1. Поняття і предмет криміналістичної тактики : Криміналістична тактика и методика розслідування злочинів - Шепітько : Книги по праву, правоведение

1. Поняття і предмет криміналістичної тактики

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 
РЕКЛАМА
<

У період зародження криміналістики як самостійної галузі знан­ня тактика розглядалась як частина поліцейської (кримінальної) техніки. У працях вчених Австро-Угорщини і Німеччини Г. Гросса, А. Вейнгарта, Г. Шнейкерта, В. Штібера та ін. відбилися перші уявлення про криміналістичну тактику. Зокрема, А. Вейнгарт вказу­вав, що у боротьбі зі злочинністю, як і на війні, насамперед необхідні енергійна діяльність, прояв особистої ініціативи та швидкість. Роз­починаючи розслідування з можливою поспішністю, не треба дія­ти необмірковано та наздогад'.

Слово “тактика” означає теорію і практику підготовки та проведення бою. В більш загальному розумінні — це система за­собів, спрямованих на досягнення визначеної мети через боротьбу, зіткнення інтересів та подолання опору. Розслідування злочинів звичайно здійснюється у ситуації конфлікту інтересів, протидії заці­кавлених осіб. Термін “тактика” у криміналістиці має деякі елемен­ти умовності, оскільки вона не рівноцінна воєнній тактиці. Кримі­налістичну тактику не можна зводити тільки до тих способів, які приводять до усунення конфліктних взаємозв'язків та протидії.

Погляди на зміст і сутність тактики неодноразово зазнавали змін у теорії криміналістики. Історія науки знає різноманітні тер­міни, що визначали її поняття: кримінальна тактика, слідча такти­ка, криміналістична тактика. Змінювалась не тільки назва тактики, а й її зміст. Процес становлення і розвитку тактики йшов від вив­чення особи злочинця та засобів вчинення злочинів, розробки най­кращих методів їх розкриття до дослідження прийомів проваджен­ня окремих слідчих (судових) дій.

Криміналістична тактика є відносно самостійною частиною на­уки криміналістики. Це система наукових положень і рекомендацій щодо організації та планування попереднього і судового слідства, які розробляються на основі визначення оптимальної лінії поведі­нки осіб, прийомів провадження слідчих і судових дій, спрямова­них на збирання і дослідження доказів та встановлення обставин, що сприяли вчиненню злочину.

У структурному відношенні в тактиці виділяються два розділи. Перший містить так звані загальні положення (вчення про кримі­налістичну версію, планування розслідування, взаємодію слідчого з органами дізнання, залучення громадськості до розслідування злочинів), другий включає положення щодо тактики провадження окремих слідчих дій. Таке розуміння тактики та її структури має найбільш загальний характер і є загальновизнаним. Проте воно звужує сферу застосування та межі криміналістичної тактики, ха­рактеризуючи її тільки стосовно окремих слідчих дій.

Судова тактика у теоретичному аспекті залишається до цього часу недостатньо дослідженою. Проблеми застосування судом даних криміналістики знайшли своє відображення у концепції Л. Ю. Ароцкера (1965), який писав, що визначення черговості встановлення фактів по справі, послідовність провадження судових дій, побудова судового слідства відповідно до характеру кримінальної справи (категорії злочину) — всі ці положення криміналістичної тактики мають бути відомі суду.

Судова реформа в Україні ставить за мету звільнити суд від виконання функції обвинувачення. Суд повинен вислухати погля­ди сторін, що змагаються (державного обвинувача та захисника), про доведеність обвинувачення, перевірити наявні у справі докази. Конституція України як принципи судочинства оголошує рівність усіх учасників процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свободу у поданні суду своїх доказів.

З урахуванням цього конституційного положення одержує нову якість і тактика провадження таких судових дій, як допит, очна ставка, пред'явлення для впізнання, огляд місця події та ін. У зв'яз­ку з цим можна говорити про тактику суду (судді), тактику держав­ного обвинувачення і тактику професійного захисту.

Дискусійними залишаються питання про тактику оперативно-розшукових заходів і тактику розшуку. Процес становлення теорії оперативно-розшукової діяльності як самостійної галузі науково­го знання багато в чому схожий з історією розвитку криміналісти­ки: спочатку елементи цієї теорії та практичні рекомендації з про­ведення оперативно-розшукових заходів розроблялися у розділі кримінальної тактики.

