§ 3. Розкриття злочинів по “гарячих слідах” : Криміналістична тактика и методика розслідування злочинів - Шепітько : Книги по праву, правоведение

§ 3. Розкриття злочинів по “гарячих слідах”

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 
РЕКЛАМА
<

У системі розкриття злочинів одним з важливих напрямів є ро­бота слідчого і оперативно-розшукових органів по “гарячих слідах”. Даний термін характеризує сліди (матеріальні та ідеальні) як такі, з моменту залишення яких минуло мінімум часу, що не вплинуло на необоротні зміни “неостиглих” слідів.

Як “гарячі сліди” можуть виступати будь-які зміни, що відбу­лися внаслідок злочину, у вигляді слідів-відображень, речовин, матеріалів, виробів та інших предметів. До таких слідів також на­лежать факти, які викладаються у поясненнях і показаннях різних осіб про подію злочину та його обставини.

Чинник часу як характеристика ступеня збереження матеріаль­них слідів залежить від їх виду, умов створення, місця знаходжен­ня та інших обставин. Щодо слідів-відображень (сліди рук, взуття, транспортних засобів, знарядь та інструментів тощо), то можливість їх використання як “горячих” пов'язана з визначенням їх “свіжості” за відносними фізичними ознаками (насиченість пото-жирового шару слідів папілярних ліній, невивітрений Грунт у сліді взуття та ін.), ситуаційними ознаками, наприклад, метеорологіч­ний вплив (слід взуття на свіжому снігу та ін.).

Важливим засобом, що сприяє розкриттю злочинів по “гаря­чих слідах”, є прийоми визначення віднесеність слідів до справи при провадженні первісних слідчих дій, у першу чергу огляду місця події, обшуку та ін.

Велике значення має застосування прийомів, за допомогою яких можна встановити: 1) просторово-часові зв'язки окремих слідів злочину з обставинами події та зв'язки між ними; 2) ідентифі­каційні та ситуаційні якості слідів та їх доказову цінність; 3) при­чини відсутності або наявності слідів як фактів, що суперечать природному перебігу аналогічних подій (негативні обставини).

Зазначені обставини можуть бути встановлені шляхом застосу­вання комплексу криміналістичних прийомів: 1) вивчення окремих слідів злочину; 2) вивчення комплексу слідів (матеріальних та іде­альних); 3) порівняльного аналізу даних вивчення слідів і оператив-но-розшукової інформації; 4) порівняльного аналізу даних вивчен­ня слідів і моделей аналогічних типових ситуацій; 5) з'ясування причин розбіжностей (суперечностей) між даними вивчення слідів та іншими джерелами інформації; 6) перевірки висунутих у зв'язку з такими суперечностями слідчих версій шляхом проведення відпо­відних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.

Застосування даного комплексу прийомів на початковому етапі розкриття злочинів по “гарячих слідах” має визначальне значення. Це пояснюється особливістю початкового етапу розслідування як періоду, що настає здебільше безпосередньо після вчиненого кримі­нального діяння, інтенсивна робота під час якого забезпечує “на­ближення” до події злочину (чинник наближення).

Розкриття злочинів по “гарячих слідах” розпочинається як тільки виявляються ознаки злочину, у зв'язку з чим на підставі КПК і законодавства, що регламентує оперативно-розшукову діяль­ність, організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю, вживаються такі заходи:

припинення протиправних дій злочинця;

           затримання злочинця на місці вчинення злочину і доставлення його до місця утримання;

     вжиття заходів щодо ліквідації наслідків злочину;

     виявлення і збереження джерел інформації про подію зло­чину;

          попереднє дослідження і перевірка інформації про ознаки злочину.

Особливістю цієї діяльності є те, що її часто здійснюють особи, які опинилися на місці події: оперативні працівники, дільничні інспектори, члени патрульно-постових груп, контрольно-перепу-сткових пунктів, представники охорони підприємств, установ, організацій, які передусім вживають заходів щодо припинення зло­чинних дій, затримання злочинця на місці вчинення злочину, нада­ють допомогу потерпілим, охороняють затриманих осіб до прибут­тя слідчо-оперативної групи, чергового наряду міліції або достав­ляють їх у найближче місце утримання; вживають заходів щодо охорони місця події (видаляють сторонніх осіб, виставляють ого­рожі), встановлюють очевидців, інших свідків, їх адреси.

