4.1.   Кваліфікація закінченого злочину

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 

Види стадій вчинен-           Відомо, що у теорії кримінально-

ня злочину, які вра- го права та у кримінальному зако-

ховуються при ква- нодавстві виділяють три стадії зло-

ліфікації чину, які враховуються при квалі-

фікації посягання:

готування до злочину;

замах на злочин;

закінчений злочин.

Так зване виявлення умислу («голий умисел») — тоб­то намір вчинити злочин, який не виразився зовні у кон­кретних діяннях, не є злочином, не тягне кримінальної відповідальності, а, отже, і кримінально-правовій квалі­фікації не підлягає. Адже злочин, відповідно до ст. 11 КК, це — дія або бездіяльність.

Готування до злочину та замах на нього у КК називаєть­ся незакінченим злочином, у теорії та на практиці їх ще прийнято називати попередньою злочинною діяльністю (або попередніми стадіями вчинення злочину).

Наявність вказаних стадій вчинення злочину не означає, що всі злочини, які вчиняються з прямим умислом, обов'яз­ково проходять усі стадії або що наявність стадій взагалі обо­в'язкова для кожного умисного злочину1. Посягання квалі­фікується як готування до злочину чи замах на нього лише тоді, коли злочинна діяльність перервана на відповідній стадії. Якщо ж злочин продовжується — після приготуваль-них дій вчиняються ті, що оцінюються як замах, або має місце закінчений злочин, то стадії готування до злочину, за­маху на нього самостійній кваліфікації не підлягають. Має

1 Здравомыслов Б. В. Стадии совершения умышленного преступле­ния. — М.: ВЮЗИ, 1960. — С. 5.

 

136          Глава 4

місце так зване поглинання більш пізньою стадією вчинен­ня злочину попередньої стадії. У юридичній літературі об­ґрунтовано зазначалася наявність ієрархії стадій вчинення злочину, сутність якої полягає у тому, що кожна нижчесто-яща стадія є складовою вищестоящої, а будь-яка вищестоя­ща охоплює нижчестоящу1. Кожне діяння досягає якоїсь однієї стадії. Діяння не може досягти одночасно двох стадій його вчинення, а тому воно завжди повинно кваліфікувати­ся за навйвищою стадією його завершеності2.

Урахування стадії вчинення злочину при його кваліфі­кації полягає:

у побудові формули кваліфікації, яка щодо кожної

із стадій має специфічний зміст;

у оцінці певних видів злочинної діяльності як неза-

кінчених злочинів;

у вирішенні питань конкуренції закінчених та не-

закінчених злочинів;

у визнанні наявності сукупності у випадках, коли

попередня злочинна діяльність становить собою само­

стійний закінчений злочин.

Поняття закінчено-             Закінчений злочин — це типо-

го злочину. Загаль- вий вид злочину, ознаки котрого

не правило           встановлені у нормах Особливої ча-

стини КК, стосовно якого сконст­руйовані основні інститути Загальної частини (вина, співу­часть, причетність тощо).

За загальним правилом, злочин визнається закінче­ним, якщо у фактично скоєному є всі ознаки посягання, передбачені статтею Особливої частини КК. З наведеного випливає, що при визначенні моменту закінчення злочи­ну потрібно враховувати:

1              Див.: Коржанский Н. И. Иерархия уголовно-правовых институ­

тов / Проблемы применения правовых норм на предварительном след­

ствии: Сб. науч. трудов. — Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1982. —

С. 64—65.

2              Коржанский Н. И. Зазнач, праця. — С. 65; Ребане И. А. О соучас­

тии на стадии предварительной преступной деятельности (вопросы

квалификации) // Уч. зап. Тартусского гос. ун-та: Труды по правоведе­

нию. — Вып. 696. — Тарту, 1985. — С. 5.

 

Кваліфікація злочину з урахуванням стадії його вчинення      137

1)             описання злочину в Особливій частині К К — чим

більше ознак злочину названо у диспозиції статті КК, тим більше їх потрібно для того, щоб були підстави вважати злочин закінченим;

2)             фактичне виконання об'єктивної сторони злочи­

ну — злочин може бути визнаний закінченим лише тоді,

коли є всі обов'язкові ознаки об'єктивної сторони.

