§ 3. Основи підготовки, призначення та проведення судових експертиз : Криміналістична тактика и методика розслідування злочинів - Шепітько : Книги по праву, правоведение

§ 3. Основи підготовки, призначення та проведення судових експертиз

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 
РЕКЛАМА
<

Судова експертиза має бути старанно підготовлена. Процес підготовки експертизи містить основні елементи:

1) збирання необхідних матеріалів;

2) вибір моменту призначення експертизи;

3) визначення предмета судової експертизи;

4) формулювання питань експерту;

5) вибір експертної установи або експерта. Збирання необхідних матеріалів. Такими матеріалами насампе­ред є досліджувані об'єкти (речові докази, жива особа, труп або його частини та ін.), відносно яких слідчий (суд) повинен з'ясува­ти питання, що цікавлять. Досліджувані об'єкти збираються у ході проведення слідчих (судових) дій (оглядів, обшуків, виїмок та ін.) з дотриманням встановлених законом правил їх збирання.

Експерту в деяких випадках необхідно надавати так звані зразки порівняльного матеріалу. Під зразками для експертного дослідження слід розуміти матеріальні об'єкти, що надаються експерту для по­рівняння з об'єктами, які ідентифікуються або діагностуються. Це мо­жуть бути зразки почерку, відбитки пальців рук, зліпки зубів, взуття, проби крові, слини, зразки шрифту друкарської машинки, які викори­стовуються в процесі проведення експертиз як порівняльні матеріали при дослідженні рукописів, предметів з відбитками рук, ніг, зубів, паперів та інших об'єктів, які надаються експерту для дослідження.

Слідчий збирає зразки в процесі таких слідчих дій, як огляд, обшук, виїмка або шляхом безпосереднього відібрання їх у обви­нуваченого, підозрюваного, свідка або потерпілого. Так, відпові­дно до ст. 199 КПК в разі потреби слідчий має право винести по­станову про вилучення або відібрання зразків почерку та інших зразків, необхідних для експертного дослідження. У цьому разі отримання зразків для порівняльного дослідження є процесуаль­ною дією, яка полягає в отриманні порівняльних матеріалів для експертного дослідження. Для відібрання або вилучення зразків слідчий може використовувати допомогу фахівця. Про відібрання зразків складається протокол.

На відміну від речових доказів зразки для порівняльного досліджен­ня не пов'язані з розслідуваною подією і безсумнівно походять від кон­кретного об'єкта. Зразки повинні мати репрезентативність (достатність кількості та якості) та порівняльність (можливість порівняння).

За способом отримання зразки підрозділяються на дві групи:

вільні та експериментальні. Вільні зразки виключають можливість будь-якого умисного викривлення ознак досліджуваного об'єкта. Це зразки створені або отримані поза зв'язком з розслідуваною кримінальною справою і, як правило, до її порушення (наприклад, особисте листування особи, у якої відбираються зразки, її щоден­ники та інші рукописні документи, виконані до кримінальної справи). Експериментальні зразки — це зразки, спеціально отримані для проведення цієї конкретної експертизи.

Вибір моменту призначення експертизи. За загальним правилом судова експертиза повинна бути призначена своєчасно. Своє­часність призначення експертизи забезпечується плануванням цієї слідчої (судової) дії.

Визначаючи момент призначення експертизи, необхідно врахо­вувати:

1) властивості та стан об'єктів експертного дослідження;

2) необхідність та можливість отримання порівняльних зразків;

3) особливості експертного дослідження (складність, наявність відповідних методик, час проведення та ін.);

4) слідчу ситуацію.

Вибір моменту призначення експертизи передбачає визначення її місця у системі інших слідчих (судових) дій. Призначення та про­ведення експертизи обумовлені тактичними міркуваннями. Виз­начення часу призначення експертизи пов'язано з особливостями розслідуваного злочину, слідчою ситуацією, наявністю або відсут­ністю необхідних матеріалів для призначення експертизи.

