§ 2. Початковий етап розслідування : Криміналістична тактика и методика розслідування злочинів - Шепітько : Книги по праву, правоведение

§ 2. Початковий етап розслідування

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 
РЕКЛАМА
<

В процесі розслідування вбивств необхідно з'ясувати низку об­ставин, що сприяють встановленню істини. До них належать: 1) безпосередня причина смерті; 2) що мало місце — насильницьке заподіяння смерті чи смерть сталася від інших причин (нещасний випадок, хвороба); 3) яким способом, за допомогою яких знарядь вчинено вбивство; 4) час настання смерті (має важливе значення для встановлення багатьох обставин, зокрема часу вчинення зло­чину, визначення кола можливих свідків, організації оперативно-розшукових заходів, пов'язаних з пошуком злочинця, та ін.); 5) місце вчинення вбивства; 6) обставини, за яких вчинено вбивство; 7) осо­ба жертви (може бути встановлена в разі виявлення документів, що засвідчують особу, а також пред'явлення для впізнання особам, котрі першими виявили потерпілого, або тим, які проживають поруч з місцем події; особа жертви може бути встановлена шляхом звернення до криміналістичних обліків, зокрема, до дактилоско­пічного і обліку осіб, що безвісти зникли; 8) співучасники вбив­ства і роль кожного з них у вчиненні злочину; 9) особа вбивці (може бути встановлено шляхом опитування свідків, складання портрету, його показу по телебаченню); 10) мотиви вбивства (по­мста, користь, ревнощі, бажання усунути конкурента, “розборки” мафіозних груп); 11) обставини, що сприяли вбивству (умисному чи необережному), заходи, яких треба вжити для попередження таких злочинів.

Названі обставини складають основні питання розслідування вбивств, але не вичерпують їх.

Первісні дії при розслідуванні вбивств включають невідкладні слідчі дії і оперативно-розшукові заходи. До оперативно-розшукових заходів належать: організація переслідування злочинця, опитуван­ня громадян, які першими виявили труп, або тих, котрі перебува­ли на місці злочину, організація спостереження на вокзалах, при­станях, улаштування засідок тощо.

Первісною невідкладною слідчою дією є огляд місця події і тру­па. Особливості огляду місця події по справах цієї категорії випли­вають із специфіки характеру вбивства (застосування вогнепальної зброї, удавлення зашморгом, отруєння тощо). Важливими є також пошук і огляд слідів та речових доказів. Характер вбивства орієнтує слідчого на пошук слідів, характерних для застосування тих чи інших знарядь і засобів вчинення злочину. Так, слідами застосуван­ня вогнепальної зброї можуть бути гільзи, стріляні кулі, іноді пісто­лет, а також сліди крові, сліди опору (боротьби) і, що особливо важливо, мікросліди й сліди нашарування. Аналіз таких слідів доз­волить дійти висновку про вид зброї, з якої було зроблено постріл; при дослідженні мікрослідів (крупинок, ниток) можна встановити групову належність тканини одягу злочинця.

У випадках, коли наявні ознаки отруєння, на місці події необ­хідно вилучити посуд із залишками харчів, лікарські препарати (порошки, пляшки з ліками), виділення потерпілого.

При удавленні зашморгом чи повішенні особливу увагу слід зосередити на матеріалі зашморгу, його формі, способі в'язання, бо це часто пов'язано з фаховими навиками особи, яка вчинила зло­чин, і може вказати на певне коло осіб, які могли бути причетни­ми до події. Так, при розслідуванні вбивства шляхом удавлення зашморгом жінки, труп якої був виявлений у водосховищі, дослі­дження характеру в'язання зашморгу вказувало на те, що воно при­таманно фаховим діям телятників — саме так зв'язують телят. Зять потерпілої був телятником. Незважаючи на висунуте їм неправдиве алібі, вину його було доведено.

Огляд місця події і трупа здійснюється з участю судово-медич­ного експерта, який виконує в цьому випадку функції фахівця. Він допомагає слідчому в здійсненні огляду, зосереджуючи свою ува­гу на огляді трупа. Проте це не означає, що огляд трупа здійснюєть­ся тільки судово-медичним експертом, слідчий бере в ньому найак­тивнішу участь. Огляд трупа здійснюється в певній послідовності, у такій саме послідовності фіксуються в протоколі його результа­ти. При огляді трупа в протоколі зазначаються: а) загальні дані (зріст, вік, стать, поза, положення); б) одяг (його стан, ознаки, на­явність слідів впливу знаряддя вбивства); в) будова тіла, колір шкіри, особливі прикмети; г) ушкодження, що є на тілі (розмір, форма, місце розташування).

Велике значення має огляд ложа трупа (тобто місця його вияв­лення). Тут можуть бути виявлені документи, предмети, загублені злочинцем, знаряддя вбивства та інші сліди, що мають значення для з'ясування характеру вчиненого злочину.

