§ 1. Поняття, сутність та види допиту : Криміналістична тактика и методика розслідування злочинів - Шепітько : Книги по праву, правоведение

§ 1. Поняття, сутність та види допиту

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 
РЕКЛАМА
<

Показання свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених та інших осіб можуть бути отримані шляхом їх допиту.

Допит — це процесуальна дія, яка являє собою регламенто­ваний кримінально-процесуальними нормами інформаційно-психологічний процес спілкування осіб, котрі беруть в ньо­му участь, спрямований на отримання інформації про відомі допитуваному факти, що мають значення для встановлення істини по справі.

Допит є найбільш поширеним способом отримання доказів. У той же час допит — одна з найбільш складних слідчих (судових) дій, його проведення вимагає від слідчого високої загальної та про­фесійної культури, глибокого знання психології людини.

Менш допиту полягає в отриманні повних та об'єктивно відоб­ражуючих дійсність показань. Ці показання є джерелом доказів, а фактичні данні, які в них містяться, — доказами.

Процесуальний порядок допиту регламентується нормами КПК. дотримання яких є обов'язковим (ст.ст. 107, 143-146, 166-171, 201 300, 303, 304, 307, 308, 311). Недотримання процесуальних правил проведення допиту є порушенням закону і тягне за собою недійс­ність проведеної дії та недопустимість отриманих показань як джерела доказів.

Згідно зі ст.ст. 143, 167 КПК допит можна проводити у міси. .провадження попереднього слідства або за місцем перебування допитуваного, як правило, у денний час. Допитувані дають показання віч-на-віч зі слідчим, за винятком випадків, прямо передбачених у законі (присутність захисника, педагога, законних представників неповнолітнього та ін.).

Перед допитом слідчий у разі необхідності упевнюється в особі допитуваного, роз'яснює йому його права та обов'язки, з'ясовує відомості анкетного характеру. Свідок попереджається про кримі­нальну відповідальність за відмову від дачі показань та за дачу свідомо неправдивих показань. Конституція України у ст. 63 про­голошує імунітет свідка: “Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близь­ких родичів, коло яких визначається законом”.

Допит свідка по суті справи розпочинається запропонуванням розповісти все відоме йому про обставини; у зв'язку з якими він викликаний на допит. На початку допиту обвинуваченого слідчий повинен запитати його, чи визнає він себе винним у пред'явлено­му обвинуваченні, після чого пропонує йому дати показання по суті обвинувачення. Після вільної розповіді свідка або обвинуваче­ного слідчий має право поставити свої запитання. Показання запи­суються до протоколу у першій особі та по можливості дослівно. Допитуваному може бути надана можливість власноручно написа­ти показання.

Коло тих обставин, які слідчий має намір з'ясувати шляхом до­питу, називається предметом допиту. До їх числа належать обста­вини, пов'язані з самою подією злочину (його способом, місцем вчинення, часом, наслідками та ін.), які встановлюють або спрос­товують винність у його вчиненні певних осіб та мотиви їх дій. Практично предметом допиту можуть бути будь-які обставини, що мають значення для встановлення істини по справі. Предмет допи­ту залежить як від процесуального становища допитуваного, так і від того, яку інформацію він може мати у своєму розпорядженні. Слідчий визначає предмет допиту під час підготовки до його прове­дення. Конкретне своє вираження предмет допиту знаходить у плані допиту, у вигляді переліку обставин, які підлягають з'ясуванню.

Допит може бути розглянутий як інформаційний процес, що має властиву йому структуру. Характеризуючи інформаційну струк­туру допиту, необхідно відзначити її багато елементність та склад­ність. Інформація у процесі допиту може бути класифікована за видами. Так, за суб'єктом допиту її можна підрозділити на такі види:

інформація, що виходить від слідчого;

інформація, що виходить від допитуваного;

інформація, що виходить від ін­ших осіб, які беруть участь у допиті.

Ці види інформації взаємопо­в'язані та взаємозалежні. Однак кожний з вказаних видів інфор­мації має відносну самостійність та відповідну структуру.

Інформація, що виходить від слідчого, може бути класифікова­на за різними підставами. Важливе значення має класифікація цьо­го виду інформації за функціональним призначенням. Розподіл ін­формації за цією підставою дозволяє виділити такі її види:

комунікабельно-забезпечувальну (використовують для забез­печення успішного проведення допиту та встановлення психологічного контакту з допитуваним);

субстанціональну (спрямова­ну на з'ясування основних відомостей по справі, що виявляється у постановці питань, які визначаються предметом допиту);

спону­каючу (використовується у разі, якщо допитуваний забув важливі для справи обставини або відмовився від їх викладу);

викрива­ючу (покликану виявити та викрити неправдиві дані в показаннях допитуваного);

коригуючу (дозволяє уточнити показання або виявити та усунути викривлення, які є наслідком добросовісної помилки свідка або обвинуваченого).

Інформація, що виходить від допитуваного, може бути класифікована за наступними критеріями: 1) за характером вираження:

змістовна (відомості, які повідомляються допитуваним у процесії

Рис. 7. Класифікація інформації в процесі допиту

допиту), паралінгвістична (жести, міміка, рухи тіла, звукові явища, які супроводжують мову людини), мімічна (мімічні прояви, безпо­середньо не пов'язані з мовою допитуваного), конклюдентна (рухи, кести, указання на що-небудь, з котрих можна зробити висновок іро наміри особи або її ставлення до чого-небудь), така, що нідображає психофізіологічні реакції (почервоніння або збліднен-ня шкіри обличчя, тремтіння рук, виступання поту та ін.); 2) за характером виявлення (така, що вільно викладена, та викладена із спонуканням); 3) за характером відображення дійсності (така, що відповідає дійсності, і така, що не відповідає їй).

Допит являє собою процес спілкування, в якому слідчий завж­ди повинен зберігати ініціативу у регулюванні процесу обміну інформацією. Він зобов'язаний керувати особами, які беруть участь у справі. Отримання інформації у ході допиту має свої особливості, що визначаються процесуальним становищем допитуваного, зай­нятою ним позицією, зацікавленістю у результатах справи, індиві­дуальними особливостями особи та деякими іншими обставинами.

В залежності від різних підстав допит може бути підрозді­лений на ті або інші види. Так, залежно від процесуального ста­новища допитуваного розрізняють допит таких осіб: свідка; по­терпілого; обвинуваченого; підсудного; експерта. За віковими особливостями допитуваного допит підрозділяється на допит не­повнолітнього, дорослого, особи похилого віку. За послідовні­стю проведення —допит первісний, повторний (з'ясовуються об­ставини, про які допитуваний вже давав показання під час по­переднього допиту); додатковий (отримання показань щодо обставин, про які не йшлося під час попередніх допитів). За суб'єктом проведення — допит, який здійснюється слідчим, дізнавачем, прокурором, суддею. Особливим різновидом допи­ту є допит під час очної ставки та перехресний допит.


<