§ І/Криміналістична характеристика шахрайства : Криміналістична тактика и методика розслідування злочинів - Шепітько : Книги по праву, правоведение

§ І/Криміналістична характеристика шахрайства

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 
РЕКЛАМА
<

Останнім часом в Україні шахрайство набуло поширення і ха­рактеризується зміною форм, видів і способів. З економічними пе­ретвореннями в країні, розвитком ринкових відносин пов'язано проникнення шахрайства до сфери підприємницької діяльності: інвестиційної, довірчої, страхової, банківської.

Шахрайство - це заволодіння державним або колективним майном шляхом обману чи зловживання довір'ям (ст. 83 КК), або заволодіння індивідуальним (приватним) майном, або набуття права на таке майно1 шляхом обману чи зловживан­ня довір'ям (ст. 143 КК).

Порівняно недавно у КК з'явилася нова норма (ст. 1485), яка доповнена Законом України від 28 січня 1994 р., - шахрайство з фінансовими ресурсами, тобто надання громадянином - підприєм­цем або засновником чи власником суб'єкта підприємницької діяльності, а також посадовою особою суб'єкта підприємницької діяльності завідомо неправдивої інформації державним органам, банкам або іншим кредиторам з метою отримання субсидій, суб-венцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків за відсутності оз­нак розкрадання.

Для відмежування шахрайства від інших видів посягань на власність важливо встановити наявність обману або зловживання довір'ям. Під обманом розуміється повідомлення неправдивих відомостей або приховування, умовчання щодо тих чи інших об­ставин, повідомлення про які було обов'язковим у даних ситуаціях. Шахрайський обман являє собою такий вплив на поведінку влас­ника майна або особи, що відає майном чи охороняє його, який

'Предметом шахрайства може бути не тільки індивідуальне (приватне) майно, а й право на таке майно (наприклад, заволодіння шляхом шахрайства такими документами, що надають право вступити у спадщину, отримати майно за заповітом, вимагати виконан­ня майнових зобов'язань та ін.

 

здатний ввести цю особу в оману відносно добровільних дій з передачі майна винному'. Шахрайський обман передбачає переда­чу злочинцю майна самим потерпілим або іншою особою. Пленум Верховного Суду України в постанові від 25 грудня 1992 р. звер­нув увагу судів на те, що “обман (повідомлення потерп'лому не­правдивих відомостей або приховування певних обставин) або зловживання довірою (недобросовісне використання довір'я з боку потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпшого впевненість про вигідність і обов'яз­ковість передачі йому майна чи права на нього. Обов'язковою оз­накою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього”2.

Обманні дії повинні передувати заволодінню майном. За своїм змістом і формами обман буває різноманітним і може стосуватися, предмета, подій, дій і фактів. Формою шахрайського обману може бути категорична думка чи припущення про будь-яку обставину. Такий обман може набирати форми письмової або усної мови, руху чи жестів.

Зловживання довір 'ям полягає в тому, що злочинець для заво-лодіння майном потерпілого використовує близькі, довірчі стосун­ки з ним. Довір'я може породжуватись службовими, родинними стосунками, особливою довірливістю потерпілого.

Способи вчинення злочину. Існують різноманітні способи шахрай­ства. Вони можуть бути класифіковані за різними підставами. Так, залежно від спрямованості шахрайського посягання розрізняють:

1) способи шахрайства з метою заволодіння державним або ко­лективним майном:

заволодіння матеріальними цінностями шляхом отримання цього майна за підробленими документами на базах, складах та інших об'єктах з використанням упущень відповідних посадо­вих осіб;

заволодіння грошовими коштами шляхом незаконного отри­мання державних пенсій або інших виплат від органів соціаль­ного захисту за допомогою підроблених документів про стаж роботи, заробіток та інші дані, необхідні для отримання пенсії; заволодіння майном шляхом придбання тих або інших това­рів в кредит за підробленими документами і ухилення від спла­ти решти суми;

Див.: Матьпиевскип П. С. Прєступления против собственности н смежньїе с ними преступлєния. К., 1996. С. 63. 64.

" Бюл. законодавства і юридичної практики України. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах. К., 1995. № 1. С. 117.

