ГЛАВА 6 Кваліфікація множинності злочинів

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 

Вище розглядалися питання кваліфікації тих випадків, коли у вчиненні одного злочину брали участь дві чи більше особи, тобто злочинів, вчи­нених у співучасті. У житті нерідко зустрічають­ся і ситуації, коли одна особа чи група осіб вчи­няє два чи більше злочинів, тобто, коли у скоє­ному одним суб'єктом має місце множинність злочинів. У зв'язку з кримінально-правовою оцін­кою таких випадків постає ряд питань, зокрема, чи потрібно окремо кваліфікувати кожний окре­мий злочин, що вчинено, якою має бути остаточ­на кваліфікація — за однією статтею Особливої частини чи за кількома. Ще складніше оцінити скоєне тоді, коли множинність злочинів по­єднується з іншими інститутами кримінального права — стадіями вчинення злочину, співучас­тю, конкуренцією статей закону тощо. При цьо­му організовані форми співучасті у злочині пря­мо пов'язані з множинністю. Адже організована група передбачає вчинення «цього та іншого (інших) злочинів» (ч. З ст. 28 КК), злочинна

 

Кваліфікація множинності злочинів              327

організація створюється «для спільної злочинної діяль­ності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особ­ливо тяжких злочинів» (ч. 4 ст. 28 КК). Тому необхідно встановити, чи охоплюється нормами про організовану злочинну діяльність вчинення їх учасниками посягань, передбачених іншими статтями Особливої частини КК, вирішити ряд інших питань, прямої відповіді на які в кри­мінальному законі немає.

КК України 2001 р., на відміну від раніше чинного кри­мінального законодавства, містить окремі норми, які при­свячені множинності злочинів, — вони об'єднані у розділ VII Загальної частини. Не використовуючи терміна «мно­жинність злочинів», закон дає поняття окремих видів мно­жинності — повторності, сукупності та рецидиву злочинів. Однак законодавчі формулювання подекуди недостатньо чіткі й далеко не вичерпні, питання кваліфікації ні у цьо­му розділі, ні в інших статтях КК не регламентуються.

Разом з тим, і в теорії, і на практиці багато питань ви­рішуються суперечливо. Не займає єдиної позиції з при­воду кваліфікації множинності злочинів і Верховний Суд України, у постановах якого є ряд суперечливих поло­жень, які стосуються кваліфікації при множинності зло­чинів. Так, щодо одних категорій злочинів вищий судо­вий орган держави вважає необхідним окремо кваліфіку­вати кожний злочин, який входить у множинність, в інших же випадках рекомендує оцінювати все скоєне як посягання, передбачене однією статтею Особливої части­ни КК. Непослідовною є і позиція щодо можливості сукуп­ності злочинів, передбачених різними частинами однієї і тієї ж статті КК.

Опубліковані теоретичні праці присвячені, головним чином, з'ясуванню поняття множинності злочинів, окре­мих її видів. У той же час питанням кваліфікації відповід­них посягань увага по суті не приділяється. Хоча існує гостра потреба у їх аналізі, насамперед під кутом зору реа­лізації принципів кримінально-правової кваліфікації.

Вказані моменти і обумовлюють необхідність окремо­го розгляду питань, які стосуються кваліфікації множин­ності злочинів.

 

328          Глава 6