У процесі огляду місця події внаслідок аналізу виявленого слід­чий у ході моделювання картини злочину може виявити негативні обставини — такі, що суперечать даним про природний розвиток подій. Зокрема, це може бути посмертний характер странгуляцій­ної борозни при заяві про самогубство потерпілого, відсутність крові при чималому числі ножових поранень тощо.

До первісних слідчих дій належить призначення до провадження судово-медичної експертизи. Серед питань, що розв'язуються судово-медичною експертизою, можуть бути наступні: причина смерті, час її настання; характер та послідовність ушкоджень; чи міг постражда-лий нанести собі ушкодження; прижиттєвість або посмертність уш­коджень трупа; його резус-фактор, що сприяє визначенню особливо­стей крові, сліди якої можуть бути виявлені на одязі підозрюваного. Судово-медична експертиза відкриває можливість для індивідуальної ідентифікації особи по крові, частках м'язів, фрагментах кісток тощо.

Поряд із судово-медичною експертизою можуть призначатися й інші експертизи, в тому числі судово-балістична, трасологічна, дактилоскопічна, біологічна та ін.

До невідкладних слідчих дій належить пред'явлення трупа для впізнання. Необхідність у цьому виникає тоді, коли іншим шляхом особу постраждалого встановити неможливо. Пред'явлення для впіз­нання здійснюється у моргу особам, які заявили про зникнення, або можливому вбивці. Пред'явленню для впізнання передує допит заяв­ників про прикмети зовнішності і одягу постраждалого, а також здій­снення туалету трупа з метою надати зовнішності прижиттєвого виг­ляду. Результати пред'явлення для впізнання фіксуються в протоколі.

При розслідуванні вбивств особливе місце посідає допит свід­ків. До плану допиту включаються всі питання, що характеризують склад злочину. Особливе значення має деталізація показань, бо вона може містити необхідну інформацію для контрольних запи­тань і перевірки показань як свідків, так і обвинувачених. Показан­ня свідків можуть мати значення для розшуку злочинця (опис прик­мет зовнішності) і наступного пред'явлення для впізнання.

При розслідуванні вбивств однією із важливих слідчих дій є обшук. Мета обшуку — викриття слідів і речових доказів причет­ності особи до злочину. В процесі обшуку слідчий повинен бути орієнтований на пошук: одягу і взуття злочинця, що були на ньо­му під час події; знарядь і засобів заподіяння смерті; цінностей і предметів, що належали потерпілому; зброї і боєприпасів; листу­вання, фотознімків та інших даних, що можуть пояснити характер стосунків між злочинцем і потерпілим; слідів крові.

При проведенні обшуку в будинках, надвірних будівлях і на дворових ділянках можуть бути виявлені сліди розчленування і останків розчленованого трупа.

Успіх розслідування вбивств визначається його плануванням. Планування в своїй основі передбачає висунення версій, виявлен­ня доказів внаслідок логічного аналізу їх походження, ролі і значен­ня. Висунення загальних версій є важливим етапом планування і має місце в тій стадії розслідування, коли вже проведені основні не­відкладні слідчі дії. Аналізуючи одержані докази, слідчий висуває найбільш ймовірні версії, серед яких суттєве значення мають версії про осіб, які вчинили вбивство, і мотиви вчинення злочину. Залеж­но від одержаних матеріалів можуть бути висунуті такі слідчі версії: а) смерть єжаслідком вбивства; б) смерть є наслідком самогубства; в) смерть є наслідком нещасного випадку; г) природна смерть.

Щодо мотивів вбивства можуть бути висунуті наступні версії: а) вбивство з метою заволодіння майном потерпілого; б) вбивство із помсти; в) вбивство з метою приховання іншого злочину і страху викриття; г) вбивство з метою позбавитися необхідності турбуватися про потерпілого чи з метою одержати свободу дій (вступити в інший шлюб, не сплачувати аліменти та ін.); ґ) вбивство у сварці, бійці; д) вбивство з необережності; е) вбивство при необхідній обороні.

Неприпустимо перебувати в полоні однієї версії, якою б прав­доподібною вона не здавалася.

Висунення слідчих версій сприяє вирішенню наступних питань: 1) чи вчинено вбивство в місці виявлення трупа; 2) шляхи проник­нення вбивці до місця злочину або виявлення трупа; 3) діяла на місці злочину одна людина чи декілька; 4) які зміни на місці події залишив вбивця; 5) тривалість перебування вбивці на місці події; 6) час вчинення вбивства (час доби); 7) положення жертви і вбивці в момент вбивства; 8) які дії, крім вбивства, вчиняв злочинець на місці злочину; 9) які предмети залишив вбивця на місці злочину; 10) які сліди з місця події могли залишитись на вбивці; 11) хто і звідки міг бачити і чути, що відбувалося.


<