Визначення предмета судової експертизи. Предмет експертизи — це ті обставини, які можуть бути з'ясовані в процесі експертного дослідження, фактичні дані, які встановлюються на основі спе­ціальних пізнань та дослідження матеріалів справи. Предмет екс­пертизи визначається питаннями, поставленими перед експертом, слідчим або судом.

Формулювання питань експерту. У відповідності із законом пе­ред експертом можуть бути поставлені тільки такі питання, для ви­рішення яких необхідні наукові, технічні або інші спеціальні знання. Існують різні посібники з судової експертизи, які містять типові пе­реліки питань стосовно різних видів експертиз при розслідуванні тих або інших категорій злочинів. Однак такі переліки є орієнтуючими.

Питання експерту повинні відповідати таким основним вимогам:

1) не виходити за межі спеціальних знань експерта і не мати правового характеру;

2) бути визначеними, конкретними та короткими;

3) мати логічну послідовність;

4) характеризуватися повнотою та мати комплексний характер. Вибір експертної установи або експерта. Вибір експертної уста­нови здійснюється з урахуванням виду експертизи, об'єктів дослі­дження та характеру питань, які підлягають вирішенню. В Україні існує система судово-експертних установ, в яких проводяться судові експертизи. При проведенні експертизи поза експертною установою в постанові або ухвалі про призначення експертизи вказується кон­кретний фахівець, якому доручається проведення експертизи.

Призначення експертизи оформляється постановою слідчого (ст. 196 КПК) або ухвалою (постановою) суду (ст. 310 КПК), яка є юри­дичною підставою проведення експертизи. Постанова (ухвала) про призначення експертизи складається з трьох частин: вступної, описо­вої та резолютивної.

У вступній частині постанови вказується дата та місце її складан­ня, посада, звання та прізвище особи, яка винесла постанову, найме­нування кримінальної справи, з якої призначається експертиза.

Описова частина передбачає короткий виклад обставин справи, в яких найбільш докладно подаються відомості щодо об'єктів екс­пертизи (обставини, пов'язані з їх виявленням, вилученням, збері­ганням та ін.). Завершується описова частина постанови форму­люванням підстав для призначення експертизи (з посиланням на відповідні статті КПК, якими керувався слідчий або суд).

Резолютивна частина містить рішення про призначення експер­тизи, тут вказується її вид, прізвище експерта або найменування експертної установи, питання, з яких необхідно дати висновок, перелік матеріалів, що надаються експерту.

Відповідно до ст. 198 КПК керівник експертної установи, отри­мавши постанову про призначення експертизи, доручає її прове­дення одному або кільком експертам. При цьому необхідно врахо­вувати обставини, які виключають можливість доручення прове­дення експертизи зацікавленій особі.

Експертне дослідження — це процес дослідження об'єктів, що надані на експертизу. Експерт використовує у своїй діяльності ме­тоди експертного дослідження, тобто систему способів, прийомів, операцій для вирішення експертних завдань. У теорії криміналісти­ки існують різні класифікації цих методів. Так, за класифікацію Т. В. Авер'янової методи експертного дослідження підрозділяються на загальні, спільні, окремо-наукові та спеціальні (багатооб'єктні)'.

Експерт не має права обмежити обсяг запропонованого йому дос­лідження. Слідчий або суд при наявності великої кількості однорідних об'єктів (наприклад партія недоброякісної продукції) повинні розгля­нути питання щодо доцільності вибіркового дослідження. Разом з цим ст. 200 КПК надає експерту право розширити обсяг дослідження, заз­начивши в висновку виявлені в процесі дослідження обставини, які мають значення для справи, з яких йому не були поставлені питання.

Експерт повинен виходити з таких загальних положень: об'єк­тивності, повноти та всебічності дослідження; його законності та своє­часності; цілеспрямованості та плановості; безпосередності досліджен­ня об'єктів експертизи; процесуального оформлення її результатів.