§ 2. Загальна методика розслідування злочинів : Криміналістична тактика и методика розслідування злочинів - Шепітько : Книги по праву, правоведение

§ 2. Загальна методика розслідування злочинів

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 
РЕКЛАМА
<

Поняття методики розслідування. Розглянута сутність методи­ки розслідування дає підстави для визначення її поняття як зак­лючного розділу науки криміналістики, її особливої частини, що містить рекомендації, синтезовані на основі узагальнення практи­ки виявлення, розкриття, розслідування та попередження злочинів, наукових досягнень всіх розділів криміналістики, суміжних наук.

Виходячи з сутності визначення предмету криміналістики як науки про закономірності виникнення слідів злочину (у широкому розумінні) та закономірності ефективної діяльності правоохорон­них органів, про методику розслідування як структурну частину криміналістики можна говорити також у плані завдань вивчення нею вказаних закономірностей стосовно специфічних завдань роз­слідування окремих видів злочинів.

Об'єкт дослідження методики розслідування. Звичайно об'єктом дослідження криміналістики є процес розслідування злочинів. В окремих випадках, намагаючись спеціалізувати і конкретизувати цей об'єкт, надати йому суто криміналістичної спрямованості, го­ворять про процес розкриття злочинів. При такому підході поза об'єктом дослідження залишається найважливіша діяльність з бо­ротьби зі злочинністю, з її найбільш небезпечною формою — орга­нізованою злочинністю — сфера виявлення злочинів. Як показала практика боротьби зі злочинністю останніх років та нові напрям­ки законодавчого регулювання, об'єктом дослідження методики розслідування мають стати всі етапи, а разом з ними напрямки та форми боротьби зі злочинами: виявлення, відшукання, розкриття, розслідування та попередження їх.

Завдання методики розслідування (як і в цілому науки криміна­лістики) полягають у сприянні найбільш успішному здійсненню конституційних положень про захист інтересів держави, законних інтересів та прав громадян, у вирішенні завдань кримінального су­дочинства (ст. 2 КПК), оперативно-розшукової діяльності (ст. 1 Закону “Про оперативно-розшукову діяльність”), у сприянні досяг­ненню мети боротьби з організованою злочинністю (ст.ст. 2, 3 За­кону “Про організаційно-правові основи боротьби з організова­ною злочинністю”).

До таких завдань, сформульованих в КПК, належать: охорона прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у криміналь­ному судочинстві, швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних (ст. 2 КПК). Ці завдання конкретизуються іншими закона­ми, що регулюють діяльність відповідних правоохоронних органів у сфері боротьби зі злочинністю, що випливає з їх компетенції, повноважень та функціональних обов'язків.

Завдання методики розслідування безпосередньо пов'язані із завданнями кримінального законодавства, що полягають в охо­роні суспільного ладу, його політичної і економічної систем, влас­ності особи, прав і свобод громадян і всього правопорядку від зло­чинних посягань (ст. 1 КК).

На підставі цих завдань та виходячи з предмету дослідження і логіки наукового розвитку в методиці розслідування виділяють власні завдання з удосконалення наукових рекомендацій щодо підвищення ефективності розкриття злочинів: систематичне уза­гальнення слідчої, судової та експертної практики, вивчення кри­мінальної обстановки в цілому та в окремих регіонах, стану, струк­тури та динаміки злочинності; аналіз кримінального, кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого, адміністративного, цивільно-правового, а також галузевого законодавства, пов'язано­го з встановленням юридичної відповідальності за правопорушен­ня в різних сферах діяльності (господарської, фінансової, банківсь­кої, податкової, екологічної) та ін.

Одним з важливих завдань методики розслідування є розробка найбільш ефективних методів і засобів розкриття і розслідування зло­чинів, побудова їх криміналістичної характеристики, оптимізація процесу розслідування окремих видів злочинів на основі використан­ня даних про типові слідчі ситуації, системи типових версій, комплек­си слідчих дій, організаційних і оперативно-розшукових заходів.

У переліку таких завдань останнім часом виділяється вдоско­налення методики прогнозування змін у структурі злочинності і розробка відповідно до цього нових методик розслідування та вдосконалення тих, що застосовуються. Так, в числі актуальних стала розробка методик розкриття та розслідування злочинів проти особи, зокрема вбивств, вчинених на замовлення, різних видів економічних злочинів та ін. Вирішення таких завдань відби­ває одну з найважливіших функцій криміналістики — прогнос­тичну, що особливо важливо в умовах структурних змін і дина­міки злочинності.

До важливих завдань методики розслідування слід віднести роз­робку криміналістичних аспектів проблеми латентності і розкриття злочинів. Латентність пов'язана з рівнем виявлення злочинів. Де­які з таких діянь виявляються через певний, іноді тривалий час, деякі взагалі не виявляються. Латентна злочинність становить значну небезпеку для суспільства не тільки самим фактом непока-раності винних осіб за вчинені злочини, а й тим, що є джерелом рецидивної злочинності.

Проблема розкриття злочинів завжди була в центрі уваги кри­міналістики, оскільки початковий етап розслідування відіграє важ­ливу роль у процесі доказування. На даному етапі застосовуються методики розслідування по “гарячих слідах”, комплекси невідклад­них слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, тактичні опе­рації, що розробляються в окремих методиках розслідування.

Останнім часом активно розробляються методики розслідуван­ня осередків злочинів — певних сукупностей злочинів, що вчиня­ються однією особою або злочинною групою.