привласнення майна, помилково відпущеного у великій кіль­кості чи кращої якості;

отримання авансу за обіцянку виконати будь-які роботи чи за постачання товарів з наступним ухиленням від виконання зо­бов'язань за договором;

постачання товарів у меншій кількості і гіршої якості, ніж передбачено договором;

заволодіння крупними грошовими сумами в банківських ус­тановах шляхом використання у банківських розрахунках між організаціями фальшивих кредитових авізо і різного роду чеко­вих документів;

деякі інші;

2) способи шахрайства з метою заволодіння індивідуальним майном громадян:

підміна предметів продажу, обміну і грошових коштів, що підлягають передачі контрагенту (використання шахраями гро­шових і майнових “ляльок”);

продаж виробів більш низької, ніж передбачено домовле­ністю, якості (продаж прикрас з міді, латуні і бронзи як золотих);

заволодіння предметами угоди без наміру виконати зобо­в'язання за договором, наприклад, залишення потерпілого під якимось приводом і зникнення через прохідний двір - “протяг”;

обрахування потерпілого при розміні великих купюр гро­шей або при купівлі; 1

підкидання потерпілому фіктивних цінностей, втягнення його у “розподіл” знахідки і видурювання грошей як частини вартості “знайденого”;

обман у ході азартних ігор;

проведення лотерей, ворожіння чи знахарство як форми обману;

позичання грошей без наміру повернути борг;

шлюбні афери;

збирання “пожертвувань”;

продаж невідчужуваного майна;

інші.

Способи шахрайства можуть бути поділені на види залежно від сфери соціально-економічної діяльності:

1) соціальної допомоги (підроблення документів з метою отри­мання пенсій чи допомог, надання довідки про значно зави­щену заробітну плату з метою підвищення пенсії та ін.);

2) побутового обслуговування (отримання речей, що дорого коштують, за документами своїх родичів, за викраденими чи знайденими документами);

3) страхування (завищення сум шкоди, що підлягають сплаті клієнтові в'результаті обумовлених страхових подій);

4) туризму (туристичні афери);

5) вивезення робочої сили за кордон (афери із збирання грошей у бажаючих поїхати на заробітки) та ін.

Способи шахрайства поділяють залежно від характеру “сто­сунків”, що виникають між підприємствами чи господарськими товариствами:

1) фіктивне представництво (використання фіктивних докумен­тів про належність до тієї чи іншої фірми з метою укладання договорів і отримання товару без оплати);

2) фіктивне посередництво (особа чи група осіб діють від імені неіснуючої фірми з метою укладення договору з підприєм­ством на закупівлю в нього сировини, матеріалів тощо для іншого підприємства. Від першого підприємства шахрай от­римує матеріальні цінності, а від другого - гроші);

3) отримання позик під фіктивні проекти (шахрай пред'являє

документи, що нібито підтверджують його наміри). У залежності від тривалості злочину можна виділити такі спо­соби шахрайства:

1) одноразові (отримання товару в кредит без наміру наступної виплати грошей);

2) тривалі (незаконне отримання пенсії або грошової допомоги). У залежності від характеру локалізації шахрайства можуть бути названі такі способи:

1) спрямовані на вузьке коло жертв;

2) спрямовані на широке охоплення населення.

Місце і обстановка. Місце вчинення злочину обирається з ура­хуванням можливості реалізації обраного способу злочину, пред­мета посягання, особи жертви. Деякі спроби шахрайства можуть реалізуватися у кількох місцях, не пов'язаних між собою. Мова може йти і про територіальне поширення будь-якого виду шахрайства. Шахраї можуть створювати “спеціальні фірми” в яких здійснюється збирання грошей від громадян (оформлення віз чи паспортів для виїзду за кордон, різні туристичні афери, довічні страхування, підтримка клубів, побудова класичних фінансових пірамід, благо­дійні заходи та ін.).

Щахрайські посягання з метою заволодіння колективним май­ном (майном юридичних осіб) вчиняються за місцем знаходження власників чи зберігання їх цінностей. У сучасних умовах все частіше шахрайські діяння відбуваються в установах (чи на підприєм­ствах), де укладаються угоди: на біржах, у брокерських конторах, посередницьких фірмах, агентствах з нерухомості, адвокатських і нотаріальних бюро, в процесі аукціонів. Шахрайство, спрямоване на заволодіння майном фізичних осіб, вчиняється в місцях купівлі-продажу предмета посягання, на вулицях, на вокзалах, за місцем проживання злочинця чи жертви.