Розшукова діяльність є функцією органів дізнання та поперед­нього слідства. Розшукова діяльність органів дізнання має непроцесуальний, переважно розвідувальний характер та здійснюється спеціальними засобами. Тактика провадження оперативно-розшу­кових заходів повинна посісти відповідне місце не тільки у теорії оперативно-розшукової діяльності, а й у криміналістиці. Це по­в'язано з тим, що хоч природа оперативно-розшукової та криміналь­но-процесуальної діяльності різна, однак існує тенденція до легалі­зації та надання доказової сили оперативно-розшуковим заходам.

Необґрунтовано забутою є тактика злочинної діяльності (кри­мінальна тактика), яка визначає типові способи вчинення та при­ховування злочинів, форми поведінки злочинця, його психологіч­ний портрет, особливості протидії зацікавлених осіб, створення інсценувань та фальсифікацій.

У злочинців в процесі злочинної діяльності виробляються своє­рідні вміння та навички, звички та схильності, тобто “злочинний почерк”. Схильність до вчинення злочинів певним способом є пере­думовою кримінальної професіоналізації. Знання специфіки способів професійної злочинної діяльності — ключ до виявлення винуватих.

Сучасна криміналістична теорія не має достатньої кількості досліджень в галузі тактики злочинної діяльності та не виділяє її у своїй структурі. Разом з тим особливості кримінальної тактики необхідно враховувати судово-слідчим працівникам під час про­вадження процесуальних дій, виявлення слідів злочину, встанов­лення неправдивих відображень — негативних обставин.

Тенденції розвитку криміналістичної тактики потребують розширення меж її дослідження. За своїм змістом криміналістич­на тактика повинна мати трирівневу структуру: 1) загальні по­ложення (поняття і предмет криміналістичної тактики, її прин­ципи, елементи планування і організація розслідування, вчення про криміналістичну версію та ін.); 2) підгалузі (слідча тактика, судова тактика, тактика розшукової діяльності, тактика злочин­ної діяльності); 3) окремі наукові теорії (теорія прийняття так­тичних рішень, теорія слідчої ситуації, теорія систематизації тактичних прийомів та ін.).

Оскільки тактика є частиною криміналістичної науки, вона не може не включати до себе деяких її положень. Це можуть бути ок­ремі криміналістичні теорії або їх структурні підрозділи. Окремі наукові теорії у криміналістичній тактиці мають різний ступінь сформованості. Тому вона є відкритою системою, яка характери­зується появою нових теорій.

Структурність криміналістичної тактики можна простежити на її елементному складі. Такий склад передбачає виділення тих “час­ток”, на яких ґрунтується тактика: 1) тактичний прийом як спосіб здійснення процесуальної дії, спрямований на досягнення її мети;

2) тактична рекомендація — науково обґрунтована та перевірена практикою порада щодо вибору і застосування засобів, прийомів та форм поведінки; 3)система (підсистема) тактичних прийомів — упорядкована сукупність взаємопов'язаних та взаємообумовлених прийомів, що мають цільову спрямованість у процесі її реалізації (іноді систему тактичних прийомів іменують тактичною комбіна­цією); 4) тактика слідчої (судової, оперативно-розшукової) дії, яка охоплює весь типовий тактичний комплекс можливого її здійснен­ня, реалізації; 5) система слідчих або інших дій (тактична операція), яка спрямована на виконання завдання розслідування у відповідній слідчій ситуації.

Криміналістична тактика тісно пов'язана з іншими розділами криміналістики — криміналістичною технікою та методикою роз­слідування окремих видів злочинів. Тактика провадження тих або інших процесуальних дій змінюється залежно від характеру задіяних засобів та прийомів криміналістичної техніки. Використання тех­нічних засобів передбачає їх тактичне обґрунтування та доціль­ність. Взаємозв'язок криміналістичної тактики і методики розслі­дування окремих видів злочинів визначається тим, що рекомендації тактики реалізуються тільки через методику розслідування з ура­хуванням специфічних рис конкретного виду злочину.