6.2.   Кваліфікація сукупності злочинів

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 

Поняття сукупності            Сукупність злочинів є одним із

злочинів                видів їх множинності. Звідси випли-

ває, що сукупність характеризуєть­ся тими ж ознаками, що й відповідне родове поняття — мно­жинність злочинів, та додатковими видовими ознаками, які виражають специфіку саме цього виду множинності злочинів1.

Видові ознаки сукупності злочинів достатньо повно і точно відображені у її понятті, викладеному в ч. 1 ст. 33 КК. Конкретизуючи ці ознаки, можна сказати, що су­купність злочинів має місце тоді, коли:

1 В юридичній літературі нерідко, виділяючи ознаки сукупності зло­чинів, серед них називають і загальні ознаки множинності (див., напр.: Зеленецкий В. С. Вобуждение уголовного дела при совершении совокуп­ности преступлений // Весы Фемиды. — 2001. — № 3(19). — С. 4).

 

Кваліфікація множинності злочинів              339

вчинене повністю не охоплюється будь-якою однією

статтею Особливої частини КК. Тобто, скоєне потрібно

кваліфікувати за кількома статтями Особливої частини.

У той же час сукупності немає, якщо кваліфікація скоє­

ного відбувається з посиланням на одну статтю Особливої

частини та статтю (статті) Загальної частини КК, оскіль­

ки в такому випадку має місце один злочин;

кожний із злочинів, які утворюють сукупність,

підлягає кваліфікації за окремою статтею чи частиною

статті Особливої частини КК.

Ця ознака дозволяє відмежувати сукупність злочинів від:

рецидиву, при якому злочин, за який особа засуд­

жена, кваліфікувати не потрібно, оскільки він вже отри­

мав кримінально-правову оцінку;

повторності злочинів, яка в певних випадках квалі­

фікується лише за однією статтею Особливої частини КК;

складних одиничних злочинів, які кваліфікуються

лише за однією статтею (частиною, пунктом статті Особ­

ливої частини КК);

ці злочини передбачені різними статтями чи части­

нами статті Особливої частини КК. Таким чином, су­

купність відрізняється від повторності, для якої характерним

є вчинення кількох однорідних чи тотожних злочинів, тобто

тих, які передбачені однією і тією ж чи спорідненими кримі­

нально-правовими нормами. Немає сукупності при вчиненні

одного злочину за наявності кількох кваліфікуючих чи особ­

ливо кваліфікуючих ознак, передбачених різними частина­

ми або пунктами однієї статті Особливої частини КК;

за жодний із злочинів, які утворюють сукупність,

особу не було засуджено. Це означає, що всі такі злочини

вчинені до винесення вироку хоча б за один із них. За цією

ознакою сукупність злочинів відмежовується від так зва­

ної сукупності вироків. У певній мірі вказана ознака «пе­

рекликається» з першою з виділених ознак сукупності зло­

чинів, також відмежовує сукупність злочинів від такого

виду множинності, як рецидив.

З поняття сукупності злочинів випливає, що при її на­явності кожний із злочинів кваліфікується окремо, а відповідальність настає за двома чи більше статтями Особ­ливої частини КК.

22*

 

340          Глава 6

Види сукупності зло-         У ст. 33 КК види сукупності не

чинів      виділяються. Однак в теорії кримі-

нального права і правозастосовній

практиці традиційно виділяються два види сукупності злочинів: реальна та ідеальна. Підставою поділу сукуп­ності на види є кількість діянь, якими вчиняється два чи більше злочини. Адже два чи більше злочини можуть бути виконані як внаслідок вчинення кількох діянь, так і внас­лідок одного діяння.

Реальна сукупність має місце тоді, коли особа вчиняє два чи більше злочини двома чи більше діяннями.

Ідеальна сукупність передбачає, що два чи більше злочини виконуються одним діянням.