У статтях Особливої частини КК злочини описуються по-різному, що враховується при визначенні моменту закінчен­ня передбачених відповідними нормами злочинів. Можуть бути виділені, принаймні, три варіанти формулювання диспозицій кримінально-правових норм і, відповідно, три різновиди вище сформульованого правила про момент закінчення злочину — стосовно злочину з матеріальним складом, формальним складом, усіченим складом. Існують також особливості у моменті закінчення так званих склад­них одиничних злочинів — триваючих, продовжуваних, складених, а також злочинів, вчинених у співучасті.

Момент закінчення            Матеріальний склад злочину має

злочину з матері- місце тоді, коли у диспозиції статті

альним складом  назване і суспільно небезпечне діян-

ня, і наслідки злочину або тільки

наслідки. Причому може називатися лише один наслідок, декілька альтернативних наслідків, кілька обов'язкових наслідків.

Загалом злочин з матеріальним складом вважається закінченим тоді, коли настали суспільно небезпечні на­слідки посягання, передбачені диспозицією статті Особ­ливої частини кримінального закону.

Якщо у статті Особливої частини названо декілька обо­в'язкових наслідків злочину, то такий злочин є закінче­ним з моменту настання усіх обов'язкових наслідків. При цьому один з наслідків, вказаний у диспозиції статті, є проміжним на шляху до іншого (інших) — кінцевого (кінцевих). Наприклад, посягання, передбачене ч. 2 ст. 121 КК, вважається закінченим тоді, коли мають місце на­слідки і у вигляді тяжкого тілесного ушкодження, і смерті потерпілого; злочин, передбачений ч. 2 ст. 194 КК, закін­чений за умови, що відбулося як знищення або пошко-

 

138          Глава 4

дження чужого майна (тобто приведення його у стан повної чи часткової непридатності), так і заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах або загибель людей чи інші тяжкі наслідки. Настання лише одного (проміжно­го) наслідку не дає підстав кваліфікувати злочин як закін­чений, настання ж тільки кінцевого наслідку (без про­міжного) свідчить про те, що має місце якийсь інший склад злочину. Так, заподіяння смерті через необережність, без наявності умисного тяжкого тілесного ушкодження ква­ліфікується не як закінчений злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК, а за ст. 119 КК чи за іншими статтями Особли­вої частини, які передбачають заподіяння смерті через не­обережність.

Коли у статті Особливої частини названо декілька наслідків альтернативно (для цього характерно викорис­тання сполучників «або-або», «а так само», «чи», прийом перерахування «через кому»), то для визнання злочину закінченим достатньо настання хоча б одного з таких наслідків. Наприклад, злочин, передбачений ч. 2 ст. 345 КК, є закінченим з моменту заподіяння потерпілому або легкого, або середньої тяжкості тілесного ушкодження.

У статтях Особливої частини чинного КК зустрічаєть­ся і такий прийом формулювання диспозиції, коли вико­ристані терміни охоплюють як відповідну дію, так і на­слідки. Мова йде, зокрема, про злочини, які законодавцем названі «посягання на життя» (статті 112, 348, 379, 400, 443 КК). У теорії кримінального права і на практиці за­гальновизнано, що зворот «посягання на життя» охоплює як заподіяння смерті, так і замах на вбивство. Наведена позиція неодноразово закріплена у постановах Пленуму Верховного Суду України1. Склад такого злочину є одно-

1 Про застосування судами законодавства, що передбачає відпові­дальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність праці­вників правоохоронних органів: п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 р. № 8; Про судову практику в спра­вах про злочини проти життя і здоров'я людини: пп. «в» п. 28 постано­ви Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р. № 1 // Бюле­тень законодавства і юридичної практики України. — К.: Юрінком, 1995. — №1. — С 95, 164.

 

Кваліфікація злочину з урахуванням стадії його вчинення      139

часно і матеріальним, і формальним. Як закінчене таке по­сягання кваліфікується не лише тоді, коли настали на­слідки у вигляді смерті, а й коли виконана дія, спрямова­на на позбавлення життя потерпілого — має місце замах на вбивство відповідної особи.

Момент закінчення            Формальний склад злочину має

злочину з формаль- місце тоді, коли у диспозиції статті

ним складом        вказане суспільно небезпечне діян-

ня, а наслідки не називаються (вони

«упущені»). У формальних складах злочинів може бути одне діяння, декілька обов'язкових або кілька альтерна­тивних діянь.

Злочин з формальним складом вважається закінченим тоді, коли повністю виконане (завершене) діяння, що назване у диспозиції статті Особливої частини як озна­ка складу такого посягання.

