§ 3. Підготовка до допиту : Криміналістична тактика и методика розслідування злочинів - Шепітько : Книги по праву, правоведение

§ 3. Підготовка до допиту

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 
РЕКЛАМА
<

Ретельна і всебічна підготовка до допиту є необхідною умовою одержання повних та достовірних показань. У процесі підготовки до допиту слідчий здійснює комплекс організаційних і тактичних заходів.

Підготовка до допиту може бути поділена на три основних рівня:

пізнавальний;

2)прогностичний;

синтезуючий.

Пізна­вальний рівень полягає у вивченні матеріалів кримінальної справи, ознайомленні з оперативно-розшуковими даними, збиранні відо­мостей про особу допитуваного, вивченні спеціальних питань. Інформація, яка буде одержана на цьому рівні, дозволяє прогнозу­вати різні ситуації допиту, визначати можливість виникнення у допитуваного реакцій на використання того чи іншого тактично­го прийому або небажаного психічного стану, обирати найдоціль­ніші способи встановлення психологічного контакту. Підготовка до допиту завершується на синтезуючому рівні і охоплює складан­ня плану допиту, а також вирішення питань, пов'язаних з визначен­ням доцільного місця, часу та режиму його здійснення.

У ході підготовки до допиту велике значення має цілеспрямо­ване вивчення матеріалів справи. Воно дозволяє встановити коло осіб, які підлягають допиту, визначити предмет допиту, сформулю­вати запитання допитуваному.

Вивчення матеріалів справи слід разпочинати з первинних да­них, покладених в основу порушення кримінальної справи. У цьо­му плані цікаву інформацію для проведення допиту можна одержа­ти з пояснень опитуваного, в яких відбивається його позиція, став­лення до того, що трапилося. Такі пояснення нерідко містять дані, що допомагають спрямувати хід допиту, перевірити відомості, одер­жані від опитуваного.

Вивчення матеріалів кримінальної справи передбачає аналіз даних, які містяться у протоколах слідчих дій, що дає можливість виявити суперечності або прогалини з деяких обставин. Важливе місце в процесі вивчення матеріалів справи належить аналізу ре­зультатів таких слідчих дій, як огляд місця події та обшук. Їх дос­лідження може бути корисним для висування версій про механізм вчиненого злочину і осіб, що його вчинили.

Вивчення даних, які містяться у протоколі огляду місця події, дає змогу виявити окремі психологічні риси особи допитуваного: його рішучість або обачливість, сміливість або боягузтво, навич­ки та звички, жорстокість, цинізм, схильність до афективних спа­лахів, патологічні відхилення психіки тощо. Вивчення матеріалів справи дозволяє зробити висновок щодо характеру дій допитува­ного і скласти його “кримінальний” портрет.

У процесі вивчення матеріалів справи слідчий робить закладки у потрібних місцях, виписує прізвища, адреси, систематизує пись­мові та речові докази. В окремих випадках доцільно вести робочі записи щодо кожного допитуваного у вигляді карток або на окре­мих аркушах паперу.

Вивчення матеріалів кримінальної справи передбачає необ­хідність:

1) предметної систематизації матеріалів про факти, події, осо­бу тощо;

2) виявлення суперечностей і прогалин у досліджуваних матеріа­лах;

3) одержання контрольних відомостей, які можна використову­вати на допиті.

Деякі слідчі розпочинають допит, не вивчивши добре матеріа­ли справи, і тому забувають з'ясувати істотні обставини. Це при­зводить до необхідності проводити повторні допити, що є небажа­ним.

Підготовка до допиту передбачає необхідність вивчення соціаль­но-психологічної характеристики допитуваного, його характеру, темпераменту, рівня інтелекту, способу мислення, схильності до референтної групи, способу життя, виховання в сім'ї тощо. Вивчен­ня особи допитуваного дозволяє обрати доцільний момент допи­ту, визначити послідовність допиту кількох свідків або обвинува­чених, встановити психологічний контакт з допитуваним, обрати найефективніші прийоми, способи виховного впливу, а також оці­нити одержані показання.

Вивчення особи допитуваного здійснюється на підставі певних методів: спостереження, бесіди, аналізу результатів діяльності, уза­гальнення незалежних характеристик. Обсяг даного вивчення зале­жить від таких чинників, як процесуальне становище допитувано­го, характер злочину, мета допиту, організаційні можливості слід­чого та його професійні знання.

Під час вивчення особи допитуваного істотну допомогу слідчо­му може надати фахівець-психолог. Використання спеціальних знань у галузі психології в процесі підготовки і проведення допи­ту є досить ефективним. Психолог може допомогти визначити особ­ливості психічних процесів, властивостей і станів допитуваного, встановити тип темпераменту, риси характеру, інтелектуальні здіб­ності тощо; рекомендувати способи, за допомогою яких можуть бути виявлені окремі психологічні якості допитуваного; запропо­нувати запитання, які доцільно поставити з метою встановлення контакту. Психолог при підготовці до допиту може запропонува­ти також експрес-психодіагностику допитуваного, використовую­чи можливості тестів.

Заключним етапом підготовки до допиту є його планування, яке передбачає визначення порядку проведення допиту, здійснення прогностичної функції.

При плануванні слідчий прогнозує поведінку обвинуваченого або свідка на допиті, а також можливість виникнення різних ситуацій допиту та їх зміни в ході його проведення. Планування допи­ту передбачає прогнозування можливих реакцій допитуваного на той чи інший доказ та можливі зміни лінії поведінки слідчого в про­цесі допиту.

Планування допиту потребує використання можливостей рефлексивного мислення (імітації можливого ходу міркувань іншої осо­би). За допомогою рефлексивного мислення слідчий прогнозує варі­анти відповідей, які може дати допитуваний на поставлені йому запи­тання, і визначає відповідну тактику. Рефлексивне управління являє собою конкретне запровадження слідчим напрямків прогнозу.

Результати розумової діяльності слідчого при підготовці до до­питу знаходять свій концентрований вираз в плані допиту — усно­му або письмовому, короткому або розгорнутому. Розгорнутий письмовий план може бути складений за такою схемою:

Складання розгорнутого письмового плану допиту починаєть­ся з визначення його предмета. Предметом допиту є сукупність обставин, які підлягають з'ясуванню і мають значення для встанов­лення істини у справі. Такі обставини мають викладатися в логіч­ній послідовності і відбивати специфіку відповідно до процесуального становища допитуваного. План допиту відбиває зміст такти­ки: запитання допитуваному та використання інших тактичних прийомів. Підготовка до допиту полягає у визначенні не тільки змісту тактичних прийомів, а й їх послідовності.


<