§ 2. Початковий етап розслідування : Криміналістична тактика и методика розслідування злочинів - Шепітько : Книги по праву, правоведение

§ 2. Початковий етап розслідування

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 
136 137 138 139 140 141 142 143 
РЕКЛАМА
<

Вихідними даними для порушення кримінальної справи про грабіж або розбій є такі джерела:

а) заява потерпілого;

б) повідомлення посадових осіб про вчинення злочину;

в) заява очевидців про розбійницький напад;

г) затримання з речовим доказом у момент вчинення злочину;

ґ) інші джерела.

Для порушення кримінальної справи про грабіж або розбій необхідна наявність у первісних матеріалах даних про характер та обставини події.

Зміст початкового етапу розслідування грабежів або розбоїв у кожному конкретному випадку визначається слідчою ситуацією, яка так чи інакше пов'язана з обставинами, що характеризують злочин, тобто з часом, що минув з моменту грабежу чи розбою, споживчою вартістю викрадених предметів, поведінкою потерпіло­го, свідків і злочинців.

Після отримання інформації про вчинений злочин слідчий оці­нює її практичну значущість, правдивість. З урахуванням зібраних і задокументованих відомостей слідчий визначає їх вірогідність, достатність для початку розслідування і вирішує, чи забезпечать вони судову перспективу кримінальної справи. Якщо наявних відо­мостей недостатньо або вони викликають сумнів, то згідно зі ст. 97 КПК проводиться попередня перевірка. Така перевірка передбачає встановлення додаткових обставин або їх вірогідності шляхом отримання пояснень від потерпілого, очевидців, уточнення окре­мих елементів на місці злочину.

Разом з тим необхідно в процесі перевірки звертати увагу на конкретні ознаки, притаманні даному виду злочину. До них мож­на віднести:

а) наявність ознак старанної підготовки, зухвальства, про­явленого нападаючими;

б) ретельне спостереження за жертвою, про що свідчать слі­ди, залишені на місці спостереження;

в) характер спрямованості діянь: напад на людину, кварти­ру, дачу, вчинений з метою заволодіння грошима, цінним май­ном, документами або утаєння більш тяжкого злочину;

г) спосіб зникнення з місця події;

ґ) способи приховання і реалізації злочинне придбаного май­на і цінностей;

д) дані про осіб, які раніше вчинили подібні злочини, їх зв'язки.

Встановлення названих ознак здійснюється як на стадії дослід-чої перевірки, так і на початковому етапі розслідування. Виявлен­ня вказаних ознак проводиться поетапно, оскільки вони тісно пов'язані між собою.

Отже, грабіж чи розбійницький напад характеризується певною слідчою ситуацією, а також особливостями, що дозволяє сформу­лювати типові основні напрямки розслідування, тобто визначити комплекс слідчих дій та опертивно-розшукових заходів.

Прийнявши рішення про порушення кримінальної справи за ознака-

І ми ст. 141 або ст. 142 КК, слідчий дає ретельну процесуально-криміналістичну оцінку наявної початкової інформації. Наявність необхідних

відомостей про злочин, осіб, які вчинили напад, місце їх знаходження, товарну цінність і значущість викраденого, місця приховання і збування забезпечує не тільки слідчу і судову перспективу, а й дозволяє визначити комплекс слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.

У справах про грабежі чи розбійницькі напади слідчий вже на початковому етапі розслідування, як правило, має певну інформацію про обставини виявленого злочину, а часто й про осіб, які його вчинили. Ця інформація надходить слідчому з заяви потерпілих та інших джерел. Оцінюючи цю інформацію і результати первинної перевірки, слідчий має можливість вже на початковому етапі роз­почати перевірку висунутих версій і планування розслідування.

Планування розслідування грабежів та розбійницьких нападів здійснюється з урахуванням даних, одержаних у результаті прове­дення перевірочних заходів. Особливістю планування є врахуван­ня слідчої ситуації, що склалася на початковому етапі розслідуван­ня. Існують дві головні слідчі ситуації. Перша з них, коли особа, яка вчинила злочин, відома, друга - коли злочинець невідомий. Як правило, на початковому етапі розслідування в справах про грабіж чи розбійницький напад можна висунути так/ типові версії.

1) мав місце грабіж чи розбійницький напад;

2) злочин вчинено підозрюваною чи іншою особою;

3) злочину не було, повідомлення неправдиве.

