§ 8. Допит неповнолітніх : Криміналістична тактика и методика розслідування злочинів - Шепітько : Книги по праву, правоведение

§ 8. Допит неповнолітніх

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 
РЕКЛАМА
<

Підготовка і проведення допиту неповнолітніх обумовлені віко­вими особливостями допитуваної особи. Знання цих особливостей має велике значення для обрання прийомів встановлення психоло­гічного контакту, вибору режиму проведення допиту, здійснення впливу на неповнолітнього, оцінки його свідчень.

Неповнолітні — це особи, які не досягли 18 років. У психоло­гічній літературі запропоновано шість вікових груп неповнолітніх:

дитячій вік (до 1 року);

раннє дитинство (від 1 до 3 років);

дошкільний вік (від 3 до 7 років);

молодший шкільний вік (від 7 до 11-12 років);

підлітковий вік (від 11 до 14-15 років);

6) старший шкільний вік (від 14 до 18 років).

Вікові особливості — це сукупність взаємопов'язаних типових для даного віку процесів, станів і властивостей, що виявляються у поведінці і вказують на загальну спрямованість розвитку особи. При розгляді психологічних особливостей неповнолітніх окремих віко­вих груп необхідно враховувати не тільки хронологічний вік, а й загальні якості культури і товариства, до якого вони належать, соці­ально-економічний стан, стать, індивідуально-типологічні якості.

Вік, починаючи з якого неповнолітній може виступати на до­питі як свідок або потерпілий, у кримінально-процесуальному за­конодавстві не визначений. У п. З ст. 69 КПК лише вказано, що не можуть бути допитані як свідки особи, які у зв'язку з своїми фізич­ними або психічними вадами нездатні правильно сприймати обста­вини, що мають значення для справи, і давати про них показання. Характерні для неповнолітніх особливості психіки не є психічни­ми чи фізичними вадами, але вони, без сумніву, впливають на процес формування і дачі показань. Практиці розслідування злочинів відомо чимало прикладів, коли діти вже 3-5 років повідомляли на допиті дані, які сприяли встановленню об'єктивної істини у справі. Разом з тим дітей рекомендується допитувати тільки у крайніх випадках, бо допит може негативно вплинути на їх психіку.

Для дітей дошкільної вікової групи характерна кмітливість, їх сприйняттю притаманна деталізація. При відтворенні події, що спостерігалася, діти можуть свідчити про факти, яких не помітили дорослі. У цьому віці діти не мають достатньої здатності до по­слідовного логічного мислення і можуть давати лише нескладні відповіді на зрозумілі їм запитання.

Для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку характерна наявність підвищеного навіювання та схильності до фантазії. Ці психологічні особливості необхідно враховувати у процесі допиту і при оцінці показань неповнолітнього.

Підлітковий вік — це перехідний стан від дитинства до дорос­лості. Принципово нова відмінна риса цього віку — “почуття до­рослості”. Підліткам притаманні імпульсивність, швидка зміна пас-трою, негативізм. Ці якості можуть бути причиною відмови від спілкування зі слідчим і повідомлення необхідної інформації.

Якщо свідком є неповнолітній, який не досяг 14 років, допит має проводитися у присутності педагога. Присутність педагога при допиті свідків у віці від 14 до 16 років не є обов'язковою. Це питан­ня у кожному випадку вирішує слідчий. У разі необхідності при допиті неповнолітнього свідка можуть бути присутніми лікар, батьки чи інші законні його представники (ст. 168 КПК). Згідно зі ст. 438 КПК при допиті неповнолітнього обвинуваченого при­сутність педагога або лікаря, батьків чи інших законних представ­ників винесена на розсуд слідчого чи прокурора або може бути здійснена за клопотанням захисника.

Важливим питанням підготовки до допиту неповнолітнього є вибір місця і обстановки допиту (вдома, у школі, в кабінеті слідчо­го тощо), що має сприяти встановленню психологічного контакту і одержанню необхідної інформації. Треба заздалегідь підготувати запитання, які необхідно з'ясувати у неповнолітнього. Вони мають бути простими, доступними для розуміння допитуваного. Вико­нання такого завдання забезпечується складанням плану допиту.

У процесі допиту неповнолітнього слідчому необхідно встано­вити з ним психологічний контакт. Для цього рекомендується про­вести бесіди на загальні теми (спорт, навчання, ігри, нові фільми,     ^ книжки та ін.), продемонструвати знання його потреб та інтересів. При допиті неповнолітнього підозрюваного або обвинуваченого слідчий повинен триматись спокійно, доброзичливо, але й достатньо твердо. Така манера поведінки сприяє встановленню необхід­ного контакту з підлітком, навертає його на відверту бесіду.

Неповнолітньому допитуваному слід допомогти у формуванні правдивих показань. Слідчий не повинен використовувати поста­новку запитань, що мають елементи навіювання (навідні питання). Дуже обережно слід застосовувати оголошення показань інших осіб. Постановка навідних питань нерідко є причиною виникнен­ня добросовісних помилок у показаннях. Неправдиві ж показання неповнолітнього можуть бути наслідком помилкового розуміння “геройства”, “товариськості”.

Специфічними тактичними прийомами, що можуть застосову­ватися при допитах неповнолітніх, є: роз'яснення важливості по­відомлення правдивих показань; демонстрація поінформованості про обставини життя допитуваного, його потреби, інтереси; роз'­яснення сутності і значення пред'явлених і оголошених матеріалів; роз'яснення неправильно зайнятої позиції.


<