Обстановка вчинення шахрайства тісно пов'язана зі способом злочину. При вчиненні шахрайства може мати місце створення зло­чинцем обстановки, що сприяє досягненню мети заволодіння цін­ностями шляхом обману чи зловживання довір'ям. Шахрай може демонструвати своє удаване знайомством впливовими людьми (пред'являти візитні картки, фотографії, автографи), виявляти поінформованість з певних питань, пропонувати дружбу, запро­шувати до ресторану, розповідати про себе. Шахрайський обман може виявлятися в конклюдентних діях, які вводять потерпілого в оману щодо необхідності передачі майна. Такими прийнято визна­вати: використання форменого одягу особою, яка не має права його носити, і заволодіння на цій підставі майном; споживання продуктів під виглядом готовності сплатити їх вартість; зміна зовнішнього виду, форми чи властивостей різних предметів і видача їх за інші предмети з метою заволодіння майном.

Час вчинення злочину. Час є не тільки елементом криміналіс­тичної характеристики злочину, а й дозволяє встановлювати чер­говість, розвиток різних явищ і процесів у часі. Важливо з'ясувати початок і закінчення шахрайського діяння, його протяжність у часі. Шахрайство може мати тривалий часовий період, складатися з кількох часових відрізків.

У більшості випадків шахрайство вчиняється у денний час. Воно може бути пов'язано з часовим інтервалом діяльності тієї або іншої установи, організації чи підприємства.

Предмет посягання. Предметом посягання при шахрайстві мо­жуть бути матеріальні цінності у всій їх різноманітності, грошові кошти, право на майно. Це можуть бути готівка чи безготівкові гро­ші, товари, сировина, напівфабрикати та ін. Характеристика пред­мета посягання має значення для встановлення особи злочинця.

Особа злочинця. Суб'єктом шахрайства може бути відповідно до чинного кримінального законодавства України тільки приват­на особа, яка досягла на момент вчинення злочину шістнадцяти років.Більшість шахраїв мають сильний дар уяви, здатність впли­ву і вміння переконувати. До особистих якостей і властивостей шахрая належать його хитрість, брехливість, уміння прихилити до себе оточуючих, знання способів підроблення документів. За своїм зовнішнім виглядом - це звичайно поважні люди, які уміють себе “подати”, обізнані в галузі психології. Вони спостережливі і мають швидку реакцію на обстановку, що змінюється. Шахраї викорис­товують можливості перевтілення, встановлюють контакт з людь­ми різних типів, обирають відповідну манеру поведінки. Шахраї можуть бути підрозділені на певні групи:

1) “нові” шахраї, що використовують механізми ринкових від­носин, можливості кредитно-банківських операцій, лжефірм, страхової, інвестиційної і довірчої діяльності;

2) шахраї-гастролери, які постійно роз'їжджають і негайно зни­кають з місць вчинення злочинних діянь;

3) шахраї-гравці, які використовують азартні ігри (карточні шулери, “катали”, “червоні валети” та ін.);

4) шахраї, які не мають постійного місця роботи чи проживан­ня, неодноразово судимі за шахрайство та інші злочини;

5) шахраї, які вчинили злочин вперше, за легковажністю, під впливом інших осіб чи ситуацій;

6) шахраї-одинокі і шахраї, які вчиняють злочин групою, в тому числі і з розподілом ролей.

Особа потерпілого. Дані про жертву злочину мають важливе значення в системі криміналістичної характеристики шахрайства. Спостерігається певний зв'язок між особливостями особи потер­пілого і особи злочинця, простежується відома вибірковість з боку шахрая. Система ознак, що належать до особи потерпілого, міс­тить: 1) демографічні відомості (стать, вік, місце проживання, ро­боти та ін.); 2) дані про спосіб життя, риси характеру, схильності, зв'язки і стосунки; 3) відомості про віктимність.

Сліди злочину. Для злочинної діяльності в формі шахрайства взагалі не характерні сліди, залишені на місці події. Може не існу­вати і місця події.В більшості випадків сліди злочинної діяльності зберігаються в документах та їх реквізитах. Вони часто містять відомості, важливі для розслідування. Ці документи використову­ються для обману й введення в оману державних службовців, по­садових чи матеріально відповідальних осіб.

Сліди можуть бути виявлені на предметах, залишених шахраєм (сліди рук, мікросліди, запахові сліди). Характерними слідами при шахрайстві є ідеальні (що збереглися в уявних образах) сліди. Це пов'язано з тим, що злочинець і жертва спілкуються значний час, в спокійний і невимушеній обстановці.


<