§ 4. Тактика огляду місця події: система прийомів : Криміналістична тактика и методика розслідування злочинів - Шепітько : Книги по праву, правоведение

§ 4. Тактика огляду місця події: система прийомів

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 
РЕКЛАМА
<

Місце події та його матеріальна обстановка є відображенням наслідків певного злочину. Місце вчинення злочину — найбагат-ие джерело відомостей. У більшості випадків розкриття злочинів цілком залежить від того, чи повною мірою використано це джере-ю. Але таке джерело не завжди однаково відбиває подію злочину.

Залежно від характеру відображення на місці події злочину южна уявити ситуації, коли подія злочину: 1) має дійсне відобра­ження; 2) не має повного відображення; 3) не знаходить свого яв-юго відображення; 4) має фальшиве відображення.

Ці ситуації вимагають відповідної інтерпретації.

1. Коли подія злочину має дійсне відображення, у слідчого немає сумніву щодо характеру події і осіб, які причетні до неї. Достатній обсяг інформації дозволяє припустити дійсність події. Проте на першому етапі розслідування (яким часто є огляд місця події) не­рідко важко вирішити, які об'єкти треба оглядати.

2. Коли подія злочину не має повного відображення, завдання слідчого полягає у відновленні повної картини події, що відбула­ся. Неповнота відображення може мати різний ступінь. Коли відоб­раження настільки неповне, що не передає змін середовища, на ос­нові яких можна судити про відображений об'єкт, тоді неповнота його є істотною. Виникнення неповного відображення пов'язано з такими моментами: а) у процесі вчинення злочину подія повністю не відобразилась на місці події; б) після вчинення злочину виник­ли зміни об'єктів огляду: слідів та речових доказів;

3. Коли подія злочину не знаходить свого явного відображення, можливо передбачити, що: а) знищено дані на місці події (зміни в середовищі зникли, і акт їх виділення став неможливим; разом з тим знищення інформації на місці події (слідів і речових доказів) харак­теризується виникненням іншої інформації — слідів їх знищення);

б) події у цьому місці не було.

4. Коли подія злочину мас фальшиве відображення, виникає си­туація відображення не події злочину, а іншої події. Такі відобра­ження мають місце при різних інсценуваннях. У цих випадках не­обхідно звернути увагу на так звані негативні обставини, які несуть у собі інформацію не про злочин, чиїм відображенням вони ніби­то є, а про інсценування злочину.

Кожній з названих ситуацій огляду місця події відповідає най­доцільніша система тактичних прийомів: 1) при дійсному відобра­женні події злочину; 2) при неповному відображенні події злочину;

3) при відсутності явного відображення події злочину; 4) при фаль­шивому відображенні події злочину.

Тактичні прийоми системи мають достатньо загальний харак­тер, їх подальша диференціація обумовлена типовими ознаками злочину і його індивідуальними особливостями. Огляд місця події має свою специфіку відповідно до різних видів злочинів, способів їх вчинення та приховування.

Система тактичних прийомів при дійсному відображенні по­дії злочину охоплює: 1) зіставлення первинних даних і обстанов­ки місця події з метою виявлення слідів злочину; 2) аналіз ок­ремих слідів на місці події; 3) моделювання події, яка відбула­ся. Розглянемо функціональне призначення і доцільність названих прийомів.

Слідчий має певну інформацію про характер події ще до поча і ку огляду місця події з повідомлень про злочин, оперативних да­них, показань окремих осіб та ін. У дуже рідких випадках слідчий, який виїздить на місце події, не має хоча б деякого уявлення про подію злочину. Це уявлення може бути уривчастим, неправильним, неточним, але воно існує. У ситуації дійсного відображення події злочину не повинні виникнути суперечності і невідповідності між первинними даними і обстановкою на місці події. Мста тактично­го прийому, який полягає в їх зіставленні, — виявити якомога біль­ше слідів злочину і речових доказів, визначити належність доказів.

Важливим тактичним прийомом у даній системі виступає аналіз окремих слідів на місці події. Місце події є відображенням минуло­го, яке може бути пізнане як результат вивчення обстановки і речо­вих доказів переважно раціональним шляхом. Треба аналізувати такі ознаки та властивості предметів і слідів: а) час виникнення їх на місці події (аналіз тимчасових зв'язків слідів); б) зв'язки об'єктів з даним чи іншим місцем (аналіз просторових зв'язків слідів); в) струк­туру предметів і слідів для вивчення їх групової належності; г) ідси тифікаційні якості слідів з метою визначення можливості ототож­нення об'єктів, що їх утворили; ґ) можливість виникнення слідів від одного або різних учасників розслідуваного злочину (потерпілого, обвинуваченого та ін.) або сторонніх осіб; д) зв'язки слідів між собою і розслідуваною подією, механізм їх утворення; с) причини відсутності певних слідів і предметів, їх властивостей і ознак.

