§ 4. Оцінка та використання висновку експерта у кримінальному процесі : Криміналістична тактика и методика розслідування злочинів - Шепітько : Книги по праву, правоведение

§ 4. Оцінка та використання висновку експерта у кримінальному процесі

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 
РЕКЛАМА
<

Висновок експерта є джерелом судових доказів.

Висновок експерта — це процесуальний документ, в якому викладаються підстави проведення експертизи, хід та резуль­тати експертного дослідження.

Він складається з трьох частин: вступної, дослідної та заключної (ст. 200 ПК).

У вступній частині зазначаються: найменування експертизи;

дата і місце складання висновку; дата постанови про призначення експертизи та хто її виніс; перелік об'єктів, що надійшли на дослід­ження, порівняльних та інших матеріалів; питання, поставлені пе­ред експертом, відомості про його особу; клопотання про надання додаткових матеріалів та результати їх розгляду; відомості про участь експерта у проведенні слідчих дій; прізвища та процесуаль­ний стан осіб, які брали участь при проведенні експертизи.

У дослідній частині описуються об'єкти експертизи, викладається процес експертного дослідження, робиться аналіз і синтез отриманих результатів, наводяться різні розрахунки та довідкові дані, якими користувався експерт, обґрунтовуються його висновки. Дослідна частина висновку ідентифікаційної експертизи повинна містити опис конкретних ознак, покладених в обґрунтування висновку.

У заключній частині містяться висновки експерта, тобто відповіді на поставлені перед ним питання. Висновок експерта може бути у формі категоричного висновку або у формі висновку про немож­ливість вирішити питання, яке поставлено перед експертом. Ка­тегоричний висновок може бути позитивним або негативним. До висновку додається ілюстративний матеріал: фотознімки, схеми, креслення та ін. Висновок підписується експертом.

Висновок експерта не має переваг перед іншими доказами. Корені погляду на експертизу, як на “особливий” доказ, сягають у теорію, яка визнавала експерта науковим суддею. Л. Володимиров писав, що судді не можуть критично ставитися до експертизи, для розуміння підстави якої треба кілька років наукових занять. Їм зали­шається тільки йти слідом за авторитетною вказівкою експертів. Суд є самостійним у виборі експертів. Але оскільки останні обрані, суд­дя йде слідом за ними, як сліпий за своїм поводирем'.

Та обставина, що висновки експерта обґрунтовані досліджен­нями, проведеними із застосуванням наукових, технічних або інших спеціальних знань, не виключає можливості та необхідності їх оцінки слідчим і судом у повному обсязі. Характер виду доказу, який розг­лядається, не може бути підставою для некритичного до нього став­лення, надання йому особливої доказової сили. Відповідно до ст. 75 КПК “висновок експерта для особи, яка провадить дізнання, слід­чого, прокурора і суду не є обов'язковим, але незгода з ним повин­на бути мотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку”.

Оцінка висновку експерта проводиться за загальними правила­ми оцінки доказів (ст. 67 КПК). Одна з особливостей оцінки вис­новку експерта — необхідність спеціального мотивування підстав, за якими відкидається висновок.

Оцінка висновку експерта є складною розумовою діяльністю. Вона включає:

1) аналіз дотримання процесуального порядку призначення та проведення судової експертизи;

2) визначення відповідності висновку експерта завданню;

3) встановлення повноти та наукової обгрунтованості виснов­ку експерта;

4) визначення відповідності висновку експерта іншим зібраним по справі доказам;

5) перевірку віднесення до справи даних, які містяться у висновку. Необхідно мати на увазі, що встановлені суперечності між виснов­ком експерта та іншими даними по справі ще не свідчать про досто­вірність висновку. Суперечливі дані підлягають новій оцінці, у ході якої можуть бути встановлені погрішності у результатах огляду місця події або обшуку, помилки у показаннях свідків або потерпілих та ін.

У результаті оцінки висновку експерта слідчий (суд) може прий­няти одне з таких рішень:

1) визнати висновок експерта повним та обґрунтованим, таким, що має значення для справи;

2) визнати висновок неповним або недостатньо ясним та при необхідності призначити додаткову експертизу або допита­ти експерта відповідно до ст. 201 КПК;

3) визнати висновок експерта необгрунтованим або сумнівним щодо його правильності та при необхідності призначити по­вторну експертизу або провести інші процесуальні дії, спря­мовані на перевірку висновків експерта.

 


<