§ 2. Криміналістична характеристика розкрадань : Криміналістична тактика и методика розслідування злочинів - Шепітько : Книги по праву, правоведение

§ 2. Криміналістична характеристика розкрадань

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 
РЕКЛАМА
<

Загальна криміналістична характеристика посадових розкра­дань може бути розглянута як система, що складається з таких еле­ментів, котрі містять у собі підсистеми компонентів (рис. 16):

а) суб'єкт розкрадання (категорії посадових, матеріально відпо­відальних осіб, технічного персоналу та інших осіб, які можуть бути причетними до злочину); чинники, які вплинули на формування та здійснення злочинної мети, утворення злочинної групи, розподіл ролей між співучасниками та ін.;

Рис. 16. Взаємодія елементів криміналістичної характеристики розкрадань

б) спосіб приготування до розкрадання (прийоми створення неврахованих лишків сировини, готової продукції, грошових коштів та ін.), його вчинення (прийоми заволодіння майном, його вилучення, збуту, реалізації), приховування злочинів, маскування злочиних дій; обставини, що обумовили вибір розкрадачами пев­них способів (загальних для різних галузей, характерних для даної

галузі виробництва, технології виготовлення певних видів сирови­ни, напівфабрикатів, готових виробів та ін.);

в) предмет посягання — грошові кошти, матеріальні цінності у вигляді сировини, матеріалів, пального, продукції, напівфабри­катів, готових виробів з урахуванням їх споживчої вартості, що можуть бути віднесені до різних джерел розкрадання (підзвітні цінності, невраховані цінності, створені на підприємстві, в органі­зації, установі за рахунок лишків, що надійшли зі сторони, від співучасників);

г) обстановка розкрадання — місце (галузь виробництва, обслу­говування, виробнича дільниця, структурний підрозділ організації, підприємства та ін.); умови, що визначаються технологічним про­цесом або операцією, системою обліку та звітності, зберігання та руху грошових коштів та матеріальних цінностей, документобігом (оформлення та рух управлінських, проектних, облікових, бухгал­терських, лабораторних, технічних, технологічних, виробничо-гос­подарчих, статистичних та інших документів), видом продукції, що використовується; час (астрономічний), сезонність робіт; канали збуту, реалізації здобутого злочинним шляхом;

ґ) наслідки розкрадання, відображені у матеріальній обстановці злочину (характерні сліди, їх локалізація та взаємозв'язок), викли­кані службовими та позаслужбовими діями та зв'язками розкрадачів, способом життя, поведінкою у побуті, особистими зв'язками.

Кожний елемент системи пов'язаний з іншими прямо та опосе­редковано, що визначає характер зв'язків між ними залежно від рівня та обсягу завдання, що вирішується слідчим. Наприклад, у будь-якому випадку можна простежити зв'язок між елементами “суб'єкт розкрадання” та “спосіб розкрадання”, що виражається в тому, що лише певні категорії посадових чи матеріально відпові­дальних осіб можуть використовувати певний спосіб розкрадання.

У той же час на даний зв'язок впливають побічні обставини, які стосуються предмета злочинного посягання та обстановки розкра­дання. Тому для аналізу прямого зв'язку, що розглядається, обу­мовленого чинниками, які впливають на вибір розкрадачами спо­собу злочину, важливо враховувати вид та особливості предмета посягання, характер і особливості обстановки розкрадання. На­даючи особливого значення способу розкрадання, зупинимося на даному елементі криміналістичної характеристики цих злочинів.

