§ 6. Психологічні основи використання тактичних прийомів : Криміналістична тактика и методика розслідування злочинів - Шепітько : Книги по праву, правоведение

§ 6. Психологічні основи використання тактичних прийомів

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 
РЕКЛАМА
<

Використання тактичного прийому передбачає знання психо­логічного механізму його реалізації. За своєю спрямованістю так­тичні прийоми застосовуються у процесі взаємодії між такими осо­бами і об'єктами:

слідчим (суддею) і особою, яка вчинила злочин (або іншою особою); 

слідчим (суддею) і речами — носіями мате­ріальних відображень про злочин та його учасників.

Можна виді­лити дві форми взаємодії:

безпосередню, коли особа, яка вчини­ла злочин, чи інші особи зазнають впливу;

2) опосередковану, коли слідчий (суддя) через матеріальні об'єкти одержує інформацію про дії, вчинені злочинцем (рис. 1, 2).

управляючий вплив

протидія

Рис. 1. Взаємодія між слідчим (суддею) і особою, яка вчинила злочин (або іншою особою) — безпосередня взаємодія

Кримінальному процесу та криміналістиці відомі періоди, коли психологічний вплив відносили до незаконних засобів. Разом з тим у відправленні правосуддя такий вплив завжди має місце. Кримінальний і кримінально-процесуальний закони забороняють вплив лише в його грубих проявах, у формі насильства, шантажу, погро­зи. Так, ч. 3 ст. 22 КПК прямо забороняє домагатись показань об­винуваченого та інших осіб шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів. Стаття 175 Кримінального кодексу України (далі — КК) передбачає кримінальну відповідальність за приму­шення до дачі показань. Під примушенням розуміється незаконний насильницький вплив на свідка, потерпілого чи обвинуваченого з метою добитися від нього показань у справі.

Термін “психологічний вплив” вказує на його цільове спряму­вання — психіку людини. Будь-яке спілкування — це передусім психологічний вплив на співрозмовника. У взаємодії кожна люди­на постає в ролі об'єкта і суб'єкта спілкування. У процесі спілкуван­ня одна людина звертається до іншої або з повідомленням, або з питанням, або пропонує, просить чи наказує що-небудь зробити.

Мовний вплив може бути трьох видів:

1) інформування (передавання інформації);

2) переконання (полягає у впливі через звернення до критичної свідомості особи);

3) навіювання (припускає вплив, пов'язаний зі зниженням свідо­мості і критичності при сприйнятті та реалізації навіювано­го змісту).

Види психологічного впливу, що здійснюються слідчим (або суддею), можуть бути класифіковані за такими підставами:

1) за цільовою спрямованістю (вплив, пов'язаний з діагности­кою психічного стану обвинуваченого, свідка чи потерпілого; вплив, що сприяє активізації дій окремих учасників криміналь­ного судочинства; вплив, що передбачає зміну поведінки і по­зиції суб'єкта спілкування;  вплив, що має за мету одержання інформації; вплив, якому притаманна виховна спрямованість);

2) за засобом здійснення (вербальний або нонвербальний);

3) за інтенсивністю (насиченість емоціями, тривалість тощо);

4) за складністю (психологічно слабкий або, навпаки, вплив, що має сильну фіксацію);

5) за інформаційно-пізнавальним призначенням (збуджуючий, стимулюючий, примушуючий, коригуючий).

Опрацювання теорії криміналістичної тактики вимагає визна­чення змісту і місця психологічного впливу у тактичному прийомі. Зміст психологічного впливу в тактичному прийомі полягає у на­ступному:

1) тактичний прийом є носієм психологічного впливу;

2) психологічний вплив завжди трансформується в тактичний прийом.

Слідчий або суддя є особою, яка впливає на процес обміну ін­формацією при спілкуванні. Використання тактичних прийомів дозволяє досягти мети процесуальної дії.

До групи нонвербальних процесуальних дій, які застосовуються для одержання інформації від речей, можуть бути віднесені: слідчий (судовий) огляд, обшук, виїмка. В процесі провадження таких дій відсутня безпосередня взаємодія (або вона не є основною) між слідчим (суддею) і особою, яка вчинила злочин (або іншою особою).

Тут існують фактично два види взаємодії:

1) ретроспективна взаємодія між особою, яка вчинила злочин, і речами (матеріальними об'єктами). При такій взаємодії вини­кають зміни у речах;

2) взаємодія між слідчим (суддею) і зміненими речами. Здійсню­ється внаслідок використання тактичних прийомів, які сприяють одержанню інформації про характер злочину і особу злочинця. Психологія застосування тактичних прийомів при одержанні інформації від речей припускає уявний аналіз, який дозволяє відно­сити сприйняте до об'єктів, що мають значення у справі. У цьому зв'язку слідчому істотну допомогу може надати рефлексивне мис­лення (імітація мислення і дій суб'єкта спілкування).

У ході огляду місця події чи обшуку слідчий повинен правиль­но використовувати можливості рефлексивного мислення. Це оз­начає, що він мусить уявляти, не як би він сам діяв на місці злочин­ця, а з урахуванням психофізіологічних особливостей і соціально­го статусу злочинця уявити його дії на місці злочину чи в процесі створення тайників.

Використання рефлексивного мислення є важливою умовою визначення напряму пошуку інформації, збирання доказів, обрання тих чи інших тактичних прийомів процесуальної дії. Імітація мис­лення і дій злочинця не тільки поширюється на факт вчиненого злочину, а й дозволяє припускати його майбутні дії — знищення чи приховування слідів, посилання на фальшиве алібі, фальсифікацію доказів, інсценування події.


<