Аналіз окремих слідів на місці події є тим першим ступенем, який дозволяє встановити причинні зв'язки між ними. Сліди (пред­мети) перебувають у залежності один від одного. Виявлення одного сліду або його частин чи ознак слідів повинно наштовхувати на пошук інших речей або слідів. Тому використання тактичного прийому, який полягає в аналізі окремих слідів на місті події, доз­воляє: а) виявити більш широке коло слідів (предметів), що мають відношення до певного злочину; б) визначити залежності між ними;

в) не брати до уваги сліди, які не стосуються події.

Наступним тактичним прийомом у системі є моделювання події. Кожна уявна модель вчиненої події щодо розслідування будь-якої категорії злочинів має більший або менший ступінь ймовірності. Уявне моделювання (відтворення) події дозволяє виявити нові факти та певні невідповідності. При дійсному ві­дображенні події злочину уявна модель повинна збігатися з ін­формацією, яку виявлено на місці події. Але якщо між ними ви­никають суперечності і невідповідності, то ситуація огляду пср-вісно визначена невірно.

Викликає інтерес система тактичних прийомів при неповному відображенні події злочину, яка включає такі прийоми: 1) аналіз окремих слідів (предметів), їх ознак, розташування; 2) використан­ня уявної реконструкції окремих елементів події; 3) моделювання з метою відтворення події, яка відбулася; 4) зіставлення модельо­ваної події і реальної картини місця події. Така система викорис­товується у разі, коли на місці події виявлені окремі предмети чи сліди злочину і механізм події недостатньо виражений.

Огляд місця події при неповному відображенні події злочину необхідно розпочинати з аналізу окремих слідів (предметів), їх ознак, розташування. Цей тактичний прийом дозволяє визначити об'єкти, які мають значення для справи, встановити зв'язки між окремими слідами та їх можливе місцезнаходження. Наведемо приклад. Дев'ятирічна І. не повернулася зі школи додому. Її було знайдено мертвою в ямі на пустирі біля школи. Огляд місця події усклад­нився тим, що ще до приїзду слідчого труп було перенесено до одного з приміщень школи. Під час огляду місця події слідчий проаналізував плями бурого кольору, схожі на кров. Такі плями були виявлені не тільки в ямі, а й на пустирі. Крім того, слідчий виявив на ґрунті ознаки волочіння трупа. Вивчення цих слідів, їх конфігурації і розташування дало можливість слідчому за 23 мет­ри від ями знайти шпильку для волосся та портфель І. Таким чи­ном, аналіз слідів сприяв дослідженню не тільки місця приховуван­ня трупа, а й місця, де було вчинено напад на жертву.

Неповнота події злочину викликає необхідність використову­вати уявну реконструкцію його окремих елементів. Уявне реконст-руювання здійснюється на підставі відображень наявних образів, що виникають у слідчого як наслідок сприйняття певних об'єктів і (або) їх опису.

Уявна реконструкція можлива після ретельного аналізу окре­мих слідів на місці події. Вона надає широкі можливості висунути припущення щодо відсутніх елементів події, дозволяє відновити (уявно) її деталі, простежити зв'язки і залежності між наявністю (відсутністю) інших деталей. Так, при огляді торговельного кіоску, з якого була вчинена крадіжка, слідчий звернув увагу на те, що внутрішні стіни пофарбовані зеленою фарбою, яка брудниться. За допомогою уявної реконструкції слідчий припустив, що злочинець при вчиненні крадіжки міг забруднитися фарбою і потім викорис­тати обгортковий папір для знищення її слідів. Огляд території біля кіоску дозволив виявити такий папір зі слідами зеленої фарби.

Важливим тактичним прийомом у цій системі виступає моделю­вання з метою відтворення події, що відбулася. Найбільший інтерес з точки зору пізнавальної функції моделей, які відновлюються в процесі огляду місця події, викликає те, що їх виникнення і руй­нування здійснюються в міру виявлення та оцінки доказової інфор­мації. При неповному відображенні події злочину таке моделюван­ня може стосуватися: а) частки події; б) її найбільш загальних рис;

в) кількох передбачених моделей.

У ситуації неповного відображення події злочину існує необхід­ність у зіставленні побудованої моделі події і реальної картини місця події. Такий прийом виконує контрольну функцію, яка дозволяє встановити наявність невідповідностей і суперечностей між ними або підтвердити їх збіг.