Спосіб вчинення злочину є об'єктом вивчення низки наук кри­мінального циклу: кримінального права, кримінології, криміналь­ного процесу, криміналістики. Кримінально-правове поняття спо­собу, що розробляється на основі кримінального закону, є базовим для інших наук. В криміналістиці великого значення надається дослідженню способу злочину і, зокрема, способу вчинення розк­радань. При цьому він розглядається не тільки як спосіб вчинення злочину, що виявляється у заволодінні майном, а й як спосіб при­готування (створення резервів для розкрадання) і його приховуван­ня. Такий підхід до розуміння способу злочину, не порушуючи змісту кримінально-правового поняття способу, вводить до нього елементи, що найбільш повно відбивають механізм злочину. Най­більш точним видається визначення способу посадового розкра­дання як прояв злочинної діяльності, що виявляється в об'єднаній загальним задумом системі дій розкрадачів із створення умов для розкрадання, вилучення майна (шляхом використання або зловживання посадовим становищем) з відповідних фондів, обернення його на свою користь або на користь інших осіб та приховання злочину.

Встановлений спосіб вчинення розкрадання, що проявився у злочинному заволодінні майном, може слугувати одним з доказів вини обвинуваченого. В кожному випадку розслідування, за кож­ним епізодом розкрадань спосіб має бути повністю доведений із зазначенням прийомів створення резервів для розкрадання, вилу­чення майна і приховування злочину.

Значення встановлення способу розкрадання визначається

•    важливістю завдань з його розкриття, доказування в кримінальній

справі (ст. 64 КПК), належної кваліфікації, з'ясування обтяжуючих

обставин, особливо коли застосування способу пов'язано з участю

в розкраданні організованої групи (п. 2 ст. 41 КК).

Слід враховувати й те, що спосіб вчинення злочину береться до уваги судом для індивідуалізації покарання винного, оскільки він характеризує не тільки сам вчинок, а й суб'єкта злочину. Все це зумовлює необхідність зазначення способу злочину в описовій ча-4 стині обвинувального висновку і в мотивувальній частини обвину­вального вироку (ст.ст. 223, 334 КПК).

На суть і особливості способів розкрадання було звернуто увагу в зв'язку з розвитком наукових основ розслідування цієї категорії злочинів, внаслідок чого зроблено висновок про те, що знання способу розкрадання дає можливість вчасно виявити і припинити злочин, прийняти правильне рішення про порушення кримінальної справи, забезпечити якісне планування розслідування.

У системі закономірних зв'язків елементів криміналістичної характеристики спосіб розкрадання часто посідає ключове місце як об'єкт встановлення і засіб з'ясування різноманітних обста­вин злочину.

Вибору способів розкрадання властиві певні закономірності, пов'язані з впливом таких обставин, як ставлення певних категорій осіб до ввіреного їм майна, вигляд і особливості цього майна, об­становка і умови виробництва, зберігання, обліку та ін. Тому знан­ня слідчим чинників, що зумовлюють вибір і застосування розк­радачами способів підготовки до розкрадання, їх вчинення і при­ховування, дозволяє йому висунути версії про механізм злочину в цілому, зв'язок даного розкрадання з іншими злочинами.

Відомо, що кожному способу розкрадання притаманна своя внутрішня логіка розвитку. Наприклад, вчинення дій з метою вико­ристання створених резервів матеріальних цінностей вимагає засто­сування прийомів з вилучення неврахованих лишків і приховуван­ня їх, інших дій (у певній послідовності, за участю певних осіб).

Спосіб розкрадання має свою структуру, що містить систему пев­них прийомів За структурою способи можуть бути: простими, скла­датися із дій, спрямованих на вилучення майна (без підготовки, утво­рення резервів і приховування розкрадання); складними, що містять комплекс дій із створення неврахованих лишків, їх вилучення шляхом вивезення за межі місця легального знаходження (зберігання), прихо­вання як самих способів, так і наслідків розкрадання в цілому.

Аналіз кримінальних справ про розкрадання показує, що спо­соби їх підготовки, вчинення і приховування різноманітні. Разом з тим вони мають певну стабільність, повторюваність, хоча й видо­змінюється під впливом певних чинників (зміни системи обліку, звітності, технології виробництва, постачання і збуту, норм списан­ня витрат та ін.). Дані обставини вимагають упорядкування знань про способи розкрадання з метою розробки оптимальних систем типових версій про їх застосування розкрадачами у відповідних кримінальних ситуаціях.