Особливого значення набуває розробка методик розслідуван­ня злочинів, що вчиняються організованими групами, до яких на­лежать діяння загальнокримінальні (насильницькі, насильницько-корисливі) та економічні, що вчиняються в сфері виробництва, тор­гівлі, обслуговування, банківської та іншої економічної діяльності.

Принципи методики розслідування. Методика розслідування будується на загальних принципах кримінального судочинства, і в той же час її розробка і застосування підпорядковані характерним методиці принциповим положенням. Одним з таких почожень є побудова методики розслідування на основі змісту і диспозицій відповідних норм кримінального закону, інших законодавчих актів, що встановлюють юридичну відповідальність (цивільно-правову, адміністративну), а також регламентують діяльність пра­воохоронних органів.

Кожна окрема методика розслідування розробляється у відпо­відності з нормами Особливої частини КК, що містять опис ознак злочинів певних видів. Відповідні норми КПК складають основу для розробки типових обставин, що підлягають встановленню в процесі доказування по справах про злочини певного виду, і побу­дови структури окремої методики розслідування.

Одним з принципових положень методики розслідування є забезпечення наукової обґрунтованості початкових положень і одержаних результатів, що надаються правоохоронним, контро­люючим, судово-експертним органам, суду у вигляді криміналі­стичних рекомендацій.

Дане положення тісно пов'язано з вимогою використання в процесі розробки окремих методик розслідування узагальнення слідчої, експертної та судової практики, криміналістичної теорії, даних суміжних юридичних наук та інших галузей знань.

Найважливішим чинником розробки ефективних методик роз­слідування є вивчення та аналіз кримінального оточення особи злочинця, механізму та способів вчинення та приховування різних видів злочинів. Дотримання даного принципового положення за­безпечує умови для наукового розроблення криміналістичної ха­рактеристики окремих видів (різновидів) злочинів, їх класифікації.

Криміналістичні аспекти процесу виявлення і розкриття зло­чинів. Розробка та ефективне застосування окремих методик роз­слідування значною мірою залежить від узагальнення практики виявлення ознак злочину, розгляду їх відповідними органами для прийняття рішення про проведення розслідування.

Тут треба враховувати два аспекти: 1) практичну діяльність по боротьбі зі злочинністю як цілісну систему, пов'язану з виявленням ознак злочину, його початковим, наступним та завершальним ета­пами розслідування, та 2) розмежування наукових галузей, що вив­чають дану систему, — кримінального процесу, криміналістики, теорії оперативно-розшукової діяльності. Єдність даної системи в практичній діяльності потребує відповідно системного розгляду її в криміналістиці як науці, що здійснює найбільш широкі міжна-укові зв'язки.

Поняття “виявлення злочинів” (ознак злочину) звичайно має оперативно-розшуковий характер.

У статті 2 і п. 2 ст. 10 Закону України “Про міліцію” при визна­ченні основних завдань та обов'язків міліції йдеться саме про ви­явлення злочинів. У статтях 1, 2 Закону України “Про оператив-но-розшукову діяльність” у переліку завдань такої діяльності і визначенні самого поняття оперативно-розшукової діяльності гово­риться про пошук і фіксацію фактичних даних відносно протиправ­них дій, про гласні і негласні пошукові, розвідувальні і контр-розвідувальні заходи.

У статті 6 Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” серед основних напрямків діяльності спеціальних підрозділів органів внутрішніх справ Украї­ни названо виявлення учасників організованих злочинних угрупо­вань. Разом з тим ці органи наділені повноваженнями дізнання, до яких входить вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, які його вчинили (ст. 103 КПК). Поряд з цим у п. 5 ст. 94 КПК як підстава для порушення кримінальної справи передбачено безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.

Таким чином, зазначені закони наділяють відповідні правоохо­ронні органи повноваженнями щодо виявлення ознак злочину, про­ведення розшукових дій і прийняття рішення про наявність підстав для порушення кримінальної справи. Процесуальна діяльність при розгляді заяв і повідомлень про злочини регулюється ч. 4 ст. 97 КПК, що надає право відповідним органам здійснювати перевіроч­ні дії шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи служ­бових осіб або витребування необхідних документів.

Місце методики розслідування в системі криміналістики та її зв'язки з іншими галузями знань. Як завершальний розділ у науці криміналістиці методика розслідування акумулює наукові дані попередніх розділів: загальної теорії, криміналістичної техніки та криміналістичної тактики. Логіка внутрішньонаукових зв'язків кри­міналістики є такою, що планування наукових досліджень і реалі­зація їх результатів спрямовані, в кінцевому підсумку, на створен­ня системи ефективних методик розслідування.

В умовах швидкого та інтенсивного розвитку науки і техніки питання про міжнаукові зв'язки криміналістики набуває особливо­го значення. Кожний розділ криміналістики в залежності від об'єктів та завдань дослідження поряд з внутрішньонауковою взаємодією здійснює цільові зв'язки з відповідними галузями знань. З цього погляду методика розслідування, маючи своїм предметом широке коло об'єктів, що відносяться до різних сфер життя та діяльності, відповідно використовує багатосторонні наукові зв'язки криміна­лістики. До таких галузей знань перш за все належать наукові дані, необхідні для розкриття злочинів проти життя та здоров'я людей, інших тяжких насильницьких та корисливо-насильницьких пося­гань. Тут мають значення такі досягнення в галузі біології, судової медицини, які дозволяють на підставі генної “дактилоскопії” іден­тифікувати підозрюваного у вбивстві, встановити особу невпізна­ного трупа тощо.

Особливого значення для розвитку методики розслідування набувають найновіші дані в галузі економічних знань, математико-кібернетичних методів, що застосовуються в розкритті економіч­них злочинів та пов'язаних з ними службових діянь.


<