Інша система тактичних прийомів використовується у тих ви­падках, коли подія злочину не знаходить свого явного відображен­ня. Система тактичних прийомів при відсутності явного відобра­ження події злочину охоплює такі прийоми: 1) зіставлення первин­них даних з інформацією місця події; 2) залучення до участі в огляді осіб, які повідомили про злочин; 3) аналіз ознак знищення слідів;

4) аналіз іншої інформації місця події та її зіставлення з встановле­ними фактами.

Відсутність явного відображення події злочину передбачає не­обхідність використання тактичного прийому, що полягає в зістав­ленні первинних даних з картиною місця події. Цей прийом дозво­ляє зіставити інформацію, що надходить від потерпілого чи іншої особи, з інформацією місця події. Таке зіставлення надає слідчому можливість припустити, міг чи об'єктивно не міг бути вчинений злочин у цьому місці, які сліди повинні були б залишитися, їх ло­калізація. У процесі зіставлення можуть бути встановлені й певні суперечності, неточності між описом місця потерпілим чи іншою особою і реальним місцем.

Дуже корисним може стати використання такого тактичного прийому системи, як залучення до участі в огляді осіб, котрі повідо­мили про злочин. Вони можуть надати істотну допомогу слідчому у визначенні меж місця події, виявленні окремих слідів та предметів або ознак їх знищення.

Наступним тактичним прийомом у даній системі є аналіз ознак знищення слідів на місці події. Зміни зі слідами можуть відбувати­ся як наслідок впливу природних умов або дій злочинця. Злочинець іноді намагається “стерти” відображення події, змінює обстанов­ку на місці злочину. У цьому разі відбувається зміна слідів злочи­ну на сліди їх знищення. Так, у справі про вбивство М. її вбивця С. розчленувала труп на частки і спалила в двох печах. При огляді будинку С. у печах були знайдені обгорілі кістки людини. Вивчення слідів знищення дає можливість отримати інформацію про те, які сліди (предмети) були знищені, які способи використовував злочи­нець при їх знищенні, які засоби застосовував, які додаткові сліди міг залишити в процесі цієї діяльності.

Система тактичних прийомів, що розглядається, передбачає використання і такого прийому, як аналіз іншої інформації місця події та її зіставлення з встановленими фактами. Окремі деталі місця події, які не пов'язані безпосередньо з розслідуваною подією, могли вплинути на її механізм. Такі об'єкти зіставляються з вже встанов­леними фактами з метою визначення їх належності до справи.

Заслуговує на увагу використання системи тактичних прийомів при фальшивому відображенні події злочину. Така система повинна бути спрямована на виявлення негативних обставин, що несуть у собі інформацію не про істинну подію, а про дані, які порушують природне співвідношення причини і слідства, — про інсценування злочину. Ця система прийомів може бути запропонована у вигляді зіставлення: 1) інформації місця події з традиційним, природним ходом події; 2) інформації місця події з типовими аналогами; 3) слідів (предметів) з довідковими даними; 4) слідів (предметів), ви­явлених на місці події, між собою; 5) даних місця події з доказами, точно встановленими по справі.

Фальшиве відображення події злочину може бути встановлено шляхом зіставлення інформації місця події з традиційним, природ­ним ходом події. Ця традиційність, природність визначаєтся уявлен­ням слідчого про її закономірний розвиток і перебіг. Так, при вияв­ленні трупа, який висить у зашморгу на висоті, що перевищує зріст потерпілого, слідчий висунув версію про самогубство. Потім уявив собі картину того, що трапилося: іцоб покінчити життя самогуб­ством у подібних умовах, потерпілому треба було прив'язати мотуз­ку до гачка, надіти зашморг на шию. Тому він повинен був корис­туватися підставкою достатньої висоти, на якій мали залишитися сліди взуття потерпілого, на підлозі — сліди від підставки. Відсут­ність підставки або слідів, обов'язкових у разі самогубства, супере­чить висунутій версії, виступає щодо неї як негативна обставина.

Слідчий сприймає обстановку місця події як людина, яка во­лодіє спеціальною підготовкою та навичками роботи у даній га­лузі. Професійні знання допомагають йому визначати докази, що повинні бути виявлені у цих обставинах, співвідносити їх з дійсні­стю та її особливостями. Можливість розкриття будь-якого інсце­нування обумовлена, по-перше, тим, що злочинець із суб'єктивних причин не може бездоганно інсценувати обстановку події, бо він не має відповідних знань, у його розпорядженні не завжди є необхідні технічні засоби; по-друге, інсценування об'єктивно не може збіга­тися з картиною дійсної події. Різниця у змісті цих подій, механізмі утворення слідів, характерні дії учасників накладають певний від­биток на місце події.

