§ 4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій : Криміналістична тактика и методика розслідування злочинів - Шепітько : Книги по праву, правоведение

§ 4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 
РЕКЛАМА
<

Допит потерпілої має важливе значення, бо їй відомі важливі подробиці вчиненого щодо неї зґвалтування та дані про особу ґвал­тівника. Допит проводять негайно після порушення кримінальної справи. Він повинен бути докладним — слід з'ясувати деталі вчи­неного злочину, оскільки саме вони, як правило, мають значення при виявленні злочинця, а також при подальшій перевірці показань потерпілої. Потерпіла іноді з почуття сорому не хоче повідомити подробиці. Слідчий повинен роз'яснити, що це необхідно для вста­новлення об'єктивних обставин злочину, а також те, що в ході роз­слідування зберігатиметься таємниця одержаних даних, а на суді ця категорія справ слухається в закритому засіданні.

При допиті необхідно з'ясувати такі питання: де мало місце зґвал­тування; коли, у якій обстановці, як потерпіла опинилася на місці події, поведінка злочинця до і після вчинення злочину; чи мало місце фізичне або психічне насильство і у чому воно виявилося; чи засто­совував при цьому злочинець знаряддя, якщо це так, то які саме.

Якщо потерпіла повідомляє, що вона перебувала у момент зґвал­тування у безпорадному стані, необхідно вияснити у неї, у чому саме виявлявся її безпорадний стан, які його причини. Так, якщо потер­піла пояснює безпорадний стан алкогольним сп'янінням, то слід докладно з'ясувати: коли, що і в якій кількості вона випила, який вплив на неї раніше мав алкоголь. Це сприятиме вирішенню питан­ня про ступінь сп'яніння, оскільки тільки сильна його ступінь виз­нається причиною безпорадного стану.

Необхідно також з'ясувати, чи чинила потерпіла опір насиль­нику, у якій формі він відбувався, чи могли залишитися сліди (на одязі і тілі злочинця); як вона була одягнута у момент зґвалтування, де цей одяг знаходиться, чи підлягав він пранню або хімічному впли­ву, чи є сліди боротьби та насильства на її тілі та одязі, які предм,е-ти, Що належать їй або злочинцю, могли залишитися на місці події, як був одягнутий ґвалтівник. Якщо потерпілій невідома особа, яка вчинила злочин, то при допиті найбільш докладно слід з'ясувати ознаки зовнішності злочинця, які сприяли б його розшукові.

Не всі потерпілі однаковою мірою можуть при допиті відтвори­ти ознаки зовнішності злочинця. Це залежить від суб'єктивних та об'єктивних чинників, що мають вплив на сприйняття. Потерпіла, яка має аналітичний тип сприйняття, може докладно повідомити прикмети злочинця, хоча бачила його недовго. Однак частіше зус­трічаються особи з синтетичним типом сприйняття, які уявно за­пам'ятовують образ у цілому. Вони не здатні відтворювати особ­ливості зовнішності злочинця, однак можуть його упізнати. У цих випадках доцільно використовувати фоторобот, мальований суб'єк­тивний портрет та ін.

Якщо потерпілій відома особа, яка вчинила злочин, слід з'ясу­вати все, що стосується характеру взаємин між нею та підозрюва­ним (чи не було підстав у підозрюваного вважати, що опір потер­пілої був удаваним).

При допиті необхідно з'ясувати, чи добровільно потерпіла по­дала заяву про зґвалтування, а також хто може підтвердити факти щодо злочину, який розслідується. Якщо потерпілу допитують через значний час після зґвалтування, необхідно перевірити, чи не вагітна вона, чи немає ознак венеричного захворювання.

Розшук та затримання злочинця належать до оперативних дій (іноді по “гарячих слідах”). У цих випадках доцільно користувати­ся допомогою потерпілої, яка найбільш повно може визначити осо­бу, котра вчинила зґвалтування. У розшуку та затриманні злочин­ця беруть участь працівники карного розшуку. Слідчий відповідно до ст. 114 КПК може дати доручення працівникам органів дізнання, яке є обов'язковим для виконання. У ньому, як правило, вказується, що саме необхідно зробити, визначаються строки виконання.

Огляд місця події, як правило, також проводиться з участю потерпілої. Особливу увагу при цьому приділяють виявленню та опису місця зґвалтування, його розташуванню по відношенню до дороги, житлових будинків тощо. Важливо оцінити, чи збігається обстановка на місці події з отриманими раніше показаннями або поясненнями заявниці, виявити сліди, що вказують на зґвалтуван­ня, або речі, що належать злочинцю чи потерпшій (окуляри, гудзики, хусточка тощо).