Для цього і проводиться класифікація способів вчинення таких злочинів з урахуванням форм розкрадання: привласнення, розтрати, зловживання посадовим становищем, що використовуються розкра­дачами залежно від того, є вони матеріально відповідальними, поса­довим особами і безпосередньо розпоряджаються ввіреним їм під звіт майном, чи є особами, що вчиняють розкрадання шляхом викорис­тання своїх службових повноважень. У залежності від цього відбу­вається вибір розкрадачами певних способів злочину. Тут можливі різні варіанти. Залежно від означених чинників у розкраданні можуть брати участь службові особи — керівник господарського підрозділу, матеріально відповідальна особа, бухгалтерські працівники.

Найбільш загальними критеріями класифікації способів роз­крадання є:

1) предмет злочинного посягання — способи розкрадання ма­теріальних цінностей і грошових коштів;

2) ступінь спільності способів — способи, типові для всіх галу­зей народного господарства, і способи, характерні для окре­мих галузей, видів виробництва;

3) документальне оформлення (облік) майна — способи розкра­дання врахованих і неврахованих цінностей.

При очевидній відмінності означених критеріїв всі вони, буду­чи пов'язаними між собою, в комплексі складають основу для по­будови класифікації способів розкрадання з перевагою того або іншого критерію.

Крім цього, способи розкрадання можуть бути класифіковані за загальним механізмом злочинної операції при випуску неврахо­ваної продукції: 1) операції, які проводяться без офіційного оформ­лення документів (або з фіктивним документальним прикриттям), — “бездокументні” операції та 2) операції, які здійснюються без фак­тичного руху товарів, — “безтоварні” операції.

У сучасних умовах виробництва продукції і збуту товарів вка­зані способи зі всіма модифікаціями зберігають кримінальну “при­вабливість” для розкрадачів, оскільки дозволяють не тільки викра­дати матеріальні цінності і грошові кошти в державному і колек­тивному секторі, а й приховувати прибутки від оподаткування у легальній частині виробничої і комерційної діяльності, здійснюва­ти незаконні бартерні операції з порушенням правил валютного регулювання, прикривати фіктивне підприємництво тощо.

Перший з означених злочинних механізмів (рис. 17) характер­ний для розкрадань, пов'язаних з випуском неврахованої про­дукції, її збутом.

Другий злочинний механізм (рис. 18) — розкрадання, що вчи­няються шляхом “безтоварних” операцій.

Оскільки даний спосіб має безтоварний характер, покупець і продавець, які перебувають у злочинній змові, виконують наступні фіктивні операції.

Продавець вилучає з каси свого підприємства суму грошей, яка дорівнює сумі, перерахованій покупцем через банк (з касового ви­торгу), або вилучає на ту ж суму частину товарів (нібито призна­чених для покупця).

Покупець оформляє документи на матеріальні цінності, що надійшли нібито від продавця, і списує їх у видаток за встановле­ними правилами, використовуючи для цього додаткові злочинні способи приховування. Таким чином операція вчиняється без руху (переміщення) матеріальних цінностей і приховується фіктивними звітами і обліковими документами.

Описані способи можна назвати “універсальними” для ситу­ацій, коли розкрадач зазіхає на чуже майно, що ввірене йому у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, або у випадках розпо­рядження цим майном.

Велике значення для розкриття розкрадань має знання слідчим типових способів створення лишків для розкрадання, збуту і реа­лізації неврахованої продукції в різноманітних галузях промисло­вого і аграрного виробництва, торговельних (рис. 19) та інших підприємствах.

Недосконалість правового регулювання, відсутність належних чинників захисту підприємництва від незаконних посягань викли­кали активізацію злочинів, які, з одного боку, характеризуються корисливо-насильницькими діями (вимагательства, штучне підви­щення і підтримання високих цін та ін.), а з другого боку — завдя­ки припливу до злочинного середовища осіб, які володіють еконо­мічними знаннями, використовують вади у законодавстві та виві­рені способи злочинної діяльності (типу добре відомих “пірамід”, фальшивих авізо та ін).


<