Якщо у диспозиції статті Особливої частини названо декілька обов'язкових діянь, то такий злочин вважається закінченим з моменту виконання всіх обов'язкових діянь. Так, самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи (ст. 353 КК) є закінченим злочи­ном тоді, коли 1) вчинене самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи і 2) вчинені будь-які суспільно небезпечні діяння. Виконання лише одного з обов'язкових діянь не є підставою кваліфікувати злочин як закінчене посягання.

Злочин з формальним складом з декількома альтерна­тивними діяннями є закінченим тоді, коли повністю ви­конане хоча б одне з альтернативних діянь. Так, посяган­ня, передбачене ст. 199 КК, є закінченим з моменту вико­нання будь-якої із семи дій, які входять в об'єктивну сторону цього делікту: 1) виготовлення; 2) зберігання; 3) придбання; 4) перевезення; 5) пересилання; 6) ввезення в Україну з метою збуту; 7) збут вказаних у диспозиції статті предметів (підробленої національної валюти України, іно­земної валюти, державних цінних паперів чи білетів дер­жавної лотереї).

 

140          Глава 4

Момент закінчення            Крім матеріальних і формаль-

злочину з усіченим них складів злочинів, у теорії кри-

складом мінального права та на практиці

виділяють ще й усічені склади зло­чинів. Він має місце тоді, коли у диспозиції статті Особли­вої частини, як ознака об'єктивної сторони, вказується на незакінчене діяння. У юридичній літературі зазначаєть­ся, що законодавець, залежно від описання діяння у кри­мінально-правовій нормі, переносить момент його закін­чення на більш ранню стадію — готування до злочину чи замаху на нього (як приклад наводиться розбій та банди­тизм)1. З такою оцінкою погодитися важко. Адже в усіче­них складах відповідні стадії вчинення злочину взагалі не можуть мати місце, оскільки вже початок виконання діян­ня визнається закінченим злочином.

Тому злочин з усіченим складом вважається закінченим з моменту початку виконання суспільно небезпечного діян­ня, вказаного у диспозиції статті Особливої частини.

Викладені вище положення, які стосуються загальних правил про момент закінчення злочинів з матеріальним, формальним, формально-матеріальним та усіченим скла­дом, схематично зображено на схемі 1.

Момент закінчення            Поняття триваючого злочину ви-

триваючого злочину    робила теорія кримінального права,

його сприйняла слідчо-прокурорська

та судова практика2. Виділення серед усіх злочинів так зва­них триваючих грунтується на тому, що їх об'єктивна сторо­на ніби розтягнута у часі. «Тривалість» таких злочинів ут­ворюється не за рахунок початкового акту поведінки, а за рахунок наступної бездіяльності, яка продовжується до по­кладення йому краю чи добровільного припинення3. Весь цей

1              Уголовное право Украинской ССР на современном этапе. Часть

Общая. — К.: Наукова думка, 1985. — С. 230—231.

2              В юридичній літературі висловлена думка, що поняття триваючо­

го злочину не потрібне (див.: Зыков В. Нужно ли понятие длящихся пре­

ступлений? // Соц. законность. — 1984. — № 9. — С. 53). Однак поши­

рення та підтримки ця позиція не знайшла.

3              Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступления. — М.: Госю-

риздат, 1960. — С 94—95.

 

Кваліфікація злочину з урахуванням стадії його вчинення

 

141

 

Момент закінчення злочину

 

н з матеріальним складом

 

Злочин з усіченим складом

 

Злочин з формальним складом

 

 

 

Закінчений з

настанням передбачених диспо­зицією статті КК

суспільно

небезпечних

наслідків посягання

 

Зак нчений з початку

передбаченого диспозицією статті КК

 

Закінчений з моменту завершення виконання діяння, передбаченого диспозицією статті КК

 

Злочин з формально-

 

З одним     3 кількома діянням      альтерн

З одним         3 кількома    3 кількома

наслідком        альтерна-    обов'язко-

ТИВНИМИ           ВИМИ

наслідками           наслідками

мент     І)

 

-н-

 

складом

ЗакінчениЙ з моменту або виконання діяння, або настання наслідків

5

 

З КІЛЬКОМ

обов'язко

вними    вимн

ннями         діяннями

 

Схема 1. Момент закінчення злочину

період винний перебуває, як пишуть у літературі, у злочин­ному стані. До того часу, поки триває відповідна злочинна поведінка, щодо такого злочину не починають перебігати строки давності притягнення до кримінальної відповідаль­ності, не може бути застосоване помилування та амністія.