У процесі огляду необхідно звернути увагу на можливість наяв­ності на одязі, взутті та тілі насильника ґрунтових забруднень та рослинних часток, взяти їх проби для експертних досліджень. По­шук мікрочасток слід проводити під час огляду місця події (важли­во дотримуватися заходів, які запобігають їх втраті, а також за­безпечити, щоб ніхто з учасників огляду не зміг залишити на місці події побічних мікрочасток або слідів). При цьому слід підготува­ти необхідні технічні засоби: лупи, ліхтарі, пінцет, паперові паке­ти. Здійснювати пошук рекомендується тільки при достатньому освітленні. Предмети доцільно розглядати як у прямому, так і у кососпрямованому освітленні, не допускати їх різкого струсу.

Обшук та виїмка. При затриманні підозрюваного проводяться такі види обшуку: а) особистий; б) за місцем проживання; в) за місцем роботи. Мета обшуку — відшукати предмети, які знаходи­лись у підозрюваного в момент зґвалтування або раніше належа­ли потерпілій. Проводиться обшук при неухильному дотриманні вимог закону (ст.ст. 177, 181, 183, 184 КПК та ін.).

До виїмки звертаються, як правило, на початку розслідування. Ця слідча дія повинна проводитись у всіх випадках порушення кримінальної справи за фактом зґвалтування, оскільки на одязі по­терпілої та підозрюваного майже завжди залишаються сліди на­сильства (плями крові, сперми та ін.), які пізніше використовуються як докази. Вилучається той одяг, який був на потерпілій та підоз­рюваному в момент події.

Огляд одягу. Важливі предмети одягу необхідно висушувати (тільки не на сонці чи біля відкритого вогню). Для його досліджен­ня застосовують ультрафіолетові освітлювачі (наприклад УФО-4 А). Для огляду запрошуються поняті (не менше двох), а у необхід­них випадках — фахівці. Слід старанно оглянути внутрішній та зовнішній бік кишені, манжети, застібки, шви. Навіть якщо при огляді не виявлено нічого істотного, але є підстави вважати, що одяг з чимось контактував, його слід упакувати та відправити на експертизу. Для цього одяг розкладають на папері, перекладають папером та згортають. Мікрочастки вилучають окремо, щоб при транспортуванні вони не були втрачені або пошкоджені.

Призначення та проведення експертиз. Для виявлення даних про статеві зносини, які мали місце, а також встановлення тілесних ушкоджень, що вказують на насильницьке вчинення статевого акту, призначається судово-медична (акушерсько-гінекологічна) експертиза потерпілої. З її допомогою визначають: а) наявність фак­ту статевих зносин; б) наслідки зґвалтування (зараження венеричною хворобою, вагітність, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень).

У залежності від конкретних обставин вчиненого зґвалтування на вирішення судово-медичної експертизи виносяться такі питан­ня: а) чи є тілесні ушкодження, характерні для зґвалтування, їх давність; б) чи порушена дівоча пліва (якщо так, то коли, а якщо ні, то чи був можливим статевий акт без її ушкодження); в) чи від­повідає характер виявлених ушкоджень обставинам, які викладені заявницею; г) чи є на тілі потерпілої плями крові або сперми, їх група та походження; ґ) чи жила потерпіла раніше статевим жит­тям; д) чи є ознаки будь-якої венеричної хвороби, давність її виник­нення; е) чи вагітна заявниця, термін вагітності.

Якщо потерпша внаслідок зґвалтування одержала тяжкі тілесні ушкодження і госпіталізована, то судово-медична експертиза про­водиться в лікарні. У випадках, коли місцеві умови не дозволяють своєчасно провести судово-медичну експертизу, звертаються до освідування.

Згідно зі ст. 193 КПК освідування може бути проведено судово-медичним експертом, лікарем та слідчим з метою встановлення на­явності, локалізації ушкоджень та інших слідів злочину на тілі потер­пілої. Дані, одержані при освідуванні (у вигляді протоколу або до­відки), використовуються згодом судово-медичною експертизою.

При наявності відповідних даних підозрюваний також підлягає освідуванню або направляється на судово-медичну експертизу. У цих випадках на її вирішення можуть бути поставлені такі питан­ня: а) чи є на тілі підозрюваного тілесні ушкодження (якщо так, то які, де, якої давності); б) якими предметами вони могли бути спри­чинені, чи не виникли вони при подоланні опору потерпілої; в) чи немає у підозрюваного ознак венеричної хвороби (якщо так, то якої і які строки її давності).

