§ 1. Криміналістична характеристика зґвалтувань : Криміналістична тактика и методика розслідування злочинів - Шепітько : Книги по праву, правоведение

§ 1. Криміналістична характеристика зґвалтувань

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 
РЕКЛАМА
<

Зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози або з використанням безпорадного стану по­терпілої, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 117 КК, є найбільш тяжким злочином проти статевої свободи жінки.

Специфіка розслідування цих злочинів обумовлюється їх харак­тером, необхідністю детального вивчення не тільки обставин самої події і особи потерпілої, підозрюваних (обвинувачених), а й різнома­нітних сторін їх особистого життя, у тому числі інтимного. Склад­ність розслідування злочинів, передбачених ст. 117 КК, полягає пе­редусім у тому, що потерпіла, як правило, не хоче розголошення зґвалтування, яке мало місце, і в зв'язку з цим нерідко висуває кло­потання про зберігання таємниці самої події від близьких та інших осіб (подруг, товаришів по роботі, членів родини).

Таке клопотання, іноді досить обґрунтоване, ускладнює в ціло­му процес розслідування. Складність розслідування цих злочинів обумовлюється й тим, що потерпіла, як правило, психологічно не підготовлена до викладення подробиць зґвалтування, на її пове­дінку часто впливають такі чинники, як сором, страх, що в свою чергу потребує особливого підходу до встановлення психологічно­го контакту між нею і слідчим.

Ускладнюється розслідування також тим, що потерпіла іноді тривалий час після зґвалтування не звертається із заявою до слід­чих органів. Несвоєчасність подання заяви утруднює розшук зло­чинця і встановлення самого факту злочину. Однак і відразу після зґвалтування (внаслідок психічного чи фізичного стану) потерпіла, як правило, не може брати участь у деяких слідчих діях (пред'яв­ленні для впізнання, очній ставці та ін.), дуже важливих для з'ясу­вання обставин вчиненого злочину і провини злочинця.

Нерідко потерпілими від зґвалтування є неповнолітні, а насиль­никами — особи, які проживають в одній з ними родині, де стосун­ки між дорослими бувають надзвичайно складними.

Особливо важко з'ясувати поведінку потерпілої, що передува­ла зґвалтуванню. Іноді вона у випадках, коли існує реальна мож­ливість сексуального нападу, поводиться необережно, розв'язне. Така поведінка потерпілої може бути активною (вживання спир­тного, відокремлення з насильником, прояви ласки) і пасивною (недостатньо активна протидія), що вводить насильника в оману.

Необхідно також враховувати, що після порушення криміналь­ної справи на потерпілу, як правило, робить вплив винний або його родичі (умовляння, обіцянка одружитися, пропонування грошей, подарунків тощо).

На практиці трапляються випадки, коли потерпілі в стадії роз­слідування викривають винуватця, дають свідчення про факт зґвал­тування, але в судовому засіданні, під впливом родичів та інших зацікавлених осіб відмовляються від даних раніше показань.

До криминалістичної характеристики як її елементи відносять­ся: а) спосіб вчинення та приховання злочину; б) найбільш харак­терні сліди, пов'язані з насильством; в) особа злочинця; г) особа потерпілої; ґ) місце і час вчинення злочину; д) обстановка злочину.

Спосіб вчинення зґвалтування визначений у диспозиції ст. 117 КК (з застосуванням фізичного насильства, погрози або з викори­станням безпорадного стану потерпілої), а найбільш поширеним способом приховання цього злочину є маскування насильника, за­мовчування про себе чи повідомлення неправдивих відомостей, вбивство потерпілої, а іноді, навпаки, прагнення надати потерпілій першу допомогу.

Найбільш характерними слідами зґвалтування є розірваний одяг потерпілої, сліди боротьби на тілі як потерпілої, так і підоз­рюваного (подряпини, укуси, гематоми на шиї, обличчі, стегнах). На одязі потерпілої і підозрюваного, як правило, залишаються сліди виділень людського організму, а на місці вчинення злочину — окремі елементи одягу: ґудзики, банти, труси, а інколи — доку­менти (перепустки, залізничні квитки).

Особа злочинця по цих справах різниться за віком, освітою, соціальним станом. Серед злочинців значна кількість неповнолітніх. Поведінка ґвалтівника є неоднозначною, іноді він агресивний, спричиняє тілесні ушкодження, цинічні образи, знущається, прини­жує честь і гідність особи тощо.

Зустрічаються також випадки, коли злочинець після вчинення зґвалтування допомагає привести в порядок одяг потерпілої, зов­нішній вигляд, проводжає її, вживає заходів до встановлення місця проживання, навчання або роботи, складу родини, намагається призначити зустріч тощо.

Місцем вчинення зґвалтувань бувають найчастіше підсобні при­міщення, покинуті будинки, підвали багатоповерхових будинків, а іноді й квартири, куди потерпіла зайшла внаслідок обману з боку насильника, готелі, пустирі та інші місця, де немає сторонніх.