Досягнувши стадії закінченого злочину, вказане пося­гання юридично є закінченим, а фактично ще продовжує вчинятися, триває протягом певного часу. Типовими при­кладами триваючих злочинів є дезертирство, незаконне зберігання зброї тощо.

Поняття триваючого злочину викладене у постанові Пленуму Верховного Суду колишнього СРСР від 4 берез­ня 1929 р. (із змінами, внесеними постановою Пленуму № 1 від 14 березня 1963 р.) «Про умови застосування давності та амністії до триваючих та продовжуваних злочинів».

У п. 1 цієї постанови вказано, що такого роду злочини харак­теризуються безперервним виконанням складу певного злочин­ного діяння. Триваючий злочин починається з якої-небудь зло­чинної дії (наприклад, при самовільній відлучці) або з акту зло-

 

142          Глава 4

чинної бездіяльності (при недонесенні про злочин). Тобто, трива­ючий злочин можна визначити, як дію або бездіяльність, поєднані з наступним тривалим невиконанням обов'язків, покладених на винного законом під загрозою кримінального переслідування1. Ро­з'яснюючи положення, пов'язані з часовими рамками вчинення триваючого злочину, постанова вказує: він починається з момен­ту вчинення злочинної дії (бездіяльності) і закінчується внаслі­док дій самого винного, спрямованих до припинення злочину, або настання подій, що перешкоджають вчиненню злочину (на­приклад, втручання органів влади)2. Далі у вказаній постанові визначається, що амністія застосовується до тих триваючих зло­чинів, які закінчилися до її видання, строк давності обчислюєть­ся з часу їх припинення за волею чи всупереч волі винного.

Разом з тим ні у наведеній постанові, ні у юридичній літературі спеціально не розглядається питання про те, як має кваліфікуватися триваючий злочин. Видається, що на триваючий злочин повністю поширюється загальне пра­вило: злочин кваліфікується як закінчений (тобто, без по­силання на ч. 1 ст. 14, ч. 2 або ч. З ст. 15 КК, а лише за статтею Особливої частини) тоді, коли у скоєному є всі оз­наки, передбачені диспозицією статті Особливої частини. Оскільки законодавство передбачає триваючі злочини лише з формальним складом, то вони кваліфікуються як закінчені тоді, коли виконане діяння, яке є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони. Наприклад, вже саме по собі самовільне залишення частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби повинно кваліфікувати­ся за відповідною частиною ст. 408 КК незалежно від на­ступної поведінки особи чи дій органів влади.

Момент закінчення            Продовжуваний злочин харак-

продовжуваного зло- терний тим, що вчиняється шляхом

чину       декількох дій, спрямованих на до-

сягнення єдиної мети. Характерни­ми прикладами продовжуваного злочину є викрадення речі частинами.

1              Сборник постановлений Пленумов Верховных судов СССР и

РСФСР (Российской Федерации) по уголовным делам. — М.: Издатель­

ство «СПАРК», 1996. — С. 5.

2              Там само. — С. 6.

 

Кваліфікація злочину з урахуванням стадії його вчинення      143

Даючи поняття і викладаючи свою позицію щодо початку і моменту закінчення продовжуваних злочинів, Пленум Верховного Суду колишнього СРСР у названій вище постанові вказав, що це злочини, які складаються з ряду тотожних злочинних дій, спря­мованих до єдиної мети і котрі складають у сукупності єдиний злочин, вони характеризуються тривалістю злочинної дії; почат­ком продовжуваного злочину належить вважати вчинення першої дії з декількох тотожних, що становлять один триваючий злочин, а закінченим — момент вчинення останньої злочинної дії1.

