§ 2. Процесуальні та організаційні питання призначення : Криміналістична тактика и методика розслідування злочинів - Шепітько : Книги по праву, правоведение

§ 2. Процесуальні та організаційні питання призначення

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 
РЕКЛАМА
<

експертиз. Система судово-експертпих закладів в Україні

Призначення експертизи віднесено на розсуд слідчого або суду, які приймають рішення про необхідність залучення наукових, технічних або інших спеціальних знань. У деяких зазначених у законі випад­ках обов'язково повинна бути проведена відповідна експертиза. Так, експертиза обов'язкова (ст. 76 КПК):

1) для встановлення причин смерті;

2) для встановлення тяжкості й характеру тілесних ушкоджень;

3) для визначення психічного стану підозрюваного або обвину­ваченого при наявності у справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності;

4) для встановлення статевої зрілості потерпілої у справах про злочини, передбачені ст. 120 КК;

5) для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримі­нальну відповідальність, при відсутності відповідних доку­ментів про вік або неможливість їх отримання (ст. 76 КПК).

Експертиза проводиться у період розслідування або судового роз­гляду справи на підставі відповідного процесуального документа: по­станови слідчого або ухвали суду. Призначення експертизи є процесу­альною дією і тому її проведення можливо лише по порушеній справі.

Чинне законодавство України визначає правовий статус екс­перта, встановлює вимоги до нього. Судовими експертами мо­жуть бути особи, які мають необхідні знання для давання виснов­ку з досліджуваних питань. Фахівці державних спеціалізованих установ і відомчих служб, що проводять судові експертизи, повинні мати вищу освіту, пройти відповідну підготовку та атестацію як судові експерти певної спеціальності (ст. 10 Закону України “Про судову експертизу”).

Законодавством визначені особи, які не можуть бути судовими експертами. Так, не можуть залучатися до виконання обов'язків судового експерта особи, визнані у встановленому законом поряд­ку недієздатними, а також ті, які мають судимість (ст. 11 Закону України “Про судову експертизу”). Крім того, не можуть бути ек­спертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або які раніше були ревізорами в справі (ст. 75 КПК).

У певних випадках експерт може бути відведений з таких підстав (ст.ст. 54, 62 КПК):

1) якщо він є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним від­повідачем або родичем будь-кого з них, а також родичем слід­чого, особи, яка проводить дізнання, обвинувача або обвину­ваченого;

2) якщо він брав участь у цій справі як свідок, експерт, фахівець, перекладач, особа, яка проводить дізнання, слідчий, обвинувач, захисник або представник потерпілого, цивільного по­зивача або цивільного відповідача або розглядав по цій спра­ві скаргу в порядку ст.ст. 232, 234,236 КПК (попередня участь даної особи у справі як експерта не є підставою для його відводу);

3) якщо він особисто або його родичі зацікавлені у результатах справи;

4) при наявності інших обставин, які викликають сумнів в об'єктивності експерта;

5) якщо буде виявлена некомпетентність цієї особи з тих питань, які підлягають вирішенню шляхом проведення експертизи.

Закон передбачає права та обов'язки експерта. Зокрема, ек­сперт має право: ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються предмета судової експертизи; клопотати про надан­ня додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку; вказу­вати в акті судової експертизи на виявлені у ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання; з дозволу особи, яка провадить діз­нання, слідчого, прокурора або суду бути присутнім при про­веденні допитів та інших слідчих дій і задавати допитуваним особам запитання, які стосуються експертизи; подавати скарги на дії особи, в провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта; отримувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службо­вим завданням (ст. 13 Закону України “Про судову експертизу”, ст. 77 КПК).

Судовий експерт має певні обов'язки. Так, особа, призначена експертом, повинна з'явитися за викликом і дати правильний вис­новок на поставлені запитання. Експерт зобов'язаний відмовитися від дачі висновку з питань, що виходять за межі його компетенції, і письмово повідомити про це орган, що призначив експертизу. Саме так він повинен робити і у випадках, коли наданих йому мате­ріалів недостатньо для дачі висновку (ст. 77 КПК). Експерт зобо­в'язаний: провести повне дослідження та дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок; на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді дати роз'яснення щодо даного ним вис­новку; заявляти самовідвід за наявності передбачених законодав­ством підстав, які виключають його участь у справі (ст. 12 Закону “Про судову експертизу”).

За злісне ухилення або відмову без поважних причин від вико­нання своїх обов'язків або за дачу свідомо неправдивого висновку експерт несе кримінальну відповідальність за ст.ст. 178, 179 КК.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про судову експертизу” судово-експертпу діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи та відомчі служби. До них належать: науково-дослідні та інші установи судових експертиз Мініс­терства юстиції України і Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України. Судово-експертна діяльність також може здійснюватися на підприємницьких засадах на підставі спеціального дозволу (ліцензії), а також громадянами за разовими договорами.

У системі Міністерства юстиції України функціонують науко­во-дослідні інститути судових експертиз (зокрема, Київський науко­во-дослідний інститут судових експертиз, Харківський науково-дос­лідний інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса), відділення та лабораторії, в яких проводяться всі традиційні і нетрадиційні види криміналістичних експертиз. Поруч з криміна­лістичними в інститутах проводяться і такі види судових експертиз, як бухгалтерські, автотехнічні, будівельно-технічні, товарознавчі, ґрунтознавчі, біологічні та ін.

У Харківському науково-дослідному інституті судових експер­тиз діють такі лабораторії: а) судово-почеркознавчих та комп'ю­терних досліджень; б) судово-трасологічних, балістичних дослід­жень та технічних досліджень документів; в) криміналістичних досліджень матеріалів, речовин та виробів, біологічних дослід­жень; г) судово-автотехнічних досліджень; ґ) судово-товарознавчих досліджень; д) судових будівельно-технічних, будівельно-пожеж­них досліджень; е) судово-економічних досліджень.

У системі Міністерства внутрішніх справ України створена мере­жа експертно-криміналістичних служб, де проводяться різні види кри­міналістичних експертиз, автотехнічні, пожежно-технічні та деякі інші. У своїй структурі експертно-криміналістичні служби мають експерт­но-криміналістичні управління та експертно-криміналістичні відділи. У системі Міністерства охорони здоров'я України зосереджені судово-медичні та судово-психіатричні установи. Мережа судово-ме­дичних установ складається з різних за своїм рангом бюро судово-медичних експертиз. Такі експертизи проводяться і співробітниками кафедр судової медицини вищих навчальних закладів.