§ 1. Криміналістичне поняття розкриття злочину : Криміналістична тактика и методика розслідування злочинів - Шепітько : Книги по праву, правоведение

§ 1. Криміналістичне поняття розкриття злочину

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 
РЕКЛАМА
<

Поняття розкриття злочину — одне з основних криміналістич­них понять і вимагає спеціального розгляду, оскільки воно найті­сніше пов'язане з процесом розслідування злочинів. Дане положен­ня пояснюється й тим, що криміналістика в цілому та криміналістич­на методика покликані розробляти методи і засоби для швидкого і повного розкриття злочинів.

У науці кримінального процесу існують різні точки зору щодо змісту поняття розкриття злочинів, пов'язані з прийняттям того чи іншого процесуального рішення (порушення кримінальної справи у зв'язку з виявленням особи, яка вчинила злочин; пред'явлення йому обвинувачення; складання обвинувального висновку; поста-новлення вироку судом і набрання ним чинності).

У криміналістиці вирішення даного питання також є неодноз­начним. Існує низка концепцій, одна з яких, наприклад, полягає в тому, що розслідування злочинів не обов'язково пов'язано з їх роз­криттям, оскільки у деяких випадках вже під час розгляду матері­алів, що містять ознаки злочину, або на початковому етапі розслі­дування є досить доказової інформації, яка вказує на певну особу, причетну до вчинення злочину. У зв'язку з цим й виник термін “оче­видні” злочини, який носить умовний характер і відбиває конкрет­ну ситуацію, коли особа, яка проводить розслідування, приходить до ймовірного знання про конкретну особу, яка вчинила злочин. Така ситуація звичайно створюється при затриманні особи на місці вчинення злочину, розслідуванні економічних злочинів, пов'язаних з конкретною діяльністю певних категорій матеріально відпові­дальних осіб, службових злочинів, вчинених певним колом осіб, наділених службовими повноваженнями, і таких, які мають доступ до документів, матеріальних цінностей тощо.

Залежно від повноти первісної інформації можна говорити й про “неочевидні” злочини, що вимагають встановлення особи, яка вчинила даний злочин.

Одне з визначень криміналістичного поняття розкриття злочи­ну дозволяє розглядати його як діяльність з розслідування злочи­ну, спрямовану на отримання інформації, що дає підставу для ви­сунення версії про вчинення злочину певною особою.

Правильне визначення суті розкриття злочину має важливе кри­міналістичне значення, оскільки воно пов'язано з побудовою струк­тури окремих методик розслідування, визначенням його етапів. При цьому в основі такого рішення повинно бути положення ч. 2 ст. 98 КПК: “якщо на момент порушення кримінальної справи встановле­но особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи”. У таких випадках виникає ситуація, коли конкретний злочин може бути віднесений до “очевидних”.

Визначення поняття розкриття злочину має істотне значення для побудови об'єктивної системи статистики боротьби зі злочин­ністю, що здійснюється правоохоронними органами.

Розкриття злочинів тісно пов'язано з розшуковою діяльністю і значною мірою залежить від ефективності розшукових дій слідчо­го і оперативно-розшукових заходів, що здійснюються органами дізнання за його дорученням, а також заходів, що проводяться цими органами при виконанні ними функціональних обов'язків відповідно до законів “Про міліцію”, “Про оперативно-розшуко-ву діяльність”, “Про Службу безпеки України”, “Про організацій­но-правові основи боротьби з організованою злочинністю”.

Розмежування функцій слідчого, органів дізнання та оператив­но-розшукових органів у цій діяльності проводиться у залежності від характеру і особливостей об'єктів розшуку. Наприклад, стосов­но обвинуваченого, якщо місце перебування його не встановлено, оголошується розшук (ст.ст. 138, 139 КПК); або, коли не встанов­лено особу, яка вчинила злочин, орган дізнання продовжує вико­нувати оперативно-розшукові дії (ч. З ст. 104 КПК). Це ж стосуєть­ся розшуку осіб, які зникли, щодо яких є підстави гадати, що вони могли бути вбиті (розшук трупа, його частин), предметів (злочин­ного посягання, знарядь злочину).

Оперативно-розшуковий аспект розкриття злочинів пов'язаний з діяльністю органів дізнання, у зв'язку з чим на них покладається вжиття необхідних заходів з метою виявлення ознак злочину і осо­би, яка його вчинила (ст. 103 КПК).

Як показує практика (на основі так званої неліченої статис­тики) за експертними оцінками криміналістів початковий етап (приблизно перші десять днів розслідування) інтенсивної роботи з розкриття злочину значною мірою визначає успіх розслідування в подальшому. У цей період має застосуватися комплекс криміналістичних методів і засобів розкриття злочину, слідчих і організа­ційних дій, оперативно-розшукових заходів.

Підвищення ефективності методики розслідування залежить від того, наскільки криміналістичні рекомендації використовувати­муться в оперативно-розшуковій діяльності з виявлення ознак зло­чину, у тому числі в період, що передував прийняттю рішення від­повідними органами про порушення кримінальної справи.