§ 1. Сутність методики розслідування злочинів : Криміналістична тактика и методика розслідування злочинів - Шепітько : Книги по праву, правоведение

§ 1. Сутність методики розслідування злочинів

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 
РЕКЛАМА
<

Даний розділ криміналістики традиційно в системі науки називається методикою розслідування злочинів (окремих видів злочинів). Бажаючи надати системі науки єдності, деякі автори пропонували називати цей розділ криміналістичною методи­кою, аналогічно криміналістичній техніці та криміналістичній тактиці. Ось чому в науковому обігу і на практиці застосовують­ся всі перелічені терміни. У даному підручнику в основному зас­тосовується термін “методика розслідування злочинів” або “ме­тодика розслідування”.

Методика розслідування може розглядатися в двох аспектах. По-перше, це сам процес розслідування злочинів як специфічна діяльність уповноважених законом органів та осіб, що здійснюєть­ся на підставі застосування засобів криміналістичної техніки, прийо­мів слідчої тактики, методів розслідування певних видів злочинів. По-друге, це розділ науки криміналістики, який містить систему комплексних криміналістичних рекомендацій щодо виявлення, розслідування та профілактики окремих видів злочинів.

Саме у взаємозв'язку цих двох напрямів — практичного і тео­ретичного— методика розслідування злочинів виявляє своє при­значення, сприяючи розробці наукових рекомендацій і запровад­женню їх у практику розслідування злочинів.

Процес розслідування в цілому і окремих видів злочинів може бути охарактеризований як:

1) правова діяльність, що здійснюється на підставі процесуаль­ної форми уповноваженими законом органами (попереднє слідство, дізнання) та особами (слідчим, дізнавачем);

2) пізнавальна діяльність, спрямована на встановлення обста­вин події минулого на підставі теорії судових доказів, законів логіки і положень психології;

3) організаційна діяльність, спрямована на забезпечення плано­мірного розслідування окремих видів злочинів на підставі нормативних приписів, рекомендацій з наукової організації праці;

4) оперативно-розшукова діяльність, що проводиться уповно­важеними законом органами по виявленню та розкриттю злочинів;

5) профілактична діяльність, спрямована на встановлення при­чин та умов, які сприяли вчиненню злочинів, що здійснюєть­ся на підставі рекомендацій кримінології та криміналістики.

У здійсненні зазначених напрямів процесу розслідування зло­чинів синтезуюча роль належить криміналістичній методиці і в цілому науковим рекомендаціям науки криміналістики.

Основу методики складає система методів розслідування, що покликана сприяти повному та всебічному розкриттю злочинів, збиранню та об'єктивній оцінці доказів на підставі закону і кри­міналістичних рекомендацій.

Слідча та оперативно-розшукова практика, теорія криміналі­стики виробили основні методи розкриття злочинів: від відомостей про спосіб та механізм вчинення злочину до методу його розкрит­тя; від мотиву вчинення злочину до методів встановлення передба­чуваного злочинця; від потерпілих до методів виявлення підозрю­ваної особи; від осіб, які раніше вчиняли аналогічні злочини, до методів встановлення інших осіб та обставин; від відомого кримі­нального епізоду, до методів виявлення інших пов'язаних з ним епізодів. Застосовуються і такі методи встановлення злочинців, як криміналістичний аналіз оперативної обстановки в певному рай­оні, групування та об'єднання кримінальних справ, що дозволяє концентрувати та систематизувати уривчасту інформацію. Ос­таннім часом запропоновано метод розкриття злочинів шляхом виявлення їх осередків.

Методика розслідування злочинів, як структурна частина науки криміналістики, органічно пов'язана з іншими її розділами: загаль­ною теорією криміналістики, криміналістичною технікою і кри­міналістичною тактикою. В цілісній науковій системі криміналісти­ки, безпосередньо спрямованій на повне відбиття досягнутого знання, властивостей і закономірностей об'єкту пізнання, методика роз­слідування є, як зазначалося, заключним розділом, синтезуючим наукові положення криміналістичної техніки і тактики стосовно завдань і програм виявлення і розкриття окремих видів злочинів. У цьому розумінні методика розслідування злочинів може розгля­датися як особлива частина криміналістики.

Порівняння системи криміналістики з системами наук криміналь­ного права і кримінального процесу показує, що розділи цих галузей знань, що розробляють власні положення загальної частини, відріз­няються структурно. В той же час система заключного розділу кри­міналістики — методики розслідування злочинів — відповідає побу­дові особливих частин наук кримінального права та кримінального процесу. Така однотипність систем визначається спільністю об'єктів, що вивчаються ними, єдністю завдань кримінально-правової бороть­би зі злочинністю, впливом міжнаукових зв'язків. Очевидно, що си­стема окремих методик розслідування в основному відповідає побу­дові особливої частини кримінального права, а внутрішня структура кожної окремої методики будується згідно з процесуальними стадіями провадження кримінальної справи на попередньому слідстві.

Внутрішня система розділу методики розслідування складаєть­ся з двох основних частин: 1) загальної методики розслідування злочинів (поняття, об'єкт дослідження, завдання, принципи, місце в системі криміналістики і зв'язок з іншими галузями знань); 2) окре­мих методик розслідування різних видів злочинів (криміналістич­на класифікація злочинів і методик їх розслідування, структура окремих методик розслідування).