В юридичній літературі відзначається, що реальна су­купність набагато частіше зустрічається в судовій прак­тиці, ніж ідеальна, а саме в 90% випадків1.

При цьому, кожний із видів сукупності характери­зується тими ж ознаками, що множинність злочинів вза­галі і сукупність злочинів зокрема, а також своїми видо­вими ознаками. Звідси випливає, що як при реальній, так і при ідеальній сукупності вчинене кваліфікується за дво­ма чи більше статтями Особливої частини КК.

Проблема кваліфікації сукупності кожного із видів полягає у виявленні того, чи взагалі має місце сукупність, а чи вчинено одиничний злочин, можуть чи не можуть певні діяння утворювати сукупність. Тобто, потрібно чи не потрібно все вчинене кваліфікувати за кількома стат­тями Особливої частини КК, чи ж воно поглинається (охоп­люється) якоюсь однією статтею.

Кваліфікація реаль-            Реальна сукупність злочинів, як

ної сукупності зло- вже відзначалося, по суті становить

чинів      собою повторення злочинів. Тобто,

має місце ситуація, коли одна і та ж

особа спочатку скоює один злочин, а згодом, до засуджен­ня за перше посягання, вчиняє наступний злочин (на­ступні злочини).

1 Бажанов М. И. Множественность преступлений по уголовному пра­ву Украины. — С. 34.

 

Кваліфікація множинності злочинів              341

На відміну від ідеальної сукупності, при реальній між окремими злочинами є певний розрив у часі. У зв'язку з цим якихось особливих проблем в кваліфікації реальної сукупності злочинів не виникає. Однак в правозастосовній практиці і при кваліфікації реальної сукупності злочинів допускаються помилки. Найбільш поширеними з них є:

ігнорування того, що за один чи кілька злочинів за­

кінчилися строки давності;

не притягнення до кримінальної відповідальності за

злочини, які видаються «неістотними» порівняно з інши­

ми вчиненими посяганнями;

відсутність диференційованого підходу до визначен­

ня стадії та до визначення наявності або відсутності спів­

участі щодо кожного із злочинів, які утворюють сукупність.

Поняття ідеальної               Ідеальна сукупність злочинів

сукупності злочинів    характеризується усіма загальними

ознаками сукупності, які сформуль­овані в ст. 33 КК та які розглянуті вище. Крім того, цей вид сукупності злочинів характеризується ще й однією специфічною ознакою — два або більше злочинів вчиня­ються одним і тим же діянням. Причому, одне діяння вчи­няється в один і той же час, в одному і тому ж місці. Таке діяння одночасно є ознакою складів різних злочинів, внас­лідок чого й утворюється сукупність злочинів. Звичайно, про ідеальну сукупність говорять тоді, коли заподіяні сус­пільно небезпечні наслідки, які повністю не описані в жодній із статей Особливої частини КК, має місце пося­гання на кілька різних об'єктів кримінально-правової охо­рони.

Класичним прикладом ідеальної сукупності є здійснення підпалу будинку для того, щоб спричинити смерть людини, яка там знаходиться. У такому разі одним діянням виконується два злочини — умисне знищення або пошкодження майна та умисне вбивство.

Очевидно, що далеко не завжди одним діянням «вдаєть­ся» вчинити одразу кілька злочинів. Є склади злочинів,

 

342          Глава 6

діяння в яких настільки різнорідні, що одним і тим же діянням виконати їх неможливо. Існують й інші обстави­ни, які виключають наявність ідеальної сукупності, а тим самим і необхідність кваліфікації скоєного за кількома статтями Особливої частини КК. Тому для конкретизації поняття ідеальної сукупності злочинів та з'ясування того, як же вона кваліфікується, потрібно перерахувати випад­ки, коли ідеальна сукупність не може мати місце та відме­жувати її від суміжних кримінально-правових явищ.