Щодо джерел відомостей про обстановку злочину та особу зло­чинця, то заяви можуть поступити не тільки від потерпілої, а й від батьків, подруг, людей, які надали потерпшій першу допомогу, медичних працівників тощо. Однак відомості з цих джерел часто бувають неповними, містять суб'єктивні оцінки події, їх завжди необхідно перевіряти і критично оцінювати. Рідше джерелом відо­мостей вчинення зґвалтування бувають факти, встановлені опе-ративно-розшуковими органами або безпосередньо в ході допи­ту осіб, затриманих чи вже притягнутих до кримінальної відпові­дальності. Це трапляється, коли злочинна група вчиняла злочини протягом деякого часу, а потерпілі з тих чи інших причин не зая­вили або заявили, але заява перебувала без розгляду чи справа була припинена у зв'язку з тим, що злочинці не були встановлені.

Велике значення для розслідування має своєчасність одержан­ня свідчень про вчинений злочин. Чим раніше вони надійдуть, тим більше можливостей виявити сліди злочину і злочинця.

Всі елементи криміналістичної характеристики зґвалтувань взаємопов'язані. Поєднання цих елементів у конкретних ситуаціях неоднакове, а тому і значення їх для розслідування неоднозначне у кожному окремому випадку.

При розслідуванні справ про зґвалтування необхідно встанови­ти: а) наявність самої події злочину; б) особу, яка вчинила зґвал­тування; в) винність особи у цьому злочині; г) обставини, що виз­начають характер та ступінь відповідальності; ґ)причини та умови, що сприяли зґвалтуванню.

Перш за все слід з'ясувати, чи був статевий акт здійснений всу­переч волі потерпілої (чи застосував злочинець фізичне або психі­чне насильство), або був використаний її безпорадний стан, що виявилося у фізичній або психічній безпорадності потерпілої.

Після встановлення факту зґвалтування слідчий з'ясовує: а) у чому саме виявилося фізичне насильство (заламування рук, здавлен-ня шиї, спричинення тілесних ушкоджень, больові прийоми тощо); б) форму та зміст погрози; в) чим був обумовлений безпорадний стан потерпілої, у чому це конкретно виявилось (фізичні вади, розлад нервової системи, інший хворобливий або непритомний стан).

З'ясування факту фізичного насильства не є складним, бо це загальноприйняте поняття, однак необхідно уточнити характер та вид насильства.

При встановленні ж факту психічного насильства (погрози) треба керуватися п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду Украї­ни від 27 березня 1992 р. № 4, в якому вказано, що у справах про зґвалтування “під погрозою, що застосовується як засіб подолан­ня опору потерпілої, слід розуміти її залякування висловлювання­ми, жестами чи іншими діями про застосування фізичного насиль­ства до самої потерпілої чи до її родичів (наприклад, до дитини), а так само про знищення або пошкодження майна потерпілої чи її родичів, погроза розголошення відомостей, що ганьблять честь і гідність потерпілої”1, тобто погроза повинна бути реальною.

У пункті 9 цієї ж постанови визначено поняття безпорадного стану потерпілої, наявність або відсутність якого підлягає обов'яз­ковому встановленню у ході розслідування. Необхідно з'ясувати, у чому конкретно виявлявся безпорадний стан потерпілої (малоліт­ній вік, фізичні вади, розлад душевної діяльності, хворобливий або непритомний її стан тощо). Якщо йдеться про перебування потер­пілої в стані сп'яніння, то слід обов'язково встановити ступінь сп'я­ніння. У пункті 9 даної постанови вказано, що зґвалтування слід визнавати вчиненим з використанням безпорадного стану потер­пілої у випадках, коли вона за своїм фізичним або психічним ста­ном не могла розуміти характеру і значення вчинюваних з нею дій або не могла чинити опір насильнику, який міг і повинен був усві­домлювати, що потерпіла знаходилася саме в такому стані2.

Встановлюючи, за допомогою яких насильницьких дій здійснено зґвалтування, слідчий з'ясовує, чи був реальним опір, що вчинила потерпіла, а також уточнює час, місце і обставини вчинення злочину.

Точне встановлення часу вчинення зґвалтування дозволяє не тільки перевірити свідчення потерпілої і підозрюваного (обвинуваче­ного), який може заявити про своє алібі, а й виявити свідків злочину.

На місці вчинення зґвалтування часто можуть бути виявлені сліди та інші важливі доказі по справі: предмети туалету як потерпілої, так і злочинця, інші речові докази, сліди опору з боку потерпілої.

Так, при огляді за участю потерпілої місця вчинення зґвалту­вання в одному випадку було знайдено шматок матеріалу від її плаття, бант, а в іншому — постійний залізничний квиток, в яко­му було вказано прізвище. В ході подальшого розслідування було встановлено, що цей квиток належав злочинцю і випав з кишені його піджака під час боротьби з потерпшою.

1 Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини (Постанова Пленуму від 27 березня 1992 р. № 4 із змінами, внесеними постановою Пленуму від 4 черв­ня 1993 р. № 3) // Бюлетень законодавства і юридичної практики України, № 1, 1995. -С. 99.

2 Там же.

Важливе значення має з'ясування обставин зґвалтування. Підля­гають з'ясування усі деталі перебігу злочину: місце зустрічі, шлях та спосіб прямування до місця події, зміст розмови до події і після неї, дії злочинця тощо.

До обставин, які підлягають з'ясуванню, належить поведінка потерпілої. У ході розслідування необхідно встановити об'єктивні критерії її поведінки, тому що суд враховує це при призначенні міри покарання.

Підлягають встановленню й обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність винних, які повинні враховуватися у справах про зґвалтування.

/


<