У випадках, коли злочинець відомий, перед слідчим стоїть зав­дання перевірити його причетність до вчинення злочину. У цьому разі необхідно ретельно перевірити версію щодо можливого по­відомлення потерпілим неправдивої інформації та інсценування грабежу чи розбійницького нападу. Крім того, у плані необхідно передбачити заходи, спрямовані на перевірку алібі підозрюваного. Коли ж злочинця затримано на місці злочину, передусім слід перед­бачити такі заходи, як допит потерпілого, огляд місця події, огляд одягу підозрюваного, допит очевидців та інших осіб. Перевірка версій і планування розслідування грабежів чи розбоїв, коли зло­чинець не відомий потерпілому, має свої особливості. У цих випад­ках необхідно перевірити версії про осіб, які могли вчинити грабіж чи розбійницький напад. У даній ситуації слідчий повинен якомо­га ефективніше використати можливості оперативно-розшукових органів. Причому перевірка версій має здійснюватися за допомо­гою передбачених у плані конкретних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. При цьому необхідно чітко оцінити наявні докази та іншу інформацію, а саме:

а) проаналізувати показання потерпілих, свідків та інших осіб;

б) перевірити за картотекою наявність нерозкритих гра­бежів чи розбоїв у даному районі чи населенному пункті, вия­вити можливих “гастролерів”;

в) за даними криміналістичного обліку перевірити відбитки слідів рук, куль, гільз, зброї, автотранспорту, якщо вони вико­ристовувалися у вчиненні злочину.

 

Цей комплекс заходів, спрямованих на встановлення осіб, які вчинили напад, може бути розширеним з урахуванням слідчої си­туації та конкретних обставин.

При плануванні затримання злочинців з речовими доказами, якщо про це відомо слідчому, слід передбачити:

а) розміщення оперативних працівників, які беруть участь у затриманні, з урахуванням усіх можливих обставин опору з боку злочинців;

б) питання щодо часу і моменту операції;

в) можливі способи фіксації злочинних дій;

г) способи належного процесуального затримання.

При збиранні процесуальне і криміналістичне значущих даних важливу роль у розслідуванні відіграє огляд місця затримання. Тут можна виявити сліди злочину, зокрема вогнепальну і холодну зброю, майно, яким заволоділи злочинці і яке викинули в момент затримання, різні документи тощо.

Роблячи огляд автотранспортних засобів, що використовува­лися, необхідно обстежити салон, багажник та інші місця, де мож­на сховати викрадені цінності, а також знаряддя вчинення злочи­ну та інші речові докази.

Ретельному оглядові підлягає одяг затриманих. При особисто­му обшуку можна знайти не лише документи, зброю і цінності, а й інші документи, що свідчать про співучасників, спосіб вчинення злочину та ін. Важливо відразу після затримання проводити обшук за місцем проживання і роботи затриманих, де також можна вия­вити різні докази їх злочинної діяльності. При цьому слід зазначи­ти, що ці дії має проводити слідчий, який розслідує злочин.

Після затримання слід проаналізувати його результати і дати процесуально-криміналістичну оцінку наявній інформації. Така оцінка повинна здійснюватися не тільки з точки зору кримінально-процесуальної значущості, а й з метою виявлення в отриманій інформації ознак, які б підтверджували факти, викладені у заяві потерпілого чи інших осіб. Це необхідно і для встановлення фак­ту події, що відбулася; якщо злочин вчинено групою осіб - для встановлення її чисельності, структури й розподілу ролей.

Після детального аналізу й оцінки результатів затримання та обшуку слідчий з урахуванням слідчої ситуації повинен скласти план допиту підозрюваного. У ньому слід передбачити запитання, що стосуються і тих обставин, які були встановлені на початковій стадії розслідування.

Складання плану допиту підозрюваного вимагає від слідчого особливої підготовки, бо на цій стадії розслідування він ще не має всієї необхідної для викриття злочинців інформації. При цьому слідчий повинен визначити можливість використання доказів під час допиту. При допиті підозрюваного перш за все необхідно одер­жати відомості про обставини підготовки до вчинення злочину. Вони набувають особливого значення у тих випадках, коли роз­бійницький напад вчинено групою осіб, коли використовувалися зброя, складні технічні засоби, автомобільний транспорт, інші зна­ряддя злочину. Важливо виявити, якими матеріальними цінностя­ми заволоділи злочинці, де і в кого вони знаходяться і які їх харак­терні ознаки.


<