§ 4. Зміст тактики допиту : Криміналістична тактика и методика розслідування злочинів - Шепітько : Книги по праву, правоведение

§ 4. Зміст тактики допиту

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 
РЕКЛАМА
<

Тактика допиту складається з найбільш ефективних прийомів, що сприяють одержанню повних і об'єктивних показань. У ході допиту використовуються різноманітні тактичні прийоми: поста­новка тих чи інших запитань, пред'явлення речових і письмових доказів, оголошення показань інших осіб, допит на місці події, роз'яснення суті наслідків вчиненого злочину, переконання у необ­хідності надання допомоги органам розслідування тощо.

У теорії криміналістики існує певна класифікація запитань, які можуть бути сформульовані допитуваному. За своєю спрямованісттю запитання поділяються на основні (спрямовані на з'ясування головних відомостей у справі) і доповнюючі (спрямовані на з'ясуван­ня фактів, пропущених допитуваним у вільній розповіді). Відпові­дно до цільового призначення запитання можуть бути: уточнюючими — спрямовані на найповніше і найточніше з'ясування питань, що мають значення для справи (наприклад: “Ви показали, що пістолет знаходився біля трупа. Чи не можете Ви сказати, з якого боку і на якій відстані від трупа знаходився пістолет?”); нагадуючими — пе­реслідують мету оживити пам'ять допитуваного, викликати ті чи інші асоціації (наприклад: “Що Ви робили після дня народження? В якому місці Ви гуляли?” тощо); контрольними — спрямовані на перевірку даних, що повідомляються допитуваним, з'ясування дже­рел одержання фактів (наприклад: “На підставі чого Ви стверджує­те, що злочин було вчинено о 16 годині?”).

У ході допиту як тактичний прийом застосовується пред'яв­лення доказів. Криміналістична тактика передбачає певні спо­соби пред'явлення доказової інформації. Найбільш доцільною є класифікація способів пред'явлення доказів за декількома підставами.

1. За характером використання доказів у розслідуванні:

а) пред'явлення доказів на одному допиті;

б) пред'явлення доказів у ході низки допитів однієї особи.

2. За характером взаємозв'язку доказів у кримінальній справі:

а) роздільне пред'явлення одиничних доказів;

б) пред'явлення комплексу взаємопов'язаних доказів;

в) пред'явлення всієї системи доказів.

3. За характером демонстрації доказів на допиті:

а) згадування про наявні докази на допиті;

б) перерахування доказів, що мають місце, із зазначенням джерел їх походження;

в) показ доказів допитуваному не повністю, мимохідь;

г) надання допитуваному можливості розглядати, вивчати докази;

д) підкреслена демонстрація ознак об'єкта, що пред'являється.

4. За характером послідовності пред'явлення доказів:

а) пред'явлення доказів у послідовності “зростання сили”;

б) пред'явлення доказів у послідовності “зменшення сили”.

5. За характером додаткових умов, що підсилюють вплив на допитуваного доказів, що пред'являються:

а) несподіване пред'явлення доказів;

б) пред'явлення доказів після попереднього з'ясування обста­вин, які пов'язані з ними;

в) пред'явлення доказів і роз'яснення їх значення у кримі­нальній справі;

г) використання науково-технічних засобів для роз'яснення допитуваному особливостей доказів, що пред'являються;

ґ) супроводження пред'явлення доказів описом передбачу­ваного ходу розслідуваної події та її обставин'. Використання тактичних прийомів у процесі допиту повинно мати не хаотичний характер, а логічну доцільність їх реалізації. Тактичні прийоми можуть бути упорядковані відповідно до ситуа­ції допиту. Дослідження типових ситуацій допиту дозволяє встано­вити такі їх види:

1) повідомлення правдивих показань;

2) добросовісна помилка допитуваного;

3) суперечності у показаннях допитуваного;

4) відмова від дачі показань;

5) повідомлення неправдивих показань.

Побудова і використання систем тактичних прийомів допиту залежать не тільки від ситуаційної обумовленості, а й від мети до­питу, його виду, процесуального становища допитуваного та ін­ших чинників.

Можна запропонувати системи тактичних прийомів, що мають за мету:

1) встановлення психологічного контакту з допитуваним;

2) спонукання його до дачі показань;

3) уточнення свідчень і усунення в них суперечностей;

4) актуалізацію забутого в пам'яті допитуваного;

5) викриття неправди;

6) усунення перекручень при добросовісній помилці допитува­ного.

Запропоновані системи тактичних прийомів допиту можуть містити у своєму складі підсистеми прийомів, що обумовлено мож­ливістю конкретизації мети тієї чи іншої системи і відмінністю в процесуальному становищі допитуваного.

Можливі варіанти систем тактичних прийомів та їх динамічна залежність від ситуацій допиту зображені на рис. 8.

Запропонована схема показує, що після використання системи тактичних прийомів, спрямованої на встановлення психологічно­го контакту з допитуваним (“Контакт”), можливо виникнення двох видів ситуацій: безконфліктної або конфліктної. Як безконфліктні ситуації на схемі запропоновані:

повідомлення достовірних по­казань допитуваним;

виникнення перекручень у показаннях;

виникнення суперечностей у показаннях;

4) неможливість повідом­лення певної інформації внаслідок забування окремих моментів.

Конфліктні ситуації передбачають наявність двох ситуацій:

відмови допитуваного від показань;

2)повідомлення неправди у показаннях.

До кожної із запропонованих ситуацій рекомендується відпо­відна система тактичних прийомів.

Розглянемо роботу схеми. Припустимо, що під час встановлен­ня психологічного контакту необхідний рівень його не було досяг­нуто і виникла конфліктна ситуація. В такому разі є необхідність у використанні системи тактичних прийомів, спрямованої на спону­кання до дачі показань (“Спонукання”). Реалізація такої системи передбачає перехід у блок безконфліктних ситуацій. Але можливий перехід і в іншу — конфліктну ситуацію у вигляді повідомлен­ня неправди, що змушує до використання системи тактичних прийомів, спрямованої на викриття неправди в показаннях (“Викриття неправди”). На схемі показана можливість переходу від безконфліктної ситуації до конфліктної, що може бути пов'я­зано зі зміною позиції допитуваного внаслідок тактичних поми­лок слідчого. Можливий також і перехід від однієї безконфлік­тної ситуації до іншої (наприклад, від ситуації, яка характери­зується забуванням окремих моментів допитуваним, до ситуації перекручення в показаннях).