

Примушування до антиконкурентних узгоджених дій

 

ч. 2 ст. 248

Незаконне полювання

 

ч. 2 ст. 249

Незаконне зайняття ...водним добувним промислом

 

ч. 2 ст. 382

Невиконання судового рішення

 

ч. 2 ст. 234

Незаконні дії щодо приватизаційних паперів

Особою, раніше судимою за один із злочинів, перед­бачених статтями 233, 235 (цього Кодексу? — В. Н.)

У зв'язку з такою різноманітністю вказівок на злочин, су­димість за який утворює спеціальний рецидив, постає ряд питань:

1) чи має місце рецидив, якщо особа була засуджена за аналогічний злочин, передбачений відповідною статтею КК1960р.?

 

376          Глава 6

що позначається терміном «злочин, передбачений

цією статтею» — чи охоплюється відповідним поняттям

злочин, передбачений цією ж статтею, але яка діяла в по­

передній редакції?

чи має місце рецидив за умови, що діяння, за яке

особа була засуджена, на момент вчинення нового злочи­

ну, не тягне кримінальну відповідальність, причому це

обумовлено не змінами в статті КК, а змінами в інших нор­

мативно-правових актах, до яких слід звертатися у ході

застосування кримінально-правових норм?

при визначенні рецидиву повинні враховуватися

лише судимості, що виникають відповідно до вироків судів

України, чи й засудження в інших державах?

Очевидно, що при відповіді на ці запитання необхідно виходити з положень про дію закону про кримінальну відповідальність у часі та в просторі, які регламентовані в Загальній частині КК.

За загальним правилом, попередня судимість повинна враховуватися при встановленні рецидиву, якщо на мо­мент вчинення другого (рецидивного) злочину діяння, за які особа була засуджена, залишаються злочинними. Це випливає з положень про наступність кримінального за­конодавства. Проведення кодифікації, зміни в редакції статей КК не погапіають правові наслідки раніше вчине­ного злочину, не означає того, що вирішення питань кри­мінальної відповідальності розпочинається «з чистого ли­ста» . Зміни в законі про кримінальну відповідальність не пов'язані з характеристикою особи винного, в тому числі рецидивіста. Відповідна норма прямо передбачена ст. 17 Прикінцевих та перехідних положень до КК 2001 p., де зазначено, що вчинення особою злочину до набрання чин­ності цим Кодексом, а також наявність у такої особи не погашеної і не знятої у встановленому законом порядку судимості враховується при кваліфікації вчиненого нею нового злочину. Тим більш повинна враховуватися су­димість за злочин, передбачений статтею Особливої час­тини цього самого КК, яка діяла в попередній редакції.

Тому, якщо аналізований вид множинності злочинів пов'язується зі вчиненням певного, названого в статті Особ-

 

Кваліфікація множинності злочинів              377

ливої частини КК злочину, або злочину, передбаченого «цією статтею», то рецидив наявний і тоді, коли злочин, за який особа була засуджена, був передбачений статтею ра­ніше чинного акта чи статтею, яка діяла в попередній ре­дакції. У цих випадках має місце поширювальне тлумачен­ня статті КК — під «цією статтею» пропонується розуміти:

власне статтю, що передбачає рецидивний злочин;

статтю, яка буквально не є «цією статтею», а стат­

тею іншого закону чи статтею, яка діяла в іншій редакції.

Враховуючи недоцільність існування в КК положень, які вимагають поширювального тлумачення, бажано було б у майбутньому відмовитися від формулювання «особою, судимою за злочин, передбачений цієї статтею».

У тих же випадках, коли діяння, за яке особа була за­суджена, декриміналізоване, то судимість за нього втра­чає своє юридичне значення. Фактично вона скасовуєть­ся. Це випливає з того, що судимість є похідним наслідком вчинення злочину і засудження за нього. З відпадінням причини виникнення судимості відпадає і наслідок — сама судимість. В КК це прямо не регламентовано (КК не знає поняття «скасування судимості внаслідок декриміналі-зації діяння»), однак випливає з ч. 1 ст. 5 КК, яка перед­бачає, що зворотна сила кримінального закону поширюєть­ся і на осіб, які відбувають покарання або відбули пока­рання, але мають судимість. Тому рецидив відсутній, якщо особа мала судимість за діяння, які декриміналізовані в результаті змін в кримінальному законі.