Це роз'яснення потребує, принаймні, уточнення з низ­ки положень:

правила щодо моменту закінчення злочинів, які ба­

зуються на врахуванні виду складу злочину, повністю по­

ширюються і на продовжувані злочини. Тому важко пого­

дитися, що при визначенні моменту закінчення продов­

жуваних злочинів треба брати до уваги лише момент

вчинення дії — злочини з матеріальним складом повинні

визнаватися закінченими з моменту настання наслідків,

передбачених диспозицією статті Особливої частини КК;

необхідно з'ясувати, що слід вважати «останньою

злочинною дією». Адже з постанови не вбачається, чи це

останній за часом вчинення акт поведінки винного, чи дія,

за наявності якої має місце закінчений склад відповідно­

го злочину;

слід уточнити момент закінчення продовжуваного

злочину тоді, коли він складається з діянь, кожне з яких

становить адміністративний проступок чи інше правопору­

шення, що не є злочином. Відомо, що продовжуваний зло­

чин може складатися з декількох діянь, кожне з яких (саме

по собі чи внаслідок заподіяння відповідних наслідків) ста­

новить адміністративний проступок, інше правопорушен­

ня і лише у сукупності — продовжуваний злочин.

Наприклад, якщо винний у три прийоми викрадає костюм, що складається з брюк, вартістю два неоподатковуваних мініму-

1 Сборник постановлений Пленумов Верховных судов СССР и РСФСР (Российской Федерации) по уголовным делам. — М.: Издатель­ство «СПАРК», 1996. — С. 6.

 

144         __           Глава 4

ми доходів громадян, камізельки, яка окремо коштує суму, екві­валентну одному неоподатковуваному мінімуму, та піджака ціною у три неоподатковуваних мінімуми, то кожне окреме по­сягання становить дрібне розкрадання — адміністративний про­ступок. Тільки вчинення третього викрадення перетворює таке посягання у злочин;

4) потрібно визначити момент закінчення продовжува­ного злочину, який складається з декількох посягань, ок­ремі з яких становлять собою злочин. Тоді, коли повторен­ня посягань («накопичення наслідків») призводить до зміни кваліфікації. Наприклад, коли чергова крадіжка означає, що загальна вартість викраденого перевищує розмір, достатній для визнання крадіжки такою, яка вчи­нена у великих чи особливо великих розмірах.

З урахуванням викладених вище зауважень слід роз­глянути питання про момент закінчення продовжуваного злочину конкретніше.

При кваліфікації продовжуваного злочину, який складається з декількох проступків, потрібно виділя­ти дві ситуацїі.

Перша має місце тоді, коли закон пов'язує криміналь­ну відповідальність з вчиненням декількох дій, тобто, коли має місце формальний склад злочину. Такий злочин ква­ліфікується як закінчений тоді, коли виконана остання з дій, достатніх для визнання посягання злочином; друга — при повторності (неодноразовості); третя — при система­тичності. Наприклад, неодноразове погане поводження з військовополоненими (ст. 434 КК) складається з декіль­кох посягань, кожне з яких не дає підставу вважати такі дії злочином, вважається закінченим з моменту вчинен­ня, принаймні, другої дії; систематичне заняття прости­туцією (ч. 1 ст. 303 КК) кваліфікується як закінчений зло­чин, коли воно вчинене втретє. Наступні факти вчинення відповідних дій (четвертий, п'ятий і т.д.) не впливають на кваліфікацію, тобто момент закінчення злочину не пов'я­зується з їх вчиненням.

Друга з таких ситуацій полягає у вчиненні посягань з матеріальним складом. Такого роду продовжуваний зло­чин є закінченим тоді, коли розмір шкоди стає достатнім

 

Кваліфікація злочину з урахуванням стадії його вчинення

 

145

 

Момент закінчення продовжуваного злочину

 

Котрий складається з пося­гань, кожне з яких становить адміністративний проступок

 

Котрий складається з

посягань, кожне з яких

становить злочин

 

 

 

Коли виконана

остання з дій,

необхідних для

притягнення до

кримінальної

відповідальності

 

Коли заподіяна

шкода, достатня

для притягнення до

кримінальної відповідальності

 

 

 

1

Вчинення

 

Вчинення кількох

декількох посягань

 

посягань змінює

не змінює правову

 

правову оцінку

оцінку скоєного

 

скоєного (злочин

 

 

стає

 

 

кваліфікованим)

 

1

 

 

3 моменту, коли є

3 моменту

 

завершене те

закінчення

 

посягання, з

першого ж епізоду

 

вчиненням якого

 

 

змінюється вид

 

 

злочину

 

Схема 2. Закінчення продовжуваного злочину

для визнання посягання, що складається з декількох деліктів, злочином. Щодо крадіжки чужого майна — тоді, коли вартість викраденого перевищує три неоподаткову­ваних мінімуми доходів громадян.