Особлива роль у розкритті злочинів по “гарячих слідах” на цьо­му етапі належить черговому відповідного органу внутрішніх справ. Отримавши повідомлення про злочин, черговий вживає заходів з його розкриття: а) інструктує телефоном заявника про наступні його дії; б) направляє найближчий наряд патрульно-постової служ­би до місця події; в) доводить до відома про подію дільничного інспектора; г) направляє до місця події наряд міліції, слідчо-опера­тивну групу; ґ) повідомляє про подію начальника міліції (РВВС);

д) забезпечує постійний зв'язок з місцем події і слідчо-оператив­ною групою.

Наступний етап розкриття злочину по “гарячих слідах” розпо­чинається після прибуття до місця події слідчо-оперативної групи. Діяльність слідчого (дізнавача) спочатку спрямовується на оцінку слідчої ситуації, що склалася, вирішення питання про наявність ознак злочину, вжиття, оперативно-розшукових або організаційних заходів для розкриття злочину по “гарячих слідах”. З цією метою паралельно з оглядом, якщо кримінальна справа порушена, мо­жуть проводитися інші невідкладні слідчі дії (допит, обшук). Од­ночасно складаються орієнтувальні дані для розшуку відповідних осіб, знарядь злочину, викрадених предметів.

До оперативно-розшукових заходів, що вживаються, входять:

а) переслідування і затримання злочинця по запахових слідах за допомогою службово-розшукової собаки; б) організація за­городжувальних заходів та перекриття шляхів відходу злочин­ця; в) організація пошуково-розшукового патрулювання за учас­тю потерпілого або свідків-очевидців; г) організація засідок у місцях ймовірної появи злочинця; Г) спостереження за місцями значного скупчення людей (ринки, вокзали, магазини та ін.); д) “прочісування” території, прилеглої до місця події; ж) організапія поквартирного опиту осіб, які проживають поблизу місця події.

Розкриття злочину може розпочатися від:

а) предметів, що були знайдені на місці події; б) слідів-відобра­жень; в) знаряддя вчинення злочину (інструменти, зброя, транс­портні засоби); г) способу вчинення злочину; г) ознак зовнішності злочинця, що збереглися у пам'яті потерпілих, очевидців.

Па даному етапі великого значення набуває проведення тактич­ної операції “Розшук”, яка проводиться для пошуку особи за озна­ками зовнішності і містить: 1) допит потерпілих, свідків-очевидців;

2) складання словесного портрета, малюнків по пам'яті та ін.; 3) пред'явлення потерпілим, свідкам-очевидцям фотознімків з опе­ративних обліків; 4) здійснення оперативних заходів з метою узна­вання злочинця; 5) перевірку даних за криміналістичними обліками картотек осіб, які зникли безвісти, невпізнаних трупів та ін.; 6) про­ведення портретно-криміналістичної, комплексної судово-медичної та криміналістичної експертиз для ідентифікації невпізнаного трупа.

Особливе місце в системі розшуку злочинця у стадії розкриття злочину посідає робота щодо використання слідів рук, виявлених на місці події, яка включає:

1) огляд слідів (за участю фахівця); 2) перевірку по картотеці слідів пальців рук з місць нсрозкритих злочинів (ЕКУ УМВС Ук­раїни); 3) перевірку по дактилоскопічній картотеці осіб, які перебу­вають на криміналістичному обліку; 4) призначення дактилоско­пічної експертизи в разі наявності підозрюваних; 5) допит підозрю­ваного з пред'явленням висновку дактилоскопічної експертизи.

До завершальної стадії виконання невідкладних слідчих дій накопичується достатньо відомостей з основних джерел інфор­мації, у деяких випадках встановлюється підозрювана особа. Ця стадія носить аналітичний характер. Слідчий працює над матері­альними джерелами інформації: проводить їх огляд і попереднє дослідження із застосуванням технічних засобів; вирішує питання про їх віднессність і придатність для використання, проводить фікса­цію раніш не виявлених ознак.

Для попереднього дослідження слідчий залучає фахівців, про­водить перевірку показань, отриманих від свідків-очевидців, які зіставляються з механізмом злочину. На підставі аналізу зібраної інформації висуваються слідчі та розшукові версії.

На цій стадії може виникнути необхідність у створенні слідчо-оперативних груп, загального планування їх діяльності. У зв'язку з цим склалися організаційні форми взаємодії слідчого з органами дізнання: 1) взаємне інформування про встановлені у справі факти, що належать до предмета розслідування; 2) спільне планування розслідування по кримінальній справі, особливо тоді, коли винні у вчиненні злочину не встановлені; 3) спільне проведення слідчих і розшукових дій; 4) дача слідчим у порядку ст.ст. 114, 118, 191 КПК доручень оперативним працівникам про проведення ними само­стійних окремих слідчих дій і розшукових заходів.


<