У зв'язку з цим постає ще одне питання — пов'язана декриміналізація і скасування судимості лише з формаль­ними змінами в законі про кримінальну відповідальність — КК, чи відповідні правові наслідки можуть бути обумов­лені і змінами в нормативно-правових актах інших галу­зей права. Відомо, що у випадках застосування статей Особливої частини з бланкетними диспозиціями та у зв'яз­ку з субсидіарним застосуванням правових норм нерідко обсяг криміналізації змінюється і без змін в КК (це, на­приклад, зміни в переліку заборонених видів господар­ської діяльності, виключення певних видів товарів з чис­ла підакцизних, віднесення певних речовин до наркотич-

 

378          Глава 6

них засобів). Важливі положення, які слід брати до уваги при вирішенні цього питання, містяться в рішенні Кон­ституційного Суду України від 19 квітня 2000 р. «Про зво­ротну дію кримінального закону в часі» (справа № 1-3/ 2000). Конституційний Суд зайняв позицію, згідно з якою зміни в положеннях інших нормативно-правових актів не означають зміни в кримінальному законі і, відповідно, зво­ротна дія кримінального закону не настає. Тому й су­димість не припиняється у випадках, коли через зміни у нормативно-правових актах інших галузей права особа за такі самі діяння зараз не підлягає кримінальній відпові­дальності і не може бути засуджена. Виходячи з викладе­ного, при встановленні наявності рецидиву враховуєть­ся судимість і за діяння, які на момент вчинення нового (рецидивного злочину) не є злочинними у зв'язку зі зміна­ми в нормативно-правових актах інших галузей права.

Що ж до останнього з поставлених питань, то при його вирішенні слід виходити з того, що рецидив утворює лише злочин, за який особа засуджена судом України, та новий злочин, за який ця ж особа підлягає кримінальній відпо­відальності за КК України. Національний суверенітет пе­редбачає врахування правових наслідків засудження на­ціональним судом. Такий підхід виражений у Законі Ук­раїни від 3 березня 1998 р. «Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 р.». Цим Законом відповідний протокол нашою дер­жавою ратифікований із застереженнями, одне з яких по­лягає в тому, що Україна не бере на себе зобов'язання виз­навати та враховувати вироки, винесені судами Договір­них Сторін при вирішенні питання про визнання особи особливо небезпечним рецидивістом, про встановлення факту вчинення злочину повторно. Хоча в цьому акті пря­мо не передбачена відмова від врахування вироків судів іноземних держав при визнанні наявності рецидиву зло­чину (судимості, яка виникає на підставі вироків таких судів), це випливає зі змісту вказаного закону.

Тому можна зробити висновок, що рецидив утворює лише вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість на підставі вироку суду України.

 

Кваліфікація множинності злочинів              379

Правила кваліфіка-             Кваліфікація рецидиву, у тому

ції спеціального ре- числі й спеціального, набагато про-

цидиву   стіша, ніж інших видів множин-

ності. Адже при цьому слід дати

кримінально-правову оцінку лише другому (рецидивному) злочину. Перший же злочин, за який особа була засудже­на, вже отримав свою оцінку у вироку суду. На відміну від вище розглянутих випадків, коли в ході кримінально-пра­вової кваліфікації потрібно перевіряти законність та об­ґрунтованість рішень правозастосовних органів, якими особа притягалася до адміністративної чи інших видів юридичної відповідальності, вирок суду не піддається сум­ніву, оцінці, перевірці.

Спеціальний рецидив за чинним КК в усіх випадках виступає кваліфікуючою чи особливо кваліфікуючою оз­накою. Тому кваліфікація злочину, ознакою складу яко­го є спеціальний рецидив, включає в себе встановлення ознак складу відповідного простого складу злочину.