У ході розслідування зґвалтувань досить часто призначається експертиза матеріалів, речовин та виробів з них, які дозволяють отримувати цінні докази для виявлення злочинців. Як правило, це мікрочастки, які залишаються на місці події, на злочинцеві та по­терпілій або на їх одязі. На вирішення цієї експертизи можуть бути поставлені такі питання: а) чи є на одязі потерпілої нашарування у вигляді волокон тканини (якщо так, то чи вони не з одягу підозрю­ваного); б) чи є на одязі підозрюваного волокна одягу потерпілої; в) чи мав місце факт контактної взаємодії одягу підозрюваного та по­терпшої; г) чи немає на їх одязі яких-небудь часток, які мають загаль­ну групову належність; ґ) чи є на знаряддях злочину мікрочастки (якщо так, то яка їх групова належність); д) чи є в піднігтьовому вмісті підозрюваного текстильні волокна (якщо є, то чи мають вони спільну групову належність з волокнами одягу потерпілої).

Судово-біологічна експертиза може бути призначена в разі не­обхідності дослідити одяг потерпілої або підозрюваного для вияв­лення групової належності плям крові, слини та інших виділень людського організму.

Судово-психологічна експертиза призначається для вирішення питань, які стосуються психологічної характеристики особи по­терпілої та насильника, особливо якщо вони неповнолітні. З її до­помогою можна визначити: а) здатність вказаних осіб правильно сприймати обставини, які мають значення для справи, та давати про них свідчення; б) можливість запам'ятати в конкретній ситуації прикмети зовнішності людини, предметів, ділянок місцевості тощо; в) наявність або відсутність стану фізіологічного афекту або іншого емоційного стану; г) психологічні особливості особи (темперамент, характер, потреби, інтереси тощо), чи усвідомлювала потерпіла значення дій, які вчиняли з нею, та ін.

Щодо неповнолітніх, то на вирішення судово-психологічної експертизи можуть бути поставлені такі питання: а) рівень розумо­вого розвитку та його відповідність віку; б) найбільш яскраве ви­явлення психічних властивостей особи, які можуть впливати на її поведінку (запальність, замкненість, надзвичайна обережність тощо); в) чи міг неповнолітній повністю усвідомлювати характер та значення своїх дій або дій, вчинених по відношенню до нього; г) чи властива йому схильність до фантазування та ін.

Проведення цієї експертизи доручається фахівцям з дитячої та юнацької психології (психолог, педагог). У процесі розслідування можуть призначатися комплексні медико-психологічні, психолого-психіатричні експертизи.

Допит підозрюваного належить до першочергових слідчих дій. Однак при розслідуванні зґвалтувань проводити його доцільно після допиту потерпілої з використанням тих даних, які вона по­відомила. Мета допиту — встановлення не тільки причетності підозрюваного до даного злочину, а й з'ясування його стосунків з' потерпілою, обставин та мотивів вчинення зґвалтування.

До допиту підозрюваного слід ретельно підготуватися, проана­лізувати показання потерпілої, результати огляду місця події та її одягу, висновок судово-медичної експертизи, ознайомитися з ха­рактеристикою та іншими документами, які дозволяють скласти уяву про особу підозрюваного, його спосіб життя та поведінку. Такі дані необхідні для визначення тактики допиту та орієнтації слідчого під час його проведення.

На початку допиту підозрюваному повідомляється, у вчиненні якого злочину він підозрюється, та роз'яснюються його права (ст. 43і КПК). Далі пропонується дати показання про обставини вчинення злочину, а також про інші відомі йому обставини справи.

Оскільки підозрюваний не попереджається про відповідальність за відмову давати показання та за дачу неправдивих показань, на початку допиту слід роз'яснити йому доцільність отримання від нього повних та правдивих свідчень. При виклику та допиті непов­нолітніх підозрюваних необхідно додержуватися вимог, вказаних у ст.ст. 433, 437 та 438 КПК.

Перевірка показань на місці. У ході перевірки показань на місці пояснення потерпілої або обвинуваченого співставляють з раніше отриманими від них свідченнями, а також з фактичною обстанов­кою місця злочину. Таким шляхом можна виявити суперечності в показаннях, нові речові докази (наприклад, дрібні предмети, які належали потерпілій або підозрюваному). Перевірка показань на місці важлива й тим, що вона сприяє пожвавленню асоціативних зв'язків, особа одержує можливість повніше і точніше згадати та відтворити окремі обставини події.

Пред'явлення для впізнання. При розслідуванні зґвалтування виникає необхідність у пред'явленні для впізнання (потерпшій, свідкам або підозрюваному) осіб або предметів. Проведення цієї слідчої дії передбачається ст. 174 КПК.


<