Випадки, коли іде-              Як вже відзначалося, наявність

альна сукупність не сукупності злочинів звичайно по­може мати місця         в'язується з настанням наслідків,

які не охоплюються жодною однією

статтею Особливої частини КК, заподіянням шкоди різним об'єктам. Тому випадки, коли ситуація нагадує ідеальну сукупність злочинів, але насправді нею не є, пов'язані з характером об'єкта (об'єктів), який порушується внаслі­док посягання, особливостями самого діяння та змістом наслідків, які настали, конструкціями статей Особливої частини КК.

Аналіз чинного законодавства дозволяє вказати такі випадки, коли одним діянням не можна вчинити кілька злочинів — ідеальна сукупність злочинів відсутня:

1) діянням заподіяні наслідки, які вказують на по­рушення підпорядкованих між собою об'єктів (коли одні об'єкти «входять» у більш широкі), причому має місце од­накова форма вини.

Наприклад, умисно заподіяне тілесне ушкодження, яке викли­кало смерть потерпілого. Тут має місце один злочин, оскільки охоро-нюваний об'єкт — здоров'я іншої особи «поглинається» іншим — життя іншої особи, який теж порушений цим же діянням.

При різних формах вини не виключається наявність сукупності умисного і необережного злочину.

Зокрема, умисне заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження та заподіяння смерті через необережність одним діянням кваліфікується за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 119 КК;

 

Кваліфікація множинності злочинів              343

2)             діянням заподіяно кілька однакових наслідків, які

відносяться до одного і того ж об'єкта.

Винний зіштовхнув потерпілого з висоти, при падінні той поламав руку і ногу, кожне із заподіяних ушкоджень становить собою тілесне ушкодження середньої тяжкості. Скоєне кваліфі­кується як один злочин, передбачений ст. 122 КК.

Якщо ж однакові наслідки стосуються різних об'єктів, то має місце сукупність злочинів.

Уявімо, що винний кинув гранату в народного депутата Ук­раїни поряд з яким перебував його помічник. Метою дій було вбивство депутата у зв'язку з його державною діяльністю та вбив­ство помічника депутата у зв'язку з виконанням ним своїх служ­бових обов'язків. Внаслідок таких дій загинули як депутат, так і його помічник. Скоєне має бути кваліфіковане за сукупністю: ст. 112, пп. 5, 8 ч. 2 ст. 115 КК;

3)             діянням заподіяні наслідки, які полягають у по­

рушенні кількох тотожних об'єктів, причому, шкода

заподіяна одному і тому ж потерпілому. Наприклад,

вчинено підпал, який спричинив знищення майна кількох

видів, яке належить одній і тій же особі. У той же час ви­

дається, що вчинення діяння, спрямованого проти кількох

потерпілих, вимагає окремо кваліфікувати посягання сто­

совно кожного з них. Лише така кваліфікація відповіда­

тиме вимогам її індивідуалізації та повноти, забезпечить

призначення справедливого покарання, слугуватиме га­

рантією реалізації прав кожного потерпілого.

Тому при захопленні кількох десятків чи сотень заручників аж ніяк не можна обійтися інкримінуванням ст. 147 КК лише один раз, тим більше, що кваліфікуючі ознаки, які стосуються віку потерпілого, настання тяжких наслідків можуть мати місце лише щодо окремих із потерпілих.

Щоправда, виходячи з визначення поняття сукупності злочинів, яке міститься в ч. 1 ст. 33 КК, така кваліфіка­ція не може мати місце;

 

344          Глава 6

якщо злочин вчиняється лише шляхом активної

поведінки — дії, а інший може вчинятися тільки шля­

хом бездіяльності, або ж навпаки — має місце без­

діяльність, а інший злочин вчиняється тільки шляхом

дії. Ідеальна сукупність в такому випадку немислима, ос­

кільки один і той же акт поведінки не може водночас вис­

тупати і як дія, і як бездіяльність;

у зв'язку з особливостями суб'єктивного ставлен­

ня до вчиненого діяння. Можлива ідеальна сукупність

кількох умисних чи кількох необережних злочинів, а та­

кож умисного та необережного злочинів. Однак виклю­

чається ідеальна сукупність необережного та умисного

злочинів — якщо особа не усвідомлює суспільної небезпе­

ки свого діяння (при необережному посяганні), то вона не

може умисно діяти і щодо іншого злочину;

вчиненим діянням виконуються злочини, які є обо­

в'язковою (конститутивною) ознакою посягання, пе­

редбаченого однією статтею Особливої частини КК.