Отже, викрадення, що складається з десяти епізодів, у кож­ному з яких винний викрадає чуже майно вартістю по сто гри­вень, кваліфікується як закінчений злочин тоді, коли викона­ний п'ятий епізод.

Кваліфікуючи продовжуваний злочин, що складаєть­ся з посягань, кожне з яких може оцінюватися як окре­мий злочин, також треба розрізняти дві ситуації.

Перша має місце тоді, коли вчинено декілька діянь, спрямованих на досягнення єдиного результату, але су­марні наслідки не перетворюють злочин у кваліфікований.

Наприклад, викрадено майно вартістю три тисячі гривень у шість прийомів, щоразу по п'ятсот гривень. Такий злочин має

10 — 6-529

 

146                          __           Глава 4

кваліфікуватися як закінчений не з моменту вчинення останньої дії — шостої крадіжки, а коли завершений вже перший епізод. Інша ситуація має місце тоді, коли з вчиненням одного з пося­гань, які утворюють продовжуваний злочин, змінюється право­ва оцінка скоєного. Уявімо ситуацію, аналогічну попередній, але вартість викраденого становить сто двадцять тисяч гривень, що­разу викрадається майно вартістю у двадцять тисяч гривень. Тоді після третього епізоду скоєне кваліфікується як закінчене роз­крадання у великому розмірі, після п'ятого — як закінчене роз­крадання у особливо великому розмірі.

Момент закінчення            Складений злочин — це врахова-

складеного злочину    на законодавцем сукупність зло­чинів — «об'єднання» у одній статті

Особливої частини КК двох чи більше діянь, кожне з яких становить собою самостійний злочин. Типовим прикладом такого злочину є посягання, передбачене ч. 2 ст. 121 КК — умисне тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого. За своєю конструкцією норма, у ній передбачена, об'єднує два самостійних посягання:

ч. 2 ст. 121 КК = ч. 1 ст. 121 КК + ст. 119 КК

«Складатися» можуть різні злочини: умисний з умис­ним, умисний з необережним, необережний з необереж­ним; злочини з матеріальним складом зі злочинами з фор­мальним складом. При цьому моменти закінчення окре­мих посягань, які утворюють складений злочин, можуть не збігатися. Через це виникає проблема встановлення моменту закінчення складених злочинів.

Загальне правило, яким керуються при визначенні моменту закінчення злочину, є непорушним — складений злочин, як і будь-який інший, є закінченим тоді, коли у фактично скоєному є всі ознаки посягання, передбачені диспозицією статті Особливої частини. Тобто, складений злочин кваліфікується як закінчений за умови, що є закін­ченими всі посягання, які його утворюють.

Момент закінчення            При кваліфікації злочинів, вчи-

злочину, вчиненого нених у співучасті, визначальним є

у співучасті          правило, що відповідальність усіх

 

Кваліфікація злочину з урахуванням стадії його вчинення

 

147

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Складений злочин

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Момент закінчення

Закінчення посягання, яке входить у складений злочин

 

 

Закінчення посягання, яке входить у складений злочин

 

Схема 3. Закінчення складеного злочину

співучасників визначається відповідальністю виконавця злочину. Стосовно визначення моменту закінчення зло­чинів, вчинених у співучасті, це правило інтерпретується так: дії кожного із співучасників кваліфікуються як пося­гання за тією стадією, яку вчинив виконавець злочину. Тобто, якщо виконавець не вчинив закінчений злочин, то будь-хто із співучасників — організатор, підбурювач, по­собник злочину не несуть відповідальності за закінчений злочин, хоча б кожен з них і вчинив всі дії, які він пови­нен був вчинити як співучасник.

Викликає інтерес питання про кримінально-правову оцінку зворотної ситуації, коли співучасник не вчинив всі дії, які очікуються від нього, але виконавець все одно ви­конав закінчений злочин. Вирішення цього питання зво­диться до констатації наявності чи відсутності причинно­го зв'язку між діями такої особи і вчиненням злочину ви­конавцем. Якщо такий зв'язок існує, то це означає, що і таких часткових дій було достатньо для спільного вчинен­ня злочину. А, отже, співучасник повинен нести відпові­дальність за закінчений злочин (його діяння кваліфіку­ються з урахуванням положень про форму співучасті, вид співучасника). Коли ж причинного зв'язку немає, то не існує спільного вчинення злочину, немає самої співучасті. Поведінка такої особи оцінюється як, так звана, невдала співучасть, стадія вчинення злочину визначається без-

10*

 

148          Глава 4

відносно до кваліфікації дій виконавця (про це детальні­ше йтиме мова нижче).