Тактичний прийом зіставлення інформації місця події з природ­ним ходом події дозволяє виявити негативні обставини, що супе­речать йому. Так, при уявному порівнянні існуючої обстановки з належною остання завжди відрізняється неповнотою і абстракт­ністю. Тому, щоб успішно здійснювати таке порівняння, треба во­лодіти певними, достатньо повними образами — уявленнями.

Важливе значення має тактичний прийом, який полягає у зіс­тавленні інформації місця події з типовими аналогами. Використан­ня аналогії забезпечує перенесення знань відносно одних фактів на інші факти, якщо між відомими і досліджуваними фактами є схожість.

Як типові аналоги можуть бути запропоновані: 1) типові озна­ки певного виду злочину; 2) типові способи вчинення та прихо­вування злочинів. У процесі зіставлення слідів, предметів, ознак з типовими аналогами можуть бути виявлені і такі фактичні дані (або їх відсутність), яких не повинно бути (або вони мають обов'яз­ково бути). Ці негативні обставини виступатимуть своєрідними сигналами фальшивого відображення події злочину. Наприклад, до пожежної частини надійшло повідомлення про пожежу. Черго­вий пожежної частини на місці події виявив обгорілий труп жінки. Для проведення огляду місця події і трупа прибули слідчий проку­ратури і судово-медичний експерт. Труп знаходився у кімнаті на підлозі біля столу, поблизу була виявлена праска, ввімкнена в елек­тричну мережу. Кімната була сильно задимлена і закопчена. Кар­тина події свідчила про те, що смерть потерпілої сталася від полу­м'я та чаду. Однак при ретельному огляді трупа на шиї були вияв­лені два відбитка підковоподібної конфігурації, їх зіставлення з типовими аналогами (типовими ознаками у разі смерті від дії ви­сокої температури) дозволило віднести такі сліди до негативних обставин. Механізм утворення цих слідів випадав з послідовності дій, які характеризують дану подію. Судово-медичний експерт у висновку вказав, що смерть сталася внаслідок ураження електрич­ним струмом, а два підковоподібні сліди на шиї є електромітками. Як підозрюваний був допитаний чоловік потерпілої, який зізнався у вчиненні вбивства і пояснив, що близько п'ятої години ранку він увімкнув електричний дріт в електромережу, підійшов до жінки, яка      \ спала, і доторкнувся ним до її шиї. Потім він поклав труп у кімнаті на підлогу, ввімкнув праску в електромережу, зачинив двері і пішов на роботу, тобто інсценував смерть жінки від нещасного випадку.

У криміналістичній літературі запропоновані переліки типових, ознак, що характеризують ті чи інші способи злочинів. Так, стосов­но розслідування вбивств є ознаки, які характеризують повішення, удавлення руками, удавлення зашморгом та ін. Такі ознаки можуть бути використані при огляді місця події як типові аналоги.

Як тактичний прийом у цій системі ефективним є зіставлення слідів (предметів), виявлених в процесі огляду місця події, з довідко­вими даними, що являють собою типовий опис слідів, їх форми, ло­калізації. До довідкових даних можуть бути віднесені й типові сліди, які свідчать про інсценування злочину. Зокрема, до таких даних мо­жуть бути віднесені: а) наявність трупних плям, що суперечать да­ній позі трупа (трупні плями на спині трупа, який лежить обличчям додолу); б) дві (або більше) странгуляційні борозни при наявності одинарної петлі; в)наявність замкненої странгуляційної борозни; г) наявність слідів крові з рота чи носа або з інших частин тіла, які розміщуються нетипово стосовно пози трупа (наприклад, слід кро­ві з рота до вуха трупа, який висить у зашморгу); ґ) відсутність на руці трупа бризок крові, які повинні попасти на неї при пострілі в голову з пістолета з близької відстані при самогубстві, та ін.

Фальшиве відображення події може бути встановлено шляхом зіставлення слідів (предметів), які виявлені на місці події, між собою. Таке зіставлення дозволяє виявити відсутність причинних зв'язків між окремими слідами. Вивчення слідів на місці події сприяє вияв­ленню і таких слідів, що знаходяться у суперечності з іншими.

Як тактичний прийом системи використовують також зістав­лення даних місця події з доказами, які точно встановлені по спра­ві. У процесі огляду місця події слідчий має певну інформацію про характер події, а іноді й докази, що підтверджують ті чи інші фак­ти. Тому зіставлення інформації місця події з доказами, які точно встановлені по справі, дає змогу виявити невідповідності між ними і підтверджує штучний характер тих чи інших слідів.


<