Так, відсутня сукупність злочинів, коли здійснюється при­власнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зло­вживання службовою особою своїм службовим становищем, коли має місце знищення майна у ході диверсії, тощо;

7)             якщо вчинене діяння передбачене кількома кримі­

нально-правовими нормами, які передбачають різні

види складу одного і того ж злочину. Не можуть утворю­

вати ідеальної сукупності простий і кваліфікований, особ­

ливо кваліфікований, привілейовані види злочину.

Наприклад, вбивство не може бути кваліфіковане як вчине­не одночасно і при перевищенні меж необхідної оборони, і в стані сильного душевного хвилювання;

якщо вчинене діяння є попередньою стадією вчи­

нення того самого злочину;

якщо вчинене діяння становить собою складову

злочину, виконаного в співучасті і не передбачене як

самостійне кримінально каране діяння. В той же час

організаторські, підбурювальні чи пособницькі дії, які

 

Кваліфікація множинності злочинів

 

345

 

становлять собою самостійний злочин, кваліфікуються за сукупністю.

Наприклад, з метою примусити неповнолітнього взяти участь у квартирній крадіжці його було побито, при цьому заподіяні се­редньої тяжкості тілесні ушкодження. Тут має місце сукупність злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 27 — ч. З ст. 185 КК.

Таким чином, можна виділити типові правозастосовні ситуації, при яких сукупність злочинів відсутня, — скоє­не кваліфікується лише за однією статтею Особливої час­тини КК, або ж навпаки, констатується сукупність зло­чинів, що передбачає кваліфікацію за кількома статтями Особливої частини:

 

Характерно для ідеальної сукупності злочинів

Сукупність злочинів відсутня (має місце один злочин)

1

2

Порушення підпорядкованих між собою об'єктів при різних формах вини

Порушення підпорядкованих між собою об'єктів при однаковій формі вини

Заподіяні різні наслідки чи вони належать до різних об'єктів

Кілька однакових наслідків належать до одного і того ж об'єкта

Заподіяна однорідна шкода кільком потерпілим1

Заподіяна однорідна шкода одному і тому ж потерпілому

Злочини вчиняються однаковою дією

Злочин вчинено шляхом активної поведінки, а інший може вчинятися лише шляхом бездіяльності чи навпаки

Два чи більше злочини вчиняються з однаковою формою вини

Діяння вчиняється через необережність, а інший злочини — умисний

1 Позиція автора не повністю узгоджується з чинним КК. Це, ско­ріше, пропозиція, для реалізації якої доцільно внести зміни у ч. 1 ст. 33 КК — передбачити можлиість сукупності злочинів, відповідальність за які встановлена однією і тією ж статтею Особливої частини КК.

 

346

 

Глава 6

 

 


1

2

Діяння не виступає обов'язковою ознакою іншого злочину

Діянням виконується злочин, який є обов'язковою ознакою іншого злочину

Кілька норм містять різні види злочинів

Кілька норм містять різні види одного й того ж злочину

Діяння становить одночасно і стадію вчинення певного злочину, і самостійний інший злочин

Діянням виконується попередня стадія того ж самого злочину

Діяння становить одночасно складову злочину, виконаного в співучасті, і передбачене як самостійний злочин

Діяння становить собою складову злочину, виконаного в співучасті, і не передбачене як самостійний злочин