Момент закінчення            Потрібно мати на увазі, що мо-

злочинів, відповіда- мент закінчення основного і квалі-

льність за які дифе- фікованих видів одного і того ж зло-

ренційована         чину, а також кваліфікованих ви-

дів, що виділяються за різними

кваліфікуючими ознаками складу, може не збігатися. Це буває тоді, коли основний і кваліфіковані склади злочину відрізняються за конструкцією об'єктивної сторони. На­приклад, простий склад розбою має усічений склад, закін­ченим такий розбій є з моменту нападу. Розбій же, який поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 187 КК), повинен визнаватися закінченим від моменту настання наслідків, з котрими пов'язується настання тяж­кого тілесного ушкодження.

Значення суб'єктив-           У юридичній літературі момент

ної сторони злочину закінчення окремих видів злочинів для визначення ста- звичайно пов'язується з наявністю дії його вчинення у скоєному ознак їх об'єктивної сто­рони. Однак у низці випадків пра­вильно встановити момент закінчення злочину можна лише з урахуванням також суб'єктивних ознак посяган­ня. Не визначивши спрямованості умислу, мети і мотивів вчинення дій, важко визначити стадію, на якій було по­кладено край чи перервано злочинну діяльність. Харак­терна у цьому відношенні одна з кримінальних справ, яка розглядалася судовими органами колишнього Союзу РСР.

На заводі мінеральних вод комірник шляхом перекручень обліку створив надлишок у декілька тисяч пляшок мінеральної води. При спробі вивезти їх за підробленими документами він був затриманий. За загальним правилом, розкрадання предметів, що можуть бути використані, спожиті на місці, натериторії, яка охороняється, вважається закінченим, відколи винний отримує таку можливість. Виходячи з цього, дії комірника і були спочат­ку кваліфіковані як закінчений злочин. Однак з урахуванням його намірів — намагання вивезти викрадене за межі території

 

Кваліфікація злочину з урахуванням стадії його вчинення      149

заводу, а також того, що декілька тисяч пляшок мінеральної води не можуть бути спожиті на території заводу, кваліфікація цього посягання змінена — винний був засуджений не за закінчене роз­крадання, а за замах на такий злочин.

Кваліфікація злочи-            Ознаки закінченого злочину

ну як закінченого        викладені у диспозиції статті Особ­ливої частини КК. Тому він кваліфі­кується лише за статтею Особливої частини.

Кваліфікація злочину як закінченого посягання означає:

у скоєному є всі обов'язкові ознаки відповідного

складу злочину;

діяння, які вчинені до моменту закінчення даного

посягання, але у зв'язку з ним, підлягають додатковій (са­

мостійній, окремій) кваліфікації за умови, що вони не

охоплюються ознаками даного злочину — коли має місце

сукупність злочинів;

діяння, скоєні після закінчення злочину, не впли­

вають на кваліфікацію цього посягання, якщо вони не ста­

новлять іншого злочину;

діяння, вчинені після закінчення злочину, підляга­

ють додатковій кваліфікації тоді, коли вони утворюють

самостійний злочин.

Конкретизуючи викладені вище положення, можна вказати таке.

Кваліфікація злочину як закінченого означає, що у її ході враховуються всі обов'язкові ознаки (у тому числі де­кілька діянь, кілька наслідків чи хоча б однієї з кожної із альтернативних ознак) складу злочину. Наявність закінче­ного злочину також означає, що кваліфікацією охоплена вся попередня діяльність, пов'язана з готуванням до цього злочину чи початком його виконання — тобто діяння, вчи­нені до моменту закінчення злочину. Разом з тим, якщо у ході попередньої злочинної діяльності виконувалися пося­гання, що місять ознаки самостійних, не менш небезпеч­них злочинів, то вони підлягають окремій кваліфікації.

Як класичний приклад, звичайно, наводять придбання вогне­стрільної зброї, з використанням якої вчиняється умисне вбивство.

 

150          Глава 4

Як таке придбання вогнестрільної зброї у даному разі становить собою готування до вбивства. Однак ці дії не охоплюються ознака­ми складу вбивства і тому незалежно від того, яка стадія виконан­ня вбивства має місце, підлягають самостійній кваліфікації.