Виходячи з викладеного, в ході кваліфікації рецидиву злочинів потрібно:

встановити, що особа вчинила новий злочин у пері­

од після вступу в силу вироку за раніше вчинений злочин

і до погашення або зняття судимості за нього;

кваліфікувати новий (рецидивний) злочин — вста­

новити наявність ознак складу простого злочину, враху­

вати положення КК про стадії вчинення злочину, форму

співучасті та вид співучасника;

визначити, що раніше вчинений злочин, за який осо­

ба була засуджена, є таким, на який вказує диспозиція

статті про рецидивний злочин;

остаточно кваліфікувати скоєне з врахуванням

наявності спеціального рецидиву.

Пенітенціарний ре-            Пенітенціарний рецидив за чин-

цидив у КК           ним КК виступає ознакою основно-

го (простого) складу злочину. Про

те, що відповідальність за відповідний злочин настає за наявності такого рецидиву, можна зробити висновок з дис­позиції статті Особливої частини КК — вона повинна

 

380

 

Глава 6

 

містити вказівку, що злочин вчиняється в ході відбуван­ня строкового покарання, до якого раніше було засудже­но особу. Як правило, це вказівка на суб'єкт злочину, яким виступає особа у період відбування покарання.

Вказівка на пенітенціарний рецидив у статтях Особливої частини КК

 

Стаття Особливої частини КК

Злочин, ознакою складу якого є пенітенціарний

Вказівка на пенітенціарний рецидив

 

рецидив

 

ст. 390

Ухилення від

Особою, засудженою до

 

відбування

обмеження волі (ч. 1).

 

покарання у виді

Особи, засудженої до

 

обмеження волі та у

обмеження волі, якій було

 

виді позбавлення

дозволено короткочасний

 

волі

виїзд (ч. 2).

 

 

Особи, засудженої до

 

 

позбавлення волі, якій

 

 

було дозволено

 

 

короткочасний виїзд

ст. 391

Злісна непокора

Особою, яка відбуває

 

вимогам

покарання у виді

 

адміністрації

обмеження волі або у виді

 

виправної установи

позбавлення волі...

ст. 392

Дії, що

Особами, які відбувають

 

дезорганізують

покарання у виді

 

роботу виправних

позбавлення волі чи у виді

 

установ

обмеження волі

ст. 393

Втеча з місця

Особою, яка відбуває

 

позбавлення волі

покарання у виді

 

або з-під варти

позбавлення волі або

 

 

арешту...

ст. 394

Втеча із спеціалі-

 

 

зованого лікуваль-

 

 

ного закладу

 

 

Кваліфікація множинності злочинів              381

Звертає увагу, що для встановлення пенітенціарного рецидиву, за що (за який саме злочин) засуджена особа, значення не має, в КК вказується (і то не в усіх випадках) хіба що вид покарання, в ході відбування якого вчинено рецидивний злочин.

Деякі з видів злочинів — пенітенціарного рецидиву — можуть бути вчинені лише в місцях відбування покаран­ня (виправних установах).

Правила кваліфіка-             Кваліфікація пенітенціарного

ції пенітенціарного    рецидиву в цілому здійснюється так

рецидиву              же, як і загального. Насамперед

вона включає визначення статусу суб'єкта злочину як особи, яка відбуває покарання.

Важливо мати на увазі, що кримінальна відпові­дальність за злочин, який становить собою пенітенціарний рецидив, може наставати лише тоді, коли особа перебуває у місцях відбування покарання на законних підставах.

На це звернув увагу Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови № 2 від 26 березня 1993 р. «Про судову практику в справах про злочини, пов'язані з порушенням режиму відбуван­ня покарання в місцях позбавлення волі». Разом з тим, якщо особа, яка, наприклад, незаконно позбавлена волі, здійснює вте­чу із застосуванням насильства над вартою, то її дії кваліфіку­ються за відповідними статтями про злочини проти особи.

Загалом же кваліфікація пенітенціарного рецидиву включає:

встановлення того, що злочин вчинений особою в

період відбування покарання за раніше вчинений злочин;

підтвердження законності призначення особі пока­

рання, в період відбування якого вона вчинила новий зло­

чин;

кваліфікацію нового (рецидивного) злочину — вста­

новлення наявності ознак складу простого злочину, ква­

ліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак, врахуван­

ня положень КК про стадії вчинення злочину, форму спів­

участі та вид співучасника.