§ 2. Розшукова діяльність у системі розкриття злочинів : Криміналістична тактика и методика розслідування злочинів - Шепітько : Книги по праву, правоведение

§ 2. Розшукова діяльність у системі розкриття злочинів

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 
РЕКЛАМА
<

Розшук є різновидом практичної діяльності з боротьби зі зло­чинністю і розкриття злочинів.

Розшукова діяльність становить функцію оперативно-розшуко­вих органів, органів дізнання та попереднього слідства. Одна час­тина розшуку належить до оперативно-розшукової діяльності і має на меті встановлення та виявлення об'єктів розшуку. Друга його частина, притаманна органам попереднього слідства, пов'язана з вирішенням завдання виявлення вже встановлених об'єктів розшу­ку. За цією лінією проводиться розмежування функціональних обо­в'язків правоохоронних органів.

Розшукова діяльність при розслідуванні різних видів злочинів пе­редбачає комплекс дій, спрямованих на:

1) створення умов, що ускладнюють перебування особи, яка переховується, у нелегальному становищі, перешкоджають їй перебувати у певному місці, вільно переміщатися (прожива­ти, оформитися на роботу, навчатися та ін.);

2) створення обстановки, що змушує того, хто переховується, шукати зв'язків зі своїм оточенням, змінювати місце перебу­вання і тим самим демаскувати себе;

3) створення у особи, яку розшукують, суб'єктивного уявлення про хід розслідування і розшукову діяльність шляхом суворо­го дотримання вимог про недопустимість розголошення да­них попереднього слідства (ст. 121 КПК, ст. 181 КК);

4) використання можливостей впливу через оточення особи, яку розшукують, з метою схилити її до явки з повинною.

Розшукові дії проводяться у різних ситуаціях. Залежно від виду об'єкта розшуку, ступеня його встановлення, індивідуалізації, на­явності інформаційного матеріалу, реєстраційних даних та інших чинників слідчий здійснює різні дії. Слід мати на увазі, що орган дізнання відповідно до ст. 104 КПК проводить слідчі дії до встанов­лення особи, яка вчинила злочин (що не є тяжким), і невідкладні слідчі дії по справах про тяжкі злочини.

Невідкладні і первісні слідчі дії є криміналістичними поняття­ми. У більшості випадків вони здійснюються на початковому етапі розслідування. Разом з тим невідкладного характеру набувають відповідні слідчі дії й на наступних етапах розслідування.

Розкриття злочинів значною мірою залежить від способів їх приховування. Способи приховування злочинів поділяються на гру­пи, пов'язані з особливостями:

1) утаювання інформації, її джерел пасивними способами (умов­чання, неповідомлення, відтягнення часу, відмова віддачі по­казань тощо) і активними способами (приховання знарядь злочину, предметів посягання, матеріальних цінностей, гро­шових коштів та ін.);

2) знищення інформації (слідів злочинця, наслідків його дій);

3) маскування інформації, прийоми якого спрямовані на вик­ривлення уявлення про особу злочинця, спосіб його дій та інші обставини злочину (зміна зовнішнього вигляду особи, яка вчинила злочин, зміна звичайного розташування пред­метів тощо); фальсифікацію (підроблення) інформації, ство­рення неправдивої інформації, що виходить від заявників (свідомо неправдива заява, донос), учасників кримінального процесу (свідомо неправдиві показання); створення фальши­вих слідів, предметів, документів, їх підміна тощо; інсцену­вання злочинів (удаване створення обстановки, яка не відпо­відає події, що відбулась, з метою приховати злочин і спря­мувати розслідування у помилковому напрямку).